Чому існує стільки зла?

Бог у цьому не винен. Він дав людям досконалий початок, але вони постановили знехтувати Божими вимогами і самим собі вирішувати, що є добро, а що — зло (Повт. 32:4, 5; Еккл. 7:29; Бут. 3:5, 6). Вчинивши так, вони потрапили під вплив злих надлюдських сил (Еф. 6:11, 12).

1 Ів. 5:19 (УКУ): «Ввесь світ лежить у владі лукавого».

Об’яв. 12:7—12: «Сталась на небі війна... І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені... «Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (Це збільшення горя на світі наступило тоді, коли Сатана був скинений з неба після народження Царства. Див. 10-й вірш).

 2 Тим. 3:1—5: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,— вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися». (Це наслідки багатовікового відступництва від правдивого поклоніння. Ці обставини розвинулись тому, що люди, які вважали себе релігійними, нехтували тим, що в дійсності говорить Боже Слово. Вони відреклися від сили благочестя — від позитивного впливу, який правдиве благочестя може справляти на життя людини).

  Чому Бог допускає зло?

 Деколи нам може здаватися, що найкраще було б просто позбутися всіх злих. Ми прагнемо припинення зла, хоча зазнаємо його лише лічені роки — відносно недовго в порівнянні з тим, скільки часу зло існує. Як же дивиться на все це Бог Єгова? Вже тисячі років люди звинувачують його, навіть проклинають, через погані обставини, які їм доводиться зносити. Однак ці обставини спричинив не Бог, а Сатана і злі люди. Єгова має силу знищити злих. Обов’язково мусять бути вагомі причини, чому він стримується від цього. Чи є щось дивне в тому, що Божий спосіб вирішення цього питання не такий, який запропонували б ми? Його досвід набагато більший від людського, а його розуміння ситуації набагато глибше, ніж розуміння, яке може мати людина. (Пор. Ісаї 55:8, 9; Єзекіїля 33:17).

Зла не існувало б, якби Бог не наділив розумні створіння свободою волі. Але Бог дав нам здатність вибирати: слухатись його, керуючись любов’ю, або не слухатись (Повт. 30:19, 20; Іс. Нав. 24:15). Чи нам хотілося б, щоб було інакше? Що батькам приємніше: коли діти слухаються їх з любові чи з примусу? Чи Бог повинен був змушувати Адама до послуху? Чи ми справді були б щасливішими, якби жили у світі, де нас змушували б слухатись Бога? Перш ніж знищити цю злу  систему, Бог дає людям нагоду виявити, чи вони дійсно хочуть жити згідно з його праведними законами, чи ні. У призначений ним час він обов’язково знищить злих (2 Сол. 1:9, 10).

Керуючись мудрістю, він дає час для вирішення важливих спірних питань: 1) В Едемі була піддана сумніву праведність і правомірність правління Єгови (Бут. 2:16, 17; 3:1—5). 2) Під сумнів було поставлено непорочність усіх Божих слуг в небі й на землі (Йова 1:6—11; 2:1—5; Луки 22:31). Бог міг відразу знищити бунтарів (Сатану, Адама і Єву), але це не вирішило б справи. Сила не є доказом чиєїсь правоти. Було піднято спірні питання морального плану. Бог дав час не для того, щоби в чомусь переконатись, а щоб дозволити всім створінням, наділеним свободою волі, самим побачити погані наслідки бунту проти його правління, а також дати їм можливість виявити, яку позицію вони особисто займають у цих важливих справах. Після вирішення цих спірних питань нікому ніколи більше не буде дозволено порушувати мир. Порядок, гармонія та добробут у цілому Всесвіті залежать від освячення імені Єгови, щирої пошани до Нього з боку всіх розумних створінь. (Див. також сторінки 306, 307 в розділі «Сатана Диявол»).

Приклад. Уявіть собі, що хтось публічно обвинувачує вас у зловживанні своїм становищем голови сім’ї, каже, що вашим дітям було б ліпше, якби вони самі, незалежно від вас, приймали рішення, і що всі вони слухаються вас не з любові, а через матеріальну вигоду, яку ви їм забезпечуєте. Яким чином було б найліпше залагодити цю справу? Якщо б убити фальшивого обвинувача, чи це переконало б людей у неправдивості обвинувачень? Наскільки ж краще було б, якби ви дали своїм дітям нагоду бути вашими свідками й підтвердити, що ви люблячий голова сім’ї і що вони живуть з вами, бо люблять вас! Якби декотрі з ваших дітей повірили вашому супротивнику, пішли з дому і зруйнували собі життя, вибравши інший спосіб життя, це тільки допомогло б чесним спостерігачам зрозуміти, що дітям було б краще, якби вони слухалися вашого керівництва.

 Чи принесло нам якусь користь те, що Бог дозволив злу існувати аж дотепер?

2 Пет. 3:9: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття». (Через те, що Боже довготерпіння триває аж до нашого часу, ми маємо нагоду виявити своє каяття і показати, що бажаємо підкорятися праведному правлінню Єгови замість того, щоб самим вирішувати, що є добро, а що — зло).

Рим. 9:14—24 (Хом.): «Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні! ...Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель [тобто він якийсь час терпів існування злих людей], щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу [тобто він мав використати час, щоб згідно зі своїм наміром виявити милосердя декотрим особам],— на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган». (Отже, Бог відклав знищення злих, щоб був час вибрати людей, яких би він прославив з Христом як членів небесного Царства. Чи, роблячи це, Бог виявив стосовно когось несправедливість? Ні, це частина заходів Єгови для благословення всяких людей, які будуть обдаровані можливістю жити вічно на райській землі. Пор. Псалом 37:10, 11).

«Чому Бог допускає стільки зла?»

Можна відповісти: «Це доречне запитання. Багатьох вірних Божих слуг турбує зло, яке вони бачать навколо себе (Ав. 1:3, 13)». Тоді можна додати: 1) «Зло існує не тому, що Богові байдуже до цього. Бог запевняє нас, що він призначив час, коли притягне злих до відповідальності (Ав. 2:3)». 2) «Але чого вимагається від нас, якщо ми хочемо пережити той час? (Ав. 2:4б; Соф. 2:3)».

Або можна сказати: «Добре, що ви підняли це питання. Воно турбує багатьох щирих людей. У мене є з  собою дуже корисний матеріал, який відповідає на ваше питання. (Тоді прочитайте разом дещо з наведеного на  сторінках 153—155)».

«Після стількох років Бог, на мою думку, вже нічого не буде робити, щоб змінити ситуацію»

Можна відповісти: «Мені приємно чути, що ви вірите в Бога. У світі справді багато зла, і воно почало існувати задовго до нашого часу. Але чи ви колись задумувались ось над чим...? (Використай думки з  2-го абзацу на сторінці 153 про те, скільки часу Бог терпить зло)».

Або можна сказати: «Ви, безумовно, погодитесь, що, коли хтось може побудувати дім, він також може і прибрати в ньому. [...] Оскільки Бог створив землю, то йому не було б важко навести на ній порядок. Чому ж він так довго чекає? Я знайшов відповідь, котра мене цілком задовольнила. Скажіть, будь ласка, що ви про неї думаєте? (Тоді прочитайте разом матеріал на  сторінках 153—155)».