Які докази допомагають визначити, що́ в Об’явленні названо Вавилоном Великим?

Це не може бути стародавнє місто Вавилон. Об’явлення було написане в кінці першого століття н. е., і воно змальовує майбутні події, сягаючи аж до нашого часу. В «Американській енциклопедії» говориться: «У 539 році до Р. Х. місто [Вавилон] захопили перси під командуванням Кіра Великого. Пізніше Александр Македонський планував зробити Вавилон столицею своєї східної імперії, але після його смерті Вавилон поступово втратив своє значення» («The Encyclopedia Americana», 1956, т. III, с. 7). Сьогодні це місто — мертві руїни.

В Об’явленні Вавилон Великий символічно названий «містом великим, що панує [«має царство», Кул.] над царями земними» (Об’яв. 17:18). Подібно як місто, він мав би в собі багато організацій; і подібно як царство, у володінні якого є інші царі, він був би міжнародних масштабів. Сказано, що Вавилон Великий має стосунки з політичними правителями і сильно сприяє збагаченню комерсантів; сам же він є третім елементом, який «став... оселею демонів» і переслідувачем «пророків, і святих» (Об’яв. 18:2, 9—17, 24).

 Стародавній Вавилон був особливо відомий своєю релігією і відвертою непокорою Єгові

Бут. 10:8—10: «Він [Німрод] був дужий мисливець перед Господнім лицем [«наперекір Єгові», НС]... А початком царства його були: Вавилон...».

Дан. 5:22, 23: «Ти [Валтасар, цар Вавилону]... піднісся понад Небесного Господа, ...і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяних, залізних, дерев’яних та камінних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв».

Один стародавній клинопис повідомляє: «Всього у Вавилоні є 53 храми головних богів, 55 каплиць Мардука, 300 каплиць земних божеств, 600 — небесних божеств, 180 вівтарів богині Іштар, 180 — богів Нергала й Адада і 12 інших вівтарів різних богів». (Цит. за: В. Келлер, «Біблія як історія» [«The Bible as History»], Нью-Йорк, 1964, с. 301).

«Американська енциклопедія» зазначає: «У цивілізації Шумеру [який був частиною Вавилонії] панівне становище займали жерці; на чолі держави стояв лугаль (буквально: «велика людина»), представник богів» («The Encyclopedia Americana», 1977, т. 3, с. 9).

Отже, логічно зробити висновок, що вжитий в Об’явленні вираз «Вавилон Великий» — поняття релігійне. Будучи подібним до міста і до імперії, він не обмежується однією релігійною групою, а включає в себе всі релігії, які діють наперекір Єгові, правдивому Богові.

Релігійні уявлення і звичаї стародавнього Вавилону можна знайти в релігіях по цілому світі

«Єгипет, Персія та Греція зазнали впливу вавилонської релігії... Велика домішка семітських елементів як у ранній грецькій міфології, так і в грецьких культах тепер настільки широко визнана вченими, що не потребує додаткових коментарів. Ці семітські елементи у великій мірі є саме вавилонськими» (М. Ястров молодший, «Релігія Вавилонії та Ассирії» [«The Religion of Babylonia and Assyria»], Бостон, 1898, с. 699, 700).

 Боги. Там були тріади богів, і серед божеств були такі, що представляли різні сили природи, і такі, що мали особливий вплив у певних сферах людської діяльності (С. Г. Гук, «Вавилонська й ассирійська релігія» [«Babylonian and Assyrian Religion»], Норман, Оклахома, США, 1963, с. 14—40). «Платонівська трійця, яка сама по собі становить всього лиш переробку попередніх трійць, яким поклонялись давніші народи, видається раціональною філософською трійцею ознак, які дали початок трьом іпостасям або божественним особам у вченні християнських церков... Концепцію божественної трійці, якої навчав цей грецький філософ [Платон]... можна знайти в усіх стародавніх [язичницьких] релігіях» («Новий універсальний словник» [«Nouveau Dictionnaire Universel»] за редакцією М. Лашатра, Париж, 1865—1870, т. 2, с. 1467).

Використання зображень. «[У месопотамській релігії] зображення божества відігравали в культі і в приватному богослужінні центральну роль, що підтверджується великим поширенням дешевих копій зображень. Божество, як правило, вважалось присутнім у своєму зображенні, якщо воно мало певні специфічні риси та атрибути, і йому поклонялись так, як було встановлено і освячено традицією даного храму» (А. Л. Оппенхейм, «Древняя Месопотамия. Портрет погибшей цивилизации», Москва, 1990, с. 146).

Погляд на смерть. «Ані народ, ані провідні релігійні мислителі [у Вавилоні] ніколи не припускали можливості цілковитого знищення того, що колись почало існувати. Смерть вважалась переходом до іншого життя» («Релігія Вавилонії та Ассирії», с. 556).

Позиція духівництва. «Відмінність між жерцем і мирянином характерна для цієї [вавилонської] релігії» («Британська енциклопедія» [«Encyclopædia Britannica»], 1948, т. 2, с. 861).

Астрологія, ворожіння, магія і чаклунство. Історик А. Г. Сейс пише: «[В] релігії стародавньої Вавилонії вважалося... що кожний об’єкт і кожна сила природи має свого зі, тобто духа, котрим шаман, або чаклун-жрець, міг керувати за допомогою магічних заклинань»  («Історія народів» [«The History of Nations»], Нью-Йорк, 1928, т. I, с. 96). «Халдеї [вавилоняни] досягли великих успіхів у вивченні астрономії, намагаючись вгадати майбутнє по зірках. Ми називаємо це мистецтво «астрологією» (Р. М. Енґберґ, «Світанок цивілізації і життя на стародавньому Сході» [«The Dawn of Civilization and Life in the Ancient East»], Чикаго, 1938, с. 230).

Вавилон Великий подібний до неморальної розпусниці, яка живе в безсоромних розкошах

В Об’явлення 17:1—5 говориться: «Підійди,— я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами [народами]. З нею розпусту чинили земні царі [політичні правителі], і вином розпусти її впивались мешканці землі»... А на чолі її було написане ім’я, таємниця: «Великий Вавилон,— мати розпусти й гидоти землі». Об’явлення 18:7 додає, що Вавилон Великий «славив себе та розкошував».

Хіба не правда, що провідні релігійні організації часто вступають у стосунки з політичними правителями заради влади й матеріальної вигоди, хоча від цього не раз постраждали прості люди? І хіба не правда, що представники духівництва вищих рангів живуть у розкошах, тоді як багато людей, яким вони повинні служити, бідують?

Чому частиною Вавилона Великого можна вважати релігії, які визнають себе християнськими, нарівні з тими, хто нічого не знає про Бога Біблії?

Як. 4:4: «Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається». (Отже, хоча вони і знають, що́ Біблія говорить про Бога, то таки стають Божими ворогами, якщо вибирають дружбу зі світом, наслідуючи його шляхи).

2 Кор. 4:4; 11:14, 15: «[Невіруючим] бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він — образ Божий». «Сам сатана прикидається анголом світла! Отож, не велика це річ,  якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!» (Таким чином, всі ті, хто не поклоняється правдивому Богові у визначений ним спосіб, навіть якщо й твердять, що є християнами, насправді вшановують головного супротивника Єгови, самого Сатану Диявола. Див. також 1 Коринтян 10:20).

Матв. 7:21—23: «Не кожен, хто каже до Мене [Ісуса Христа]: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!»

Чому треба негайно вийти з Вавилона Великого?

Об’яв. 18:4: «Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його».

Об’яв. 18:21: «Один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: «З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике,— і вже він не знайдеться!»

Луки 21:36: «Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!»

Що станеться з тими людьми, які не знали біблійної правди, а жили й померли в минулому, будучи частиною Вавилона Великого?

Дії 17:30 (СМ): «Бог не зважав на часи такого неуцтва, але зараз Він вимагає, щоб усі люди повсюди покаялися».

Дії 24:15: «Настане воскресення праведних і неправедних». (Хто з «неправедних» воскресне — вирішуватиме Бог).

Йова 34:12: «Поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права».