Чи свідчить про реінкарнацію той факт, що деколи з’являється дивне відчуття, ніби нам знайомі певні люди і місця, хоча до того ми їх ніколи не бачили?

Чи було колись так, що ви прийняли якогось чоловіка або жінку за іншу особу, яка також живе в даний час? Таке траплялося з багатьма. Чому? Тому що деякі люди мають схожі манери або навіть виглядають майже однаково. Отже, відчуття, ніби ви знаєте людину, хоча й ніколи раніше з нею не зустрічалися, насправді не доводить, що ви були знайомі з нею в попередньому житті.

Чому будинок або місто можуть здаватися знайомими, якщо ви ніколи раніше там не були? Чи тому, що ви там жили в попередньому житті? Багато будинків будуються за схожими проектами. Меблі у віддалених одне від одного містах могли бути виготовлені за подібними зразками. І чи не правда, що в місцевостях, розділених великими віддалями, бувають дуже подібні краєвиди? Отже, навіть без реінкарнації, неважко пояснити ваше відчуття знайомства з певними ситуаціями.

Чи спогади про життя в інший час та в іншій місцевості, викликані в людини під гіпнозом, є доказом реінкарнації?

 Гіпноз дозволяє отримати багато інформації, яка зберігається в мозку. Гіпнотизери, так би мовити, підключаються до підсвідомої пам’яті людини. Але звідки там беруться ці спогади? Можливо, ви читали книжку, бачили фільм чи дізналися про якихось людей по телебаченню. Якщо ви ставили себе на місце людей, про яких дізнавалися, то це могло залишити сильне враження, так ніби ви самі пережили ті події. Також ви могли робити щось настільки давно, що й самі забули про це, але під гіпнозом події можуть пригадатися вам, так ніби вони були в «іншому житті». А проте, якщо б реінкарнація була реальністю, хіба не кожен мав би такі спогади? Однак не кожен їх має. Варто зазначити, що, наприклад, в США щораз більше Верховних судів різних штатів відмовляється приймати показання, дані під гіпнозом. У 1980 році Верховний суд Міннесоти заявив: «Свідчення провідних експертів показують, що жодний фахівець не в стані визначити, чи спогади, викликані за допомогою гіпнозу, або якась їх частина, є правдою, неправдою чи конфабуляцією — заповненням провалів у пам’яті фантазіями. З наукового погляду такі результати не є достовірними, бо вони неточні» («Штат проти Мака» [«State v. Mack»], 292 N.W.2d 764). Одною з причин цієї недостовірності є вплив навіювання гіпнотизера на гіпнотизованого.

Чи є в Біблії докази на підтвердження віри в реінкарнацію?

Чи в Матвія 17:12, 13 відображається віра в реінкарнацію?

Матв. 17:12, 13: «[Ісус сказав:] «Ілля вже прийшов був,— та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них». Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя».

Чи це значить, що Іван Хреститель був перевтіленим Іллею? Коли єврейські священики запитали Івана: «Ти Ілля?», він сказав: «Ні!» (Ів. 1:21, Дерк.). Що ж тоді мав на увазі Ісус? Як передрік ангел Єгови, Іван ішов перед Месією Єгови «з духом та силою Іллі,  щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний» (Луки 1:17, Хом.). Отже, Іван Хреститель сповняв пророцтво, виконуючи працю, подібну до праці пророка Іллі (Мал. 4:5, 6).

Чи Івана 9:1, 2 вказує на реінкарнацію?

Ів. 9:1, 2: «Коли Він [Ісус] проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. І спитали Його учні Його, говорячи: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?»

Чи можливо, що ці учні були під впливом погляду єврейських фарисеїв, які говорили, що «лише душі добрих переселяються після їхньої смерті в інші тіла»? (Йосиф Флавій, «Іудейська війна», кн. II, розд. VIII, абз. 14). Це малоймовірно, оскільки з їхнього питання не видно, що вони вважали того чоловіка «добрим». Більш правдоподібно, що, як Ісусові учні, вони вірили Писанням і знали, що душа вмирає. Але оскільки навіть немовля в утробі матері є живим і було зачате в гріху, вони, можливо, цікавилися, чи ненароджена дитина могла згрішити і, як наслідок, осліпнути. Хоч би як там було, Ісус своєю відповіддю не підтримав ні реінкарнації, ні погляду, що дитина в утробі матері грішить ще до народження. Сам Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його» (Ів. 9:3). Ісус знав, що оскільки ми нащадки Адама, то успадковуємо людські вади і недосконалості. Використавши ситуацію, щоб звеличити Бога, Ісус зцілив сліпого чоловіка.

Чи біблійне вчення про душу і смерть сумісне з реінкарнацією?

У Буття 2:7 сказано: «Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею». Зверніть увагу, що душею названо саму людину; душа не є чимось нематеріальним, відокремленим і відмінним від тіла. «Душа, що грішить,— вона помре» (Єзек. 18:4, 20). Крім того, померлу людину названо «мертвою душею» (Чис. 6:6, НС; «душа скончавшаяся», ЦСТ). Коли хтось помре, «вийде дух його — і він до своєї землі повертається, — того дня його задуми гинуть!» (Пс. 146:4). Отже, в час смерті вмирає ціла людина; немає нічого, що залишається живим і що могло б перейти в інше тіло. (За додатковою інформацією дивіться розділи «Душа» і «Смерть»).

Еккл. 3:19: «Доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті». (Як і у випадку людей, після смерті тварини ніщо не залишається живим. Немає нічого, що могло б відродитися в іншому тілі).

Еккл. 9:10: «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Померлі йдуть не в інше тіло, а в Шеол, спільну могилу людства).

 Наскільки великі відмінності між реінкарнацією і надією, яка дається в Біблії?

Реінкарнація. Згідно з цим поглядом, коли особа вмирає, її душа, тобто її власне «я», переходить до кращого існування, якщо ця людина вела добре й пристойне життя; однак якщо вона чинила більше зла, ніж добра, то може втілитися у тварину. Вважають, що кожне перевтілення повертає особу назад у цю саму систему речей, де вона має зазнати подальших страждань і зрештою смерті. Цикли перевтілень вважаються по суті нескінченними. Чи вас дійсно чекає таке майбутнє? Дехто думає, що єдиний спосіб звільнитися — це придушити всяке бажання чуттєвих насолод. Але що є наслідком такого звільнення? Стан, який деколи називають несвідомим життям.

Біблія. Згідно з Біблією, душа — це ціла особа. Навіть якщо хтось в минулому чинив погане, але кається і змінюється, Бог Єгова простить йому (Пс. 103:12, 13). Коли людина вмирає, ніщо не продовжує жити. Смерть — немов глибокий сон без сновидінь. Буде воскресіння мертвих. Це не реінкарнація, а повернення до життя тої самої особистості (Дії 24:15). Для більшості людей це буде воскресіння до життя на землі. Воно відбудеться після того, як Бог знищить теперішню злу систему. Хвороби, страждання і навіть неминучість  смерті — все це відійде в минуле (Дан. 2:44; Об’яв. 21:3, 4). Чи хотілося б вам більше дізнатися про цю надію і дослідити, чому їй можна довіряти?

«Я вірю в реінкарнацію»

Можна відповісти: «Ви, напевно, маєте надію таким способом зрештою досягнути кращого життя? [...] Скажіть, будь ласка, чи хотілося б вам жити у такому світі, який описано тут, в Об’явлення 21:1—5?»

Або можна сказати: «Дякую, що ви мені це сказали. Чи можна запитати, ви завжди вірили в це? [...] А що спонукало вас залишити свої колишні погляди?» (Тоді, можливо, використай думки з підрозділу на  сторінці 291).

Інша можливість: «Мені вже доводилось розмовляти з людьми, які мають подібні переконання. Чи можна запитати, чому, на вашу думку, потрібна реінкарнація?» Тоді можна додати: 1) «Чи ви пам’ятаєте всі подробиці з попередніх життів, які, на вашу думку, були у вас? [...] Але це було б потрібно, якщо хтось хотів би виправити свої колишні помилки і вдосконалитись, чи не так?» 2) Якщо співрозмовник каже, що це благо, що ми забуваємо, його можна запитати: «Але чи ви вважаєте погану пам’ять благом у повсякденному житті? Якщо б приблизно кожних 70 років ми забували усе, чого навчилися, то чи це допомогло б нам вдосконалитись?» 3) Якщо співрозмовник каже, що тільки ліпші з людей знову народжуються людьми, його можна запитати: «Чому ж тоді обставини у світі постійно погіршуються? [...] Біблія показує, як у наші дні відбудеться справжнє вдосконалення (Дан. 2:44)».