Чи померлі предки усвідомлюють, що роблять живі, і чи вони можуть допомагати живим людям?

Еккл. 9:5: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають [«не тямлять», Кул.]».

Йова 14:10, 21: «Сконає людина — то де ж вона є?... Чи сини його славні, того він не відає».

 Пс. 49:11, 18—20: «Мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє. ...Вмираючи, не забере вона [людина] всього, її слава не піде за нею! ...Вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!»

Хіба не правда, що їжа, покладена на вівтар або могилу, залишається неторкнутою? Чи це не показує, що померлі не в стані скористатись нею?

Дивіться також розділ «Спіритизм».

Чи є підстави боятися, що наші померлі предки завдадуть нам шкоди?

Еккл. 9:5, 6: «Їхнє [померлих] кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!»

Чи існує якась духовна частина людини, яка переживає смерть тіла?

Єзек. 18:4: «Тож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова — Мої вони! Душа, що грішить,— вона помре». (Також вірш 20).

Пс. 146:3, 4: «Не надійтесь на князів, на людського сина... вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!»

Вчені та хірурги не знайшли жодного доказу того, що є якась свідома, жива частина людини, котра продовжує існувати, коли тіло вмирає.

Дивіться також сторінки 336—338 в розділі «Смерть».

Чи ви хотіли б, щоб діти і внуки поважали й любили вас за вашого життя, чи воліли б, щоб вони виконували ритуали на вашій могилі, коли ви помрете?

Еф. 6:2, 3: «Шануй свого батька та матір» — це перша заповідь з обітницею,— «щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Діти, виховані згідно з біблійними принципами, виявляють таку пошану, що тішить серце їхніх батьків за життя).

 Прип. 23:22: «Слухай батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя».

1 Тим. 5:4: «Як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно».

Хоча посередники духів твердять, що передають звістки від померлих, з якого джерела ці звістки насправді походять?

Ісаї 8:19 (Кул.): «Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять,— то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога? хиба ж мерців про живих питати?» (Чи Бог застерігав би нас перед таким заняттям, якби воно дійсно допомагало нам встановити зв’язок з дорогими нам особами?)

Дії 16:16: «Як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа [«демона», НС], яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм».

Дивіться також сторінки 347—349 в розділі «Спіритизм».

Кому нам слід поклонятися?

Луки 4:8: «Промовив Ісус йому в відповідь: «Написано: Господеві [«Єгові», НС] Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!»

Ів. 4:23, 24 (Дерк.): «Прийде час, і настав уже, коли істинні поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі і істині, бо таких поклонників Отець шукає. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися в дусі і істині».

Яка є надія, що в майбутньому можна буде зустрітися з померлими родичами?

Ів. 5:28, 29: «Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду».