Розділ 30

Упав Вавилон великий!’

1. Що оголошує другий ангел і що таке Вавилон Великий?

НАСТАЛА година Божого суду! Слухайте ж Божу звістку: «А інший, другий Ангол летів слідом і казав: «Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!» (Об’явлення 14:8). Перший раз, але не останній, Об’явлення звертає увагу на Вавилон Великий. Пізніше, у 17-му розділі, він описується як хтива розпусниця. Хто вона? Як зараз побачимо, вона є світовою імперією, вона релігійна і вона є підставною системою Сатани, якою він користується у боротьбі проти насіння Божої жінки (Об’явлення 12:17). Вавилон Великий — ціла світова імперія фальшивої релігії. До нього входять усі релігії, які зберігають релігійні вчення і традиції стародавнього Вавилона і які виявляють його дух.

2. а) Яким чином вавилонська релігія поширилась до всіх куточків землі? б) Що є найвидатнішою частиною Вавилона Великого і коли вона з’явилась як могутня організація?

² Саме у Вавилоні понад 4000 років тому Єгова помішав мову будівельникам, що хотіли збудувати Вавилонську башту. Люди різних мовних груп розійшлись до кінців землі і взяли з собою відступницькі вчення та традиції, які до сьогодні лежать в основі більшості релігій (Буття 11:1—9). Вавилон Великий — це релігійна частина організації Сатани. (Порівняйте Івана 8:43—47). Сьогодні його найвидатнішою частиною є відступницьке загальновизнане християнство, котре з’явилось як могутня, беззаконна  організація в четвертому столітті по Христі, віровчення та обрядовість якої походять не з Біблії, а головним чином з вавилонської релігії (2 Солунян 2:3—12).

3. Чому можна сказати, що Вавилон Великий впав?

³ Ви, мабуть, запитаєте: «Оскільки релігія ще досі має великий вплив, то чому ж ангел оголошує, що Вавилон Великий впав?» Але що сталося після 539 року до н. е., коли стародавній Вавилон упав? У тому році Ізраїль був звільнений і міг повернутися на батьківщину, щоб відновити правдиве поклоніння! Тому повернення духовного Ізраїлю у 1919 році в стан незрівнянного духовного благополуччя, яке і далі зростає в наш час, свідчить про падіння Вавилона Великого у тому році. Він уже не має влади над Божим народом. Крім того, в його середовищі з’явилися серйозні проблеми. З 1919 року широко викривається його зіпсованість, нечесність та аморальність. У більшості країн Європи мало людей ходять до церкви, а в деяких соціалістичних країнах релігію вважають «опіумом народу». В очах усіх тих, хто любить Боже правдиве Слово, Вавилон Великий покритий ганьбою і чекає ніби в камері смертників виконання праведного вироку Єгови.

Ганебне падіння Вавилона

4—6. В якому розумінні ‘Вавилон великий лютим вином розпусти своєї напоїв усі народи’?

⁴ Розгляньмо докладніше обставини, за яких ганебно впав Вавилон Великий. Ангел  каже, що ‘Вавилон великий лютим вином розпусти своєї напоїв усі народи’. Що це означає? Це має зв’язок з підкоренням. Наприклад, Єгова сказав Єремії: «Візьми з Моєї руки келіха вина цього гніву, і напоїш ним усі народи, до яких посилаю тебе. І будуть вони пити, і будуть хитатися, і стратять розум через меча, що Я посилаю між них» (Єремії 25:15, 16). У шостому й сьомому століттях до н. е. Єгова використав стародавній Вавилон, щоб вилити символічний келих нещастя, щоб багато народів, навіть відступницька Юдея, пили, і навіть Божий народ був забраний в неволю. Але пізніше впав і Вавилон, тому що його цар піднісся проти Єгови, «Небесного Господа» (Даниїла 5:23).

⁵ Вавилон Великий також підкоряв інших, але він переважно вдавався до підступніших методів. Він «напоїв усі народи», вдаючись до хитрощів проститутки і релігійної розпусти. Він зваблював політичних провідників вступати з ним в союз і дружні зв’язки. З допомогою релігійних принад та інтриг він виклика́в політичне, комерційне й економічне гноблення людей. З чисто політичних і комерційних спонук він підбурював до релігійного переслідування, релігійних війн, хрестових походів та національних війн. І він освячував ці війни, кажучи, що така Божа воля.

⁶ Втручання релігії у війни і політику XX століття є загальновідомим, як, наприклад, у синтоїстській Японії, індуїстській Індії, буддійському В’єтнамі, «християнській» Північній Ірландії та Латинській Америці й інших країнах. Не слід випускати з уваги військових капеланів, які по обох боках у двох світових війнах заохочували молодих чоловіків убивати одні одних. Класичним прикладом фліртування Вавилона Великого є його участь у громадянській війні в Іспанії (1936—1939), в якій загинуло щонайменше 600 000 чоловік. Те  кровопролиття було спровоковане прихильниками католицького духівництва та його союзниками частково через те, що тодішній законний уряд Іспанії поставив під загрозу власність і становище церкви.

7. Хто був головним предметом нападок Вавилона Великого і якими способами він нападав на свого ворога?

⁷ Оскільки Вавилон Великий є релігійною частиною насіння Сатани, він завжди робив «жінку» Єгови, або «вишній Єрусалим», головною мішенню свого нападу. У першому столітті помазані християни були ясно ототожнені з насінням жінки (Буття 3:15; Галатів 3:29; 4:26). Вавилон Великий докладав усіх зусиль, щоб перемогти той чеснотливий збір, звабивши його до релігійної розпусти. Апостоли Павло й Петро перестерегли, що багато піддадуться спокусі, внаслідок чого з’явиться велике відступництво (Дії 20:29, 30; 2 Петра 2:1—3). Ісусові звістки до сімох зборів показують, що під кінець Іванового життя Вавилон Великий вже мав успіх у своїх руїнницьких зусиллях (Об’явлення 2:6, 14, 15, 20—23). Але Ісус показав, наскільки йому буде дозволено робити це.

Пшениця і кукіль

8, 9. а) На що вказує Ісусова притча про пшеницю і кукіль? б) Що сталось, «коли люди спали»?

⁸ У своїй притчі про пшеницю і кукіль Ісус говорить про чоловіка, який засіяв поле пшеницею. Але «коли люди спали», прийшов ворог і посіяв кукіль між пшеницею. Кукіль почав глушити пшеницю. Ісус пояснив притчу так: «Хто добре насіння посіяв був,— це Син Людський, а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; а ворог, що всіяв його — це диявол». Тоді Ісус сказав, що пшениця й кукіль будуть рости разом аж до «кінця віку», коли ангели «позбирають» символічний кукіль (Матвія 13:24—30, 36—43).

 ⁹ Те, про що перестерігали Ісус і апостоли Павло та Петро, сповнилось. «Коли люди спали», після смерті апостолів або коли християнські наглядачі почали нехтувати обов’язком охороняти Божу отару, в самому зборі зійшло вавилонське відступництво (Дії 20:31). Незабаром куколю стало набагато більше, ніж пшениці, так що він зовсім заховав її. Протягом кількох століть здавалося, що широкі шати Вавлона Великого цілком покрили насіння жінки.

10. Що сталось у 1870-х роках і як на це відреагував Вавилон Великий?

¹⁰ У 1870-х роках помазані християни почали рішуче поривати зв’язки з розпусними вчинками Вавилона Великого. Вони відкинули фальшиві доктрини, котрі загальновизнане християнство взяло від поганських релігій, і, користуючись Біблією, сміливо проповідували про закінчення часів поган у 1914 році. Головне знаряддя Вавилона Великого — духівництво загальновизнаного християнства — дуже противилося ділу відновлення правдивого поклоніння. Протягом першої світової війни вони скористалися воєнною істерією, щоб спробувати знищити ту малу групу вірних християн. У 1918 році, коли діяльність цих християн була майже повністю придушена, здавалось, що Вавилон Великий виграв. Здавалося, що він їх переміг.

11. До чого призвело падіння стародавнього Вавилона?

¹¹ Як уже було згадано, гордий Вавилон упав у 539 році до н. е. Тоді пролунав крик: «Упав, упав Вавилон»! Велика столиця світової імперії впала, переможена мідо-перською армією під командуванням Кіра Великого. Хоча саме місто пережило це підкорення, воно таки впало з високого становища влади, що призвело до звільнення полонених євреїв. Вони повернулися в Єрусалим, щоб відновити там чисте поклоніння (Ісаї 21:9; 2 Хронік 36:22, 23; Єремії 51:7, 8).

12. а) Чому можна казати, що Вавилон Великий впав у нашому столітті? б) Який був доказ того, що Єгова повністю відкинув загальновизнане християнство?

¹² У нашому столітті теж лунає крик про падіння Вавилона Великого! Тимчасові успіхи вавилонського загальновизнаного християнства у 1918 році були зведені нанівець, коли в 1919 році останок помазанців, клас Івана, був відновлений шляхом духовного воскресіння. Вавилон Великий впав у розумінні, що повністю втратив владу над Божим народом. Неначе та сарана, Христові помазані брати вийшли з безодні, готові до діяльності (Об’явлення 9:1—3; 11:11, 12). Вони — це сучасний «вірний і мудрий раб», і Пан настановив їх над цілим своїм земним маєтком (Матвія 24:45—47). Таке послуговування ними було доказом того, що Єгова повністю відкинув загальновизнане християнство, яке вважає себе його представником на землі. Чисте поклоніння було відновлене, і відкрився шлях для довершення попечатання останку 144 000 — останніх членів насіння жінки, вікодавнього ворога Вавилона Великого. Це було ознакою згубної поразки сатанинської релігійної організації.

Терпеливість святих

13. а) Що оголошує третій ангел? б) Як Єгова судить тих, що прийняли знамено звірини?

¹³ Тепер говорить третій ангел. Слухайте! «А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: «Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його» (Об’явлення 14:9, 10а). В Об’явлення 13:16, 17 говориться, що протягом Господнього дня ті, що не вклонилися образу звірини, постраждають — навіть будуть убиті. Тепер ми читаємо, що Єгова вирішив судити тих, хто ‘має знамено ймення звірини, або число ймення його’.  Вони будуть змушені пити гірку «чашу гніву» Єгови. Що це означатиме для них? У 607 році до н. е., коли Єгова примусив Єрусалим пити «келіх гніву Його», в місті були «руїна й недоля, і голод та меч» з рук вавилонян (Ісаї 51:17, 19). Подібно до цього, коли поклонники земних політичних держав і їхнього образу, Організації Об’єднаних Націй, вип’ють чашу гніву Єгови, це принесе їм нещастя (Єремії 25:17, 32, 33). Вони будуть знищені дощенту.

14. Чого мусять зазнати поклонники звірини та її образу перш, ніж будуть знищенні, і як Іван описує це?

¹⁴ Але навіть перед тим, як це станеться, ті, що мають знамено звірини, зазнають болісних наслідків осуду Єгови. Говорячи про поклонника звірини і її образу, ангел каже Іванові: «І буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем. А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його» (Об’явлення 14:10б, 11).

15, 16. Що означає вислів «огонь й сірка» в Об’явлення 14:10?

¹⁵ Декотрі люди вірять, що вогонь і сірка в цьому вірші свідчать про існування пекла. Але короткий розгляд подібного пророцтва виявить нам дійсне значення цих слів у даному контексті. За днів Ісаї Єгова перестерігав едомлян, що покарає їх за вороже ставлення до Ізраїлю. Він сказав: «Переміняться в смолу потоки його [Едому], його ж порох — у сірку, і смолою палючою стане їхній край... Не погасне вночі ані вдень, дим його підійматися буде повік, з роду в рід спустошений буде, на віки віків не перейде по ньому ніхто» (Ісаї 34:9, 10).

¹⁶ Чи ж було вкинено Едом у якесь міфічне пекло, щоб вічно горіти в ньому? Звичайно, що ні. Просто той народ повністю зійшов зі світової арени, неначе поглинутий вогнем і сіркою. Кінцевий результат покарання полягав не у вічних муках, а в «спустошенні», «знищенні», в тому, що він ‘стане нічим’ (Ісаї 34:11, 12). Дим, який «підійматися буде повік», яскраво ілюструє це. Коли згоряє дім, з попелу ще якийсь час здіймається дим, хоча вогонь погасає, і всі бачать доказ великої руїнницької пожежі. Навіть сьогодні Божі люди пам’ятають урок, який слід винести із знищення Едому. Таким чином, «дим» його спалення символічно підіймається ще й тепер.

17, 18. а) Що стається з тими, хто прийняв знамено звірини? б) В якому розумінні мучаться поклонники звірини? в) Як розуміти, що «дим їхніх мук підійматиметься вічні віки»?

¹⁷ Ті, що мають на собі знамено звірини, також будуть дощенту знищені, неначе спалені вогнем. Як пізніше виявляє пророцтво, їхні трупи не будуть поховані, а віддані на поживу тваринам і птахам (Об’явлення 19:17, 18). Отже, ясно, що вони не будуть буквально вічно мучені! А як вони ‘мучені в огні й сірці’? У тому розумінні, що проголошення правди викриває їхні вчинки і перестерігає їх про Божий прийдешній суд. Тому вони зводять наклепи на Божих людей і, де можливо, хитро спонукують політичну звірину переслідувати і навіть убивати Свідків Єгови. Зрештою ці противники будуть знищені, неначе вогнем і сіркою. Тоді «дим їхніх мук підійматиметься вічні віки» у розумінні, що Божий суд над ними служитиме прецедентом на випадок, якщо б хтось коли-небудь знову почав ставити під питання законний суверенітет Єгови. Те спірне питання буде вирішене навіки.

¹⁸ Хто ж сьогодні проголошує цю вістку, яка так мучить? Пам’ятайте, символічна сарана має владу мучити людей, які не мають Божої печатки на своїх чолах (Об’явлення 9:5). Очевидно, ця сарана і є мучителем під керівництвом ангелів. Символічна сарана  така наполеглива, що «не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його». Зрештою, після їхнього знищення, грандіозний доказ виправдання суверенітету Єгови, тобто «дим їхніх мук», підніматиметься вічні віки. Хай же клас Івана витерпить, аж поки не довершиться те оправдання! На закінчення ангел каже: «Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!» (Об’явлення 14:12).

19. Чому святим потрібна терпеливість і які слова Івана зміцнюють їх?

¹⁹ Так, «терпеливість святих» видно в тому, що вони поклоняються Єгові через Ісуса Христа з виключною відданістю. Їхня вістка не популярна. Вона викликає протидію, доводить до переслідування, а навіть до смерті. Але вони зміцнюються Івановими наступними словами: «І почув я голос із неба, що до мене казав: «Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух,— вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом» (Об’явлення 14:13).

20. а) Як записана Іваном обітниця гармоніює з Павловим пророцтвом про Ісусову присутність? б) Який особливий привілей обіцяно помазаним, котрі помирають після скинення Сатани з неба?

²⁰ Ця обітниця гармоніює з пророцтвом Павла про Ісусову присутність: «Перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались [помазані, які живуть у Господній день], будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі» (1 Солунян 4:15—17). Після скинення Сатани з неба померлі в Христі воскресли першими. (Порівняйте Об’явлення 6:9—11). Потім помазаним християнам, які вмирають протягом Господнього дня, обіцяно особливий привілей. Вони негайно, «як оком змигнути», воскресають до духовного життя на небі (1 Коринтян 15:52). Як чудово! І вони продовжують чинити праведні діла у небесній сфері існування.

Жниво землі

21. Що Іван каже про «жниво землі»?

²¹ З наступних слів Івана видно, що цей день суду принесе користь ще й іншим: «І я глянув,— і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп. І інший Ангол [четвертий] вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: «Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!» І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого,— і земля була вижата» (Об’явлення 14:14—16).

22. а) Хто це той, що має золотий вінець і сидить на білій хмарі? б) Коли жнива досягають свого апогею і як?

²² Немає сумніву щодо того, хто́ сидить на білій хмарі. Він сидить на білій хмарі, він подібний до Сина Людського, він має золотий вінець на голові — це явно Ісус Христос, Месіанський Цар, якого також бачив у видінні Даниїл (Даниїла 7:13, 14; Марка 14:61, 62). Але про яке жниво йдеться у цьому пророцтві? Під час служіння на землі Ісус уподібнював роботу збирання учнів до жнив на всесвітньому полі людства (Матвія 9:37, 38; Івана 4:35, 36). Ці жнива досягають апогею в Господній день, коли Ісуса короновано на Царя і коли він від імені свого Отця виконує вирок. Тому час його правління з 1914 року є також радісним часом жнив. (Порівняйте Повторення Закону 16:13—15).

23. а) Від кого виходить слово, щоб розпочати жнива? б) Яке жниво відбувається від 1919 року дотепер?

²³ Незважаючи на те що Ісус є Царем і Суддею, він чекає сло́ва від Єгови, свого Бога, щоб розпочати жнива. Те слово виходить з «храму» через ангела. Ісус відразу слухається. Спочатку, з 1919 року, він каже своїм ангелам закінчити  збирання 144 000 (Матвія 13:39, 43; Івана 15:1, 5, 16). Потім починається збирання великого натовпу інших овець (Матвія 25:31—33; Івана 10:16; Об’явлення 7:9). Історія показує, що між 1931 і 1935 роками почало з’являтися багато цих інших овець. У 1935 році Єгова відкрив класу Івана розуміння того, ким насправді є великий натовп, згаданий в Об’явлення 7:9—17. З того часу почало наголошуватись на збиранні цього натовпу. До 1993 року їхнє число сягнуло набагато вище чотирьох мільйонів, і воно далі зростає. Так, подібний до Сина Людського справді збирає радісне і багате жниво у цей час кінця. (Порівняйте Вихід 23:16; 34:22).

Топтання земного винограду

24. Що має в руці п’ятий ангел і що вигукує шостий ангел?

²⁴ По закінченні жнив спасіння настав час на інше жниво. Іван каже: «І інший Ангол [п’ятий] вийшов із храму, що на небі,— і він мав гострого серпа. І інший Ангол [шостий], що мав владу над огнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: «Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини [«винограду», НС], бо грона її вже доспіли» (Об’явлення 14:17, 18). Ангельському війську доручено збирати людей протягом Господнього дня, відділяючи добрих від злих!

25. а) На що вказує те, що п’ятий ангел «вийшов із храму»? б) Чому доречно, що наказ жати походить від ангела, що «вийшов від жертівника»?

²⁵ П’ятий ангел виходить з місця присутності Єгови в храмі; отже, кінцеве жниво виконується згідно з волею Єгови. Ангел одержує наказ починати своє діло звісткою, переданою іншим ангелом, який «вийшов від жертівника». Це дуже значний факт, оскільки вірні душі під жертовником питають: «Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?» (Об’явлення 6:9, 10). Жниво земного винограду задовольнить це благання помсти.

26. Що таке «земний виноград»?

²⁶ Але що таке «земний виноград»? У Святому єврейському Письмі говориться, що єврейський народ був виноградом Єгови (Ісаї 5:7; Єремії 2:21). Про Ісуса Христа і тих, хто служитиме з ним у Божому Царстві, також говориться як про виноградну лозу (Івана 15:1—8, Дерк.). У цьому контексті головною характеристикою винограду є факт, що він дає плід, і правдивий християнський виноград приносить багато плоду на хвалу Єгові (Матвія 21:43). Тому «земний виноград» — це, мабуть, не справжній виноград, а підробка Сатани — його зіпсована видима система правління над людством з її різними «гронами» демонських плодів, принесених протягом століть. Вавилон Великий, в якому відступницьке загальновизнане християнство відіграєˊ таку визначну роль, має великий вплив на цей отруйний виноград. (Порівняйте Повторення Закону 32:32—35).

27. а) Що стається, коли ангел із серпом збирає земний виноград? б) Які пророцтва у Святому єврейському Письмі вказують на розміри жнив?

²⁷ Необхідно виконати вирок! «І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву. І потовчене [«потоптано», Хом.] було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій» (Об’явлення 14:19, 20). Обурення Єгови цим виноградом вже давно оголошене (Софонії 3:8). Пророцтво Ісаї не залишає жодного сумніву, що народи будуть знищені, коли топтатиметься те чавило (Ісаї 63:3—6). Пророк Йоіл також пророкував, що великі «натовпи», цілі народи, будуть знищені в «чавилі» у «вирішальній долині» (Йоіла 4:12—14). Справді, величезні жнива, які вже ніколи не повторяться! Згідно з Івановим видінням, не тільки збираються плоди винограду, але й зрубується  ціла символічна виноградна лоза і вкидається в чавило, щоб бути потоптаною. Земний виноград буде знищений дотла і вже ніколи не виросте.

28. Хто топче земний виноград і що означає те, що чавило було ‘потоптане за містом’?

²⁸ У видінні виноград топчуть коні, бо кров з нього досягає «кінських  вуздечок». Оскільки слово «коні» звичайно стосується воєнних дій, то це, мабуть, буде час війни. Небесні війська, які йдуть слідом за Ісусом на завершальну війну проти системи Сатани, топтатимуть «чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя» (Об’явлення 19:11—16). Ясно, що саме вони топчуть земний виноград. Чавило було ‘потовчене за містом’, тобто за небесним Сіоном. Справді доречно, щоб земний виноград був потоптаний на землі. Але він топтатиметься теж «за містом», щоб останок насіння жінки, який представляє на землі небесний Сіон, не був пошкоджений. Останок разом з великим натовпом знайде безпечний сховок в земній організації Єгови (Ісаї 26:20, 21).

29. Наскільки глибокою є кров з чавила, на яку відстань вона простягається і на що все це вказує?

²⁹ Це яскраве видіння має паралель з видінням про потовчення земних царств каменем Царства, що описується в Даниїла 2:34, 44. Відбудеться винищення. Ріка крові з чавила дуже глибока, аж до кінських вуздечок, і вона простягається на 1600 стадій *. Це велике число, одержане множенням чотирьох в квадраті на десять у квадраті (4 × 4 × 10 × 10), виразно підкреслює всесвітній масштаб знищення (Ісаї 66:15, 16). Знищення буде цілковите й невідворотне. Земний виноград Сатани вже ніколи більше не пустить коріння! (Псалом 83:18, 19).

30. Які є плоди винограду Сатани і що ми повинні постановити собі?

³⁰ Видіння цих двох жнив має велике значення для нас, оскільки ми живемо в останній період часу кінця. Вистачить лише подивитися навколо, щоб побачити плоди винограду Сатани. Аборти та інші форми душогубства, гомосексуалізм, перелюб та іншого роду неморальність, нечесність і брак любові — через усе це світ став огидним в очах Єгови. Виноград Сатани родить «їдь  та полин». Своїм руїнницьким, ідолопоклонним шляхом він безчестить Величного Творця людей (Повторення Закону 29:17; 32:5; Ісаї 42:5, 8). Який же привілей співпрацювати з класом Івана у збиранні здорових плодів, які Ісус вирощує на хвалу Єгові! (Луки 10:2). Постановімо собі не заплямуватися виноградом цього світу, щоб нас не було потоптано разом з земним виноградом під час виконання обвинувального вироку Єгови.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 208]

‘Вино розпусти його’

Визначною частиною Вавилона Великого є римсько-католицька церква. Церквою управляє папа римський, і вважають, що кожний папа є наступником апостола Петра. Наводимо деякі опубліковані факти про цих так званих наступників.

Формоз (891—896). «Через дев’ять місяців після смерті Формоза його тіло викопали із папської крипти і влаштували над ним суд перед «трупним собором», на якому головував Стефан [новий папа]. Покійний папа був звинувачений у надмірному прагненні папської посади, і всі його дії було оголошено недійсними. ...З трупа було знято папські шати, і йому ампутували пальці правої руки» («Нова католицька енциклопедія», англ.).

Стефан VI (896—897). «Через декілька місяців [після суду над трупом Формоза] обурений народ припинив понтифікат Стефана; його позбавили папських відзнак, ув’язнили і задушили» («Нова католицька енциклопедія»).

Сергій III (904—911). «Його двох найближчих попередників... було задушено у в’язниці. ...У Римі його підтримувала сім’я Теофілакта, і вважається, що одна з його дочок, Марозія, народила від нього сина (майбутнього папу Іоанна XI)» («Нова католицька енциклопедія»).

Стефан VII (928—931). «В останні роки свого понтифікату папа Іоанн X... стягнув на себе гнів Марозії, римської Donna Senatrix, був ув’язнений і страчений. Марозія тоді зробила папою Лева VI, який помер через 6 з половиною місяців. Його наступником, з допомогою впливу Марозії, став Стефан VII... Протягом свого дворічного понтифікату він був безвладним знаряддям в руках Марозії» («Нова католицька енциклопедія»).

Іоанн XI (931—935). «Після смерті Стефана VII... Марозія з сім’ї Теофілакта добула папське звання своєму синові Іоанну, юнакові, якому було трохи за 20... Як папа, Іоанн був під повним контролем своєї матері» («Нова католицька енциклопедія»).

Іоанн XII (955—964). «Йому ледве сповнилось вісімнадцять років, і джерела того часу одностайно говорять, що він був байдужим до духовних справ, жадібним до розваг і задоволень і вів нестримне, розбещене життя» («Оксфордський словник пап», англ.).

Бенедикт IX (1032—1044; 1045; 1047—1048). «Прославився тим, що продав папське звання своєму хрещеному батькові і двічі відбирав його назад» («Нова британська енциклопедія», англ.).

Отже, замість наслідувати приклад вірного Петра, ці та інші папи мали злий вплив на інших. Вони дозволили, щоб церкву, якою вони правили, псувала вина крові, тілесна розпуста, а також єзавельський вплив (Якова 4:4). У 1917 році у книжці «Довершена таємниця», виданій Товариством Вартової башти, дуже детально обговорювались ці факти. Це був один із способів, яким Дослідники Біблії тих днів ‘вдарили землю всілякою карою’ (Об’явлення 11:6; 14:8; 17:1, 2, 5).

[Ілюстрація на сторінці 206]

Христос на престолі судить з допомогою ангелів.

[Ілюстрація на сторінці 207]

У 539 році до н. е., після того як Вавилон упав, його в’язні були звільнені.