Розділ четвертий

Той, про кого свідчили всі пророки

1. Беручи до уваги факти про долюдське існування Ісуса, що можна сказати про його взаємини з Єговою?

«ОТЕЦЬ любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому» (Івана 5:20). Які ж теплі стосунки мав Син зі своїм Отцем, Єговою! Ця близька спорідненість між ними почалася з часу його створення, за незліченні тисячоліття до його народження як людини. Він був Божим єдинородним Сином, лише його Єгова створив сам. Усе інше на небі й на землі було створене з допомогою цього улюбленого первородного Сина (Колосян 1:15, 16). Він також служив Божим Словом, або Речником, через якого сповіщалася Божа воля іншим створінням. Цей Син, якого Бог дуже любив, став людиною, Ісусом Христом (Приповістей 8:22—30; Івана 1:14, 18; 12:49, 50).

2. Яке місце в біблійних пророцтвах відводиться Ісусові?

² Ще до того як первородний Божий Син був чудесним способом зачатий як людина, про нього було написано безліч натхнених пророцтв. Апостол Петро виявив Корнилію: «Усі пророки свідкують про Нього» (Дії 10:43). Ісусова роль була висвітлена в Біблії до такої міри, що ангел сказав апостолу Івану: «Свідчення про Ісуса є натхненням до пророкування» (Об’явлення 19:10, НС). Ті пророцтва ясно  вказували, що він Месія. Вони звертали увагу на різні ролі, які він мав виконати у сповненні Божих намірів. Усе це повинне глибоко цікавити нас.

Що відкрили пророцтва

3. а) Кого представляють змій, «жінка» і ‘насіння змія’ в пророцтві, записаному в Буття 3:15? б) Чому повідомлення про ‘розчавлення змієві голови’ дуже цікавить слуг Єгови?

³ Перше з цих пророцтв було виголошено після бунту в Едемі. Єгова сказав до змія: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре [«розчавить», Хом.] тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). Насправді ці слова адресувалися Сатані, який у цьому пророцтві був представлений змієм. «Жінка» — це віддана небесна організація Єгови, яка для нього є неначе вірна дружина. До ‘насіння змія’ належать усі ангели й люди, які виявляють дух Сатани і протистоять Єгові та його народові. ‘Розчавлення змієві голови’ вказує на остаточне знищення бунтівного Сатани, який лихословив Єгову і стягнув таке велике горе на людство. Але хто є головною частиною «насіння», яка має розчавити голову Сатани? Протягом багатьох століть це залишалося «священною таємницею» (Римлян 16:20, 26; 16:25, НС).

4. Як Ісусів родовід допомагає побачити, що він є обіцяним Насінням?

⁴ Після близько 2000 років людської історії Єгова розкрив додаткові подробиці. Він показав, що Насіння має походити з роду Авраама (Буття 22:15—18, Ог., 1988). Однак вирішальним фактором, який би визначав членів родоводу, мало бути  не тілесне походження, а Божий вибір. Хоч Авраам дуже любив свого сина Ізмаїла, народженого від рабині Аґар, проте Єгова сказав: «Свого заповіта [«угоду», НС] Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі» (Буття 17:18—21). Пізніше Бог підтвердив цю угоду, але не Ісавові, первістку Ісака, а Якову, від якого пішли 12 племен Ізраїля (Буття 28:10—14). Згодом Єгова виявив, що Насіння народиться в племені Юди, у родині Давида (Буття 49:10; 1 Хронік 17:3, 4, 11—14).

5. Що свідчило про те, що Ісус був Месією, коли він почав своє земне служіння?

⁵ Яку ще інформацію було дано стосовно того, як розпізнати Насіння? Більше ніж 700 років наперед Біблія вказала, що обіцяне Насіння народиться у Віфлеємі. Також вона виявила, що Насіння існувало ще «від днів віковічних», тобто від часу його створення на небі (Михея 5:1). А через пророка Даниїла було передречено ще й точний час Його появи на землі як Месії (Даниїла 9:24—26). Коли Ісус був помазаний святим духом, тобто коли став Помазанцем Єгови, сам Бог, промовивши з неба, чітко вказав, що це його Син (Матвія 3:16, 17). Насіння було виявлене! Тому Пилип міг впевнено сказати: «Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки,— Ісуса» (Івана 1:45).

6. а) Що зрозуміли послідовники Ісуса після його смерті? б) Хто є головною частиною ‘насіння жінки’ і що означає те, що він розчавить змієві голову?

⁶ Після того послідовники Ісуса зрозуміли, що у натхненому Святому Письмі є сила-силенна пророцтв  про нього (Луки 24:27). Вони ще чіткіше побачили, що Ісус є головною частиною ‘насіння жінки’ — тим, хто розчавить змієві голову, тобто цілком знищить Сатану. Через Христа сповняться всі обітниці, які Бог дав людству,— все, чого ми так палко прагнемо (2 Коринтян 1:20).

7. Що важливо усвідомити, знаючи, на кого саме вказують пророцтва про Месію?

⁷ Як має впливати на нас знання про це? Біблія розповідає про ефіопського скопця, який читав декотрі пророцтва стосовно приходу Відкупителя, Месії. Прочитане спантеличувало його, тож він запитав благовісника, на ім’я Пилип: «Це про кого говорить пророк?» Коли той вельможа одержав відповідь, він не облишив справи. Уважно вислухавши Пилипове пояснення, скопець усвідомив: пророцтво вже сповнилося і, щоб виявити вдячність за це, треба щось робити. Він зрозумів, що йому треба охреститися (Дії 8:32—38; Ісаї 53:3—9). Чи ми теж так реагуємо?

8. а) Прообразом чого була готовність Авраама віддати в жертву Ісака? б) Чому Єгова сказав Авраамові, що всі народи будуть благословляти себе Насінням, і як це стосується нас?

⁸ Розгляньте також зворушливу оповідь про те, як Авраам був готовий віддати в жертву Ісака, єдиного сина, котрого народила йому Сарра (Буття 22:1—18). Ця подія служила прообразом того, що мав зробити Єгова — віддати в жертву свого єдинородного Сина: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Тому будьмо певні: якщо Єгова, аби виконати свій намір, віддав задля нас свого єдинородного Сина,  він також «віддасть все інше» (Римлян 8:32, СМ). А що тоді вимагається від нас? Згідно з Буття 22:18 (Ог, 1988), Єгова сказав Авраамові, що всі народи будуть благословляти себе Насінням «через те, що послухався [Авраам Божого] голосу». Нам також потрібно слухати Єгови та його Сина: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить — а гнів Божий на нім перебуває» (Івана 3:36).

9. Якщо ми вдячні за надію на вічне життя, яку маємо завдяки Ісусовій жертві, то що будемо робити?

 ⁹ Якщо ми вдячні за надію на вічне життя, яку маємо завдяки Ісусовій жертві, то будемо прагнути робити все, що Єгова наказав нам через Ісуса. Ці накази прямо пов’язані із заповіддю любити Бога і свого ближнього (Матвія 22:37—39). Ісус показав, що любов до Єгови спонукуватиме нас вчити інших «зберігати все те, що [Ісус] заповів [нам]» (Матвія 28:19, 20). І ми хочемо ділитися цією любов’ю з людьми, які теж служать Єгові, регулярно збираючись з ними (Євреїв 10:25; Галатів 6:10). Крім того, слухаючись Бога і його Сина, не слід думати, що вони вимагають від нас досконалості. У Євреїв 4:15 говориться, що Ісус, наш Первосвященик, може «співчувати слабостям нашим». Як же це потішає, особливо коли ми через Христа звертаємося до Бога в молитві і просимо допомоги подолати свої слабкості! (Матвія 6:12).

Виявляйте віру в Христа

10. Чому, окрім Ісуса Христа, ніхто інший не може принести спасіння?

¹⁰ Апостол Петро, пояснивши єврейському високому суду в Єрусалимі, що біблійне пророцтво сповнилось на Ісусі, переконливо сказав: «Нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Оскільки всі Адамові нащадки — грішники, їхня смерть не має такої цінності, щоб нею можна було відкупити якусь людину. Але Ісус був досконалий, і його життя мало жертовну цінність (Псалом  49:7—10; Євреїв 2:9). Він представив Богові викуп, котрий має таку ж цінність, як втрачене досконале життя Адама (1 Тимофія 2:5, 6). Як наслідок, ми можемо отримати вічне життя в Божому новому світі.

11. Поясніть, чому Ісусова жертва може принести нам велику користь.

¹¹ Викуп приносить ще й інші блага, причому навіть тепер. Приміром, хоча ми грішні, але Ісусова жертва дає нам можливість мати чисте сумління завдяки прощенню гріхів. У цьому вона була набагато цінніша, ніж жертви, які приносили ізраїльтяни за вимогами Мойсеєвого Закону (Дії 13:38, 39; Євреїв 9:13, 14; 10:22). А втім, щоб отримати таке прощення, належить щиро визнати, наскільки сильно ми потребуємо Христової жертви: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:8, 9).

12. Чому водне хрещення є важливим чинником, який допомагає мати добре сумління перед Богом?

¹² Як грішники можуть виявляти віру в Христа і його жертву? Коли в I столітті люди ставали християнами, вони публічно це показували. Як саме? Охрещуючись. Чому? Бо Ісус наказав, аби всі його учні охрещувались (Матвія 28:19, 20; Дії 8:12; 18:8). Людина не буде стримуватись від такого кроку, якщо дар, котрий Єгова з любов’ю дав через Ісуса, дійсно зворушує її серце. Вона зробить необхідні зміни у своєму житті, присвятиться Богові в молитві  і на символ присвячення охреститься у воді. Виявляючи свою віру в такий спосіб, людина ‘просить доброго сумління в Бога’ (1 Петра 3:21, Хом.).

13. Якщо усвідомлюємо, що вчинили гріх, то що слід робити і чому?

¹³ Звичайно, навіть після хрещення у нас будуть виявлятися грішні схильності. Що ж тоді робити? Апостол Іван сказав: «Це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи» (1 Івана 2:1, 2). Чи це означає, що, хоч би що ми зробили, коли помолимося до Бога про прощення, все буде гаразд? Не обов’язково. Ключ до прощення — щире каяття. Може, також потрібна буде допомога старших, досвідченіших членів християнського збору. Ми мусимо визнати помилковість скоєного, щиро розкаятись і докладати всіх зусиль, аби більше цього не повторювати (Дії 3:19; Якова 5:13—16). Якщо так робитимемо, то можемо бути впевнені в Ісусовій допомозі і в тому, що Єгова знову нас схвалює.

14. а) Поясніть, як саме Ісусова жертва приносить нам користь. б) У чому виявлятиметься наша справжня віра?

¹⁴ Для «малої черідки», другорядної частини насіння, про яке говориться в Буття 3:15, Ісусова жертва відкрила шлях до вічного життя в небі (Луки 12:32; Галатів 3:26—29). А мільярдам інших людей вона дала можливість отримати вічне життя на райській землі (Псалом 37:29; Об’явлення 20:11, 12; 21:3, 4). Вічне життя — це «дар Божий... в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 6:23; Ефесян 2:8—10). Якщо  ми віримо в цей дар і відчуваємо вдячність за те, як його було принесено, то це покажуть наші вчинки. Коли усвідомлюємо, в який чудесний спосіб Єгова послужився Ісусом, щоб виконати свою волю, і бачимо, наскільки усім нам важливо точно йти слідами Ісуса, тоді поставимо християнське служіння на перше місце у своєму житті. Про нашу віру свідчитиме переконання, з яким ми будемо розповідати іншим про цей величний Божий дар (Дії 20:24).

15. Чому віра в Ісуса Христа об’єднує нас?

¹⁵ Як же об’єднує така віра! Вона допомагає нам зближуватися з Єговою, його Сином і зі співвіруючими у християнському зборі (1 Івана 3:23, 24). Це спонукує нас радіти, що Єгова з любов’ю дав своєму Синові «Ім’я, що вище над кожне ім’я [крім Божого], щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!» (Филип’ян 2:9—11).

Повторення пройденого

• Чому, коли з’явився Месія, люди, які по-справжньому вірили у Боже Слово, чітко побачили, що це він?

• Як ми повинні виявляти вдячність за Ісусову жертву?

• Як Ісусова жертва вже тепер приносить нам пожиток? Як це допомагає нам, коли ми молимося до Єгови про прощення гріхів?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 36]

Ісус сказав своїм послідовникам, що вони повинні вчити інших дотримуватися Божих заповідей.