З чого видно, що ми сьогодні живемо в «останні дні»?

Біблія описує події та обставини, які позначають цей знаменний період. Існує збірний «знак», який складається з багатьох доказів; тому для його сповнення необхідно, щоби всі його складові частини були явно помітні протягом одного періоду історії. Різні складові того знака записані у 24-му і 25-му розділах Матвія, 13-му розділі Марка і 21-му розділі Луки; додаткові подробиці є в 2 Тимофія 3:1—5, 2 Петра 3:3, 4 та Об’явлення 6:1—8. Для прикладу розглянемо декілька визначних частин цього знака.

«Повстане народ на народ, і царство на царство» (Матв. 24:7)

Війна вже тисячі років затьмарює життя людей на землі. Війни ведуться між державами і всередині самих держав. Але в 1914 році вибухнула перша світова війна. Це не була лише битва між двома арміями на полі бою. Вперше в історії у війні брали участь всі основні держави. Цілі народи, в тому числі цивільне  населення, були мобілізовані на підтримку війни. Підраховано, що під кінець війни в неї було втягнуто 93 відсотки населення світу. (За інформацією про історичне значення 1914 року дивіться  сторінки 248, 249).

Як і передрікалося в Об’явлення 6:4, ‘було взято мир із землі’. Тому з 1914 року світ перебуває в стані нестабільності. У 1939—1945 роках велась Друга світова війна. Як засвідчив адмірал у відставці Джін ла Рок, з 1945 до 1982 року відбулося ще 270 війн. Протягом XX століття у війнах загинуло понад 100 мільйонів чоловік. Крім того, згідно з одним виданням, в самому 1982 році у воєнні дії було прямо чи непрямо залучено 100 мільйонів чоловік («Міжнародні витрати на військові та соціальні потреби за 1982 рік» [«World Military and Social Expenditures 1982»]).

Чи потрібно чогось більше для сповнення цієї частини пророцтва? Десятки тисяч одиниць ядерної зброї підтримуються в бойовій готовності. Провідні вчені кажуть, що коли б держави застосували хоча б малу частину своїх ядерних арсеналів, то це довело б до знищення цивілізації, а можливо, й цілого людського роду. Однак у біблійних пророцтвах передбачається інакше майбутнє.

‘Голод настане місцями’ (Матв. 24:7)

В історії людства не раз був голод. А що сказати про XX століття? Світові війни довели до поширення голоду в Європі та Азії. В Африці посуха часто викликає великий голод. В кінці 1980 року Продовольча і сільськогосподарська організація підрахувала, що 450 мільйонів чоловік було на грані голодної смерті, а близько мільярда чоловік недоїдало. З них від голоду щороку вмирає близько 40 мільйонів чоловік, а в деякі роки — навіть до 50 мільйонів.

Чи цей брак харчів чимось особливий? В Об’явлення 6:6 сказано, що невелика кількість таких основних продуктів харчування, як пшениця або ячмінь, буде продаватися за денну плату (динарій; див. Матвія 20:2), і дається застереження, щоб не використовувати занадто швидко запаси оливи та вина. У той час на Близькому Сході всі ці продукти вважались речами першої необхідності;  отже, тут передречено сильний голод. Сьогодні голод є явищем не локальним, а глобальним. У 1981 році в газеті «Нью-Йорк таймс» повідомлялося: «Поліпшення умов життя і зростання попиту на продукти харчування по цілому світі відбиваються на цінах продовольчих товарів, через що найбіднішим країнам важче імпортувати потрібні їм продукти». У багатьох країнах виробництво продуктів харчування, навіть з допомогою сучасної науки, не встигає за ростом населення. Сучасні фахівці в галузі харчування не бачать жодного реального вирішення цієї проблеми.

«Будуть землетруси великі» (Луки 21:11)

Це правда, що в минулих століттях були значні землетруси; більш того, сьогодні за допомогою чутливих приладів вчені щороку реєструють понад мільйон землетрусів. Але людям не потрібні спеціальні інструменти, щоб розпізнати великий землетрус.

Чи з 1914 року дійсно сталось так багато значних землетрусів? На основі даних Національного центру геофізичних даних в Боулдері (штат Колорадо, США), доповнених кількома нормативними довідковими виданнями, у 1984 році було складено зведення, до якого ввійшли тільки ті землетруси, сила яких була не менше 7,5 бала за шкалою Ріхтера, які завдали матеріальних збитків на суму 5 і більше мільйонів доларів (США) або забрали життя 100 чи більше чоловік. Підрахували, що за 2000 років до 1914 року було 856 таких землетрусів. З того самого зведення видно, що всього за 69 років після 1914 року сталось 605 таких землетрусів. Це означає, що з 1914 року в середньому за рік ставалось у 20 разів більше таких землетрусів, ніж у період в 2000 років перед тим.

«По різних місцях будуть пошесті» (Луки 21:11, Хом.)

Наприкінці Першої світової війни по всій землі пронеслась хвороба «іспанка», яка з небувалою швидкістю забрала життя понад 20 мільйонів чоловік. Незважаючи на успіхи в медицині, кожного року великих втрат  завдають ракові та серцеві захворювання, численні хвороби, що передаються статевим шляхом, СНІД, розсіяний склероз, малярія, онхоцеркоз і хвороба Шагаса.

«Розріст беззаконства», «любов багатьох охолоне» (Матв. 24:11, 12)

Один провідний кримінолог каже: «Коли дивитись на злочинність по цілому світі, то дуже вражає її повсюдне і безперервне зростання. Бувають почесні винятки, але вони поодинокі і їх може незабаром захлеснути наростаюча хвиля» (сер Ліон Радзінович і Джоун Кінґ, «Ріст злочинності» [«The Growth of Crime»], Нью-Йорк, 1977, с. 4, 5). Те зростання реальне; справа не лише в наявності повніших даних. Щоправда, злочинці були і за життя минулих поколінь, але злочинність ще ніколи не була настільки поширеною, як тепер. Люди похилого віку знають це з власного досвіду.

До беззаконня, яке згадується в цьому пророцтві, належить зневажання знаних Божих законів, коли людина центральне місце у своєму житті відводить не Богові, а своїй особі. Внаслідок такого способу мислення швидко зростає процент розлучень, позашлюбні статеві стосунки та гомосексуалізм стали загальноприйнятими і кожного року робляться десятки мільйонів абортів. Таке беззаконня пов’язується (в Матвія 24:11, 12) з впливом фальшивих пророків, тих, які відкидають Боже Слово заради власних вчень. Дотримування їхніх філософій замість Біблії сприяє тому, що у світі зникає любов (1 Ів. 4:8). Прочитайте опис наслідків цього в 2 Тимофія 3:1—5.

«Будуть... жахливі явища» (Луки 21:11, Дерк.)

«Фактично сьогодні найсильнішою емоцією, яка панує в нашому житті, є страх»,— говорилося в журналі «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» («U.S. News & World Report», 11 жовтня 1965 року, с. 144). «Людство ще ніколи не було в такому страху, як тепер»,— повідомляє німецький журнал «Герцу» («Hörzu», № 25, 20 червня 1980 року, с. 22).

Цій глобальній атмосфері страху сприяє багато факторів: насильницькі злочини, безробіття, економічна  нестабільність, спричинена безнадійною заборгованістю багатьох країн, забруднення навколишнього середовища по цілому світі, брак міцних та ніжних сімейних уз і непереборне відчуття, що над людством нависла загроза ядерного знищення.

Правдивих послідовників Христа ‘ненавидять всі народи за його Ймення’ (Матв. 24:9)

Послідовників Ісуса Христа переслідують не за втручання в політику, а ‘за його Ймення’, бо вони залишаються вірними йому як Месіанському Царю Єгови, в першу чергу слухаються Христа, а не земних правителів, віддано підтримують його Царство і не втручаються в справи людських урядів. Як свідчить новітня історія, Свідки Єгови у всіх частинах землі зазнавали цього.

‘Євангелія Царства проповідується по цілому світові, на свідоцтво народам усім’ (Матв. 24:14)

Звістка, яка має проповідуватись, полягає в тому, що Боже Царство в руках Ісуса Христа вже почало правити в небі й незабаром покінчить з цілою злою системою речей і що під правлінням того Царства людство буде приведене до досконалості, а земля стане раєм. Ця добра новина проповідується сьогодні у більше як 230 країнах та групах островів, навіть у найвіддаленіших куточках землі. Щороку Свідки Єгови присвячують цій діяльності понад мільярд годин, неодноразово відвідуючи людей під час проповідування від дому до дому, так щоб по можливості кожен мав нагоду почути ту звістку.

На що вказують усі ці події «останніх днів»?

Луки 21:31, 32: «Як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько [тобто близько час, коли воно знищить теперішній злий світ і візьме у свої руки цілковитий контроль над земними справами]! Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться». (Той знак помітний з 1914 року, отже, час, який залишився, мусить бути дуже короткий. Про це явно свідчать обставини у світі).

 Чому Свідки Єгови кажуть, що «останні дні» почалися саме в 1914 році?

На 1914 рік вказують біблійні пророцтва. За подробицями щодо хронології дивіться сторінки 91—93 в розділі «Дати». Правильність цієї дати підтверджується тим, що з 1914 року обставини у світі складаються саме так, як передрікалося на цей період. Вищенаведені факти ілюструють це.

  Як світські історики дивляться на 1914 рік?

«Коли дивитися на минуле з позиції сьогодення, то стає очевидним, що спалах Першої світової війни впровадив у двадцяте сторіччя «час неспокою»,— як його влучно назвав британський історик Арнольд Тойнбі,— котрий і досі не залишає нашої цивілізації. Всі судоми другої половини сторіччя прямо чи непрямо пов’язані з 1914 роком» (Едмонд Тейлор, «Падіння династій: крах старого порядку» [«The Fall of the Dynasties: The Collapse of the Old Order»], Нью-Йорк, 1963, с. 16).

«Покоління Другої світової війни, моє покоління, завжди згадуватиме цей конфлікт як великий сучасний вододіл перемін... Нам можна дозволити собі на це марнославство — це наше особисте побачення з історією. Але пам’ятаймо, що в соціальному плані набагато значніші переміни принесла Перша світова війна. Власне тоді розпалися — інколи за декілька тижнів — політичні та соціальні системи, які будувались століттями. Інші ж системи зазнали докорінних перетворень. Саме під час Першої світової війни були втрачені віковічні переконання... Під час Другої світової війни ці переміни продовжувались, збільшувались і закріплювались. В соціальному плані Друга світова війна була останньою битвою Першої світової війни» (Джон К. Ґалбрейт, «Вік непевності» [«The Age of Uncertainty»], Бостон, 1977, с. 133).

«Минуло півстоліття, проте ще не зник слід, який залишила на тілі й душі народів трагедія Великої війни [Першої світової війни, яка почалась у 1914 році]... Фізичні та моральні масштаби того страхіття були настільки величезні, що нічого не залишилось таким, як раніше. Суспільство в цілості: системи управління,  державні кордони, закони, збройні сили, міжнародні відносини, а також ідеології, сімейне життя, достатки, становища, особисті стосунки — все було цілковито змінене... Людство остаточно втратило рівновагу і до сьогодні не відновило її». (Так висловився генерал Шарль де Голль у 1968 році; «Монд» [«Le Monde»], 12 листопада 1968 року, с. 9).

Чи залишиться хтось на землі живим після кінця теперішньої світової системи?

Безсумнівно. Кінець теперішньої всесвітньої системи прийде не в результаті поголовного винищення в ядерній війні, а під час великої скорботи, яка включає в себе «війну того великого дня Вседержителя Бога» (Об’яв. 16:14, 16). У тій війні не буде знищено землю, не загине також весь людський рід.

Матв. 24:21, 22 (Дерк.): «Тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу і не буде. І коли б не скоротились ті дні, не спаслась би ніяка плоть, але ради вибраних скоротяться ті дні». (Отже, той час переживе деяка «плоть», тобто декотрі люди).

Прип. 2:21, 22: «Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!»

Пс. 37:29, 34: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній. Надійся на Господа, та держися дороги Його,— і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні [«погибель беззаконних побачиш», Хом.]».

Чому, перш ніж знищити злих, Бог дозволив, щоб минуло стільки часу?

2 Пет. 3:9: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття».

Марка 13:10: «Перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана».

Матв. 25:31, 32, 46: «Коли ж прийде Син Людський [Ісус Христос] у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді  Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І ці [хто не визнає духовних братів Христа представниками самого Царя] підуть на вічную муку [«вічне відрізання», НС], а праведники — на вічне життя».

Дивіться також сторінки 153—155 і 306, 307.

«Сьогодні умови не гірші, ніж колись; завжди були війни, голод, землетруси, злочинність»

Можна відповісти: «Я розумію, чому ви так вважаєте. Ми народились у світі, в якому ці речі є щоденним явищем. Але історики кажуть, що XX століття докорінно відрізняється від усіх інших часів. (Прочитай цитати на  сторінках 248, 249)».

Або можна сказати: «Значення має не лише той факт, що є війни, голод, землетруси та злочинність. Чи ви знаєте, що знак, який дав Ісус, є збірним?» Тоді можна додати: «Ісус не говорив, що якась окрема подія сама по собі буде доказом того, що ми живемо в «останні дні». Важливо, коли сповняється весь знак,— особливо у всесвітніх масштабах і починаючи від року, визначеного біблійною хронологією». (Див.  сторінки 243—247, а також сторінки 91—93).

«Звідки ви знаєте, чи ці пророцтва не будуть ще ліпше підходити до якогось майбутнього покоління?»

Можна відповісти: «Це цікаве запитання, і відповідь на нього підтверджує, що ми дійсно живемо в «останні дні». Яким чином? Частина даного Ісусом знака стосується війн між народами і царствами. Але що сталося б сьогодні, якби на сповнення того знака мусила відбутися ще одна тотальна війна між супердержавами? В такій війні уціліло б небагато людей, якщо би взагалі хтось її пережив. Але Бог хоче, щоб хтось все-таки пережив кінець цієї старої системи, тому, як бачите, той кінець тепер вже мусить бути дуже близько».

 Або можна сказати: «Зіставляння світових подій з цим пророцтвом нагадує ототожнення людини за відбитками пальців. Не буде іншої людини з ідентичними відбитками пальців. Так само ланцюг подій, які почалися в 1914 році, не повториться за життя якогось майбутнього покоління». Тоді можна додати: 1) «Усі подробиці знака на виду». 2) «Ми, звичайно ж, не хочемо бути такими, як люди за днів Ноя (Матв. 24:37—39)».

«Ми не доживемо до того кінця»

Можна відповісти: «Але ви, напевно, вірите, що колись Бог втрутиться в справу, чи не так?» Тоді можна додати: 1) «Про те, коли це буде, ми могли б дізнатися тільки від нього самого. Зверніть увагу, Ісус ясно сказав, що жодна людина не знає ні того дня, ні години, але він детально описав, що́ станеться за життя покоління, у час якого має прийти кінець». 2) «Ісус описав події, які вам добре знайомі. (Якщо можливо, обговори деталі знака, використовуючи факти, наведені на попередніх сторінках)».

«Мене це не хвилює; я живу сьогоднішнім днем»

Можна відповісти: «Звичайно, не варто надміру турбуватися про майбутнє. Однак усі ми намагаємося планувати своє життя так, щоб ми самі і наші близькі були в безпеці. Складати реалістичні плани — практично. Біблія обіцяє на майбутнє чудові речі, і нам було б мудро планувати так, щоб скористатися з цього (Прип. 1:33; 2 Пет. 3:13)».

«Я не люблю роздумувати про всі ці погані обставини; я оптимістично дивлюсь у майбутнє»

Можна відповісти: «Цікаво, що, за словами Ісуса, його послідовники в наші дні мають усі підстави для оптимізму (Луки 21:31)». Тоді можна додати: «Але зверніть увагу, він не говорив їм закривати очі на те, що стається у світі, й бути щасливими. Він сказав, що їхній оптимізм матиме тверду основу — вони розумітимуть значення світових подій і знатимуть, як все це закінчиться».