Чому Бог допускає страждання?

Хто насправді винний у цьому?

Часто у стражданні великою мірою винні самі  люди. Вони ведуть війни, чинять злочини, забруднюють навколишнє середовище; нерідко вони займаються бізнесом, керуючись не турботою про ближнього, а власною пожадливістю; також люди стають рабами звичок, котрі, як вони самі знають, можуть пошкодити їхньому здоров’ю. Роблячи це, вони шкодять собі та іншим. Чи слід сподіватися, що люди не зазнають наслідків своїх учинків? (Гал. 6:7; Прип. 1:30—33). Чи розсудливо винити Бога за те, що роблять вони самі?

Сатана і його демони також несуть відповідальність. Біблія показує, що вплив злих духів є причиною багатьох страждань. Страждання, за які так багато людей винять Бога, походять зовсім не від нього. (Об’яв. 12:12; Дії 10:38; див. також сторінки 306, 307 в розділі «Сатана Диявол»).

 Як почалося страждання? Дослідження причин страждання приводить нас до наших перших прабатьків, Адама і Єви. Бог Єгова створив їх досконалими й помістив у райському середовищі. Якби вони слухались Бога, то ніколи б не хворіли і не померли. Вони могли б вічно втішатися досконалим людським життям. Страждання не входило в намір Єгови щодо людства. Але Єгова ясно сказав Адамові, що те, чи вони будуть і далі втішатися усіма його дарами, залежить від їхньої слухняності. Безперечно, щоб продовжувати жити, вони мусили дихати, їсти, пити і спати. А щоби в повній мірі втішатися життям, причому мати цей привілей вічно, вони повинні були дотримуватись Божих моральних вимог. Але вони вирішили робити по-своєму, встановлювати власні норми добра й зла, і таким чином відвернулись від Бога, свого Життєдавця (Бут. 2:16, 17; 3:1—6). Гріх привів до смерті. Адам і Єва були грішниками, коли в них народилися діти, і не могли передати своїм дітям те, чого самі вже не мали. Усі народилися в гріху, зі схильністю до лихого, зі слабкостями, які можуть призвести до хвороб,— це грішний спадок, який зрештою доводить до смерті. Кожен з нас зазнає́ різних страждань, тому що сьогодні всі люди на землі народжені в гріху (Бут. 8:21; Рим. 5:12).

 В Екклезіяста 9:11 (Моск.) говориться, що «час і випадок» також мають відношення до того, що з нами трапляється. Ми можемо зазнати шкоди не через те, що Диявол прямо спричинив її або нам її завдала людина, а тому, що ми випадково опинилися в певному місці у невідповідний час.

Чому Бог не зробить чогось, щоб принести людству полегшення? Чому всі ми повинні страждати через те, що зробив Адам?

У Біблії Бог говорить нам, як можна уникнути багатьох страждань. Він дає найкращі поради щодо способу життя. Коли їх застосовувати, то це сповнює наше життя змістом, робить сімейне життя щасливим, зближує нас з людьми, які дійсно люблять одні одних, і охороняє нас від учинків, які можуть принести багато зайвих фізичних страждань. Якщо ми нехтуємо цією допомогою, то чи справедливо винити Бога за лихо, яке самі стягуємо на себе та на інших? (2 Тим. 3:16, 17; Пс. 119:97—105).

Єгова подбав про те, щоб припинити всяке страждання. Він створив першу пару людей досконалою і з любов’ю дав їм усе, щоб їхнє життя було приємним. Коли вони свідомо відвернулися від Бога, то чи Бог був зобов’язаний втручатися і захищати їхніх дітей від наслідків того, що вчинили їхні батьки? (Повт. 32:4, 5; Йова 14:4). Як нам добре відомо, подружні пари можуть зазнавати радощів, пов’язаних із народженням дітей, але з цим також пов’язана відповідальність. Погляди і вчинки батьків впливають на дітей. Проте Єгова в надзвичайний спосіб виявив незаслужену ласку і послав на землю свого дорогого Сина віддати життя як викуп, щоб принести полегшення тим Адамовим нащадкам, котрі б із вдячністю виявляли віру в цей дар (Ів. 3:16). Завдяки цьому перед людьми, які живуть сьогодні, відкрито можливість отримати те, що втратив Адам,— досконале людське життя без страждань на райській землі. Який щедрий дар!

Дивіться також сторінки 66, 67 в розділі «Викуп».

 Але чому Бог любові дозволив, щоб страждання продовжувалось так довго?

Чи принесло нам якусь користь те, що він дозволив, аби страждання продовжувалось аж дотепер? «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Пет. 3:9). Якщо б Бог відразу виконав вирок над Адамом і Євою, після того як вони згрішили, то нікого з нас сьогодні не було б. Ми, безперечно, не хотіли б цього. І коли б Бог пізніше знищив усіх грішників, то ми б ніколи не народилися. Завдяки тому, що Бог дозволив, аби цей грішний світ існував аж дотепер, ми отримали нагоду жити і навчатися Божих доріг, зробити необхідні зміни у своєму житті і скористатися з його дарів, які уможливлюють вічне життя. Давши нам цю нагоду, Єгова виявив свою велику любов. Біблія показує, що Бог призначив час, коли він знищить цю злу систему, і що він зробить це невдовзі (Ав. 2:3; Соф. 1:14).

Бог може поправити і поправить усю шкоду, якої тільки зазнають його слуги у цій системі речей. Бог не спричиняє страждання. Але через Ісуса Христа він воскресить померлих, зцілить слухняних людей від усіх їхніх хвороб, викоренить будь-які сліди гріха і навіть зробить так, що колишній смуток поступово зітреться з нашої пам’яті (Ів. 5:28, 29; Об’яв. 21:4; Ісаї 65:17).

Час, який пройшов, був потрібен для того, щоб вирішити спірні питання, які були порушені в Едемі. За детальнішою інформацією дивіться сторінки 153—155, а також 306, 307.

Ми особисто прагнемо полегшення. Але коли Бог діє, то для блага всіх, хто любить праведність, а не лише задля кількох осіб. Бог безсторонній (Дії 10:34).

Приклади. Чи не правда, що люблячі батьки віддають свою дитину на болісну операцію, котра може принести добрі результати? І чи не правда, що засоби, які «швидко помагають» у лікуванні болісних хвороб, часто дають лише поверховий ефект? Як правило, потрібно більше часу, щоб усунути причину хвороби.

 Чому Бог не простив Адамові і таким чином не запобіг жахливим стражданням, яких зазнає людство?

Чи це насправді запобігло б стражданням, чи, навпаки, зробило б Бога відповідальним за них? Що стається, коли батько, замість вжити рішучих виховних заходів, просто закриває очі на навмисне правопорушення своєї дитини? Часто діти втягуються спершу в одне правопорушення, потім в інше, і великою мірою відповідальність за це лежить на батькові.

Подібно і тут: якби Єгова простив Адамів свідомий гріх, то він, по суті, став би учасником цього правопорушення. Це зовсім не поліпшило б обставин на землі. (Пор. Екклезіяста 8:11). Крім того, це викликало б у Божих ангельських синів неповагу до Бога, а також означало б, що немає жодної реальної підстави надіятися на щось краще. Але такого ніколи б не могло статись, тому що праведність є незмінною основою правління Єгови (Пс. 89:15).

Чому Бог допускає, щоб діти народжувалися із серйозними фізичними та розумовими вадами?

Бог не спричиняє таких вад. Він створив першу людську пару досконалою, зі здатністю народжувати досконалих дітей на свою подобу (Бут. 1:27, 28).

Ми успадкували гріх від Адама. Така спадщина несе із собою потенційну можливість фізичних та розумових вад. (Рим. 5:12; за додатковою інформацією дивіться  сторінку 365). Цей успадкований гріх є з нами від часу зачаття. Саме з цієї причини цар Давид написав: «В гріху зачала мене мати моя» (Пс. 51:7). Якби Адам не згрішив, то передав би своїм нащадкам тільки бажані риси. (Івана 9:1, 2 коментується на сторінці 290).

Батьки можуть завдати шкоди своїм ще не народженим дітям, наприклад, коли зловживають наркотиками або курять під час вагітності. Звичайно, не в кожному випадку вина за вроджені вади або погане здоров’я дитини лежить на матері чи батькові.

Єгова з любов’ю дає дітям можливість скористатися  з викупної жертви Христа. З огляду на батьків, які вірно служать Богові, він вважає їхніх малих дітей святими (1 Кор. 7:14). Це спонукує богобоязливих батьків з турботи про своїх дітей зважати на власний стан перед Богом. Дітям, котрі вже достатньо дорослі, щоб виявляти віру і слухатись Божих наказів, Єгова дає привілей бути схваленими в його очах як його слуги (Пс. 119:9; 148:12, 13; Дії 16:1—3). Варто зауважити, що Ісус, який був досконалим відображенням свого Отця, виявляв особливе зацікавлення добробутом дітей, навіть воскресив дитину. Як Месіанський Цар, він, безперечно, і далі виявлятиме таке зацікавлення (Матв. 19:13—15; Луки 8:41, 42, 49—56).

Чому Бог допускає стихійні лиха, які завдають великої шкоди майну і життю людей?

Бог не спричиняє землетрусів, ураганів, повеней, посух і вивержень вулканів, про які так часто повідомляється сьогодні в новинах. Він не використовує їх, щоб карати певні народи. Багато з них спричинені силами природи, які діють від самого створення Землі. У Біблії на наш час передречено великі землетруси та голод, але це не значить, що Бог чи Ісус відповідальний за них,— так само як метеоролог не є відповідальним за погоду, яку він прогнозує. Оскільки ці події відбуваються поряд з усіма іншими речами, передреченими у збірному знаку закінчення цієї системи речей, то вони є частиною доказу, що благословення Божого Царства вже близько (Луки 21:11, 31).

Часто люди самі відповідальні за заподіяну шкоду. Чому? Багато людей, навіть коли отримають чітке попередження, не хочуть залишати небезпечну територію або ж не вживають відповідних запобіжних заходів. (Прип. 22:3; пор. Матвія 24:37—39).

Бог може контролювати такі сили природи. Він дав Ісусу Христу силу втихомирити бурю на Галілейському морі, і це є прикладом того, що́ Він робитиме для людства під час правління Його Месіанського Царства (Марка 4:37—41). Відвернувшись від Бога, Адам відмовився від такого божественного втручання, яке  було б благотворним для нього самого та його нащадків. Ті, що житимуть протягом Христового Месіанського правління, зазнають такого сердечного піклування, на яке здатний лише уряд, який наділив силою Бог (Ісаї 11:9).

Чи люди страждають від різних лих тому, що покарані Богом за своє зло?

Ті, хто порушує божественні норми щодо способу життя, зазнаю́ть поганих наслідків (Гал. 6:7). Деколи вони відразу пожинають гіркі плоди. В інших випадках вони, здавалося б, процвітають довгий час. На противагу цьому Ісус Христос, не вчинивши нічого поганого, зніс багато жорстокостей і був убитий. Отже, в цій системі речей процвітання не слід розглядати як доказ Божого благословення, а різні лиха — як доказ Божого несхвалення.

Коли Йов втратив своє майно і був уражений огидною хворобою, це не було наслідком Божого несхвалення. Біблія ясно говорить, що відповідальним був Сатана (Йова 2:3, 7, 8). Але приятелі, які прийшли відвідати Йова, твердили, що Йовів жалюгідний стан мусить свідчити про те, що він вчинив якесь зло (Йова 4:7—9; 15:6, 20—24). Єгова докорив їм, кажучи: «Запалився Мій гнів... бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов» (Йова 42:7).

Злі люди й справді якийсь час можуть процвітати. Асаф писав: «Лихим я завидував, бачивши спокій безбожних. На людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. Сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно. ...Он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє» (Пс. 73:3, 5, 8, 12).

Божий день розплати прийде. В той час Бог покарає злих — знищить їх навіки. У Приповістей 2:21, 22 говориться: «Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!» Тоді праведні люди, багато з яких зазнали різних лих, будуть втішатися досконалим здоров’ям і достатком рясних плодів землі.

«Чому Бог допускає всі ці страждання?»

Можна відповісти: «Такий стан справ дуже турбує усіх нас. Чи можна запитати, чому ви згадали зараз про це?» Тоді можна додати: 1) «(Використай матеріал на  сторінках 364—367)». 2) «(Наведи інші вірші, в яких описується, що́ може принести полегшення в конкретній ситуації, яка завдає страждання співрозмовникові)».

Або можна сказати (якщо людину турбує несправедливість у світі): «Біблія показує, чому сьогодні існують ці обставини (Еккл. 4:1; 8:9). Чи ви знаєте, що Біблія також показує, що́ Бог зробить, аби принести нам полегшення? (Пс. 72:12, 14; Дан. 2:44)».

Інша можливість: «Очевидно, ви вірите в Бога. Чи ви вірите, що Бог є любов? [...] Чи ви вірите, що він мудрий і всемогутній? [...] Тоді в нього мусять бути поважні причини, чому він допускає страждання. Біблія виявляє, які це причини. (Див.  сторінки 364—367)».