Чи Бог створив людину, щоб вона вмирала?

Навпаки, Єгова застеріг Адама проти неслухняності, яка довела б до смерті (Бут. 2:17). Пізніше Бог застерігав ізраїльтян проти поведінки, яка довела б їх навіть до передчасної смерті (Єзек. 18:31). Згодом Бог послав свого Сина вмерти заради людства, щоб ті, хто повірить в цей захід, могли жити вічно (Ів. 3:16, 36).

 У Псалмі 90:10 сказано, що звичайна тривалість людського життя становить 70—80 років. Так було, коли Мойсей писав це, але так не було від початку. (Пор. Буття 5:3—32). В Євреїв 9:27 говориться: «Людям призначено вмерти один раз». Ці слова також відповідали істині в час, коли були написані. Але так не було до того, як Бог виніс присуд грішному Адаму.

Чому ми старіємо і вмираємо?

Єгова створив обох перших людей досконалими з можливістю жити вічно. Вони були наділені свободою волі. Чи вони слухатимуться свого Творця з любові до нього і з вдячності за все те, що він зробив для них? Вони були здатні досконало робити це. Бог сказав Адамові: «З дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» Промовляючи через змія, Сатана спокусив Єву порушити наказ Єгови. Адам не докорив своїй дружині, а приєднався до неї і теж їв той заборонений плід. Єгова дотримав свого слова і засудив Адама на смерть, але перед виконанням вироку над тією грішною парою він милосердно дозволив Адаму і Єві народити дітей. (Бут. 2:17; 3:1—19; 5:3—5; пор. Повторення Закону 32:4 і Об’явлення 12:9).

Рим. 5:12, 17, 19: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. ...За переступ одного смерть панувала... Через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними».

1 Кор. 15:22: «В Адамі вмирають усі».

Дивіться також розділ «Доля».

Чому вмирають малі діти?

Пс. 51:7: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя». (Див. також Йова 14:4; Буття 8:21).

Рим. 3:23; 6:23: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави... Заплата за гріх — смерть» (курсив наш).

Бог не «забирає» дітей у батьків, як стверджує дехто. Хоча земля родить достатньо харчів, егоїстичні  політики та комерсанти часто не дають їм дійти до людей, які мають в цьому найбільшу потребу, внаслідок чого люди вмирають через недоїдання. Деколи діти гинуть через нещасні випадки, так само, як дорослі. Всі ж ми успадкували гріх; усі недосконалі. Ми народилися в такій системі, де всі — як добрі, так і злі — зрештою вмирають (Еккл. 9:5). Але Єгова ‘прагне’ за допомогою воскресіння знову об’єднати дітей з батьками, і він з любов’ю вжив заходів, щоб зробити це. (Ів. 5:28, 29; Йова 14:14, 15, Хом.; пор. Єремії 31:15, 16; Марка 5:40—42).

Де знаходяться померлі?

Бут. 3:19: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся».

Еккл. 9:10: «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі [«могилі», Кул.], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!»

Який стан померлих?

Еккл. 9:5 (Кул.): «Живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не тямлять».

Пс. 146:4 [в деяких перекладах 145:4 або 145:3]: «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми [«помисли», Бач., МП; «думки і замисли», Сарн.; «замисли», Слюс.; «заміри», Дз.] гинуть!»

Ів. 11:11—14: «Друг наш Лазар заснув,— та піду розбудити Його»... Тоді просто сказав їм Ісус: «Умер Лазар». (Також Псалом 13:4).

Чи якась частина людини продовжує жити після того, як тіло вмирає?

Єзек. 18:4: «Душа [«душа», Кул., ЦСТ; «той», Хом.], що грішить,— вона помре».

Ісаї 53:12: «На смерть віддав душу [«душу», Хом., ЦСТ; «душу (життє)», Кул.] Свою». (Пор. Матвія 26:38, Кул.).

Дивіться також розділи «Дух» і «Душа».

 Чи померлі можуть якимось чином допомагати або шкодити живим?

Еккл. 9:6: «Їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!»

Ісаї 26:14: «Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони».

А як бути з історіями про інше життя, які розповідають люди, реанімовані після того, як їх вважали мертвими?

Зазвичай після того, як людина перестає дихати і в неї припиняється серцебиття, минає кілька хвилин, перш ніж у клітинах тіла починає поступово зникати життєва сила. Якщо тіло сильно охолодити, то цей процес можна затримати на кілька годин. Тому деколи можливо оживити людину за допомогою серцево-легеневої реанімації. Така людина перебувала в стані так званої «клінічної смерті», але клітини її тіла були ще живі.

Багато людей, реанімованих після «клінічної смерті», нічого не пам’ятають. Інші говорять, що вони витали в повітрі. Одні кажуть, що бачили щось прекрасне; інші були настрашені пережитим.

Чи є якесь медичне пояснення таких переживань?

Редактор медичного відділу газети «Арізонська республіка» написав: «Під час крайнього ослаблення організму, як-от при анестезії або через хворобу чи травму, відповідно знижується автоматичне контролювання функцій організму. Тому нейрогормони та катехоламіни нервової системи виділяються у неконтрольованій кількості. Результатом цього, крім інших проявів, є галюцинації, які після повернення людини до свідомості тлумачаться як смерть і повернення до життя». («The Arizona Republic», 28 травня 1977 року, с. C-1; також німецький медичний журнал «Поступ медицини» [«Fortschritte der Medizin»], № 41, 1979; «Психологія сьогодні» [«Psychology Today»], січень 1981 року).

 Але чи свідчення тих, хто був реанімований, не підтверджують люди, яким з’являлися і щось говорили померлі близькі особи?

Прочитайте, будь ласка, ще раз цитовані вище вірші про стан померлих. Що Боже Слово правди говорить нам про стан померлих?

Хто хоче, щоб люди вірили в щось інше? Коли Єгова застеріг наших перших батьків, що непослух принесе смерть, то хто заперечував це? «Сказав змій [яким користувався Сатана; див. Об’явлення 12:9] до жінки: «Умерти — не вмрете!» (Бут. 3:4). Пізніше Адам і Єва, звичайно ж, вмерли. Тож хто висунув ідею, що духовна частина людини переживає смерть тіла? Як ми вже побачили, Боже Слово не говорить такого. У Божому законі, даному стародавньому Ізраїлю, звичай питатися про щось померлих засуджувався як «опоганення» і «гидота» (Лев. 19:31; Повт. 18:10—12; Ісаї 8:19). Чи Бог любові засуджував би цей звичай, якби живі всього-на-всього спілкувалися з дорогими їм людьми, які померли? З іншого боку, якщо це демонські духи видають себе за померлих і зводять людей, передаючи їм у розуми враження, які увічнюють неправду, то чи з боку Бога не було б виявом любові охороняти своїх слуг від такого обману? (Еф. 6:11, 12).

Чому Свідки Єгови не беруть участі в традиційних жало́бних звичаях?

Смуток через смерть близької людини є нормальним, і його можна виражати відповідним чином

Після смерті свого близького друга Лазаря «заплакав Ісус» (Ів. 11:35, Ог., 1988). Деколи Божі слуги дуже сумували через смерть близької людини (2 Сам. 1:11, 12).

Але через те, що існує надія на воскресіння, християнам сказано: «Не хочу... щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають» (1 Сол. 4:13).

Слуги Єгови не відкидають усіх звичаїв, пов’язаних зі смертю

Бут. 50:2, 3: «Звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати  батька його... І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування».

Ів. 19:40: «Узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв» (курсив наш).

Ті, хто хоче догоджати Богові, уникають звичаїв, які суперечать його Слову

Деякі звичаї є для того, щоб виставляти напоказ смуток. Однак Ісус сказав: «А як постите [через якесь горе], то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матв. 6:16—18).

Декотрі звичаї відображають віру в те, що людина має безсмертну душу, яка переживає смерть тіла і, отже, знає, що роблять живі. Але в Біблії сказано: «Померлі нічого не знають» (Еккл. 9:5). Також: «Душа, що грішить,— вона помре» (Єзек. 18:4).

В основі багатьох звичаїв лежить або віра в те, що померлим потрібна допомога живих, або страх, що коли їх не умилостивити, то вони можуть шкодити живим. Але Боже Слово показує, що померлі не відчувають ні болю, ні задоволення. «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Пс. 146:4; див. також 2 Самуїла 12:22, 23). «Їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!» (Еккл. 9:6).

«Така Божа воля»

Можна відповісти: «Багато людей так вважають. Але корисно було б довідатися, що́ сам Бог говорить  про це». Тоді можна додати: 1) «(Прочитай Буття 2:17). Якщо батько перестерігає свого сина, що певний вчинок буде коштувати йому життя, то чи сказали б ви, що батько хоче, аби син це вчинив?» 2) «Яка ж тоді Божа воля щодо людства? Ісус сказав: «Оце ж воля Мого Отця,— щоб усякий, хто Сина бачить [тобто розуміє і визнає, що Ісус справді є Божим Сином] та вірує в Нього, мав вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:40)».

«Люди завжди будуть вмирати»

Можна відповісти: «Безперечно, люди вмирали і далі вмирають». Тоді можна додати: «Але зверніть увагу на Божу чудову обіцянку в Об’явлення 21:3, 4 (або Ісаї 25:8)».

«Приходить твій час — і треба вмирати»

Можна відповісти: «Багато людей дотримуються такої ж думки. Чи ви знаєте, що багато стародавніх греків мали подібні погляди? Вони вірили, що є три богині, які визначають, скільки триватиме життя кожної людини. Але Біблія пропонує зовсім інший погляд на життя». Тоді можна додати: 1) «(Прочитай Екклезіяста 9:11). Приклад: від будинку може відірватися шматок бетону і впасти на перехожого. Чи це спричинив Бог? Якщо так, то чи справедливо звинувачувати власника того будинку в недбалості? [...] Згідно з Біблією, той факт, що перехожий був саме на тому місці, де впав шматок бетону,— це незапланований і непередбачений випадок». 2) «Біблія говорить, що коли ми уникаємо поганої поведінки, то цим оберігаємо своє життя (Прип. 16:17). Якщо ви маєте дітей, то напевно застосовуєте цей принцип у вихованні. Ви перестерігаєте їх про те, що може загрожувати їхньому життю. В наш час Єгова так само попереджає все людство». 3) «Єгова знає, що буде в майбутньому. Через Біблію він показує нам, як ми можемо втішатися життям набагато довше, ніж люди, які нехтують його словами (Ів. 17:3; Прип. 12:28)». (Див. також розділ «Доля»).