Який сенс людського життя?

Щоб наше життя мало сенс, необхідно визнавати Джерело життя. Якби життя було витвором сліпого випадку, наше існування, звичайно, не мало б сенсу і нам не було б на що розраховувати у майбутньому. Однак в Дії 17:24, 25, 28 повідомляється: «Бог, що створив світ і все, що в ньому... дає всім і життя, і дихання, і все. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо». А в Об’явлення 4:11 знаходимо такі слова, звернені до Бога: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Див. також сторінки 53—60, розділ «Бог»).

Спосіб життя, який суперечить вимогам Творця і його вказівкам щодо щастя, веде до розчарування. Галатів 6:7, 8 застерігає: «Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне». (Також Галатів 5:19—21). (Див. також розділ «Незалежність»).

 Через гріх, успадкований від Адама, люди сьогодні не можуть у повній мірі втішатися життям згідно з Божим початковим наміром. У Римлян 8:20 сказано, що в результаті божественного присуду, винесеного після Адамового гріха, «створіння [людство] покорилось марноті». Стосовно своєї ситуації грішної людини апостол Павло написав: «Я тілесний, проданий під гріх. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина!» (Рим. 7:14, 19, 22—24).

Якщо ми застосовуємо біблійні принципи і ставимо на перше місце виконання Божої волі, то знаходимо найбільше щастя, яке тільки можливе сьогодні, і наше життя набирає глибокого змісту. Ми не збагачуємо Бога тим, що служимо йому; він навчає нас «про корисне» (Ісаї 48:17). Біблія радить: «Будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь [«запопадливі», Бач.] завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Кор. 15:58).

Біблія дає нам перспективу жити вічно в досконалості, якщо ми віримо в життєдайні дари Єгови і ходимо його дорогами. Ця надія має тверду основу; вона не доведе до розчарування; якщо діяти відповідно до тієї надії, це може наповнити наше життя справжнім змістом вже тепер (Ів. 3:16; Тита 1:2; 1 Пет. 2:6).

Чи люди були створені тільки для того, щоб прожити лічені роки й тоді померти?

Бут. 2:15—17: «Взяв Господь Бог людину [Адама], і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала. І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бог говорив тут про смерть не як про щось неминуче, а як про наслідок гріха. Він настійно радив Адамові уникати цього. Пор. Римлян 6:23).

 Бут. 2:8, 9: «Насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю». (Після Адамового гріха перша пара людей була вигнана з Едему, щоб вони не з’їли з дерева життя, як про це говориться в Буття 3:22, 23. Очевидно, якби Адам залишився слухняним своєму Творцю, то з часом Бог дозволив би йому з’їсти з того дерева на знак того, що він виявився достойним жити вічно. Присутність в Едемі дерева життя вказувала на таку перспективу).

Пс. 37:29: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній». (З цієї обітниці видно, що Божий основний намір відносно землі та людства не змінився).

Дивіться також сторінки 334, 335 в розділі «Смерть».

Але чи в нашому випадку сьогодні життя повинне зводитися лише до короткочасного існування, яке часто затьмарюється стражданням?

Рим. 5:12: «Як через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». (Всі ми успадкували це — і не тому, що таким був Божий намір, а через Адамів гріх). (Див. також розділ «Доля»).

Йова 14:1: «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями». (Ці слова значною мірою характеризують життя в цій недосконалій системі речей).

Проте навіть за таких обставин наше життя може бути дуже вартісним і змістовним. Дивіться інформацію  про сенс людського життя на сторінках 138, 139.

Чи життя на землі є тільки випробним місцем для з’ясування, хто піде на небо?

Дивіться сторінки 217—224 в розділі «Небо».

Чи ми маємо безсмертну душу, яка продовжує жити після смерті фізичного тіла?

Дивіться сторінки 111—116, розділ «Душа».

 На якій підставі людина може надіятися, що вона матиме щось більше, ніж її теперішнє короткочасне існування?

Матв. 20:28: «Син Людський [Ісус Христос] прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!»

Ів. 3:16: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (курсив наш).

Євр. 5:9: «Вдосконалившися, Він [Ісус Христос] для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння» (курсив наш). (Також Івана 3:36).

Як справдяться перспективи майбутнього життя?

Дії 24:15: «Маю надію я в Бозі,— чого й самі вони сподіваються,— що настане воскресення праведних і неправедних». (Серед них будуть люди, які вірно служили Богові в минулому, а також велика кількість людей, які не мали достатньо знань про правдивого Бога, щоб прийняти чи відкинути його дороги).

Ів. 11:25, 26: «Промовив до неї Ісус [до сестри чоловіка, якого він після цього повернув до життя]: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,— хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене,— повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?» (Отже, тим людям, які живуть у час, коли теперішній злий світ наближається до свого кінця, Ісус крім надії на воскресіння запропонував ще щось. Ті, що надіються стати земними підданими Божого Царства, мають перспективу пережити той кінець і взагалі ніколи не вмерти).

Чи в будові людського тіла є якісь докази того, що воно створене жити вічно?

Загальновизнаним є факт, що людський мозок має набагато більші можливості, ніж ми можемо використати протягом 70 чи навіть 100 років нашого теперішнього життя. «Британська енциклопедія» зазначає, що людський мозок «наділений значно більшим потенціалом, ніж людина може реалізувати протягом свого  життя» («Encyclopædia Britannica», 1976, т. 12, с. 998). Вчений Карл Саган каже, що людський мозок міг би зберігати інформацію, яка «заповнила б близько двадцяти мільйонів томів — стільки, скільки їх налічується у найбільших бібліотеках світу» («Космос» [«Cosmos»], 1980, с. 278). Відносно продуктивності «системи зберігання інформації» в людському мозку біохімік Айзек Азімов написав, що мозок «здатний досконало справлятися з будь-яким навантаженням у процесі навчання та запам’ятовування, яке людська істота може йому дати,— і навіть у мільярд разів більшим» («Нью-Йорк таймс меґезін» [«The New York Times Magazine»], 9 жовтня 1966 року, с. 146). (Чому людський мозок наділено такими можливостями, якщо вони не мали б використовуватись? Чи ж не розсудливо зробити висновок, що люди, які володіють здатністю безконечно вчитись, фактично створені жити вічно?)

Чи існує життя на інших планетах?

Газета «Нью-Йорк таймс» повідомляє: «Пошуки інших розумних істот у Всесвіті... почались 25 років тому... Ця гігантська праця, яка включає сканування сотень мільярдів зірок, досі не дала чітких доказів того, що життя існує десь поза Землею» («The New York Times», 2 липня 1984 року, с. A1).

В «Американській енциклопедії» говориться: «Не було чітко зафіксовано жодної іншої планети [поза нашою Сонячною системою]. Але для кожної планети, яка може існувати за межами Сонячної системи, існує шанс, що життя на ній почалось і еволюціонувало до рівня розвиненої цивілізації» («The Encyclopedia Americana», 1977, т. 22, с. 176). (З того часу було відкрито багато планет за межами нашої Сонячної системи, але немає жодного доказу, що на будь-якій з них є життя. Однак, як випливає з цитати, чи головною спонукою цих надзвичайно дорогих пошуків життя в космосі не є бажання знайти якесь підтвердження для теорії еволюції, якісь докази того, що людина не була створена Богом і тому не є відповідальною перед ним?)

Біблія показує, що життя існує не тільки на Землі. Існують духовні істоти — Бог та ангели, які стоять  набагато вище від людини за інтелектом і силою. Вони вже вступали в контакт з людством і пояснили походження життя, а також показали розв’язання величезних проблем, перед якими стоїть світ. (Див. розділи «Біблія» і «Бог»).