На чому ґрунтується вчення про чистилище?

Розглянувши те, що католицькі письменники говорять про такі вірші, як 2 Маккавеїв 12:39—46, Матвія 12:32 і 1 Коринтян 3:10—15, «Нова католицька енциклопедія» визнає: «У кінцевому підсумку католицька доктрина про чистилище базується на традиції, а не на Святому Письмі» («New Catholic Encyclopedia», 1967, т. XI, с. 1034).

«Щоб підтвердити існування проміжного місця між небом і пеклом, церква опирається на традицію» («Католик США» [«U.S. Catholic»], березень 1981 року, с. 7).

Що в католицьких джерелах говориться про природу чистилища?

«Багато людей думають, що всі страждання в чистилищі пов’язані з усвідомленням тимчасового відстрочення видіння райського блаженства, хоча більш поширеним є погляд, що крім цього існує якась реальна кара... У Західній церкві панує думка, що цей біль завдається  реальним вогнем. Однак цей елемент не головний у вірі в чистилище. Його навіть не назвеш безперечним... Навіть коли хтось, приєднуючись до теологів Східної церкви, відкидає погляд про страждання у вогні, йому слід бути обережним, щоб зовсім не усунути з чистилища будь-яке реальне страждання. Усе ще залишаються реальними горе, смуток, гіркота, муки сумління та інші духовні страждання, які здатні завдати душі справжнього болю... У всякому разі слід пам’ятати, що при всіх тих стражданнях ці душі зазнають також великої радості через певність свого спасіння» («Нова католицька енциклопедія», 1967, т. XI, с. 1036, 1037).

«Про те, що діється в чистилищі, можна тільки догадуватися» («Католик США», березень 1981 року, с. 9).

Чи душа переживає смерть тіла?

Єзек. 18:4: «Душа [єврейське не́феш; «той», Хом.; «душа», Кул., ЦСТ], що грішить,— вона помре».

Як. 5:20 (Хом.): «Той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти і силу гріхів покриє» (курсив наш). (Зверніть увагу, що тут говориться про смерть душі).

За додатковою інформацією дивіться розділи «Душа» і «Смерть».

Чи після смерті людина зазнає подальшої кари за гріх?

Рим. 6:7 (Хом.): «Хто вмер, той від гріха звільнився». (Турк.: «Хто помер, той оправданий від гріха»).

Чи можуть мертві відчувати радість через впевненість у майбутньому спасінні?

Еккл. 9:5 (Хом.): «Живі бо знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають».

Ісаї 38:18 (Хом.): «Шеол тебе [Бога] не хвалить, та й смерть тебе не прославляє. Ті, що зійшли в яму, не можуть уже надіятись на твою вірність». (Як же тоді хтось із них може зазнавати «великої радості через певність свого спасіння»?)

 Згідно з Біблією, яким чином здійснюється очищення від гріхів?

1 Ів. 1:7, 9 (Хом.): «Коли ходимо у світлі, як він сам [Бог] — у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха. Якже ми визнаємо гріхи наші, то він — вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди».

Об’яв. 1:5 (Хом.): «[Ісус Христос] полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю».