Розділ 6

Розкривається свята таємниця

1. Якою повинна бути наша реакція на яскраву картину, описану в Об’явлення 1:10—17?

ВИДІННЯ прославленого Ісуса справді вселяє благоговіння! Немає сумніву, що коли б ми були разом з апостолом Іваном, то також були б захоплені тією пишною славою і впали б до Ісусових ніг так, як він (Об’явлення 1:10—17). Це найвеличніше видіння збереглось, щоб заохочувати нас до діяльності сьогодні. Подібно до Івана, ми повинні покірно цінувати глибоке значення того видіння. Ми завжди повинні шанобливо ставитись до Ісусового становища коронованого Царя, Первосвященика і Судді (Филип’ян 2:5—11).

«Перший і Останній»

2. а) Яким титулом Ісус представляє себе? б) Що означають слова Єгови: «Я перший, і Я останній»? в) На що звертає увагу Ісусів титул «Перший і Останній»?

² Проте наше благоговіння не повинно змінюватись на хворобливий страх. Іван розповідає, як Ісус заспокоїв його: «І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: «Не лякайся! Я Перший і Останній, і Живий» (Об’явлення 1:17б, 18а). В Ісаї 44:6 Єгова по праву називає себе єдиним всемогутнім Богом, кажучи: «Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене!» * Коли Ісус каже, що він «Перший і Останній», то це не значить, що він вважає себе рівним з Єговою, Величним Творцем. Це правильна назва, якою Бог сам нагородив його. У книзі Ісаї Єгова говорить про себе і своє виняткове становище правдивого Бога. Він вічний Бог і, крім нього, іншого Бога немає (1 Тимофія 1:17). В Об’явленні Ісус говорить про дарований йому  титул, звертаючи увагу на своє унікальне воскресіння.

3. а) В якому розумінні Ісус був «Перший і Останній»? б) Що означає те, що Ісус має ‘ключі від смерти й від гадесу’?

³ Справді, Ісус був «Перший», хто воскрес до безсмертя в духовній сфері (Колосян 1:18). Крім того, він «Останній», кого воскресив сам Єгова. Тому він «Живий... Живий на вічні віки». Він безсмертний. У цьому він подібний до свого безсмертного Отця, який зветься «Бог Живий» (Об’явлення 7:2; Псалом 42:3). Для всіх інших людей Ісус сам є «воскресення й життя» (Івана 11:25). Згідно з цим він каже Іванові: «І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду [«гадесу», Герасимчук]» (Об’явлення 1:18б). Єгова дав йому владу воскрешати мертвих. Тому Ісус міг казати, що він має ключі, за допомогою яких може звільнити людей від смерті і Гадесу (могили). (Порівняйте Матвія 16:18).

4. Який наказ Ісус повторює і заради чийого блага?

⁴ Ісус повторює Іванові наказ записати видіння, кажучи: «Напиши, що ти бачив, і що є, і що має бути по цьому!» (Об’явлення 1:19). Про що ж цікаве та повчальне розповість нам Іван?

Зорі і світильники

5. Що Ісус пояснює про «сім зір» і «сім світильників»?

⁵ Іван бачив Ісуса серед сімох золотих світильників із сьома зорями в його правиці (Об’явлення 1:12, 13, 16). Тепер Ісус пояснює: «Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи світильників золотих: сім зір,— то анголи семи Церков [«зборів», НС], а сім світильників, що ти бачив,— то сім Церков [«зборів», НС]» (Об’явлення 1:20, Ог., 1988).

6. Що представляють сім зір і чому ці звістки промовлено саме до них?

⁶ «Зорі» — це «ангели семи зборів». В Об’явленні зорі інколи символізують буквальних ангелів, але сумнівно, що Ісус користувався б людиною, аби писати звістки невидимим духовним створінням. Отже, «зорі» мусять представляти людських наглядачів, або старійшин, що служать у зборах як вісники Ісуса *. Звістки були адресовані саме до тих зір, тому що вони мають відповідальність наглядати за отарою Єгови (Дії 20:28).

7. а) Як ми знаємо, що коли Ісус промовляє тільки до одного ангела в зборі, то це не означає, що в зборі служить тільки один старійшина? б) Кого насправді представляють сім зір в Ісусовій правиці?

⁷ Але чи те, що Ісус говорить тільки до одного «ангела» в кожному зборі, означає, що в кожному зборі служить тільки один старійшина? Ні. Ще за Павлових днів у ефеському зборі служило кілька старійшин,  а не один (Об’явлення 2:1; Дії 20:17). Отже, коли за Іванових днів звістки відсилались до сімох зір, щоб їх читали в зборах (також у зборі в Ефесі), зорі, очевидно, представляли всіх старійшин, які служать у зборі помазаних слуг Єгови. Подібно і наглядачі сьогодні читають своїм зборам листи від Керівного органу, який складається з помазаних наглядачів, що служать під керівництвом Ісуса. Місцеві старійшини мусять подбати про те, щоб їхні збори слухались Ісусової поради. Звичайно, ця порада корисна для всіх членів збору, а не тільки для старійшин. (Дивіться Об’явлення 2:11а).

8. Що означає те, що старійшини є в правиці Ісуса?

⁸ Оскільки Ісус є Головою збору, то правильно казати, що старійшини знаходяться в його правиці, тобто під його владою і керівництвом (Колосян 1:18). Він є Головним Пастирем, а вони — підпастирями (1 Петра 5:2—4).

9. а) Що представляють сім світильників і чому світильники є придатним символом на них? б) Що видіння, мабуть, нагадувало апостолові Івану?

⁹ Сім світильників — це сім зборів, до яких Іван пише книгу Об’явлення: Ефес, Смірна, Пергам, Тіятири, Сарди, Філядельфія і Лаодикія. Чому збори символізуються світильниками? Тому що християни, індивідуально чи колективно як збори, повинні ‘давати своєму світлу світити перед людьми’ в цьому темному світі (Матвія 5:14—16). Крім того, світильники були частиною обладнання Соломонового храму. Порівняння зборів до світильників, очевидно, нагадувало Іванові, що в переносному значенні кожний місцевий збір помазаних християн є «Божим храмом», місцем пробування Божого духу (1 Коринтян 3:16). Крім того, помазані члени збору служать як «священство царське» у величному духовному храмі Єгови, в якому Ісус служить Первосвящеником і в якому Єгова особисто пробуває в небесному Святеє Святих; прототипом цього духовного храму був єврейський храм (1 Петра 2:4, 5, 9; Євреїв 3:1; 6:20; 9:9—14, 24).

Велике відступництво

10. Що сталося з єврейською системою та її нерозкаяними прихильниками в 70 році н. е.?

¹⁰ Іван писав книгу Об’явлення через 60 років після заснування християнства. На початку воно витримало 40 років постійного опору з боку юдаїзму. А потім, коли в 70 році н. е. єврейській системі було завдано смертельного удару, нерозкаяні євреї загубили свою національну тотожність і те, що фактично в них було ідолом,— храм у Єрусалимі.

11. Чому це був відповідний час для того, щоб, Головний Пастир перестеріг збори перед тенденціями, які розвивалися?

¹¹ Проте апостол Павло передрік відступництво між помазаними християнами, а  Ісусові звістки зборам показують, що, коли Іван був у похилому віці, це відступництво вже почалось. Іван був останнім, хто протидіяв цьому рішучому зусиллю Сатани деморалізувати насіння жінки (2 Солунян 2:3—12; 2 Петра 2:1—3; 2 Івана 7—11). Це був відповідний час для того, щоб Головний Пастир Єгови написав до старійшин зборів і перестеріг їх про тенденції, що розвиваються, а також заохотив добросердих осіб непохитно обстоювати праведність.

12. а) Як відступництво поширювалося протягом століть після Іванових часів? б) Як виникло загальновизнане християнство?

¹² Ми не знаємо, як збори в 96 році н. е. ставились до Ісусових звісток. Але нам відомо, що після Іванової смерті відступництво поширилось дуже скоро. «Християни» перестали вживати ім’я Єгови і в рукописах Біблії замінили його словом «Господь» або «Бог». У четвертому столітті фальшива доктрина про Трійцю просочилась у збори. У той самий час було прийнято догмат про безсмертя душі. Зрештою римський імператор Константин зробив «християнство» державною релігією, даючи початок загальновизнаному християнству, причому церква приєдналася до держави, щоб царювати тисячу років. Тепер було легко стати «християнином» нового стилю. Цілі племена пристосовували свої язичеські переконання до цієї релігії. Багато провідників загальновизнаного християнства стали деспотичними політичними тиранами, нав’язуючи мечем свої відступницькі погляди.

13. Який шлях вибрали відступницькі християни, незважаючи на Ісусову пересторогу перед сектантством?

¹³ Відступницькі християни цілком ігнорували Ісусові слова до сімох зборів. Ісус попередив ефесян, щоб вони відновили свою першу любов (Об’явлення 2:4). Незважаючи на це, члени загальновизнаного християнства не були об’єднані в любові до Єгови. Вони вели жахливі війни й жорстоко переслідували одні одних (1 Івана 4:20). Ісус перестеріг збір у Пергамі перед сектантством. Однак вже в другому столітті з’явились секти, і сьогодні загальновизнане християнство поділилось на тисячі сект та релігій, які сперечаються між собою (Об’явлення 2:15).

14. а) Що вибрали загальновизнані християни, незважаючи на Ісусову пересторогу перед духовною мертвістю? б) Яким чином загальновизнані християни ігнорували Ісусову пересторогу про ідолопоклонство і неморальність?

¹⁴ Ісус перестеріг збір у Сардах перед духовною мертвістю (Об’явлення 3:1). Так само як збір у Сардах, загальновизнані християни швидко забули про християнську діяльність і вповноважили невелику групу оплачуваних священиків виконувати дуже важливу працю проповідування. Ісус перестеріг тіятирський збір перед ідолопоклонством і розпустою (Об’явлення 2:20). Однак загальновизнане християнство відверто схвалювало використання ідолів у поклонінні і підтримувало ще підступніші форми ідолопоклонства: націоналізм і матеріалізм. А до неморальності завжди ставилось толерантно, хоча й засуджувало її іноді у своїх проповідях.

15. Що викривають Ісусові слова до сімох зборів відносно релігій загальновизнаного християнства і ким виявились його священики?

¹⁵ Отже, Ісусові слова до сімох зборів виявили, що носії жодної релігії загальновизнаного християнства не були народом Єгови. Насправді священики загальновизнаного християнства стали найвидатнішими членами насіння Сатани. Назвавши їх «беззаконником», апостол Павло передрік, що їх «поява... буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами та всяким брехливим обманом» (2 Солунян 2:9, 10, Хом.).

16. а) Кого особливо ненавиділи провідники загальновизнаного християнства? б) Що відбувалось у загальновизнаному християнстві протягом середньовіччя? в) Чи протестантський бунт, або реформація, змінив відступницький спосіб дій загальновизнаного християнства?

¹⁶ Хоч релігійні і світські провідники загальновизнаного християнства твердили, що є пастирями Божої отари, вони дуже  ненавиділи тих, які заохочували людей читати Біблію або викривали їхні небіблійні вчинки. Яна Гуса й перекладача Біблії Вільяма Тіндаля переслідували та замучили. Протягом похмурих часів середньовіччя відступницьке правління досягло найвищої точки в розвитку диявольської католицької інквізиції. Всіх, хто не погоджувався із вченням і владою церкви, немилосердно переслідували, і незчисленні тисячі так званих єретиків були замучені на смерть або спалені на ганебному стовпі. Таким чином Сатана старався знищити правдиве насіння Божої подібної до жінки організації. Під час протестантського бунту, або реформації (починаючи від 1517 року), багато протестантських церков виявляли такий самий дух нетерпимості. На них теж лежить вина крові, бо вони віддавали на мученицьку смерть тих, хто старався вірно служити Богові й Христу. Справді, пролилося дуже багато «крові святих»! (Об’явлення 16:6; порівняйте Матвія 23:33—36).

Насіння продовжує існувати

17. а) Що Ісус передрік у своїй притчі про пшеницю і кукіль? б) Що відбулося в 1918 році і кого тоді було відкинуто, а кого призначено?

¹⁷ У своїй притчі про пшеницю і кукіль Ісус передрік час темряви під час розквіту загальновизнаного християнства. Однак протягом століть відступництва були і окремі пшеницеподібні християни, справжні помазанці (Матвія 13:24—29, 36—43). Тому на початку Господнього дня, у жовтні 1914 року, на землі ще були правдиві християни (Об’явлення 1:10). Існують докази того, що через три з половиною роки, в 1918 році, Єгова прийшов до свого духовного храму разом з Ісусом як своїм «Анголом заповіту», щоб судити (Малахії 3:1; Матвія 13:47—50). Для Пана настав час остаточно відкинути фальшивих християн і призначити ‘вірного і мудрого раба над цілим маєтком своїм’ (Матвія 7:22, 23; 24:45—47).

18. Яка «година» настала в 1914 році і що повинен був робити раб?

¹⁸ Також настав час, щоб цей раб звернув особливу увагу на те, що було записане в Ісусових звістках до сімох зборів, як  бачимо із сказаного в них про це. Наприклад, Ісус згадує свій прихід, щоб судити збори, і цей суд почався в 1918 році (Об’явлення 2:5, 16, 22, 23; 3:3). Він говорить про охорону філядельфійського збору від «години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт» (Об’явлення 3:10, 11). Ця «година випробовування» настала на початку Господнього дня в 1914 році, після чого була випробувана вірність християн до заснованого Божого Царства. (Порівняйте Матвія 24:3, 9—13).

19. а) Що символізують сім зборів сьогодні? б) Хто приєднався великою кількістю до помазаних християн і чому Ісусова порада і обставини, про які він говорив, стосуються також їх? в) Як нам дивитися на Ісусові звістки до сімох зборів у першому столітті?

¹⁹ З цієї причини Ісусові слова до зборів знайшли своє основне застосування в період, що почався з 1914 року. Сім зборів, алегорично зображених у розглядуваному пророцтві, представляють усі збори помазаних християн у Господній день. Крім того, протягом минулих понад 50 років до помазаних християн, символізованих Іваном, приєднувалась велика кількість віруючих, що мають надію жити вічно в Раю на землі. Порада прославленого Ісуса Христа й обставини, які він знайшов у сімох зборах у результаті свого перегляду, однаковою мірою стосуються сьогоднішніх зборів, тому що є тільки одна норма праведності і вірності для всіх слуг Єгови (Вихід 12:49; Колосян 3:11). Отже, Ісусові звістки до сімох зборів Малої Азії, які існували в першому столітті, є цікавими не тільки з історичної точки зору. Для нас вони означають життя або смерть. Слухаймо ж пильно Ісусових слів.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 32]

Час випробовування і суду

Ісус охрестився в ріці Йордані у жовтні 29 року н. е. і був помазаний на майбутнього Царя. Через три з половиною роки, у 33 році н. е., Ісус увійшов у храм в Єрусалимі й вигнав усіх, хто робив з нього печеру розбійників. Здається, щось подібне відбулося протягом трьох з половиною років від часу, коли Ісус ‘сів на престол слави Своєї’ на небі в жовтні 1914 року, і до його приходу, щоб перевірити загальновизнане християнство, бо суд почався від дому Божого (Матвія 21:12, 13; 25:31—33; 1 Петра 4:17). На початку 1918 року діяльність слуг Єгови зустріла сильний опір. Це був час всесвітнього випробовування, і всі боязкі відсіялись. У травні 1918 року священики загальновизнаного християнства спровокували ув’язнення офіційних представників Товариства Вартової башти, але через дев’ять місяців їх було звільнено. Пізніше їх повністю реабілітували. Від 1919 року організація Божих людей, випробувана та очищена, енергійно просувалась вперед, проповідуючи Царство Єгови під правлінням Ісуса Христа як надію для всього людства (Малахії 3:1—3).

Коли в 1918 році Ісус почав свою перевірку, священики загальновизнаного християнства, без сумніву, отримали обвинувальний вирок. Вони не тільки розпалили переслідування Божих людей; на них також лежить важка вина крові, бо вони підтримували воюючі країни протягом першої світової війни (Об’явлення 18:21, 24). Ті священики тоді надіялись на створену людьми Лігу націй. Разом з цілою світовою імперією фальшивої релігії загальновизнане християнство повністю загубило Божу ласку в 1919 році.

[Карта на сторінках 28, 29]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЕФЕС

СМІРНА

ПЕРГАМ

ТІЯТИРИ

САРДИ

ФІЛЯДЕЛЬФІЯ

ЛАОДИКІЯ

[Ілюстрація на сторінці 31]

На загальновизнаному християнстві лежить важка вина крові за переслідування та вбивство тих, хто перекладав, читав і навіть просто мав Біблію.