Розділ 87

Як подбати про майбутнє з мудрістю

ІСУС щойно розповів приклад про блудного сина. Серед натовпу, який його слухав, були учні, нечесні збирачі податків, інші грішники, а також книжники і фарисеї. Тепер він звертається до учнів і розповідає приклад про багатого чоловіка, який дізнається щось погане про управителя свого дому.

За словами Ісуса, багатий чоловік кличе до себе управителя і говорить, що збирається звільнити його. «Що я буду робити, коли мій пан зніме мене з управителя? — роздумує той.— Я не маю сили копати, а жебрати соромно. Ага! Знаю, що зробити, аби люди радо приймали мене у своїх домах, коли я більше не буду управителем».

Що ж він задумав? Він кличе до себе боржників свого пана.

— Скільки ти винен моєму панові? — запитує він.

— Сто ба́тів [2200 літрів] оливкової олії,— відповідає перший.

— Забери свою розписку, сідай і швиденько пиши п’ятдесят [1100 літрів],— каже управитель.

— А ти скільки винен? — питає він іншого.

— Сто ко́рів пшениці [22 000 літрів],— говорить той.

— Забери свою розписку й напиши вісімдесят [18 000 літрів].

Управитель має право змінювати розписки, оскільки все ще відповідає за фінансові справи свого пана. Зменшуючи борги, управитель здобуває собі друзів, які зможуть віддячити йому, коли він втратить роботу.

Пан дізнається про те, що зробив його управитель, і це справляє на нього сильне враження. Він навіть хвалить «свого управителя, оскільки той, хоча був неправедний, виявився кмітливим». Ісус додає: «Сини цієї системи серед свого покоління кмітливіші, ніж сини світла».

Далі Ісус показує, чого можуть навчитись з цього прикладу його учні: «Здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб, коли те багатство вичерпається, вони прийняли вас у вічні оселі».

Ісус хвалить управителя не за його нечесність, а за кмітливість, або мудрість. Часто «сини цієї системи» вміло використовують свої гроші і становище, щоб здобути друзів, які можуть чимось їм віддячити. Тож Божим служителям, «синам світла», також треба мудро використовувати своє майно, «багатство неправедне», собі на користь.

Ісус каже своїм учням, що за допомогою цього багатства їм слід здобувати друзів, які зможуть прийняти їх «у вічні оселі». Для малої отари ці оселі є в небі, а для «інших овець» — на райській землі. Тільки Бог Єгова і його Син можуть прийняти людей у такі оселі, тому ми повинні докладати всіх зусиль, щоб розвивати дружбу з ними, використовуючи все своє «багатство неправедне» для підтримки справ Царства. Тоді, після того як матеріальне багатство вичерпається, тобто втратить свою цінність (а це обов’язково станеться), наше майбутнє буде певним.

Потім Ісус говорить, що люди, які вірні у найменших, тобто матеріальних, справах, будуть вірні також у важливіших справах. Він продовжує: «Отже, якщо ви не були вірними, коли використовували неправедне багатство, хто ж довірить вам правдиве [духовні справи, або справи Царства]? І, якщо ви не були вірними, коли використовували чуже [справи Царства, які Бог доручає своїм служителям], хто дасть вам ваше [нагороду, тобто життя у вічних оселях]?»

Як підсумував Ісус, ми не можемо бути одночасно вірними Божими служителями і рабами неправедного, матеріального, багатства: «Жоден слуга не може служити двом панам, бо якщо одного з них він буде любити й горнутися до нього, то другого він обов’язково зненавидить або принаймні ним знехтує. Не можете бути рабами Бога і Багатства». Луки 15:1, 2; 16:1—13; Івана 10:16.

▪ Як управитель з Ісусового прикладу здобуває собі друзів, які пізніше зможуть йому допомогти?

▪ Що таке «багатство неправедне» і як з його допомогою можна здобути друзів?

▪ Хто може прийняти нас у «вічні оселі» і що це за оселі?