Чи дійсно важливо одружуватися відповідно до вимог закону?

Тита 3:1: «Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй». (Коли люди дотримуються цих вказівок, то ім’я кожного з партнерів у подружжі залишатиметься незаплямованим, а якщо є діти, то вони уникнуть ганьби, яку зносять діти неодружених батьків. Крім того, законна реєстрація шлюбу охороняє майнові права членів сім’ї на випадок смерті одного з подружніх партнерів).

Євр. 13:4 (Дерк.): «Шлюб в усіх хай буде чесний і ложе непорочне, а розпусників та перелюбників Бог буде судити». (Офіційна реєстрація шлюбу відіграє важливу роль у тому, щоб шлюб вважався «чесним».  При визначенні, що таке «розпуста» і «перелюб», нам слід пам’ятати слова з Тита 3:1, цитовані вище).

1 Пет. 2:12—15: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа,— чи то цареві, як найвищому, чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей».

Чи виконувались якісь «юридичні формальності», коли Адам і Єва почали жити разом?

Бут. 2:22—24 (Хом.): «З ребра, що його взяв від чоловіка [Адама], утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка». Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом». (Зверніть увагу, що сам Бог Єгова, Всесвітній Суверен, поєднав Адама з Євою. Тут не просто чоловік і жінка вирішили жити разом, зовсім не зважаючи на законну владу. Цікаво також, як Бог наголосив на сталості цього союзу).

Бут. 1:28: «Поблагословив їх [Адама і Єву] Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Цей союз поблагословила найвища законна Влада; Адам і Єва отримали право мати статеві зносини, а також завдання, яке сповнювало б їхнє життя змістом).

Чи можна практикувати полігамію, якщо це дозволяє місцевий закон?

1 Тим. 3:2, 12: «А єпископ [«наглядач», НС] має бути бездоганний, муж однієї дружини... Диякони [«службові помічники», НС] мусять бути мужі однієї дружини». (Крім того, що цим чоловікам було доручено відповідальність, вони також були прикладом, який мали наслідувати інші у християнському зборі).

 1 Кор. 7:2: «Щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка». (Тут не допускається можливості мати більше ніж одного партнера).

Чому Бог дозволив Авраамові, Якову та Соломону мати більше ніж одну дружину?

Єгова не є засновником полігамії. Він дав Адамові лише одну дружину. Пізніше Ламех, нащадок Каїна, взяв собі дві дружини (Бут. 4:19). З часом інші почали наслідувати його приклад, і дехто брав невільниць собі в наложниці. Бог допускав такі дії, і в Мойсеєвому Законі він навіть передбачив певні заходи, щоб забезпечити належне ставлення до жінок, які перебували в таких стосунках. Він допускав це аж до часу заснування християнського збору, а тоді наказав, щоб його слуги повернулися до норми, яку він сам установив в Едемі.

Щодо Авраама, то він взяв собі за дружину Сару (Сарру). Коли їй було близько 75 років і вона думала, що вже ніколи не народить дитини, вона попросила свого чоловіка вступити в статеві зносини з її невільницею, щоб мати через неї законну дитину. Авраам зробив так, але це призвело до серйозних незгод серед його домашніх (Бут. 16:1—4). Єгова виконав свою обіцянку щодо «потомства», дану Авраамові, коли пізніше чудом спричинив так, що Сарра завагітніла (Бут. 18:9—14). Авраам взяв собі іншу дружину аж після смерті Сарри (Бут. 23:2; 25:1).

Яків став багатоженцем через обман з боку свого тестя. Яків не це мав на думці, коли пішов до Падану арамейського шукати собі дружину. Біблія досить детально описує прикре суперництво між його дружинами (Бут. 29:18—30:24).

Добре відомо, що Соломон мав багато дружин, а також наложниць. Але не всі знають, що цим він порушував чіткий наказ Єгови стосовно царя: «Хай не примножить він собі жінок, щоб не відступило його серце» (Повт. 17:17; курсив наш). Слід також звернути увагу на те, що через вплив своїх чужинних жінок Соломон звернувся до поклоніння фальшивим богам, і «робив  Соломон зле в очах Господніх... І розгнівався Господь на Соломона» (1 Цар. 11:1—9).

Чи допустиме нарізне проживання, якщо подружні партнери просто не можуть жити в мирі?

1 Кор. 7:10—16: «А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком [«не відходить від свого чоловіка», НС]! А коли ж і розлучиться [«відійде», НС], хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться,— і не відпускати [«не залишати», Філ.] чоловікові дружини! Іншим же я говорю, не Господь [але, як показує 40-й вірш, Павло був керований святим духом]: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її. І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею,— не лишає його. Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі. А як хоче невіруючий розлучитися [«відійти», НС], хай розлучиться [«відходить», НС],— не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?» (Чому віруючий партнер мав би миритися з труднощами і щиро намагатися зберегти своє подружжя? З поваги до божественного походження шлюбу і надіючись, що з часом невіруючий партнер може стати слугою правдивого Бога).

Який погляд Біблії на розлучення з метою вступити в новий шлюб?

Мал. 2:15, 16: «Свого духа пильнуйте, і дружину юнацтва свойого не зраджуйте! Бо ненавиджу розвід,— говорить Господь, Бог Ізраїлів».

Матв. 19:8, 9 (Турк.): «[Ісус] каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам розлучатися з вашими дружинами, але спочатку так не було. Кажу ж вам, що кожен, хто розлучиться зі своєю дружиною, за винятком причини розпусти [позашлюбних статевих  зносин], і одружується з іншою, чинить перелюб» (курсив наш). (Отже, невинний партнер може, хоча й не мусить, розлучитися з партнером, який чинить «розпусту»).

Рим. 7:2, 3: «Заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові».

1 Кор. 6:9—11: «Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники... Царства Божого не вспадкують вони! І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога». (Тут підкреслюється серйозність цієї справи. Нерозкаяні перелюбники не матимуть участі у Божому Царстві. Однак ті, хто в минулому чинив перелюб, можливо, навіть не по праву вступив у новий шлюб, можуть отримати Боже прощення і мати чистий стан перед Богом, якщо вони щиро каються і виявляють віру в цінність Ісусової жертви, що спокутує гріхи).

Чому в минулому Бог дозволяв шлюб між братом і сестрою?

Біблія справді дає зрозуміти, що Каїн одружився з одною із своїх сестер (Бут. 4:17; 5:4) або, можливо, з племінницею і що Аврам одружився зі своєю єдинокровною сестрою (Бут. 20:12). Але пізніше, у Законі, даному через Мойсея, такі шлюбні союзи були виразно заборонені (Лев. 18:9, 11). Вони і сьогодні не дозволяються серед християн. У випадку одруження з близьким родичем існує більша ймовірність, що дітям передадуться шкідливі спадкові фактори.

Чому на початку історії людства шлюб між братом і сестрою не вважався чимсь неприйнятним? Бог створив Адама та Єву досконалими і мав намір, щоб від них пішло все людство (Бут. 1:28; 3:20). Очевидно, що деякі люди, особливо перших кількох поколінь, одружувалися  б з близькими родичами. Навіть після появи гріха небезпека того, що діти у людей ранніх поколінь матимуть якісь помітні вади, була відносно мала, оскільки людський рід тоді був набагато ближче до досконалості, яку мали Адам і Єва. Про це свідчить довголіття тодішніх людей. (Див. Буття 5:3—8; 25:7). Але приблизно через 2500 років після того, як Адам став грішником, Бог заборонив кровозмішні шлюби. Це було охороною для потомства і підносило статеву мораль слуг Єгови над мораллю довколишніх народів, які допускалися тоді всякого роду розбещеності. (Див. Левит 18:2—18).

Як можна поліпшити стосунки у подружжі?

1) Регулярно вивчати разом Боже Слово і молитися до Бога про допомогу у вирішенні проблем (2 Тим. 3:16, 17; Прип. 3:5, 6; Фил. 4:6, 7).

2) Визнавати принцип головування. Це кладе велику відповідальність на чоловіка (1 Кор. 11:3; Еф. 5:25—33; Кол. 3:19). Потрібно також щирих зусиль з боку дружини (Еф. 5:22—24, 33; Кол. 3:18; 1 Пет. 3:1—6).

3) Виявляти сексуальний інтерес виключно до свого шлюбного партнера (Прип. 5:15—21; Євр. 13:4). Ніжна турбота про потреби партнера допоможе вберегти його від спокуси вчинити правопорушення (1 Кор. 7:2—5).

4) Розмовляти одне з одним лагідно й тактовно; уникати вибухів гніву, бурчання і різких критичних зауважень (Еф. 4:31, 32; Прип. 15:1; 20:3; 21:9; 31:26, 28).

5) Виявляти працьовитість і надійність у таких справах, як догляд за житлом та одягом сім’ї, а також приготування здорової їжі (Тита 2:4, 5; Прип. 31:10—31).

6) Смиренно застосовувати біблійні поради без різниці, чи партнер, на вашу думку, робить усе, що повинен, чи ні (Рим. 14:12; 1 Пет. 3:1, 2).

7) Приділяти увагу розвитку особистих духовних рис (1 Пет. 3:3—6; Кол. 3:12—14; Гал. 5:22, 23).

8) Якщо є діти, виявляти їм необхідну любов, навчати їх і виховувати (Тита 2:4; Еф. 6:4; Прип. 13:24; 29:15).