Розділ дев’ятнадцятий

Продовжуйте сміливо звіщати Боже слово

1. а) Яку добру новину проголошували Ісусові учні, але як реагували декотрі євреї? б) Які запитання можна поставити?

ПРИБЛИЗНО 2000 років тому Божого Сина, Ісуса Христа, було помазано як майбутнього Царя над усією землею. Його стратили через підбурення релігійних ворогів, але Єгова воскресив свого Сина з мертвих. Відтоді завдяки Ісусу вічне життя стало можливе. Проте коли Ісусові учні прилюдно проголошували добру новину, спалахнуло переслідування. Декого вкинули до в’язниці, навіть били і наказували припинити розповідати про Ісуса (Дії 4:1—3, 17; 5:17, 18, 40). Що ж учні робили? Що б зробили ви? Чи продовжували б звіщати сміливо?

2. а) Яку чудову новину потрібно проголошувати у наші дні? б) На кому лежить відповідальність проповідувати добру новину?

² У 1914 році Цар Божого Царства, Ісус Христос, був зведений на небесний престол, щоб ‘панувати поміж ворогами Своїми’ (Псалом 110:2). Потім Сатану і його демонів було скинуто на землю (Об’явлення 12:1—5, 7—12). Почалися останні дні теперішньої злої системи. Коли цей період завершиться, Бог потовче всю сатанинську систему речей (Даниїла 2:44; Матвія 24:21). Перед врятованими відкриється перспектива вічного життя на  райській землі. Якщо ви прийняли цю добру новину, то, безумовно, захочете ділитися нею з іншими (Матвія 24:14). Але якої реакції вам чекати?

3. а) Як люди реагують на звістку про Царство? б) Над яким питанням нам потрібно задуматись?

³ Деякі люди з радістю відгукнуться на добру новину про Царство, але більшість до неї буде байдужа (Матвія 24:37—39). Дехто може глузувати або протидіяти вам. Ісус попередив, що опір часами чинитимуть навіть родичі (Луки 21:16—19). Інколи це траплятиметься на роботі або в школі. У декотрих частинах світу діяльність Свідків Єгови навіть заборонена урядом. Чи ви, опинившись у таких обставинах, і далі сміливо звіщатимете Боже слово та будете «непохитні у вірі»? (1 Коринтян 16:13, СМ).

Не покладаймося на власні сили

4. а) Що в першу чергу вимагається від нас, аби бути вірними слугами Бога? б) Чому християнські зібрання настільки важливі?

⁴ Щоб бути вірним слугою Єгови, важливо виявляти довір’я до його духовних дарів. Один із них — зібрання збору. Святе Письмо заохочує нас не нехтувати таким даром (Євреїв 10:23—25). Особи, які залишаються вірними Свідками Єгови, докладають усіх зусиль, щоб регулярно відвідувати зібрання зі співпоклонниками. На таких зібраннях ми поглиблюємо знання Святого Письма. Також зростає наше розуміння вже добре відомих істин, і ми починаємо ліпше усвідомлювати, як їх використовувати. Ми зближуємося з нашими християнськими братами в об’єднаному поклонінні, а також  черпаємо сили для виконання Божої волі. Дух Єгови дає керівництво через збір, і завдяки цьому духові серед нас перебуває Ісус (Матвія 18:20; Об’явлення 3:6).

5. Коли діяльність Свідків Єгови заборонена, як зазвичай проводяться зібрання?

⁵ Чи ви регулярно відвідуєте всі зібрання і чи особисто застосовуєте в житті те, що там чуєте? Іноді, коли діяльність Свідків Єгови заборонена, зібрання необхідно проводити малими групами у приватних помешканнях. Місця зустрічей та час нерідко змінюються, і, ймовірно, це не завжди зручно. До того ж деякі зібрання можуть проходити пізно ввечері. Але, незважаючи на особисті незручності чи небезпеку, вірні брати і сестри докладають усіх зусиль, щоб бути присутніми на кожному зібранні.

6. У чому виявляється наше довір’я до Єгови і як воно допомагає нам продовжувати сміливо звіщати?

⁶ Наше довір’я до Єгови зростатиме завдяки регулярним щиросердим молитвам, адже ми усвідомлюємо, що потребуємо Божої допомоги. Чи ви так робите? Ісус неодноразово молився під час свого земного служіння (Луки 3:21; 6:12, 13; 22:39—44). І в ніч перед стратою він просив своїх учнів: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу» (Марка 14:38). Коли бачимо байдуже ставлення до звістки про Царство, то можемо відчути спокусу сповільнитись у служінні. Часом люди глузують з нас або переслідують, і, щоб уникнути таких труднощів, хтось може навіть припинити проповідувати. Але якщо ми ревно молимося, щоб Божий дух допоміг  нам продовжувати сміливо звіщати, то це охоронятиме нас, і ми не піддамося таким спокусам (Луки 11:13; Ефесян 6:18—20).

Оповідь про сміливе свідчення

7. а) Чому розповідь з Дії особливо цікавить нас? б) Дайте відповідь на запитання, подані в кінці цього абзацу, підкреслюючи, що́ цінного ви почерпнули для себе.

⁷ Оповідь, записана в книзі Дії, особливо цікава для всіх нас. Там розповідається, як апостоли та інші перші учні — люди з такими ж почуттями, як і ми — долали перепони і довели, що були сміливими й вірними свідками Єгови. Розгляньмо частину цієї оповіді за допомогою поданих запитань і наведених віршів. Подумайте, що́ цінного можна почерпнути з цього для себе.

Чи апостоли були високоосвіченими людьми? Чи вони від природи нічого не боялись, хоч би що їх спіткало? (Івана 18:17, 25—27; 20:19; Дії 4:13).

Що допомогло Петру сміливо виступити перед єврейським судом, який визнав винним самого Божого Сина? (Матвія 10:19, 20; Дії 4:8).

Чим упродовж кількох тижнів займалися апостоли, перш ніж їх привели до синедріону? (Дії 1:14; 2:1, 42).

Що відповіли Петро та Іван, коли правителі наказали цим апостолам припинити проповідувати в ім’я Ісуса? (Дії 4:19, 20).

У кого апостоли знову шукали допомоги після свого звільнення? Чи вони просили, щоб переслідування  припинилось, чи просили про щось інше? (Дії 4:24—31).

Як допоміг Єгова, коли противники намагалися зупинити працю проповідування? (Дії 5:17—20).

Як апостоли показали, що розуміють, чому їх було визволено? (Дії 5:21, 41, 42).

Що учні продовжували робити навіть тоді, коли через переслідування розпорошились? (Дії 8:3, 4; 11:19—21).

8. Які чудові результати принесло служіння перших учнів і як ми стали брати участь у цій праці?

⁸ Праця проповідування доброї новини не була марною. У П’ятдесятницю 33 року н. е. охрестилося приблизно 3000 нових учнів. «Все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок» (Дії 2:41; 4:4; 5:14). З часом навіть запеклий гонитель Божого народу, Савл із Тарса, навернувся на християнство і почав сміливо свідчити про правду. Він став відомий як апостол Павло (Галатів 1:22—24). Праця, що почалася в першому столітті, не припинилася. Вона набрала розмаху в ці останні дні та досягла всіх куточків землі. Ми маємо привілей брати в ній участь і можемо вчитися з прикладу відданих свідків, які служили раніше.

9. а) Які нагоди використовував Павло, щоб свідчити? б) Як ви доносите іншим звістку про Царство?

⁹ Що зробив Павло, коли дізнався правду про Ісуса Христа? «Він зараз зачав... звіщати про Ісуса, що Він — Божий Син» (Дії 9:20). Павло відчував вдячність за Божу незаслужену ласку до нього і  усвідомлював, що добру новину, яку він почув, потрібно знати кожному. Павло був євреєм і, згідно з тогочасним звичаєм, ходив свідчити до синагог. Він також проповідував від дому до дому й розмовляв з людьми на ринку. Цей апостол з готовністю вирушав звіщати добру новину на нові території (Дії 17:17; 20:20; Римлян 15:23, 24).

10. а) Як Павло показував своїм свідченням, що був не лише сміливим, але й проникливим? б) Як нам наслідувати Павла, коли свідчимо родичам, співпрацівникам чи однокласникам?

¹⁰ Павло був сміливий, але проникливий, і нам теж потрібно бути такими. Щоб викликати зацікавлення в євреїв, він звертав увагу на обіцянки, які Бог дав їхнім прабатькам. З греками він говорив про те, з чим вони були добре обізнані. Часами, щоб дати свідчення, він розповідав, як сам пізнав правду. Павло сказав: «Це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником» (1 Коринтян 9:20—23; Дії 22:3—21).

11. а) Що Павло робив, аби уникнути повторних суперечок з противниками? б) Коли і як можна мудро наслідувати приклад Павла? в) Звідки ми отримуємо підкріплення, щоб і далі сміливо звіщати?

¹¹ Коли поставав опір, Павло не провокував противників на повторні суперечки, а йшов проповідувати в іншій території (Дії 14:5—7; 18:5—7; Римлян 12:18). Проте він ніколи не соромився доброї новини (Римлян 1:16). Хоча Павлові не подобалося зневажливе — навіть брутальне — ставлення недругів, він ‘відважувався в нашім Бозі’ і далі проповідувати. Павло промовив: «Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь  виконалась через мене» (1 Солунян 2:2; 2 Тимофія 4:17). Ісус, як Голова християнського збору, продовжує підкріпляти нас у праці, яку передрік на наш час (Марка 13:10).

12. Як ми, християни, можемо виявляти сміливість і які маємо для цього підстави?

¹² Ми маємо всі підстави продовжувати сміливо звіщати Боже слово, як це робили Ісус та інші вірні Божі слуги в першому столітті. Це не означає, що слід бути бездушними до людей або намагатися нав’язати звістку тим, хто не хоче її слухати. Однак ми не здаємося лише тому, що оточення байдуже ставиться до неї. Ми теж не мовчимо через протидію. Подібно до Ісуса ми звертаємо увагу на Боже Царство як на законний уряд над усією землею. Ми говоримо з упевненістю, бо представляємо Єгову, Владику Всесвіту, а також тому, що звістка, котру проголошуємо, походить не від нас, а від нього. І наша любов до Єгови має бути найсильнішою спонукою, щоб вихваляти його (Филип’ян 1:27, 28; 1 Солунян 2:13).

Повторення пройденого

• Чому при нагоді необхідно ділитися звісткою про Царство з кожною людиною, однак якої реакції можна сподіватися?

• Як ми можемо показати, що в служінні Єгові не покладаємось на власні сили?

• Які цінні уроки можна взяти з книги Дії?

[Запитання для вивчення]

 [Ілюстрації на сторінці 173]

Як у минулому, так і тепер слуги Єгови сміливо звіщають Боже слово.