Чи людина справді може спілкуватися з «духом» близької особи, яка померла?

Еккл. 9:5, 6, 10: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають... і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!... Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі [могилі], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!»

Єзек. 18:4, 20: «Душа, що грішить,— вона помре». (Отже, душа не є чимось таким, що переживає смерть  тіла і з чим живі люди можуть після того спілкуватися).

Пс. 146:4: «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Коли сказано, що дух ‘виходить’ з тіла, то просто мається на увазі, що перестала діяти життєва сила. Таким чином, після того як людина вмирає, її дух не існує як нематеріальна істота, яка може думати і здійснювати певні плани окремо від тіла. Дух не є чимось таким, з чим живі можуть спілкуватися після смерті людини).

Дивіться також сторінки 337, 338 в розділі «Смерть».

Чи Біблія не показує, що цар Саул спілкувався з пророком Самуїлом після Самуїлової смерті?

Ця історія описана в 1 Самуїла 28:3—20. Вірші 13, 14 показують, що Саул сам не бачив Самуїла, а лише зробив висновок зі слів посередниці духів, що вона бачила Самуїла. Саул дуже хотів вірити, що то був Самуїл, і тому дав себе ввести в оману. У 3-му вірші сказано, що на той час Самуїл вже помер і був похований. Біблійні вірші, цитовані на початку цього розділу, чітко показують, що не було жодної частини Самуїла, яка залишилася живою в іншій сфері і була здатна спілкуватися із Саулом. Голос, який нібито був голосом Самуїла, належав якомусь самозванцю.

З ким насправді спілкуються ті, хто намагається розмовляти з померлими?

Правда про стан померлих чітко викладена в Біблії. Але хто намагався ввести першу людську пару в оману щодо смерті? Божу пересторогу, що неслухняність доведе до смерті, заперечив Сатана (Бут. 3:4; Об’яв. 12:9). З часом, звичайно ж, стало очевидним, що люди таки вмирають, як і попереджав Бог. Так хто ж тоді відповідальний за впровадження погляду, що людина насправді не вмирає, а якась її духовна частина переживає смерть тіла? На такий обман здатний Сатана Диявол, якого Ісус назвав «батьком неправді». (Ів. 8:44; див. також 2 Солунян 2:9, 10). Віра в те, що померлі насправді живуть в іншій сфері і що ми можемо з ними спілкуватися, не принесла людству користі. Навпаки, в  Об’явлення 18:23 сказано, що ворожбитством Вавилона Великого «були зведені всі народи». Спіритичний звичай «говорити з померлими» — це насправді хитрий обман, який може привести людину в контакт з демонами (ангелами, які стали егоїстичними бунтарями проти Бога) і часто спричиняє те, що людина, сама того не бажаючи, чує якісь голоси і її непокоять ті злі духи.

Чи людина зазна́є шкоди, якщо шукатиме зцілення чи захисту спіритичними методами?

Гал. 5:19—21: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари... Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Якщо людина вдається до спіритизму, щоб отримати допомогу, то це означає, що вона вірить брехням Сатани про смерть; вона шукає поради в людей, які намагаються отримати силу від Сатани та його демонів. Таким чином людина приєднується до запеклих ворогів Бога Єгови. Йдучи таким шляхом, людина, замість отримати справжню допомогу, зазнає́ тривалої шкоди).

Луки 9:24: «Хто хоче душу свою [тобто життя] зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою [бо є послідовником Ісуса Христа], той її збереже». (Якщо людина, намагаючись охороняти або зберегти своє теперішнє життя, свідомо порушує ясно виражені накази Божого Слова, вона втратить перспективу вічного життя. Як немудро!)

2 Кор. 11:14, 15: «Сам сатана прикидається анголом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди». (Тому не обманюймося, коли здається, що в декотрих випадках спіритичні методи дають якусь тимчасову користь).

Дивіться також сторінки 156—160 в розділі «Зцілення».

Чи мудро вдаватися до спіритичних методів, щоб дізнатися про майбутнє або переконатися, що певна справа буде успішною?

Ісаї 8:19: «Коли вам скажуть: «Запитуйте духів  померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають», то відповісте: «Чи ж народ не звертається до свого Бога?»

Лев. 19:31 (Дул.): «Не звертайтесь до ворожбитів та тих, хто викликає душі померлих. Не допускайте себе до того, щоб опоганитися ними. Я — Ягве, Бог ваш!»

2 Цар. 21:6: «[Цар Манасія] гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його». (Такі спіритичні заняття в дійсності включали в себе звертання до Сатани та його демонів за допомогою. Не дивно, що це було «злом в очах Господа», тож він суворо покарав Манасію за це. Але коли Манасія покаявся і покинув ці погані заняття, Єгова поблагословив його).

Якої шкоди може зазнати людина, якщо грає в ігри, що включають певну форму ворожіння, або намагається з’ясувати значення того, що видається добрим передвістям?

Повт. 18:10—12: «Нехай не знайдеться між тобою такий, хто... ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке». (Мета ворожіння — здобути приховане знання або передректи події, але не шляхом дослідження, а через тлумачення передвість або з допомогою надприродних сил. Єгова заборонив своїм слугам займатись цим. Чому? Всі ці заняття ведуть до спілкування з нечистими духами, тобто демонами, які можуть опанувати людину. Якби хтось займався такими речами, то цим виявив би велику невірність до Єгови).

Дії 16:16—18: «Нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм». (Безумовно, жодна людина, яка любить праведність, не зверталася б до такого джерела інформації — ні з серйозними намірами, ні задля розваги. Павлові надокучили викрикування тієї дівчини, і він звелів духові вийти з неї).

 Чи злі духи можуть приймати вигляд людини?

За днів Ноя неслухняні ангели дійсно приймали вигляд людини. Вони навіть одружувалися і мали дітей (Бут. 6:1—4). Проте коли настав Потоп, ті ангели були змушені вернутися в духовну сферу. В Юди 6 про них сказано: «Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня». Єгова не тільки позбавив їх тих привілеїв, які вони мали колись у небі, і помістив їх у темряву стосовно своїх намірів; згадка про кайдани вказує на те, що він наклав на них обмеження. Які саме? Очевидно, вони вже не могли, як перед Потопом, брати собі фізичні тіла і мати статеві зносини з жінками. Біблія повідомляє, що аж до першого століття н. е. вірні ангели як Божі посланці матеріалізувалися для виконання своїх обов’язків. Але ті ангели, котрі зловживали своїм даром, після Потопу були позбавлені здатності приймати вигляд людини.

Проте цікаво, що демони, очевидно, в стані давати людям видіння, які можуть видаватися реальністю. Коли Диявол спокушав Ісуса, він, мабуть, користувався таким методом, щоб показати Ісусові «всі царства на світі та їхнюю славу» (Матв. 4:8).

Як можна звільнитися від спіритичного впливу?

Прип. 18:10: «Господнє Ім’я [«ім’я Єгови», НС] — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний». (Це не означає, що Боже особисте ім’я можна використовувати як заклинання для відвернення зла. «Ім’я» Єгови представляє саму його Особу. Ми отримуємо захист, коли пізнаємо його і повністю довіряємо йому, підкоряючись його владі та слухаючись його наказів. Якщо ми робимо так, то, коли звертаємось до нього за допомогою, вживаючи його особисте ім’я, він дає нам захист, як і обіцяв у своєму Слові).

Матв. 6:9—13: «Ви ж моліться отак: «...не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого». Слід також ‘перебувати в молитві’ (Рим. 12:12). (Бог чує такі молитви людей, які дійсно хочуть знати правду і поклонятися йому у спосіб, який йому до вподоби).

 1 Кор. 10:21: «Не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського». (Ті, хто хоче дружби й захисту Єгови, мусять перестати брати будь-яку участь у спіритичних зустрічах. Як показує приклад, описаний в Дії 19:19, важливо також знищити всі належні нам речі, що пов’язані із спіритизмом, або відповідним чином позбутися їх).

Як. 4:7: «Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові,— то й утече він від вас». (Щоб так робити, старанно намагайтесь навчатися Божої волі і виконувати її у своєму житті. З любов’ю до Бога, яка захищає від страху перед людиною, рішуче відмовляйтеся брати участь у будь-яких звичаях, пов’язаних із спіритизмом, чи слухатися будь-яких правил, встановлених спіритом).

Зодягніться в «повну Божу зброю», описану в Ефесян 6:10—18, і з ревністю підтримуйте кожну її частину в доброму стані.