Розділ 110

Служіння в храмі завершено

ІСУС далі перебуває в храмі. На цьому закінчується його прилюдне служіння на землі, якщо не враховувати подій, пов’язаних із судом і стратою, до яких залишається ще три дні. Він продовжує суворо засуджувати книжників і фарисеїв.

Тричі Ісус вигукує: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри!» Перший раз він говорить «горе», тому що вони «очищають келих і миску ззовні, але всередині вони повні награбованого добра й непоміркованості». Тож він радить: «Очисти спершу келих і миску зсередини, і тоді вони стануть чистими також ззовні».

Другий раз Ісус говорить «горе», тому що книжники і фарисеї духовно зіпсувались і зігнили зсередини, але намагаються приховати це удаваною побожністю. Ісус каже: «Ви нагадуєте побілені могили, які ззовні здаються дуже гарними, але всередині повні кісток мерців та всілякої нечисті».

І насамкінець їхнє лицемірство виявляється в тому, що вони будують гробниці пророкам і прикрашають їх, щоб привернути увагу інших до своєї доброчинності. Але, як показує Ісус, вони «є синами тих, хто вбивав пророків». Це справді так, адже кожному, хто наважується викрити їхнє лицемірство, загрожує небезпека!

Тоді Ісус картає їх надзвичайно різкими словами: «Змії, роде гадючий, як ви утечете від засудження до геєни?!» Геєна — це долина біля Єрусалима, яка використовується як сміттєзвалище. Тож Ісус говорить, що книжників і фарисеїв за їхні неправедні вчинки чекає вічне знищення.

Далі Ісус говорить про тих, кого посилає як своїх представників до книжників і фарисеїв: «Декотрих з них ви погубите і приб’єте до стовпа, а декотрих будете бичувати у своїх синагогах та переслідувати від міста до міста. Через усе це спаде на вас вина за кров усіх праведників, що була пролита на землі,— від крові праведного Авеля до крові Захарія, Варахіїного сина [у Другій книзі Хронік Варахія названий Єгоядою], якого ви вбили між святинею і жертовником. Правду кажу вам: все те прийде на це покоління».

За те, що Захарій докорив ізраїльським провідникам, «змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір’ї Господнього дому». Але, як передрікає Ісус, Ізраїль поплатиться за пролиту кров усіх праведників. Час розплати прийшов, коли через 37 років, 70 року н. е., римські війська знищили Єрусалим і повбивали більш як мільйон юдеїв.

Розмірковуючи про цю жахливу ситуацію, Ісус дуже засмучується. Він знову вигукує: «Єрусалиме, Єрусалиме... Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчат під крила свої! Але ви не захотіли... Ось ваш дім покинутий і залишений вам».

Далі Ісус говорить: «Віднині ви вже ніколи не будете бачити мене, аж поки не скажете: “Благословенний, хто йде в ім’я Єгови!”» Це станеться у час присутності Христа, коли він прийде у своє небесне Царство і люди побачать його очима віри.

Потім Ісус приходить у місце, звідки йому видно скриньки для дарів, і починає спостерігати, як люди кидають у них гроші. Заможні кидають багато монет. Туди підходить і бідна вдова та вкидає дві монетки, які майже нічого не варті.

Ісус кличе до себе учнів і говорить: «Правду кажу вам, ця бідна вдова вкинула більше грошей, ніж всі ті люди». Учні, мабуть, дивуються. Тож Ісус пояснює: «Вони кидали через те, що мають надмір, а вона, убога, кинула все, що мала, весь свій прожиток». Після тих слів Ісус виходить з храму і вже більше сюди не повертається.

Захоплюючись розмірами і красою храму, один з учнів вигукує: «Учителю, поглянь! Яке каміння і які будівлі!» І справді, вважається, що деякі камені були понад 11 метрів завдовжки, понад 5 метрів завширшки і понад 3 метри заввишки!

«Бачиш ці великі будівлі? — відповідає Ісус.— Не залишиться тут навіть каменя на камені — усе буде зруйновано».

Після цього Ісус і його апостоли переходять долину Кедрон і піднімаються на Оливкову гору. Звідти їм видно величний храм. Матвія 23:25—24:3; Марка 12:41—13:3; Луки 21:1—6; 2 Хронік 24:20—22.

▪ Що робить Ісус, востаннє відвідуючи храм?

▪ Як книжники і фарисеї виявляють своє лицемірство?

▪ Що означає «засудження до геєни»?

▪ Чому Ісус сказав, що вдова пожертвувала більше, ніж заможні?