Чого нас може навчити біблійна розповідь про Марію?

1) Охоче слухатись того, що Бог говорить через своїх посланців, навіть якби почуте спершу стривожило нас або здавалося неможливим (Луки 1:26—37).

2) Мужньо діяти згідно з тим, чого ми навчилися про Божу волю, і при цьому повністю покладатися на Бога. (Див. Луки 1:38. Як показано в Повторення Закону 22:23, 24, неодружену єврейську дівчину, коли б вона завагітніла, могли чекати серйозні наслідки).

3) Бог охоче користується людиною, незважаючи на її соціальне становище. (Пор. Луки 2:22—24 з Левит 12:1—8).

4) Ставити духовні справи на перше місце. (Див. Луки 2:41; Дії 1:14. Від єврейських жінок не вимагалося кожного року разом зі своїми чоловіками вирушати в довгу подорож до Єрусалима на Пасху, але Марія робила це).

5) Цінувати моральну чистоту (Луки 1:34).

6) Старанно навчати своїх дітей Божого Слова. (Її старанність видно з того, що робив Ісус, коли йому було 12 років. Див. Луки 2:42, 46—49).

Чи Марія справді була дівою, коли народила Ісуса?

В Луки 1:26—31 (Хом.) повідомляється, що «діві», на ім’я Марія, ангел Гавриїл приніс звістку: «Ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус». Тоді, згідно з 34-м віршем, «Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа [«я ніколи не була з чоловіком», СМ]?» В Матвія 1:22—25 (Хом.) додається: «А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог». Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її [«не пізнав, тобто не мав подружніх зносин», прим. в Хом., 1980], аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус».

 Чи це не суперечить здоровому глузду? Безсумнівно, що для Творця — того, хто створив людські органи розмноження,— не було чимось неможливим здійснити запліднення яйцеклітини в утробі Марії надприродним способом. Єгова дивовижно перемістив життєву силу та індивідуальність свого первородного небесного Сина в утробу Марії. Божа діюча сила, його святий дух, охороняла розвиток дитини в утробі Марії, так що людина, яка народилась, була досконалою (Луки 1:35; Ів. 17:5).

Чи Марія назавжди залишилась дівою?

Матв. 13:53—56 (Хом.): «Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати [грецьке аделфо́і]: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри [грецьке аделфа́і] хіба не всі між нами?» (Який би ви зробили висновок на підставі цього біблійного уривка: що Ісус був єдиною дитиною Марії чи що в неї були ще інші сини, а також дочки?)

«Нова католицька енциклопедія» («New Catholic Encyclopedia», 1967, т. IX, с. 337) визнає, що грецькі слова аделфо́і та аделфа́і, вжиті в Матвія 13:55, 56, «у грекомовному світі за днів Євангеліста стосувалися рідних брата й сестри, і грекомовний читач, звичайно ж, сприймав би їх саме в такому значенні. Під кінець IV століття (бл. 380 року) Гельвідій у праці, яка не дійшла до нас, наголошував на цьому факті, аби підтвердити, що крім Ісуса Марія мала інших дітей, і поставити її в приклад матерям великих сімей. Св. Ієронім під впливом традиційного церковного віровчення, що Марія назавжди залишилася непорочною дівою, написав трактат проти Гельвідія (383 рік по Р. Х.), в якому розробив пояснення... досі популярне серед католицьких учених».

Марка 3:31—35 (Хом.): «Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати. Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: «Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають». А він у відповідь їм: «Хто моя мати та брати  мої?» І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: «Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той — мені брат, сестра і мати». (Тут показана чітка різниця між рідними братами Ісуса і його духовними братами, тобто його учнями. Ніхто не стверджує, що згадка про Ісусову матір стосується чогось іншого. Чи ж не було б суперечливістю твердити, що його рідні брати зовсім не рідні, а швидше двоюрідні? Коли маються на увазі не рідні брати, а дальша рідня, то вживається інше грецьке слово [сиґґено́н], як в Луки 21:16).

Чи Марія була Божою Матір’ю?

Ангел, який повідомив Марії про очікуване чудесне народження, не говорив, що її син буде Богом. Він сказав: «Ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. ...Святе, що народиться, назветься Син Божий» (Луки 1:31—35, Хом.; курсив наш).

Євр. 2:14, 17 (Хом.): «А що діти були учасниками тіла і крови, то й він [Ісус] подібно участь у тому брав... Тому він мусів бути в усьому подібний до братів». (Але чи був би Ісус «в усьому подібний до братів», коли б він був Богочоловіком?)

«Нова католицька енциклопедія» говорить: «Марія справді є Божою матір’ю, якщо задовольняються дві умови: що вона дійсно є матір’ю Ісуса і що Ісус дійсно є Богом» (1967, т. X, с. 21). Біблія каже, що Марія була матір’ю Ісуса, але чи Ісус був Богом? У четвертому столітті, через багато років після того, як завершилось написання Біблії, Церква сформулювала своє вчення про Трійцю. («Нова католицька енциклопедія», 1967, т. XIV, с. 295; див. сторінку 383 в розділі «Трійця»). У той час в Нікейському символі віри Церква назвала Ісуса Христа «Богом істинним». Пізніше, на Ефеському соборі 431 року н. е., Церква проголосила Марію Теото́кос, що означає «Богородиця» або «Божа Мати». Проте ані цього виразу, ані такої думки немає в тексті жодного перекладу Біблії. (Див. сторінки 164—168 в розділі «Ісус Христос»).

 Чи сама Марія була непорочно зачата і збережена від первородного гріха, коли її мати зачала її?

Щодо походження цього вірування «Нова католицька енциклопедія» (1967, т. VII, с. 378—381) визнає: «...Писання не вчить виразно про Непорочне Зачаття... Найраніші Отці Церкви вважали Марію святою, але не абсолютно безгрішною. (...) Неможливо точно визначити, коли цей погляд став віровченням, але у VIII або IX столітті він, здається, вже був загальновизнаним. (...) [У 1854 році папа Пій IX визначив догмат] «згідно з яким Пресвята Діва Марія була збережена від усякої плями первородного гріха у момент її Зачаття». Це вчення було затверджене на II Ватиканському соборі (1962—1965). («Документи Другого Ватиканського Собору. Конституції, декрети, декларації», Львів, 1996, с. 155, 156).

Біблія говорить: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили» (Рим. 5:12, Хом.; курсив наш). Чи це стосується також Марії? Біблія повідомляє, що згідно з вимогою Мойсеєвого Закону через 40 днів після народження Ісуса Марія принесла в Єрусалимському храмі жертву за гріх для очищення від нечистоти. Вона теж успадкувала від Адама гріх та недосконалість (Луки 2:22—24; Лев. 12:1—8).

Чи Марія була взята разом з тілом до неба?

Коментуючи проголошення, в якому папа Пій XII у 1950 році зробив це вчення офіційним догматом католицької віри, «Нова католицька енциклопедія» (1967, т. I, с. 972) говорить: «У Біблії немає однозначної згадки про Вознесіння Марії, однак папа настійно твердить у своїй буллі, що Святе Письмо є головною підвалиною цієї істини».

У Біблії сказано: «Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні — успадкувати нетління» (1 Кор. 15:50, Хом.). Ісус сказав, що «Бог — Дух». Воскреснуши, Ісус знову став духом, тепер «духом животворним». Ангели є духами (Ів. 4:24; 1 Кор. 15:45; Євр. 1:13, 14, Хом.). Яка ж біблійна підстава казати,  що хтось може досягти небесного життя у тілі, якому для існування потрібне фізичне середовище землі? (Див. сторінки 78—80 в розділі «Воскресіння»).

Чи було б правильно скеровувати свої молитви до Марії як до заступниці?

Ісус Христос сказав: «Моліться так: Отче наш, що єси на небі...» Він також сказав: «Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я» (Матв. 6:9; Ів. 14:6, 14, Хом.; курсив наш).

Чи молитви, скеровані до Отця через Ісуса Христа, будуть прийняті з таким самим розумінням і співчуттям, з яким вони приймалися б, якби скеровувались через особу, що колись була жінкою? Про Отця Біблія каже нам: «Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться. Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми — порох». Він є «Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний» (Пс. 103:13, 14; Вих. 34:6, Хом.). А про Христа написано: «Ми не маємо такого архиєрея [«Первосвященика», Ог.], який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч» (Євр. 4:15, 16, Хом.).

Чи вшанування образів Марії узгоджується з біблійним християнством?

Другий Ватиканський собор (1962—1965) недвозначно заохочував дотримуватися цього звичаю. «Священний Собор... закликає всіх дітей Церкви, щоб плекали шляхетне почитання Пресвятої Діви, передовсім же літургійне; нехай високо цінять собі практики та набоженства, що їх протягом століть поручав учительський її уряд та нехай зберігають вірно все те, що в минулому було постановлено про почитання ікон Христа, Пресвятої Діви і Святих» («Документи Другого Ватиканського Собору», с. 163, 164).

За біблійним поясненням дивіться розділ «Образи́», сторінки 234—238.

 Чи Марії виявляли особливу пошану в християнському зборі першого століття?

Апостол Петро зовсім не згадує Марію у своїх натхнених писаннях. Апостол Павло у своїх натхнених посланнях не називає її імені, а лише згадує про неї словом «жінка» (Гал. 4:4, Хом.).

Який приклад сам Ісус подав у тому, як він ставився до своєї матері?

Ів. 2:3, 4 (Хом.): «Коли ж не вистачило вина [на весільному бенкеті в Кані], мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко,— а й тобі [«що Мені і тобі, жінко, до того», GBV]? Таж не прийшла година моя!» (Коли Ісус був дитиною, він підкорявся своїй матері та названому батькові. Але тепер, ставши дорослим, він лагідно, але рішуче відхилив вказівку Марії. Вона смиренно прийняла таке виправлення).

Луки 11:27, 28 (Бач.): «Коли він [Ісус] то говорив, якась невіста з народа піднесла свій голос і сказала єму: Щаслива утроба, котра тебе носила, і груди, котрі ти ссав. А він сказав: радше суть щасливі ті, що слухають слово Боже і заховують єго». (Безперечно, для Ісуса то була б добра нагода виявити своїй матері особливу пошану, якби це було правильно. Він того не зробив).

Які історичні корені культу Марії?

Католицький священик Ендрю Ґрілі каже: «Марія є одним з наймогутніших релігійних символів в історії Західного світу... Символ Марії безпосередньо поєднує християнство зі стародавніми культами богині-матері» («The Making of the Popes 1978», США, 1979, с. 227).

Цікаво також, де саме затвердили вчення, що Марія є Божою Матір’ю. «Ефеський собор зібрався в базиліці Теотокос у 431 році. Де як де, але там — у місті, настільки відомому за свою відданість Артеміді, або Діані, як її називали римляни, де, як кажуть, її образ впав з неба, в тіні великого храму, присвяченого Великій Матері 330 року до Р. Х. і в якому, згідно з традицією, було тимчасове місцеперебування Марії,— навряд  чи не вдалося б підтримати титул «Богородиця» (І. О. Джеймс, «Культ Богині-матері» [«The Cult of the Mother-Goddess»], Нью-Йорк, 1959, с. 207).

«Чи ви вірите в Діву Марію?»

Можна відповісти: «Святе Письмо ясно говорить, що мати Ісуса Христа була дівою, і ми віримо цьому. Отцем Ісуса був Бог. Дитина, яка народилась, справді була Божим Сином, як ангел і сказав Марії (Луки 1:35)». Тоді можна додати: «Але чи ви коли-небудь задумувались, чому було настільки важливо, щоб Ісус народився саме так? [...] Тільки таким способом можна було постачити відповідний викуп, який би уможливив нам звільнення від гріха і смерті. (1 Тим. 2:5, 6; потім можна прочитати Івана 3:16)».

Або можна сказати: «Так, віримо. Ми віримо в усе, що про неї каже Святе Письмо, а воно ясно говорить, що Марія народила Ісуса, будучи дівою. Мені також подобаються й інші біблійні повідомлення про Марію, з яких можна багато чого навчитись. (Використай матеріал на  сторінці 191)».

«Ви не вірите в Діву Марію»

Можна відповісти: «Я знаю, декотрі люди не вірять, що Божий Син народився від діви. Але ми віримо в це. (Розгорни котрусь з наших книжок на тому місці, де це обговорюється, і покажи господареві)». Тоді можна додати: «Однак чи для нашого спасіння не потрібно ще чогось? [...] Зверніть увагу, що́ Ісус сказав у молитві до свого Отця (Ів. 17:3)».