Чи воскресіння є повторним з’єднанням нематеріальної душі з фізичним тілом?

Щоб це було можливим, людям, звичайно, треба було б мати нематеріальну душу, яка б могла відділитися від фізичного тіла. Біблія не навчає такого. Ця ідея була запозичена з грецької філософії. Біблійне вчення про душу обговорюється на сторінках 111—114. За доказами стосовно походження вчення загальновизнаного християнства про нематеріальну, безсмертну душу дивіться сторінки 115, 116.

 Чи Ісус воскрес у фізичному тілі і чи тепер він має таке тіло в небі?

1 Пет. 3:18 (Філ.): «Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, праведник за неправедних, бувши умертвлений тілом, але оживши духом [«Духом оживлений», Ог.; «оживлений у дусі», Хом.]». (Ісус був умертвлений «тілом», тобто як людина. У грецькому тексті слова «тіло» і «дух» протиставляються одне одному й обидва стоять у давальному відмінку; отже, граматична конструкція вказує на те, що Ісус був оживлений як духовна істота).

Дії 10:40, 41: «Бог воскресив Його [Ісуса Христа] третього дня, і дав Йому, щоб з’явився, не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам». (Чому й інші люди не бачили його? Тому що він був духовним створінням, і коли він, подібно як ангели в минулому, матеріалізував собі фізичні тіла, щоб стати видимим, то робив це тільки у присутності вибраних свідків).

1 Кор. 15:45: «Так і написано: «Перша людина Адам  став душею живою», а останній Адам [Ісус Христос, який був таким же досконалим, як Адам відразу після створення] — то дух оживляючий».

Що мається на увазі в Луки 24:36—39, якщо говорити про тіло, в якому Ісус воскрес?

Луки 24:36—39: «Як вони [учні] говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: «Мир вам!» А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. Він же промовив до них: «Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої,— це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь,— бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю».

Люди не можуть бачити духів, тому учні, очевидно, думали, що бачать мару або видіння. (Пор. Марка 6:49, 50). Ісус запевнив їх, що він не мара; вони могли бачити його фізичне тіло, могли доторкатися до Ісуса і відчувати його кості; він також їв у їхній присутності. Подібно ангели в минулому матеріалізувалися, щоб люди могли їх бачити; вони їли, і деякі навіть одружувалися й мали дітей (Бут. 6:4; 19:1—3). Після свого воскресіння Ісус не завжди з’являвся в одному й тому ж фізичному тілі (можливо, щоб закріпити в розумах учнів той факт, що він тоді уже був духом), і тому його не відразу впізнавали навіть його близькі товариші (Ів. 20:14, 15; 21:4—7). Однак Ісус зміцнював їхню віру в те, що він справді воскрес з мертвих, коли неодноразово з’являвся їм у матеріалізованих тілах і тоді говорив і робив щось таке, по чому вони могли ототожнити його з тим Ісусом, якого знали.

Якщо б учні дійсно бачили Ісуса в тому тілі, яке він тепер має в небі, то Павло не говорив би пізніше, що прославлений Христос є «образом [«точною подобою», СМ] істоти Його», тобто Божої, оскільки Бог є Дух і ніколи не був у фізичному тілі. (Євр. 1:3; пор. 1 Тимофія 6:16).

Читаючи повідомлення про з’явлення Ісуса після його воскресіння, нам буде легше правильно їх зрозуміти, якщо пам’ятатимемо 1 Петра 3:18 і 1 Коринтян 15:45, цитовані на  сторінках 78, 79.

 Дивіться також сторінки 169, 170 в розділі «Ісус Христос».

Хто воскресне до небесного життя разом з Христом і що вони робитимуть в небі?

Луки 12:32: «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство» (курсив наш). (До неї не належать усі ті, хто виявляє віру; те число обмежене. Перебування членів малої черідки в небі має певну мету).

Об’яв. 20:4, 6: «Бачив я престоли та тих, хто сидів на них,— і суд їм був даний... Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років».

Дивіться також сторінки 217—224 в розділі «Небо».

Чи воскреслі до небесного життя зрештою матимуть там прославлені фізичні тіла?

Фил. 3:20, 21: «[Господь Ісус Христос] перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі». (Чи це означає, що саме фізичні тіла будуть зрештою прославлені в небі? Чи, може, це значить, що, замість залишатись у понижених фізичних тілах, вони будуть зодягнені в славні духовні тіла, коли воскреснуть до небесного життя? Відповідь дадуть нижченаведені біблійні вірші).

1 Кор. 15:40, 42—44, 47—50: «Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. Так само й воскресення мертвих... сіється тіло звичайне,— встає тіло духовне... Перша людина [Адам] — з землі, земна, друга Людина [Ісус Христос] — із неба Господь. Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть». (Отже, в небі немає двох видів тіл, і неможливо також піти до неба з фізичним тілом).

 Як Ісус виявив, що́ воскресіння значитиме для людства в цілому?

Ів. 11:11, 14—44: «[Ісус сказав своїм учням:] «Друг наш Лазар заснув,— та піду розбудити Його». Тоді просто сказав їм Ісус: «Умер Лазар». ...Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні [Лазар] у гробі... Промовив до неї [Марти, сестри Лазаря] Ісус: «Я воскресення й життя». ...Він скричав гучним голосом: «Лазарю,— вийди сюди!» І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою... Ісус каже до них: «Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив». (Якщо б Ісус таким чином повернув Лазаря зі стану блаженства в іншому житті, то цим не зробив би йому добра. Проте, піднявши Лазаря з безжиттєвого стану, Ісус зробив добро і йому, і його сестрам. Лазар знову став живою людиною).

Марка 5:35—42: «Приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: «Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?»... А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: «Не лякайсь,— тільки віруй!» ...[Він] узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: «Таліта, кумі» що значить: «Дівчатко, кажу тобі — встань!» І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого [«на велику втіху та подив усім, дівчина ураз підвелась», Гер.]!» (Коли протягом Тисячолітнього правління Христа на землі відбуватиметься загальне воскресіння, безсумнівно, багато мільйонів батьків та їхніх дітей будуть переповнені радістю, коли знову зустрінуться).

Яке майбутнє чекатиме воскреслих до життя на землі?

Луки 23:43 (НС): «Поправді кажу тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю». (Під царським правлінням Христа вся земля буде перемінена в рай).

 Об’яв. 20:12, 13: «Бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга,— то книга життя. І суджено  мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. ...Суджено їх згідно з їхніми вчинками [«суджено кожного по ділах його», Хом.]». (Розгорнення книг, очевидно, вказує на час, коли, згідно з Ісаї 26:9, люди навчатимуться Божої волі. «Книга життя» розгорнута — отже, в ній можуть бути записані імена всіх, хто прийме те навчання. Перед ними буде перспектива вічного життя в людській досконалості).

Дивіться також сторінки 424—428 в розділі «Царство».

Чи хтось буде воскрешений лише для того, щоб почути вирок і тоді бути відданим на другу смерть?

Що означає Івана 5:28, 29? Там говориться: «Всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду». Ці Ісусові слова слід розуміти у світлі того, що він пізніше відкрив Іванові. (Дивіться Об’явлення 20:12, 13, цитоване на  сторінках 81, 82). І тих, хто колись чинив добро, і тих, хто колись чинив зло,— буде «суджено кожного по ділах його» (Хом.). По яких ділах? Якщо прийняти погляд, що людей буде засуджено на основі їхніх вчинків у минулому житті, то це не узгоджуватиметься з Римлян 6:7: «Хто вмер, той звільнивсь від гріха!» Було б також нерозсудливо воскрешати людей лише для того, щоб їх знищити. Отже, в Івана 5:28, 29а Ісус передрік воскресіння, а в другій частині 29-го вірша описав кінцевий результат, який це воскресіння матиме для людей, вже приведених до людської досконалості і поставлених на суд.

Що в Об’явлення 20:4—6 говориться про тих, хто воскресне на землі?

Об’яв. 20:4—6 (СМ): «Побачив я престоли. На них сиділи люди, яким дано було владу судити. І побачив я душі тих, кому відірвали голови, бо вони свідчили про Ісуса, і проповідували Слово Боже... Вони ожили й правили разом з Христом тисячу років. (А інші мертві не ожили, доки тисяча років не минула). Це перше воскресіння. Блаженний і святий той, хто бере участь у першому воскресінні. Друга смерть не має над ним  влади. Вони будуть священиками, які належать Богові й Христу, і будуть разом з Ним царювати тисячу років».

Дужки в СМ та НС вжиті для того, щоб допомогти читачеві побачити зв’язок між словами до і після фрагмента, взятого в дужки. З цього видно, що в першому воскресінні беруть участь не «інші мертві». Це воскресіння для тих, хто правитиме з Христом тисячу років. Чи це означає, що жодні інші люди не житимуть протягом тієї тисячі років окрім тих, які правитимуть у небі з Христом? Ні, бо в такому випадку не було б жодної людини, на благо якої вони служили б священиками, а їхнім володінням була б безлюдна планета.

Хто ж тоді є ті «інші мертві»? Це всі ті люди, які померли через гріх, успадкований від Адама, і ті, які хоча й пережили велику скорботу або народилися протягом Тисячоліття, але таки мусять бути звільнені від смертельних наслідків того гріха. (Пор. Ефесян 2:1).

В якому розумінні вони не «ожили», аж поки не минула тисяча років? Тут не йдеться про їхнє воскресіння. Це ‘оживання’ включає щось набагато більше, ніж лише існування людини. Воно означає досягнення людської досконалості, вільної від усіх наслідків Адамового гріха. Зверніть увагу, що ця думка в 5-му вірші йде відразу ж після згадки в попередньому вірші про ‘оживання’ тих, хто буде в небі. В їхньому випадку це означає життя, вільне від усіх наслідків гріха; вони навіть наділені особливим привілеєм — безсмертям (1 Кор. 15:54). Отже, для «інших мертвих» це має означати повноту життя в людській досконалості.

Хто воскресне у земному воскресінні?

Ів. 5:28, 29: «Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в [«пам’ятних», НС] гробах,— Його голос [голос Ісуса] почують, і повиходять». (Грецьке слово, перекладене як «пам’ятні гроби», не є множинною формою слова та́фос [могила, окреме місце поховання] чи га́ідес [спільна могила людства], а є множинною формою в давальному відмінку слова мнеме́іон [спогад, пам’ятний гріб]. Це слово наголошує на збереженні  пам’яті про померлу особу. Ті, про кого пам’ять стерта в Геєнні через непростимі гріхи, не воскреснуть, однак особи, яких Бог пам’ятає, воскреснуть з можливістю жити вічно (Матв. 10:28; Марка 3:29; Євр. 10:26; Мал. 3:16).

Дії 24:15: «Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних». (Будуть воскрешені і ті, що жили згідно з Божими праведними дорогами, і ті, що через незнання чинили неправедні діла. Біблія не відповідає на всі наші запитання про те, чи воскреснуть ті чи інші конкретні особи. Однак ми можемо бути впевнені, що Бог, який знає всі факти, діятиме безсторонньо. Його справедливість включає в себе милосердя, яке не порушує його праведних норм. Пор. Буття 18:25).

Об’яв. 20:13, 14: «Дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад [«гадес», Гер.] дали мертвих, що в них,— і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад [«гадес», Гер.] були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть,— озеро огняне». (Отже, ті, чия смерть була наслідком гріха, успадкованого від Адама, воскреснуть — без різниці, чи вони поховані в морі, чи в Гадесі, спільній земній могилі людства).

Дивіться також розділ «Спасіння».

Якщо мільярди людей воскреснуть з мертвих, то де всі вони будуть жити?

За приблизними підрахунками, загальна кількість людей, які будь-коли жили на землі, становить 20 000 000 000 чоловік. Як ми вже побачили, не всі вони воскреснуть. Але навіть якщо припустити, що воскреснуть усі, то місця було б достатньо. На даний час поверхня земної суші становить приблизно 147 600 000 квадратних кілометрів. Якщо половину залишити для інших цілей, то і тоді на кожну людину припадало б близько 0,4 гектара землі — більш ніж достатньо, щоб прогодуватися. Сьогодні їжі бракує головним чином через політичне суперництво і комерційну пожадливість, а не тому, що земля нездатна прогодувати стільки людей.

Дивіться також сторінки 151, 152 в розділі «Земля».