Розділ 41

Причина суперечок

НЕВДОВЗІ після того, як Ісус побував на гостині в Симона, він вдруге йде проповідувати до Галілеї. Коли він обходив Галілею минулого разу, з ним були його перші учні — Петро, Андрій, Яків та Іван. Тепер же його супроводжують дванадцять апостолів, а також кілька жінок, серед яких Марія Магдалина, Сусанна та Іванна, чоловік котрої служить у царя Ірода.

Чим більшого розмаху набирає служіння Ісуса, тим більше суперечок виникає довкола його діяльності. До Ісуса приводять опанованого демоном чоловіка, який, крім того, сліпий і німий. Ісус зцілює того чоловіка і звільняє його від влади демона. Коли він починає говорити і бачити, люди просто вражені. Вони кажуть про Ісуса: «Хіба він не Син Давидів?»

Довкола будинку, де зупинився Ісус, збирається стільки людей, що він з учнями не може навіть поїсти. Але не всі з цих людей вважають, що Ісус — це обіцяний «Син Давидів». З Єрусалима прийшли книжники і фарисеї, щоб його знеславити. Коли родичі Ісуса чують, що він став причиною таких хвилювань, то приходять його забрати. Чому?

По-перше, рідні брати Ісуса ще не повірили, що він Божий Син. По-друге, їх дуже дивує, що довкола нього виникають суперечки і хвилювання. На їхню думку, це не властиво Ісусу, котрого вони знають з дитинства, яке разом провели в Назареті. Тому вони думають, що в Ісуса з’явились якісь психічні відхилення. «Він зійшов з розуму»,— кажуть вони і хочуть забрати його звідти.

Проте багато хто бачив, як Ісус зцілив опанованого демоном чоловіка. Книжники і фарисеї знають, що це неможливо заперечити. Тому, щоб знеславити Ісуса, вони кажуть людям: «Він виганяє демонів не інакше, як за допомогою Вельзевула, правителя демонів».

Знаючи їхні думки, Ісус кличе до себе книжників та фарисеїв і говорить: «Кожне царство, в якому виникає поділення, буде спустошене, і кожне місто чи дім, в якому виникає поділення, не встоїть. Так само якщо Сатана виганяє Сатану, то в ньому самому виникло поділення, і як же тоді встоїть його царство?»

Які ж переконливі аргументи! І, оскільки фарисеї заявляють, що дехто з них виганяє демонів, Ісус запитує: «Якщо я виганяю демонів з допомогою Вельзевула, то з чиєю допомогою виганяють їх ваші сини?» Іншими словами, їх самих можна звинуватити в тому ж, в чому вони звинувачують Ісуса. Отже, Ісус попереджає: «А якщо я виганяю демонів за допомогою Божого духу, то Боже царство пройшло повз вас».

Здатність Ісуса виганяти демонів доводить, що він має владу над Сатаною. На підтвердження цієї думки Ісус наводить приклад: «Як може хтось вдертися в дім силача та заволодіти його добром, якщо спочатку не зв’яже того силача? І лише тоді він зможе пограбувати дім. Хто не зі мною, той проти мене, і хто не збирає зі мною, той розсипає». Зрозуміло, що фарисеї виступають проти Ісуса, і цим вони показують, що є знаряддям в руках Сатани. Їхня мета — «розсипати», тобто відвернути ізраїльтян від Ісуса.

Тож Ісус перестерігає своїх противників, які йдуть за Сатаною, що «зневагу проти духу прощено не буде». Він пояснює: «Хто скаже слово проти Сина людського, тому буде прощено, а хто говоритиме проти святого духу, тому не буде прощено ані в цій системі, ані в прийдешній». Ці книжники і фарисеї чинять саме такий непростимий гріх — у своїй злості вони приписують Сатані чуда, які явно були виконані за допомогою святого духу. Матвія 12:22—32; Марка 3:19—30; Луки 8:1—3; Івана 7:5.

▪ Чим друга проповідницька подорож Ісуса до Галілеї відрізняється від першої?

▪ Чому родичі Ісуса приходять, щоб його забрати?

▪ Як фарисеї намагаються знеславити Ісуса та применшити значення його чуд і як Ісус їм заперечує?

▪ В якому гріху винні ці фарисеї і чому?