Чи Ісус Христос був реальною, історичною особою?

Сама Біблія є головним доказом того, що Ісус Христос — історична особа. Євангельські оповіді не є туманним викладом подій, що відбувалися в якийсь невказаний час і в неназваній місцевості. Біблія виразно і з великою докладністю вказує час і місце подій. Приклад цього можна знайти в Луки 3:1, 2, 21—23.

 Єврейський історик першого століття Йосиф Флавій згадує каменування «Якова, брата Ісуса, званого Христом» (Йосиф Флавій, «Іудейські старожитності», кн. XX, розд. 9). У 3-му розділі XVIII книги можна знайти пряму і дуже прихильну згадку про Ісуса. Дехто ставить її під сумнів, заявляючи, що її або пізніше вставили, або прикрасили християни; однак визнано, що мова і стиль в основі своїй типові для Йосифа Флавія; до того ж цей уривок міститься в усіх наявних рукописах.

Таціт, римський історик, який жив у кінці першого століття н. е., написав: «Христа, від імені якого походить ця назва [християни], стратив при Тіберії прокуратор Понтій Пилат» (Таціт, «Аннали», кн. 15, розд. 44).

Щодо ранніх нехристиянських історичних згадок про Ісуса «Нова британська енциклопедія» говорить: «Ці незалежні повідомлення є доказом того, що в давнину навіть противники християнства ніколи не сумнівалися в історичності Ісуса, яку декотрі автори почали заперечувати, причому на недостатніх підставах, у кінці XVIII, протягом XIX і на початку XX століття» («The New Encyclopædia Britannica», 1976, Макропедія, т. 10, с. 145).

Чи Ісус Христос був просто доброю людиною?

Цікаво, що коли один чоловік звернувся до Ісуса, вживши титул «Учитель Добрий», то Ісус докорив йому, бо вважав не себе, а свого Отця взірцем доброти (Марка 10:17, 18). Однак щоб відповідати тому, що люди, як правило, мають на увазі, коли називають когось добрим, Ісус, безперечно, мусив бути правдомовним. Навіть вороги Ісуса визнавали його правдивим (Марка 12:14, Бач.). А сам Ісус говорив про своє передлюдське існування, про те, що він є винятковим Божим Сином, що він Месія, прихід якого був передречений у багатьох пророцтвах Єврейських Писань. Він був або тим, за кого себе видавав, або великим самозванцем, але ні та, ні друга версія не узгоджується з поглядом, що він був просто доброю людиною (Ів. 3:13; 10:36; 4:25, 26; Луки 24:44—48).

 Чи Ісус був лише пророком, який мав подібну владу, як Мойсей, Будда, Мухаммед та інші релігійні провідники?

Ісус сам навчав, що він є винятковий Божий Син (Ів. 10:36; Матв. 16:15—17), передречений Месія (Марка 14:61, 62), він говорив про своє передлюдське існування в небі (Ів. 6:38; 8:23, 58), про те, що його вб’ють, а третього дня він воскресне до життя і після того повернеться до неба (Матв. 16:21; Ів. 14:2, 3). Чи ці твердження були правдивими і, отже, чи він дійсно відрізнявся від усіх інших правдивих Божих пророків і був зовсім не таким, як усі самозвані релігійні провідники? Правда повинна була виявитися на третій день після його смерті. Чи Бог воскресив його тоді з мертвих, підтверджуючи таким чином, що Ісус Христос говорив правду і дійсно був винятковим Божим Сином? (Рим. 1:3, 4). Фактично понад 500 свідків бачили Ісуса живим після його воскресіння, а його вірні апостоли були очевидцями того, як він почав возноситись в небо і тоді зник з їхніх очей у хмарі (1 Кор. 15:3—8; Дії 1:2, 3, 9). Вони були так глибоко переконані, що Ісус воскрес із мертвих, що багато з них ризикували життям, аби розказати про це іншим (Дії 4:18—33).

Чому більшість євреїв не прийняли Ісуса як Месію?

«Юдейська енциклопедія» говорить: «Юдеї часів Римської імперії вважали, що Бог поставить [Месію], щоб він зламав поганське ярмо і правив над відновленим ізраїльським царством» («Encyclopaedia Judaica», Єрусалим, 1971, т. 11, кол. 1407). Вони прагнули визволення від римського ярма. Єврейська історія свідчить, що на основі месіанського пророцтва, записаного в Даниїла 9:24—27, декотрі євреї сподівалися Месії протягом першого століття н. е. (Луки 3:15). Але те пророцтво також пов’язувало його прихід із ‘запечатуванням гріха’ (Хом.), а 53-й розділ Ісаї вказував, що сам Месія мав померти, щоб зробити це можливим. Проте більшість євреїв не відчували потреби в тому, щоб хтось умирав за їхні гріхи. Вони вважали, що мають праведний стан перед Богом на основі свого походження від  Авраама. У книжці «Рабинська антологія» говориться: «Такою великою є [заслуга] Авраама, що він може спокутувати всі марноти, вчинені Ізраїлем, і всі неправди, сказані ним у цьому світі» (К. Монтефіоре і Г. Льове, «A Rabbinic Anthology», Лондон, 1938, с. 676). Відкинувши Ісуса як Месію, євреї сповнили пророцтво, яке передрікало про нього: «Він погорджений був... і ми не цінували Його» (Ісаї 53:3).

Перед своєю смертю Мойсей передрік, що народ відвернеться від правдивого поклоніння і, як наслідок, його спіткає нещастя. (Прочитайте Повторення Закону 31:27—29). Книга Суддів засвідчує, що так ставалося не раз. За днів пророка Єремії народ через свою невірність пішов у вигнання до Вавилону. Чому Бог також дозволив римлянам знищити Єрусалим і храм у ньому в 70 році н. е.? В якій невірності був винен народ, що Бог не захистив його, як він робив це, коли євреї покладалися на нього? Незадовго перед цим вони відкинули Ісуса як Месію.

Чи Ісус Христос дійсно є Богом?

Ів. 17:3: «[Ісус молився до свого Отця:] Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його». (Зверніть увагу, що Ісус назвав «єдиним Богом правдивим» не себе, а свого Отця в небі).

Ів. 20:17: «Говорить до неї [Марії Магдалини] Ісус: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» (Отже, для воскреслого Ісуса Отець був Богом так само, як і для Марії Магдалини. Цікаво, що ніде в Біблії не знаходимо, щоб Отець звертався до Сина словами «Бог Мій»).

Дивіться також сторінки 389, 394—396 в розділі «Трійця».

Чи Івана 1:1 доводить, що Ісус є Богом?

Ів. 1:1: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово [також Кул.]». ‘Слово було Бог’,— читаємо  в Хом., Дерк., Філ., СМ, БК, Гал. ‘Богом було Слово’— в Бач., Лев., Гер., Кр. В БК у примітці написано: «Христос був божественним». В НС сказано: «Слово було богом»; аналогічно перекладено в підрядковому перекладі «Емфатичний діаглот» (англ.).

Що ж такого бачать декотрі перекладачі у грецькому тексті, що не дає їм перекласти це місце як «Слово було Бог»? Перед словом тео́с (Бог) у першому випадку стоїть означений артикль (го), а в другому випадку перед словом тео́с артикля немає. Вжитий з артиклем, іменник називає особу, має індивідуалізуюче значення, тоді як предикативний іменник в однині, вжитий без артикля перед дієсловом (як це речення і побудоване в грецькому тексті), виявляє ознаку згаданої особи. Отже, цей вірш не говорить, що Слово (Ісус) було тим самим Богом, з яким воно було, а швидше показує, що Слово було богоподібним, божественним, що воно було богом. (Див. НС, с. 1579).

Що мав на увазі апостол Іван, коли писав Івана 1:1? Чи він хотів сказати, що Ісус сам і є Богом чи, може, що Ісус з Отцем є одним Богом? У тому ж розділі, 18-му вірші, Іван написав: «Ніхто [«з людей», СоП] Бога ніколи не бачив,— Однороджений Син [«єдинородний бог», НС], що в лоні Отця, Той Сам виявив був». Чи хтось із людей бачив Ісуса Христа, Сина? Звичайно! Отже, чи Іван говорить, що Ісус був Богом? Явно ні. В кінці свого Євангелія Іван робить такий підсумок: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, [не Бог, а] Божий Син» (Ів. 20:31).

Чи вигук Хоми в Івана 20:28 доводить, що Ісус дійсно є Богом?

В Івана 20:28 говориться: «Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!»

Немає жодних заперечень проти того, щоб назвати Ісуса «Богом», якщо саме це мав на думці Хома. Це узгоджувалося б із процитованими Ісусом словами з Псалмів, де «богами» названо могутніх чоловіків — суддів (Ів. 10:34, 35; Пс. 82:1—6). Звичайно, Христос займає набагато вище становище, ніж такі люди. Через винятковість Ісусового становища стосовно Єгови в  Івана 1:18 (НС) Ісус названий «єдинородним богом». (Див. також примітку в Дул.). В Ісаї 9:5 також пророчо сказано, що Ісус — «Бог сильний», а не Бог Всемогутній. Все це узгоджується з тим, що в Івана 1:1 Ісуса названо «богом» (НС), або «божественним» (прим. в БК).

Контекст допомагає нам зробити з цього правильний висновок. Незадовго перед смертю Ісуса Хома чув його молитву, в якій він звертався до свого Отця як до «єдиного Бога правдивого» (Ів. 17:3). Після свого воскресіння Ісус передав апостолам, у тому числі Хомі, таку звістку: «Я йду... до Бога Мого й Бога вашого!» (Ів. 20:17). Записавши те, що́ сказав Хома, коли таки побачив і доторкнувся до воскреслого Христа, апостол Іван зазначив: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Ів. 20:31). Отже, якщо хтось на основі вигуку Хоми зробив висновок, що Ісус сам і є «єдиним Богом правдивим» або що Ісус — це «Бог Син» у Трійці, йому потрібно ще раз подивитися, що сказав сам Ісус (вірш 17) і який недвозначний висновок зробив апостол Іван (вірш 31).

Чи Матвія 1:23 вказує на те, що Ісус був Богом, коли перебував на землі?

Матв. 1:23: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл», що в перекладі є: З нами Бог».

Коли ангел Єгови звіщав майбутнє народження Ісуса, чи він сказав, що та дитина буде самим Богом? Ні, ангел проголосив: «Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий» (Луки 1:32, 35; курсив наш). І сам Ісус ніколи не стверджував, що він Бог, а говорив, що він «Син Божий» (Ів. 10:36; курсив наш). Бог послав Ісуса у світ; отже, Бог був з людством за посередництвом цього єдинородного Сина (Ів. 3:17; 17:8).

Складовою частиною багатьох єврейських імен є відповідник слова «Бог» чи навіть скорочена форма Божого особистого імені. Наприклад, Еліата означає «Бог прийшов»; Єгу означає «він — це Єгова»; Ілля означає «мій Бог — це Єгова». Але жодне з цих імен не натякає, що його власник був самим Богом.

 Що означає Івана 5:18?

Ів. 5:18: «І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним».

Думка, що Ісус намагався зробити себе рівним Богові, називаючи Бога своїм Отцем, походила від невіруючих євреїв. Ісус по праву називав Бога своїм Отцем, але він ніколи не претендував на рівність з Богом. Він прямо відповів тим євреям: «Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець». (Ів. 5:19; див. також Івана 14:28; Івана 10:36). Саме ті невіруючі євреї заявляли також, що Ісус порушував суботу, але і в цьому вони помилялися. Ісус досконало додержувався Закону і ствердив: «Можна чинити добро й у суботу» (Матв. 12:10—12).

Чи факт поклоніння Ісусові доводить, що він Бог?

В Євреїв 1:6 ангелам сказано ‘поклонитися’ Ісусові, згідно з перекладами Хом., Кул., Дерк., Філ., Бач., Лев., БК. В Ог. та СМ сказано ‘вклонитися’ і ‘вклонятися’. У Матвія 14:33 говориться, що учні Ісуса ‘поклонились’ йому, згідно з Кул., Дерк., Філ., Бач., Лев., БК, Гал., Кр.; інші переклади кажуть, що учні ‘вклонились’ йому (Ог., СМ, Гер.), «вклонилися йому до ніг» (Хом., М’яс.).

Словом «поклонитися» передано грецьке проскине́о, яке, згідно з «Давньогрецько-російським словником», означає теж «падаючи ниць (і цілуючи край одягу) вітати, віддавати земний поклін» (Й. Х. Дворецький, Москва, 1958, т. II, с. 1414). Саме цей термін використовується в Матвія 14:33 для опису того, що учні зробили стосовно Ісуса; в Євреїв 1:6 — для позначення того, що ангели повинні робити стосовно Ісуса; в Буття 22:5 у грецькій Септуагінті — для опису того, що Авраам зробив стосовно Єгови, і в Буття 23:7 — для опису того, що Авраам зробив, згідно з тогочасним звичаєм, стосовно людей, з якими він мав ділову справу; в 1 Царів 1:23 в Септуагінті — на позначення дій пророка Натана, коли він прийшов до царя Давида.

В Матвія 4:10 (Дерк.) Ісус сказав: «Господу, Богу твоєму, поклоняйся [від проскине́о] і Йому одному  служи». (У Повторення Закону 6:13, звідки Ісус, очевидно, тут цитує, міститься тетраграма — Боже особисте ім’я). З огляду на це нам слід розуміти, що проскине́о з особливим настроєм серця і розуму має скеровуватися тільки до Бога.

Чи чуда, які здійснював Ісус, доводять, що він є Богом?

Дії 10:34, 38: «Петро відкрив уста свої та й промовив: «...Ісуса, що був із Назарету... помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним». (Отже, Петро, який бачив чуда, не зробив з цього висновку, що Ісус був Богом, натомість він сказав, що Бог був з Ісусом. Пор. Матвія 16:16, 17).

Ів. 20:30, 31: «Багато ж і інших ознак [«чудес», Хом., Дерк.] учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Отже, на основі чудес, які здійснював Ісус, правильно було б зробити висновок, що він «Христос», Месія, «Божий Син». Вираз «Божий Син» дуже відрізняється від поняття «Бог Син»).

Дохристиянські пророки, такі, як Ілля та Єлисей, здійснювали чуда, подібні до Ісусових. Однак це аж ніяк не доводить, що хтось із них був Богом.

Чи Ісус — це Єгова в «Старому Завіті»?

Дивіться сторінки 136, 137 в розділі «Єгова».

Чи віра в Ісуса Христа — це і все, чого вимагається для спасіння?

Дії 16:30—32: «Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?» А вони [Павло та Сила] відказали: «Віруй в Господа Ісуса,— і будеш спасений ти сам та твій дім». І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його». (Чи для того чоловіка ‘вірувати в Господа Ісуса’ означало тільки щиро сказати, що він вірить? Павло показав, що вимагається ще чогось, а саме: знати і приймати Боже Слово, яке Павло та Сила почали  проповідувати цьому тюремнику. Чи була б віра людини в Ісуса справжньою, якби вона не поклонялася тому Богові, якому поклонявся Ісус, не старалася бути таким учнем, яким вчив бути Ісус, або не виконувала праці, яку Ісус наказав своїм послідовникам виконувати? Ми не можемо заслужити спасіння; воно можливе тільки на основі віри в цінність жертви Ісусового людського життя. Проте наше життя мусить узгоджуватися з вірою, яку ми визнаємо, навіть якщо б це було важко. У Матвія 10:22 Ісус сказав: «Хто витерпить аж до кінця, той буде спасений»).

Чи Ісус існував у небі перед тим, як став людиною?

Кол. 1:15—17: «Він [Ісус] є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. ...Усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього».

Ів. 17:5 (Хом.): «[Ісус сказав у молитві:] Прослав мене, Отче, у себе — славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!» (Також Івана 8:23).

Чи Ісус взяв до неба своє фізичне тіло?

1 Кор. 15:42—50: «Так само й воскресення мертвих: сіється в тління,— в нетління встає... сіється тіло звичайне,— встає тіло духовне... Так і написано: «Перша людина Адам став душею живою», а останній Адам [Ісус Христос, який був досконалою людиною, такою, як Адам на початку] — то дух оживляючий... І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде» (курсив наш).

1 Пет. 3:18 (Філ.): «Христос... один раз постраждав за гріхи наші... бувши умертвлений тілом, але оживши духом [«ожив духом», Кул., Бач., БК; «оживлений у дусі», Хом.]». (Див. сторінку 78).

Приклад. Якщо хтось заплатить борг за свого друга, але потім швидко забере плату назад, той борг, безумовно, вважатиметься несплаченим. Подібно і тут: якби Ісус, воскреснувши, забрав назад своє людське тіло з плоті й крові, яке він віддав у жертву, щоб сплатити викупну плату, то як би це вплинуло на заходи,  яких він ужив для звільнення вірних людей від боргу гріха?

Це правда, що після воскресіння Ісус з’являвся своїм учням у фізичному вигляді. Але чому ж вони у певних випадках не відразу пізнавали його? (Луки 24:15—32; Ів. 20:14—16). Одного разу заради Хоми Ісус з’явився зі слідами від цвяхів на руках і раною від списа в боці. Але як було можливо, що в той раз він раптово з’явився серед них, хоча двері були замкнені? (Ів. 20:26, 27). Очевидно, у цих випадках Ісус матеріалізував тіла, як це робили в минулому ангели, коли з’являлися людям. Богові не було важко усунути Ісусове фізичне тіло у час воскресіння. Цікаво, що хоча Бог не залишив у гробі Ісусового фізичного тіла (очевидно, щоб зміцнити переконання учнів у тому, що Ісус дійсно воскрес), однак полотна, в які воно було загорнуте, залишились там; проте воскреслий Ісус завжди з’являвся повністю одягнений (Ів. 20:6, 7).

Чи Ісус Христос і архангел Михаїл — це одна й та сама особа?

Ім’я цього Михаїла вживається в Біблії лише п’ять разів. Славна духовна особа, яка носить це ім’я, згадана як «один із перших начальників», «великий той князь, що стоїть при синах твого [Даниїлового] народу» і як «Архангол» (Дан. 10:13; 12:1; Юди 9). Ім’я Михаїл означає «хто є, як Бог?». Це ім’я, очевидно, вказує, що Михаїл є той, хто бере провід в обстоюванні суверенітету Єгови та знищенні Божих ворогів.

В 1 Солунян 4:16 (Кул.) наказ Ісуса Христа, щоб почалось воскресіння, названо «голосом архангелським», а в Юди 9 говориться, що архангел — це Михаїл. Чи було б доречно уподібнювати Ісусів наказ до наказу когось із меншою владою? Отже, логічно, що архангел Михаїл — це Ісус Христос. (Цікаво, що слово «Архангол» ніде в Біблії не вживається у множині, з чого випливає, що є тільки один архангел).

В Об’явлення 12:7—12 говориться, що Михаїл та його ангели мають воювати проти Сатани і скинути його та його злих ангелів з неба. Це пов’язується з наданням  Христу царської влади. Пізніше описано, як Ісус веде небесні війська на війну проти народів цього світу (Об’яв. 19:11—16). Чи ж не логічно, що саме Ісус мав би виступити проти того, кого він назвав «князем світу цього», Сатани Диявола? (Ів. 12:31). В Даниїла 12:1 встановлюється зв’язок між тим, що ‘Михаїл повстане’ для владних дій, і «часом утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу». Це, безумовно, відповідає тому, чого зазна́ють народи, коли Христос як небесний виконавець вироку виступить проти них. Отже, докази свідчать, що Божий Син був відомий як Михаїл до свого приходу на землю і є знаний також під цим ім’ям, відколи повернувся до неба, де він перебуває як прославлений духовний Божий Син.

«Ви не вірите в Ісуса»

Можна відповісти: «Напевно, ви самі вірите в Ісуса. Я теж вірю в нього, інакше б я не прийшов до вас сьогодні». Тоді можна додати: «Насправді у наших публікаціях відводиться важливе місце вірі в Ісуса. (Знайди відповідний розділ у книжці, яку пропонуєш, і використай його як основу для розмови, підкреслюючи Ісусову роль Царя. Або ж прочитай на 2-й сторінці «Вартової башти», з якою метою видається цей журнал)».

Або можна сказати: «Дозвольте запитати вас, чому ви так думаєте?»

Інша можливість: «Очевидно, хтось вам то сказав, але хочу запевнити вас, що це не так, тому що ми глибоко віримо в Ісуса Христа». Тоді можна додати: 1) «Але ми не віримо всьому, що люди говорять про Ісуса. Наприклад, дехто каже, що він був лише доброю людиною, а не Божим Сином. Ми не віримо цьому, а ви? [...] Біблія цього не вчить». 2) «Ми також не віримо у релігійні вчення, які суперечать тому, що сам Ісус говорив про свої взаємини з Отцем (Ів. 14:28). Отець Ісуса дав йому владу правити, і це впливає на життя кожного з нас сьогодні (Дан. 7:13, 14)».

 «Чи ви приймаєте Ісуса як свого Спасителя?»

Можна відповісти: «Біблія ясно говорить... (процитуй Дії 4:12). Я вірю в це. Але я також дізнався, що з цим пов’язана серйозна відповідальність. Яким чином? Якщо я дійсно вірю в Ісуса, то не можу вірити в нього лише доти, доки бачу в цьому якусь вигоду». Тоді можна додати: «Його досконале життя, віддане в жертву, уможливлює нам прощення гріхів. Але я знаю, що важливо також зважати на його вказівки стосовно наших християнських обов’язків (Дії 1:8; Матв. 28:19, 20)».

Або можна сказати: «(після того як підтвердиш, що віриш в Ісуса як Спасителя не тільки твого, але й усіх, хто виявляє віру в нього) Важливо з цінуванням відгукуватись не лише на те, що Ісус зробив у минулому, але й на те, що він робить тепер (Матв. 24:14)».

«Я прийняв Ісуса як свого Спасителя»

Можна відповісти: «Приємно чути, що ви вірите в Ісуса, бо сьогодні є стільки людей, які не задумуються над тим, що зробив для нас Ісус. Ви, напевно, добре знаєте вірш в Івана 3:16, правда? [...] Але де такі люди житимуть вічно? Декотрі будуть з Христом у небі. Але чи Біблія показує, що всі добрі люди йдуть туди? (Матв. 6:10; 5:5)».