Адам і Єва
Визначення. Адам був першим людським створінням. Єврейське слово ’ада́м можна також перекласти як «людина», «земна людина» і «людство». Єва, перша жінка, була дружиною Адама.
Чи Адам і Єва були всього лиш алегоричними образами (вигаданими особами)?
Чи було б нерозсудливо вірити, що всі ми походимо від одних і тих самих прабатьків?
«Наука тепер підтверджує те, що давно вже проповідує більшість великих релігій: люди всіх рас... походять від одної і тої самої першої людини» (Амрам Шайнфельд, «Спадковість у людей» [«Heredity in Humans»], Філадельфія і Нью-Йорк, 1972, с. 238).
«Біблійна історія про Адама та Єву, батька і матір усього людства, протягом століть говорила ту саму істину, яку вчені виявили сьогодні: всі люди землі мають спільне походження і є єдиною родиною» (Рут Бенедикт і Джін Велтфіш, «Раси людини» [«The Races of Mankind»], Нью-Йорк, 1978, с. 3).
Дії 17:26: «Ввесь людський рід Він [Бог] з одного [«чоловіка», СМ] створив, щоб замешкати всю поверхню землі».
Чи Біблія представляє Адама всього лиш як алегоричний образ, що символізує все стародавнє людство?
Юди 14: «Звіщав був Енох, сьомий від Адама». (Енох не був сьомим від усього стародавнього людства).
Луки 3:23—38: «Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа... сина Давидового... сина Авраамового... сина Адамового». (Давид і Авраам — це добре відомі історичні особи. Тому хіба не розсудливо зробити висновок, що Адам був реальною особою?)
Бут. 5:3: «Жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім’я йому: Сиф». (Безперечно, Сифа не породили всі стародавні люди, також не всі стародавні люди породжували синів у 130 років).
Чи згадка про те, що змій промовляв до Єви, означає, що той опис мусить бути алегоричним?
Бут. 3:1—4: «Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» І відповіла жінка змієві: «...Бог сказав: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього,— щоб вам не померти». І сказав змій до жінки: «Умерти — не вмрете!»
Ів. 8:44: «[Ісус сказав:] Диявол... неправдомовець і батько неправді» (курсив наш). (Отже, Диявол був джерелом першої неправди, промовленої в Едемі. Він використав змія як видиме знаряддя. Книга Буття не вчить на прикладі вигаданих створінь. Див. також Об’явлення 12:9).
Приклад. Черевомовцеві неважко створити враження, ніби його голос походить з іншого джерела. Порівняйте Числа 22:26—31, де говориться, що Єгова зробив так, що Валаамова ослиця заговорила.
Якщо «перший чоловік Адам» — це тільки алегоричний образ, то що сказати про «останнього Адама», Ісуса Христа?
1 Кор. 15:45, 47 (Хом.): «Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним». Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — з неба». (Отже, заперечення, що Адам був реальною особою, яка згрішила проти Бога, породжує сумніви стосовно особи Ісуса Христа. Це також веде до заперечення причини, через яку Ісусові потрібно було віддати своє життя за людство. А заперечувати це означає зректися християнської віри).
Як сам Ісус ставився до сказаного в книзі Буття?
Матв. 19:4, 5: «[Ісус] сказав: «Чи ви не читали [в Буття 1:27; 2:24], що Той, Хто створив споконвіку людей [Адама і Єву], «створив їх чоловіком і жінкою?» І сказав: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї,— і стануть обоє вони одним тілом». (Оскільки Ісус вважав опис у книзі Буття фактичним, то чи не повинні й ми так вважати?)
Якщо хтось каже:
«Адам згрішив, бо така була Божа воля, Бог це запланував»
Можна відповісти: «Багато людей так говорять. Але якщо б я зробив те, що ви хотіли, то чи ви осудили б мене за це? [...] Якщо Адам згрішив, бо така була Божа воля, чому тоді Бог вигнав його з Едему як грішника? (Бут. 3:17—19, 23, 24)».
Або можна сказати: «То цікава думка; по суті, питання стосується того, якою особою є Бог. Якщо б ми осудили людину за вчинок, який вона зробила згідно з нашим же наміром, то чи це свідчило б про нашу справедливість або любов?» Тоді можна додати: 1) «Єгова є Богом любові (1 Ів. 4:8). Всі дороги його справедливі (Пс. 37:28; Повт. 32:4). Бог не хотів, щоб Адам згрішив; він застеріг Адама проти цього (Бут. 2:17)». 2) «Бог дав Адамові, як і нам, свободу вибору — так що Адам міг вирішувати, що йому робити. Досконалість не виключала можливості того, що людина, скориставшись своєю свободою волі, вчинить непослух. Адам вирішив збунтуватися проти Бога, незважаючи на пересторогу, що це призведе до смерті». (Див. також сторінки 100, 101).
