Настала «година суду»

В ОБ’ЯВЛЕННІ, останній книзі Біблії, повідомляється про ангела, який летить серед неба і благовістить «вічну Євангелію». Він говорить гучним голосом: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його» (Об’явлення 14:6, 7). Хоча година — це короткий відрізок часу, впродовж «години суду» буде проголошено і виконано божественні присуди. Виконання цих присудів стане кульмінацією «останніх днів», в які ми сьогодні живемо (2 Тимофія 3:1).

«Година суду» несе радість усім, хто любить праведність. Це час, коли Бог дає полегшення своїм слугам, які зазнали страждань у цій жорстокій і бездушній системі речей.

«Година суду» закінчиться знищенням сьогоднішньої злої системи. Тому у наші дні лунає заклик: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому!» Чи ви відгукнулись на цей заклик? Звичайно, недостатньо лише говорити: «Я вірю в Бога» (Матвія 7:21—23; Якова 2:19, 20). Належний страх перед Богом спонукує виявляти до нього глибоку повагу і відвертатись від усього лихого (Приповістей 8:13). Цей страх допомагає нам любити добро і ненавидіти зло (Амоса 5:14, 15). Якщо ми хочемо славити Бога, то слухаємося його настанов і завжди знаходимо час, щоб регулярно читати Боже Слово, Біблію. Ми покладаємось на Єгову постійно і всім серцем (Псалом 62:9; Приповістей 3:5, 6). Ті, хто віддає честь і шану Богові, вважають, що йому, як Творцеві неба і землі, належить право керувати всесвітом, а отже, і їхнім життям. Якщо ми бачимо, що в чомусь можна поліпшитися, то не зволікаймо зі змінами.

Час виконання присудів, про який проголошує ангел, ще названо «днем Єгови». У 607 році до н. е. такий «день» прийшов для мешканців стародавнього Єрусалима, які відкинули застереження Божих пророків. Вони не думали, що лихо станеться за їхніх днів, і цим тільки погіршили своє становище. Однак Єгова попереджав їх про цей день, кажучи: «Він близький й дуже швидко настане» (Софонії 1:14). Інший «день Єгови» прийшов у 539 році до н. е. на стародавній Вавилон (Ісаї 13:1, 6). Вавилоняни цілковито покладались на оборонні укріплення та своїх божків і нехтували попередженнями пророків Єгови. У результаті нападу мідян та персів великий Вавилон упав за одну ніч.

Що чекає нас? Набагато більший «день Єгови» (2 Петра 3:11—14). Вавилону Великому уже проголошено божественний присуд. Згідно з Об’явлення 14:8, ангел сповіщає: «Упав, упав Вавилон, город великий». Це справді сталося. Вавилон Великий більше не може стримувати правдивих поклонників. По всій землі викривається його продажність та участь у війнах. Невдовзі прийде його остаточне знищення. Тому Біблія заохочує усіх людей: «Вийдіть із нього [Вавилона Великого]... щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. Гріхи-бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його» (Об’явлення 18:4, 5).

Кого Вавилон Великий представляє? Світову релігійну систему, яка відображає риси стародавнього Вавилону (Об’явлення, розділи 17 і 18). Розгляньмо їхню подібність.

 • Священики стародавнього Вавилону брали активну участь у політичних справах держави. Те саме робить більшість сьогоднішніх релігій.

• Вавилонські священики часто підтримували військові конфлікти. Сучасні релігії не раз благословляли війська воюючих держав.

• Вчення і звичаї стародавнього Вавилону сприяли поширенню грубої неморальності серед його мешканців. Сьогодні релігійні провідники теж відкидають біблійні норми моралі і цим сприяють процвітанню неморальності як серед священнослужителів, так і серед мирян. Оскільки Вавилон Великий поводиться, наче повія, у стосунках зі світом і з політичними системами, в книзі Об’явлення його зображено розпусницею.

• У Біблії теж говориться, що Вавилон Великий живе у розкошах. У стародавньому Вавилоні храми володіли великими земельними наділами, а їхні священики активно займалися комерційною діяльністю. Сучасному Вавилону Великому, окрім багатьох культових споруд, належить чимало торговельних підприємств та різного майна. Його вчення і свята приносять величезні прибутки йому і всьому комерційному світу.

• У стародавньому Вавилоні, як і в багатьох місцях у наш час, широко використовували зображення, магію і чаклунство. Вважалося, що смерть — це перехід до іншого життя. Вавилон був переповнений храмами та капличками різних богів і запекло противився поклонникам Єгови. Ті самі вірування і звичаї притаманні Вавилону Великому.

У давні часи Єгова використовував могутні держави та їхню військову потугу, щоб карати тих, хто вперто нехтував ним та його волею. Так 740 року до н. е. Самарія була знищена ассирійцями. У 607 році до н. е. Єрусалим був спустошений вавилонянами, а 70 року н. е.— римлянами. В 539 році до н. е. Вавилон підкорили мідяни та перси. Про наш час Біблія говорить, що світові уряди накинуться, як звірина, на «розпусницю» і обнажать її, викривши, ким вона є насправді. Цю розпусницю чекає цілковите знищення (Об’явлення 17:16).

Чи світові уряди дійсно знищать її? Так, оскільки в Біблії сказано, що саме це ‘Бог дасть їм до серця’ (Об’явлення 17:17). Знищення прийде непомітно і буде раптовим, несподіваним та приголомшливим.

Що слід робити вам? Запитайте себе: «Чи я все ще тримаюся релігії, яка заплямована вченнями та звичаями Вавилона Великого?» Навіть якщо ви не належите до жодної з таких релігій, варто запитати себе: «Чи переймаю я дух Вавилона Великого?» В чому ж цей дух відображається? У поблажливому ставленні до неморальної поведінки; у браку любові до Бога й сильному прагненні матеріальних речей і насолод; у свідомому нехтуванні Божим Словом у важливих чи незначних питаннях. Чесно проаналізуйте свою відповідь.

Якщо ми прагнемо схвалення Єгови, то наші вчинки і бажання мають виявляти, що ми не є частиною Вавилона Великого. Зволікати вкрай небезпечно. Попереджаючи про раптовий кінець, Біблія говорить:  «Стрімко буде вкинене велике місто Вавилон, і не буде його більше» (Об’явлення 18:21, Турк.).

Крім того, в «годину суду» Бог Єгова притягне до відповідальності світову політичну систему, її керівників та всіх, хто нехтує його праведним правлінням — небесним Царством на чолі з Ісусом Христом (Об’явлення 13:1, 2; 19:19—21). У пророчому видінні в Даниїла 2:20—45 усі політичні правління — від днів стародавнього Вавилону і до нашого часу — зображено великим бовваном із золота, срібла, міді, заліза і глини. Стосовно наших днів у пророцтві говорилося: «Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується». А про те, що́ зробить Царство впродовж «години суду», сказано: «Воно потовче й покінчить усі ті [людські] царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44).

Біблія застерігає правдивих поклонників не любити «того, що в світі», тобто способу життя цього світу, відчуженого від правдивого Бога (1 Івана 2:15—17). Чи ваші рішення і вчинки свідчать, що ви твердо стоїте по стороні Божого Царства? Чи справи Царства дійсно займають перше місце у вашому житті? (Матвія 6:33; Івана 17:16, 17).

[Рамка на сторінці 14]

Коли прийде кінець?

«Прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте» (Матвія 24:44).

«Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години» (Матвія 25:13).

«Не спізниться» (Авакума 2:3).

[Рамка на сторінці 14]

Чи ваше життя було б іншим, якби ви знали час кінця?

Якщо б ви знали, що у наступні кілька років виконання божественного присуду не настане, як би ви їх використали? А якщо ви уже колись сподівалися близького кінця злої системи і ваші очікування не справдились, чи це не сповільнило вас у служінні Єгові? (Євреїв 10:36—38).

Не повідомивши точного часу кінця, Бог дав нам нагоду показати щирість наших спонук. Ті, хто знає Єгову, усвідомлюють: ревність, виявлена в останні хвилини перед кінцем, не справить враження на Бога, який бачить серце (Єремії 17:10; Євреїв 4:13).

Якщо людина по-справжньому любить Єгову, то виконання його волі завжди займає перше місце в її житті. Християни, як і всі інші, працюють на роботі, однак їхня мета — не розбагатіти, а забезпечити себе необхідним і мати чим поділитися з ближнім (Ефесян 4:28; 1 Тимофія 6:7—12). Християни також люблять здорові розваги і час від часу змінюють свій ритм життя. Проте вони роблять це для відсвіження, а не для того, щоб бути, як усі (Марка 6:31; Римлян 12:2). Найбільшу ж насолоду вони, подібно до Ісуса Христа, отримують від виконання Божої волі (Псалом 37:4; 40:9).

Правдиві християни сподіваються жити й служити Єгові вічно. Така перспектива не знецінюється лише тому, що благословень треба чекати довше, ніж дехто сподівався.

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 15]

Спірне питання про верховну владу

Розгляд спірного питання про верховну владу допоможе нам зрозуміти, чому Бог допускає, аби люди так страждали.

Будучи Творцем, Єгова має право керувати землею та всіма її мешканцями. Однак, як розповідає Біблія, на світанку людської історії верховну владу Єгови було поставлено під сумнів. Сатана Диявол заявив, що Єгова надмірно суворий і обманює наших прабатьків, що насправді нічого не станеться, коли вони відкинуть Божий закон і діятимуть на власний розсуд. Сатана твердив, ніби людям ліпше самим керувати собою (Буття, розділи 2 і 3).

Бог міг виявити свою силу і знищити бунтарів одразу, але тоді залишилися б невирішеними спірні питання. Отож Єгова дозволив усім розумним створінням побачити наслідки бунту. Відтоді життя людей сповнене страждань, проте якби Бог вчинив інакше, нас взагалі не було б на світі.

Єгова дуже дорого заплатив за те, щоб слухняні йому люди, які виявлятимуть віру у викупну жертву його Сина, могли звільнитися від гріха та його наслідків і жити в Раю. Навіть смерть не позбавить їх цієї нагороди, адже Єгова обіцяє воскресіння.

Протягом часу, відведеного для розв’язання спірних питань, Божі слуги мають можливість довести, що вони цінують любов Єгови і готові зберігати непорочність за будь-яких обставин. Вирішити спірне питання про верховну владу Бога, а також пов’язане з ним питання про непорочність людей потрібно для того, щоб усі розумні створіння ставились з належною повагою до законів і принципів Єгови. А без такої поваги неможливо досягнути справжнього миру *.

[Примітка]

[Ілюстрація]

Всесвітню політичну систему буде усунено.