Що Боже Слово говорить про виготовлення образів, які використовуються як предмети поклоніння?

Вих. 20:4, 5 (Хом.): «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм [«не відправляй богослужіння перед ними», Дул.], бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий» (курсив наш). (Зверніть увагу, що заборонено було робити кумири і падати ниць перед ними).

Лев. 26:1: «Не зробите собі божків та ідола, і кам’яного стовпа не поставите собі, і каменя з фіґурами не покладете в вашім Краї, щоб кланятися перед ними. Бо Я Господь, Бог ваш!» (Заборонено було ставити будь-які образи, перед якими люди могли б схилятися у поклонінні).

 2 Кор. 6:16 (Хом.): «Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого».

1 Ів. 5:21: «Дітоньки,— бережіться від ідолів [«ідолів», Хом., Лев.; «бовванів», СМ, УКУ]!»

Чи образи́ можна використовувати просто як допоміжні засоби в поклонінні правдивому Богові?

Ів. 4:23, 24 (Хом.): «Справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися». (Той, хто покладається в поклонінні на допомогу образів, насправді не поклоняється Богові «у дусі», а залежить від того, що може бачити фізичними очима).

2 Кор. 5:7: «Ходимо вірою, а не видінням».

Ісаї 40:18 (Хом.): «Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?»

Дії 17:29: «Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки».

Ісаї 42:8 (Хом.): «Я — Господь [«Єгова», прим. в Бач.]: це моє ім’я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю — різьбленим божищам».

Чи слід нам шанувати «святих» як заступників перед Богом, можливо, використовуючи їхні зображення як допоміжні засоби у своєму поклонінні?

Дії 10:25, 26: «Як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. Та Петро його підвів, промовляючи: «Устань, бо й сам я людина!» (Оскільки Петро не схвалив такого вшанування, коли був присутній особисто, то чи ж він заохочував би нас клякати перед його образом? Див. також Об’явлення 19:10).

Ів. 14:6, 14 (Хом.): «Ісус до нього: «Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через  мене. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я». (Ісус тут ясно говорить, що ми можемо звертатися до Отця тільки через нього і що просити слід в ім’я Ісуса).

1 Тим. 2:5: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,— людина Христос Ісус». (Тут не допускається, що інші можуть виконувати роль посередника між Богом і членами збору Христа).

Дивіться також сторінки 331, 332 в розділі «Святі».

Чи поклонники мають на думці перш за все особу, представлену образом, чи, може, деякі образи вважаються важливішими від інших?

Істотним фактором тут є ставлення поклонників до образів. Чому? Тому що головна різниця між зображенням та ідолом полягає в тому, як їх використовують.

Чи поклонник вважає один образ якоїсь особи ціннішим або важливішим, ніж інший образ тієї самої особи? Якщо так, то поклонник має на думці перш за все образ, а не особу. Чому паломники вирушають в далекі подорожі, щоб поклонятися в певних святинях? Хіба не вважається, що саме образ має «чудодійну» силу? Наприклад, канонік Ів Делапорт так написав про образи Марії в соборі французького міста Шартр: «Ці образи — скульптурні, живописні або у вигляді вітражів — не є однаково знамениті... Тільки три з них становлять предмет справжнього поклоніння: Мадонна крипти, Мадонна колони і Мадонна «Бел вер’єр» («Три Мадонни собору в Шартрі» [«Les Trois Notre-Dame de la Cathédrale de Chartres»]). Але якби поклонники мали на думці перш за все особу, а не образ, то вважали б усі образи рівнозначними, чи ж не так?

Як Бог дивиться на образи́, що є предметами поклоніння?

Єрем. 10:14, 15: «Усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його — це неправда, і немає в них духа!... Марнота вони, вони праця на сміх».

Ісаї 44:13—19: «Тесля витягує шнура, визначує штифтом його, того ідола, гемблями робить його та окреслює циркулем це, і робить його на подобу людини,  як розкішний зразок чоловіка, щоб у домі поставити. Настинає кедрин він собі, і візьме граба й дуба, і міцне собі викохає між лісними деревами, ясен посадить, а дощик вирощує. І стане людині оце все на паливо,— і візьме частину із того й зогріється, теж підпалить в печі й спече хліб. Також виробить бога й йому поклоняється, ідолом зробить його,— і перед ним на коліна впадає. Половину його він попалить в огні, на половині його варить м’ясо та їсть, печеню пече й насичається, також гріється та приговорює: «Як добре,— нагрівся, відчув я огонь»... А останок його він за бога вчинив, за боввана свого, перед ним на коліна впадає та кланяється, йому молиться й каже: «Рятуй же мене, бо ти бог мій!» Не знають і не розуміють вони, бо їхні очі зажмурені, щоб не побачити, і стверділи їхні серця, щоб не розуміти! І не покладе він до серця свого, і немає знання ані розуму, щоб проказати: «Половину його попалив я в огні, і на вугіллі його я пік хліб, смажив м’ясо та їв. А решту його за огиду вчиню,— буду кланятися дерев’яній колоді?»

Єзек. 14:6: «Так говорить Господь Бог: Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя!»

Єзек. 7:20 (Хом.): «В дорогоцінних прикрасах вони вбачали свої гордощі й робили з них подоби своїх бовванів мерзенних; я ж оберну їх на обриду [«нечистість», Ог.] їм».

Як ми повинні ставитись до образів, які колись, можливо, вшановували?

Повт. 7:25, 26 (Хом.): «Тесані подоби їхніх богів попалиш вогнем, не зазіхатимеш на срібло й золото, що на них, і не братимеш собі, щоб не потрапити в пастку, бо це гидота перед Господом, Богом твоїм. Не вноситимеш гидоти до себе в хату, щоб не стати проклятим, як і вони; будеш мерзитися всіма силами й гидуватимеш ними». (Хоча люди Єгови сьогодні не уповноважені нищити образи, які належать іншим, однак цей наказ, даний Ізраїлю, служить прикладом того, як їм ставитися до належних їм образів, котрі вони, можливо, вшановували. Пор. Дії 19:19).

 1 Ів. 5:21: «Дітоньки,— бережіться від ідолів [«бовванів», УКУ]!»

Єзек. 37:23: «Більш не будуть вони занечищуватися своїми бовванами... І будуть вони мені народом, а Я буду їм Богом!»

Як використання образів у поклонінні може вплинути на наше майбутнє?

Повт. 4:25, 26: «Коли... зіпсуєтеся, і зробите боввана [«витесану постать», Кул.] на подобу чогось, і зробите зло в очах Господа, Бога свого, та Його розгнівите, то беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю... конче ви будете вигублені». (Божий погляд не змінився. Див. Малахії 3:5, 6).

1 Кор. 10:14, 20: «Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам. ...Те, що в жертву приносять, «демонам, а не Богові в жертву приносять». Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали».

Об’яв. 21:8: «Лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям,— їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою», а це — друга смерть [«вічна смерть», примітка в «Єрусалимській Біблії», англ.]!»

Пс. 115:4—8 (або 113:12—16 в Ог., 1988): «Їхні божки — срібло й золото, діло рук людських: вони мають уста — й не говорять, очі мають вони — і не бачать, мають вуха — й не чують, мають носа — й без нюху, мають руки — та не дотикаються, мають ноги — й не ходять, своїм горлом вони не говорять! Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє [«такими будуть ті, що роблять їх», Дз.], усі, хто надію на них покладає!»