Чи Біблія принижує жінок або представляє їх як неповноцінних людей?

Бут. 2:18: «Сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього [«як його доповнення», НС]». (Тут Бог не сказав, що чоловік є ліпшою людиною, ніж жінка. Натомість Бог вказав на те, що жінка матиме риси, які доповнюватимуть риси чоловіка в межах Божого розпорядку. Доповнення — це одна з двох частин, які доповнюють одна одну. Тому жінки в цілому вирізняються одними рисами і здібностями, а чоловіки — іншими. Пор. 1 Коринтян 11:11, 12).

Бут. 3:16: «До жінки [Бог] промовив: «...до мужа твого пожадання твоє,— а він буде панувати над тобою». (Це проголошення, зроблене після того, як Адам і Єва згрішили, не було вказівкою, що́ чоловіки повинні робити, а було передбаченням Єгови, що́ вони будуть робити тепер, коли егоїзм став частиною людського життя. Біблія містить багато прикладів того, до яких сумних наслідків призвело егоїстичне панування чоловіків над жінками. Але Біблія не говорить, що Бог схвалює таке поводження чи що воно служить прикладом для інших).

Чи принижує жінок те, що головування призначено чоловікам?

Підлягання чийомусь головуванню саме по собі не є принизливим. Головування сприяє порядку, і Єгова «не  є Богом безладу, але миру» (1 Кор. 14:33). Ісус Христос підлягає головуванню Бога Єгови, і він знаходить велике задоволення в таких взаєминах (Ів. 5:19, 20; 8:29; 1 Кор. 15:27, 28).

Чоловікові також призначено відносне головування, зокрема в сім’ї та в християнському зборі. Бог не дав чоловікові абсолютної влади над жінкою; за те, як чоловік здійснює головування, він відповідальний перед своїм головою, Ісусом Христом, і перед Богом (1 Кор. 11:3). Крім того, чоловікам наказано «любити дружин своїх так, як власні тіла» і ‘виявляти честь’ своїм дружинам (Еф. 5:28; 1 Пет. 3:7). У Божому розпорядку щодо подружніх пар статеві потреби чоловіка не поставлені вище потреб його дружини (1 Кор. 7:3, 4). Роль чеснотної жінки, змальована в Біблії, підкреслює цінність дружини у сім’ї та в суспільстві. У неї є багато можливостей виявляти ініціативу і в той же час показувати, що вона цінує головування свого чоловіка (Прип. 31:10—31). Біблія наказує дітям шанувати не тільки батька, але й матір (Еф. 6:1—3). Вона також приділяє особливу увагу піклуванню про потреби вдів (Як. 1:27). Тому серед правдивих християн жінки можуть почуватися захищеними, відчувати, що їх справді цінують, і знаходити задоволення у своїй діяльності.

Гідність становища жінки в Божому розпорядку ілюструє також той факт, що Єгова називає свою організацію вірних духовних створінь жінкою, своєю дружиною, матір’ю його синів (Об’яв. 12:1; Гал. 4:26). Також помазаний духом збір Ісуса Христа названий його невістою (Об’яв. 19:7; 21:2, 9). І з духовного погляду немає різниці між чоловічою статтю та жіночою у випадку осіб, покликаних до участі з Христом у небесному Царстві (Гал. 3:26—28).

Чи жінки можуть бути служителями?

Згідно з Біблією, відповідальність за нагляд у зборі лежить на чоловіках. Усі 12 апостолів Ісуса Христа були чоловіками; пізніше наглядачами та службовими помічниками у християнських зборах також було призначено  чоловіків (Матв. 10:1—4; 1 Тим. 3:2, 12). Жінкам дано настанову ‘навчатися мовчки в повній покорі’ на зібраннях збору; це означає, що вони не підніматимуть питань, які б були викликом чоловікам у зборі. На таких зібраннях «їм говорити не позволено», якщо те, що вони мали б сказати, демонструвало б брак покори (1 Тим. 2:11, 12; 1 Кор. 14:33, 34). Отже, хоча жінки й роблять цінний внесок у діяльність збору, немає розпорядку, щоб вони головували чи брали провід у навчанні збору в присутності кваліфікованих чоловіків.

Але чи жінки можуть бути проповідниками, вісниками, служителями доброї новини поза зібраннями збору? У день П’ятдесятниці 33 року н. е. святий дух було вилито і на чоловіків, і на жінок. Апостол Петро пояснив це, процитувавши Йоіла 3:1, 2: «Буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло,— і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого,— і пророкувати вони будуть!» (Дії 2:17, 18; курсив наш). Подібно і сьогодні жінки належним чином беруть участь у християнському служінні, проповідуючи від дому до дому і проводячи домашні біблійні вивчення. (Див. також Псалом 68:12; Филип’ян 4:2, 3).

Чому християнки покривають голову в деяких випадках?

1 Кор. 11:3—10: «Всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог. ...Кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову... Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава. Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. Тому жінка повинна мати на голові знака влади над нею, ради Анголів». (Коли у відповідних випадках християнка покриває голову, це служить доказом її поваги до  принципу головування, встановленого Богом. Христос поважає теократичне головування; чоловік та жінка також зобов’язані робити це. Перший чоловік, Адам, не народився від жінки, його створив Бог. Створюючи Єву, Бог використав ребро Адама як основу; він сказав, що Єва повинна бути Адамові помічницею. Таким чином чоловікові, який був створений першим, було призначено становище голови. Чоловік не покриває голову, коли «молиться чи пророкує», тому що з погляду головування чоловік є ‘образом Бога’ і на землі не має над собою голови у справах, які стосуються його сім’ї. Проте коли б жінка ‘молилася чи пророкувала’, не покриваючи голови, то виявляла б цим неповагу до призначеного Богом становища чоловіка й осоромлювала б його. Навіть ангели, які є членами подібної до дружини небесної організації Єгови, звертають увагу на «знак влади», який носять вірні християнки, і це нагадує їм про їхнє підкорення Єгові).

Коли жінці необхідно покривати голову?

Коли вона «молиться чи пророкує», як сказано в 1 Коринтян 11:5. Це не значить, що їй потрібно покривати голову, коли вона молиться приватно або розмовляє з іншими про біблійні пророцтва. Однак вона повинна покривати голову на знак своєї поваги до головування чоловіка, коли займається справами, котрі стосуються поклоніння і котрими звичайно мав би займатися її подружній партнер чи якийсь інший чоловік. Якщо жінка в присутності свого чоловіка молиться вголос від свого імені та від імені інших або проводить формальне біблійне вивчення, а отже, навчає, то вона повинна покривати голову, навіть якщо чоловік не поділяє її віри. Але оскільки вона уповноважена Богом навчати своїх дітей, то, якщо її чоловік відсутній, їй не потрібно покривати голову, коли вона молиться чи проводить вивчення зі своїми неохрещеними дітьми. Якщо б у винятковому випадку жінка проводила заплановане біблійне вивчення в присутності якогось присвяченого чоловіка, що є членом збору, або в присутності роз’їзного наглядача, то вона має покрити голову, але молитись повинен він.

 Чи годиться жінкам уживати косметику або носити прикраси?

1 Пет. 3:3, 4: «Окрасою їм нехай буде не зовнішнє,— заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом». (Чи це означає, що жінкам не слід носити жодних прикрас? Зовсім ні, бо тоді б їм не можна було носити й одягу. Натомість тут жінок заохочується мати врівноважений погляд на свій зовнішній вигляд та одяг, дбаючи в першу чергу про духовну окрасу).

1 Тим. 2:9, 10 (СМ): «Хочу я, щоб жінки вбиралися скромно і розумно — в те, що їм личить. Не варто робити розкішних зачісок, прикрашати себе золотом, перлами чи дорогим убранням. Натомість, як і личить жінкам, що присвятили себе Богові, їм слід прикрашати себе добрими вчинками». (Що дійсно має значення в Божих очах: зовнішній вигляд чи стан серця людини? Чи Бог схвалював би жінку, яка зовсім не вживає косметики і не носить прикрас, але веде неморальний спосіб життя? Чи, може, він схвалює жінок, які скромно і в розумних межах вживають косметику й носять прикраси, але в першу чергу прикрашають себе побожними рисами та християнською поведінкою? Єгова каже: «Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» [1 Сам. 16:7]).

Прип. 31:30: «Краса — то омана, а врода — марнота, жінка ж богобоязна — вона буде хвалена!»