Чи кожній людині наперед визначено «час помирати»?

Це уявлення було поширене серед греків та римлян. В язичницькій грецькій міфології були три богині долі (мойри), які пряли нитку життя, визначали її довжину, а тоді перетинали.

Екклезіяста 3:1, 2 говорить про «час помирати». Але, показуючи, що це не якийсь наперед визначений і незмінний момент, Екклезіяста 7:17 радить: «Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм [«не у свій час вмирати», Хом.]?» Приповістей 10:27 каже: «Роки безбожних вкоротяться». А Псалом 55:24 (Хом.) додає: «Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого». Що ж тоді значить Екклезіяста 3:1, 2? Тут просто говориться про безперервний цикл життя і смерті в цій недосконалій системі речей. Є час, коли люди народжуються, і час, коли вони вмирають — зазвичай у віці не більше 70—80 років, але деколи раніше, деколи пізніше. (Пс. 90:10; див. також Екклезіяста 9:11).

 Якщо б уже при народженні кожної людини, або навіть раніше, було визначено, коли і як вона помре, то не потрібно було б уникати небезпечних ситуацій чи піклуватися про своє здоров’я, а вживання запобіжних заходів не впливало б на рівень смертності. Але чи ви вважаєте, що на полі бою під час війни так само безпечно, як і у себе вдома, далеко від зони бойових дій? Чи ви піклуєтесь про своє здоров’я і чи водите дітей до лікаря? Чому курці вмирають у середньому на три — чотири роки раніше, ніж некурці? Чому смертельних випадків менше, коли пасажири в автомобілях користуються ременями безпеки, а водії дотримуються правил дорожнього руху? Немає сумніву, обережність служить нам на користь.

Чи все, що стається, є «Божою волею»?

2 Пет. 3:9: «Господь... вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття». (Однак не всі відгукуються на його довготерпіння. І коли хтось не хоче каятись, то це, звичайно ж, не є «Божою волею». Пор. Об’явлення 9:20, 21).

Єрем. 7:23—26: «Лиш справу оцю Я звелів їм [Ізраїлю], говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам Богом, а ви будете народом Моїм, і ходіть усією дорогою, про яку накажу вам, щоб вам було добре. Та не слухали... Посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пильно. Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошийними». (Безумовно, зло, яке чинилось в Ізраїлі, не було «Божою волею»).

Марка 3:35: «Хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати». (Якщо б усе, що чинять люди, було «Божою волею», тоді б усі мали такі взаємини з Ісусом, про які він тут говорить. Однак Ісус сказав декотрим: «Ваш батько — диявол» [Ів. 8:44]).

Чим пояснити багато нібито непояснимих подій?

Еккл. 9:11 (Моск.): «Час і випадок панують над усіма». (Отже, людина може стати жертвою нещастя просто через випадок, а не тому, що це було передбачено для неї).

 Чи не є люди відповідальні за більшість нещасть, від яких страждають вони самі та інші люди?

Рим. 5:12: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». (Всі ми успадкували від Адама недосконалість, у що входить теж схильність до поганих учинків).

Еккл. 8:9: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї».

Прип. 13:1: «Син мудрий приймає картання від батька». (Дії батьків сильно впливають на життя їхніх дітей).

Гал. 6:7: «Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Також Приповістей 11:17; 23:29, 30; 29:15; 1 Коринтян 6:18).

Чи існують надлюдські сили, які теж завдають людству горя?

Об’яв. 12:12: «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (Також Дії 10:38).

Чи Бог знає все наперед і чи все наперед визначає?

Ісаї 46:9, 10: «Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед — що не сталося ще, і що говорю: «Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню». (Він оголошує свій намір, визначає наперед певні справи, пов’язані з виконанням того наміру, і має необмежену силу, щоб забезпечити їх здійснення).

Ісаї 11:1—3: «Вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. [Ісус народився в роду Єссея]. І спочине на Нім Дух Господній... Його уподобання — в страху Господньому». (Єгова міг упевнено передректи це про свого Сина, тому що спостерігав за його складом розуму та поведінкою в небі ще від початку творення). (За інформацією про Ісусове передлюдське існування дивіться сторінку 169 в розділі «Ісус Христос»).

 Повт. 31:20, 21 (Ог., 1988): «Коли Я введу його [ізраїльський народ] до тієї землі, яку присягнув його батькам, що тече молоком та медом, і він буде їсти й насититься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене кинуть з образою, і зламає він заповіта Мого, то станеться, коли знайдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця [яка розповідає, як вони поводились, коли не цінували Божої ласки] стане проти нього за свідка... Бо Я знаю наставлення серця його, що він чинить сьогодні, перше ніж введу його до того краю, що Я присягнув». (Зверніть увагу, що Божа здатність передбачити наслідки їхньої поведінки не означала, що він відповідальний за неї або що він бажав того ізраїльтянам; однак, зваживши їхні вчинки, він міг передбачити, до чого вони доведуть. Подібно синоптик на основі спостережень може скласти досить точний прогноз погоди, але це не значить, що він її спричиняє, і не обов’язково вона йому подобається).

Чи Божа здатність наперед знати і наперед визначати події дає підставу вважати, що він користується цією здатністю стосовно всіх учинків усіх своїх створінь?

Об’яв. 22:17: «Хто чує, хай каже: «Прийди!» І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Курсив наш). (Вибір людини не є наперед визначеним; він залежить від рішення самої людини).

Рим. 2:4, 5: «[Чи ти] погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння? Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога». (Люди не є змушувані до певного способу дій. Але кожен несе відповідальність за свої вчинки).

Соф. 2:3: «Шукайте Господа, всі покірні землі... Шукайте правди, шукайте смирення,— може будете сховані ви в день Господнього гніву!» (Чи справедливий і люблячий Бог заохочував би людей чинити те, що правильне, й надіятись на нагороду, якщо б знав, що їхні зусилля приречені на невдачу?)

 Приклад. Власник радіоприймача може слухати новини. Але той факт, що він може слухати певну радіостанцію, ще не означає, що він її слухає. Йому треба спочатку ввімкнути приймач і тоді вибрати станцію. Так само Єгова має здатність наперед знати події, але Біблія показує, що він користується цією здатністю вибірково і розважливо, зважаючи на свободу волі, якою він наділив свої людські створіння. (Пор. Буття 22:12; 18:20, 21).

Коли Бог створював Адама, чи він знав, що Адам згрішить?

Ось яке завдання Бог дав Адаму і Єві: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» «І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 1:28; 2:16, 17). Чи ви заохочували б своїх дітей братися за якусь перспективну справу, знаючи від самого початку, що вона приречена на невдачу? Чи ви попереджували б їх про небезпеку, знаючи, що вони обов’язково потраплять у біду, бо ви самі все так запланували? Тож чи розсудливо приписувати таке Богові?

Матв. 7:11: «Як ви, бувши злі [або: «які б погані не були», СМ], потрапите добрі дари своїм дітям давати,— скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!»

Якщо б Бог наперед визначив і наперед знав Адамів гріх та всі його наслідки, то це означало б, що, створивши Адама, Бог свідомо дав хід усьому злу, вчиненому протягом історії людства. Це означало б, що він є винуватцем усіх війн, злочинів, неморальності, гніту, обману, лицемірства і хвороб. Але Біблія ясно говорить: «Ти — Бог, Котрий не любить злого» (Пс. 5:5, Дерк.). «Того, хто любить насилля,— ненавидить душа Його!» (Пс. 11:5). «Бог... не обманює» (Тита 1:2, Кул.). «[Той, кого Бог призначив Месіанським Царем] від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога  буде в очах його!» (Пс. 72:14). «Бог є любов» (1 Ів. 4:8). «Він любить справедливість і правду» (Пс. 33:5, Кул.).

Чи Бог наперед визначив долю Якова та Ісава?

Бут. 25:23: «Промовив до неї [Ревеки] Господь: «Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший [Ісав] молодшому [Якову] буде служити». (Єгова був в силі прочитати генетичний код ще не народжених близнюків. Він міг взяти це до уваги, коли передбачив, які риси розвинуть у собі обидва хлопчики, і передрік наслідки цього [Пс. 139:16]. Але тут немає жодної вказівки на те, що він прирік їм вічну долю або що він наперед визначив кожну подію в їхньому житті).

Чи Юді Іскаріотському було приречено зрадити Ісуса?

Пс. 41:10 (Ог., 1988): «Приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав,— підняв проти мене п’яту!» (Зверніть увагу, що пророцтво не уточнює, котрий з Ісусових приятелів зробить це. Єгова знав, що Диявол спонукав Давидового радника Ахітофела зрадити Давида. Бог попіклувався, щоб цей випадок був описаний, бо з нього видно, як Диявол діяв і що він зробить у майбутньому. Не Бог, а «диявол... укинув у серце синові Симона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його [Ісуса]» [Ів. 13:2]. Замість того щоб протистояти Сатані, Юда піддався його впливові).

Ів. 6:64 (Хом.): «Ісус бо знав від самого початку... хто той, що зрадить його». (Не від початку творення і не від часу народження Юди, а «від самого початку» його зрадницьких дій. Порівняйте Буття 1:1, Луки 1:2 і 1 Івана 2:7, 13, де слова «початок», «напочатку», «спочатку» вживаються у відносному значенні. Зверніть також увагу на Івана 12:4—6).

Чи ж апостол Павло не говорить, що християн ‘призначено наперед’?

Рим. 8:28, 29: «Знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив, тих і призначив [«наперед  призначив», Хом.], щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами». (Також Ефесян 1:5, 11). Однак до цих самих людей у 2 Петра 1:10 говориться: «Дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так [«як будете так поступати», Бач.], ви ніколи не спіткнетесь». (Якби окремі особи були наперед призначені на спасіння, то вони не могли б спіткнутися, хоч би що робили. А оскільки ці окремі особи повинні докладати зусиль, тоді наперед призначеним мав бути клас людей. Бог постановив, що цілий клас людей наслідуватиме приклад Ісуса Христа. Однак ті, кого Бог вибрав бути членами того класу, мусять залишитись вірними, щоб осягнути поставлену перед ними нагороду).

Еф. 1:4, 5 (Хом.): «В ньому [Ісусі Христі] він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі» (курсив наш). (Варто зауважити, що в Луки 11:50, 51 [Кул.] Ісус проводить паралель між «основанням світа» і часом Авеля. Авель був першою людиною, яка протягом цілого свого життя мала Божу ласку. Отже, після бунту в Едемі, але ще до зачаття Авеля Бог постановив постачити «насіння», через яке стане можливим визволення [Бут. 3:15]. Божий намір передбачав, що разом з головним Насінням, Ісусом Христом, у новому уряді над землею, Месіанському Царстві, буде група його вірних послідовників).

Чи зірки та планети впливають на події в нашому житті і чи дають передвістя, на які нам слід зважати, приймаючи рішення?

Звідки походить астрологія?

«Витоки західної астрології криються безпосередньо в теоріях і звичаях халдеїв та вавилонян третього тисячоліття до Р. Х.» («Американська енциклопедія» [«The Encyclopedia Americana»], 1977, т. 2, с. 557).

«Астрологія базувалась на двох вавилонських концепціях: про зодіак і про божественність небесних  тіл... Вавилоняни приписували планетам вплив, якого можна було сподіватися від відповідних божеств» (Л. Спраґ де Кам, «Великі міста стародавнього світу» [«Great Cities of the Ancient World»], Нью-Йорк, 1972, с. 150).

«У Вавилонії, так само як і в Ассирії, яка була паростю вавилонської культури... астрологія займала своє місце в офіційному культі як один із двох головних засобів у розпорядженні жерців... щоб розпізнавати волю та намір богів; іншим засобом було розглядання печінки жертовної тварини... Рух сонця, місяця і п’ятьох планет, на їхню думку, представляв діяльність п’ятьох згаданих богів, які разом із Сіном, богом місяця, і Шамашем, богом сонця, керували подіями на землі» («Британська енциклопедія» [«Encyclopædia Britannica»], 1911, т. II, с. 796).

Як на це заняття дивиться Творець людства?

Повт. 18:10—12 (Дул.): «Нехай у тебе не знайдеться... ані віщуна, ні ворожбита, ні чарівника... Огидний Господу кожен, хто робить усе це».

Вавилонянам він сказав: «Хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється [«дослідувачі небес, і звіздарі», Кул.], хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти! Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить... Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого,— кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!» (Ісаї 47:13—15).