Розділ чотирнадцятий

Єгова принижує зарозуміле місто

Ісаї 13:1—14:23

1. Про які часи говориться тепер в книзі Ісаї?

ПРОРОЧУ книгу Ісаї було написано у восьмому столітті до н. е. під час нападу ассирійців на Обітовану землю. Як показують попередні розділи цієї книги, Ісая передрікає хід подій з дивовижною точністю. Однак його книга охоплює не тільки час панування Ассирії, але й подальший період. У ній передрікається повернення з вигнання народу, з яким уклав угоду Єгова. Люди поверталися з багатьох країв, у тому числі з Шін’ару, де був розташований Вавилон (Ісаї 11:11). У 13-му розділі Ісаї знаходимо видатне пророцтво; саме його сповнення уможливило це повернення. Воно починається такими словами: «Пророцтво про Вавилон, що бачив Ісая, син Амосів» (Ісаї 13:1).

«Гордість... знижу»

2. а) Як Єзекія зблизився з Вавилоном? б) Який «сигнал» буде піднято?

² Юда зблизилася з Вавилоном за життя Ісаї. Це сталось, коли цар Єзекія одужав від тяжкої хвороби. Вавилонські посли прийшли привітати царя з одужанням, мабуть, маючи таємний намір залучити його в союзники у війні проти Ассирії. Єзекія зробив немудро, показавши їм усі свої скарби. Тому Ісая каже до царя Єзекії, що після його смерті  усе те багатство буде забране до Вавилону (Ісаї 39:1—7). Це збулося 607 року до н. е., коли Єрусалим було знищено, а єврейський народ забрано у вигнання. Проте Божий вибраний люд не залишиться у Вавилоні назавжди. Єгова передрікає, як він уможливить повернення. Він починає так: «Підійміте прапора [«сигнал», НС] на лисую гору, кличте їх голосніш, помахайте рукою, щоб ішли у ворота [«княжі брами», Хом.]» (Ісаї 13:2). «Сигнал» — це нова світова держава, яка усуне Вавилон з його видатного місця. Сигнал буде піднято «на лисую гору» — на місце, яке можна добре бачити здалека. Покликана напасти на Вавилон, ця нова світова держава проб’ється через «княжі брами», ворота цього великого міста, і завоює його.

3. а) Хто такі «посвячені», яких покличе Єгова? б) В якому розумінні язичницькі війська «посвячені»?

³ Тепер Єгова говорить: «Я звелів був Своїм посвяченим, теж покликав лицарство Своє на Мій гнів, що зухвало радіють. Чути гамір у горах, як народу численного, чути гомін згромаджених тут царств народів: це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо» (Ісаї 13:3, 4). Що це за «посвячені», призначені принизити гордий Вавилон? Це об’єднані війська народів, ‘згромаджені народи’. Вони сходять проти Вавилону з віддаленої гірської місцевості. «Приходять з далекого краю, із кінців небес» (Ісаї 13:5). В якому розумінні вони посвячені? Звичайно, це не означає, що ті люди святі. Ці язичницькі війська не зацікавлені служінням Єгові. Однак у Єврейських Писаннях слово «посвячені» означає «відділені для використання Богом». Єгова може освятити війська народів і використати їхні честолюбні прагнення, щоб виразити свій гнів. Саме так він використав  Ассирію. І подібно він використає Вавилон (Ісаї 10:5; Єремії 25:9). А щоб покарати Вавилон, він використає інші народи.

4, 5. а) Що Єгова передрікає стосовно Вавилона? б) З чим будуть змушені стикнутися ті, хто нападе на Вавилон?

⁴ Вавилон поки що не є панівною світовою державою. Але Єгова, даючи проголошення через Ісаю, бачить час, коли Вавилон займе це становище, і передрікає його падіння. Він каже: «Голосіть, бо близький день Господній [«Єгови», НС],— він від Всемогутнього прийде, немов зруйнування [«спустошення», Хом.]» (Ісаї 13:6). Так, хвастощі Вавилону перетворяться на жалісливе голосіння. Чому? Через «день Єгови» — день, коли Єгова виконає свій вирок проти нього.

⁵ Як же стане можливим спустошення Вавилона? Коли для цього прийде час Єгови, місто здаватиметься надійно захищеним. Спочатку військам нападників доведеться подолати природну систему оборони, яку утворює річка Євфрат. Вона протікає через центр міста, наповнює захисний рів і забезпечує місто питною водою. Тоді перед завойовниками повстануть масивні подвійні мури Вавилона, які здаються неприступним. Крім того, місто матиме великі запаси продовольства. У книжці «Біблійні ілюстрації на щодень» (англ.) говориться, що Набонід — останній цар Вавилону — «доклав величезних старань, аби наповнити місто харчами; вважають, що його жителям вистачило б [продуктів] на двадцять років».

6. Що несподівано станеться під час передреченого нападу на Вавилон?

⁶ Однак вигляд буває обманливим. Ісая говорить: «Тому то ослабнуть всі руки, і кожне серце людини зневіриться [«розтане», Хом.]. І вони налякаються,  болі та муки їх схоплять, немов породілля та, будуть тремтіти... Остовпіють один перед одним, полум’яні обличчя — то їхні обличчя» (Ісаї 13:7, 8). Коли завойовницькі війська захоплять місто, спокій його мешканців перетвориться на біль, причому такий же несподіваний та сильний, як біль породіллі. Їхні серця розтануть від страху. Приголомшені, вони опустять руки й не в змозі будуть захищати себе. Їхні обличчя стануть «полум’яні» від страху та тривоги. Ці люди остовпіло дивитимуться одні на одних, дивуючись, як могло впасти їхнє велике місто.

7. Який «день Єгови» надходить і чим це обернеться для Вавилона?

⁷ Проте воно таки впаде. Вавилон побачить день розплати — «день Єгови», який буде справді дуже болісним. Всевишній Суддя виразить свій гнів і спровадить на грішних вавилонян кару, якої вони повністю заслуговують. У пророцтві говориться: «Оце день Господній [«Єгови», НС] приходить, суворий, і лютість, і полум’я гніву, щоб землю зробити спустошенням, а грішних її повигублювати з неї» (Ісаї 13:9). Майбутнє Вавилона виглядає похмурим: неначе сонце, місяць та зорі перестають давати світло. «Бо зорі небесні та їхні сузір’я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм» (Ісаї 13:10).

8. Чому Єгова постановив, щоб Вавилон упав?

⁸ Чому на це горде місто чекає така доля? Єгова говорить: «Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу» (Ісаї 13:11). Вилиття гніву Єгови — це кара за жорстоке ставлення Вавилона до Божого народу. Через зіпсованість вавилонян постраждає увесь край. Ці горді насильники більше ніколи відкрито не зневажатимуть Єгови!

9. Що чекає на Вавилон під час судного дня Єгови?

 ⁹ Єгова говорить: «Я зроблю людину дорожчою [‘рідкішою’, Хом.] від щирого золота, і смертну людину — від офірського золота» (Ісаї 13:12). Місто обезлюдніє, опустіє. Єгова продовжує: «Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота, дня, як палатиме гнів Його» (Ісаї 13:13). «Небеса» Вавилона, його сила-силенна богів та богинь, захитаються, не в змозі будуть допомогти цьому місту у важкий час. «Земля», Вавилонська імперія, рухнеться зі свого місця, канувши в небуття, як ще одна мертва імперія. «Буде народ, як та сарна сполошена чи як отара, якої зібрати немає кому... До народу свого кожен звернеться, і кожен до краю свого втікатиме» (Ісаї 13:14). Усі чужинці, прибічники Вавилона, покинуть його і втечуть, сподіваючись установити стосунки зі світовою державою-переможцем. Кінець кінцем Вавилон відчує на собі страждання завойованого міста — страждання, яких він завдавав багатьом іншим за днів своєї слави: «Кожен знайдений буде заколеним, і кожен узятий впаде від меча... А їхні діти на їхніх очах порозбивані будуть, їхні доми пограбовані будуть, а їхніх жінок побезчестять» (Ісаї 13:15, 16).

Боже знаряддя знищення

10. Кого Єгова використає, щоб завдати поразки Вавилону?

¹⁰ Яку державу використає Єгова, щоб повалити Вавилон? Єгова виявляє відповідь приблизно за 200 років до того: «Оце Я збуджу на них мідян, що срібла не лічать, а золото — не чують бажання до нього,— і будуть вбивати юнаків їхні луки, і над плодом утроби вони милосердя не матимуть, їхнє око над дітьми не матиме милости... І стане тоді Вавилон, краса  царств, пишнота халдейської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содом та Гоморру» (Ісаї 13:17—19). Розкішний Вавилон упаде, і знаряддям Єгови, яке спричинить це падіння, будуть війська далекої гірської країни, Мідії *. Зрештою Вавилон буде так  само зруйнований, як вкрай розбещені міста Содом і Гоморра (Буття 13:13; 19:13, 24).

11, 12. а) Як Мідія стає світовою державою? б) Яка незвичайна риса військ мідян згадується в пророцтві?

¹¹ За днів Ісаї як Мідія, так і Вавилон були під ассирійським ярмом. Приблизно через одне століття, у 632 році до н. е., Мідія та Вавилон об’єднали свої сили й повалили Ніневію, столицю Ассирії. Як наслідок, Вавилон став домінуючою світовою державою. Він навіть не уявляв, що приблизно через 100 років після того Мідія знищить його! Хто, як не Бог Єгова, міг зробити таке сміливе провіщення?

¹² Єгова, виявляючи знаряддя знищення, яке він вибрав, говорить, що мідійські війська «срібла не  лічать, а золото — не чують бажання до нього». Яка незвичайна риса для загартованих у бою воїнів! Біблеїст Альберт Барнз сказав: «Практично немає військ-нападників, які б не плекали надії на захоплення здобичі». Чи війська мідян довели, що Єгова говорив правду? Так. Зауважте, що говориться у виданні Дж. Глентворта Батлера «Біблійна праця» (англ.): «На відміну від багатьох народів, які вели війни, мідяни, а особливо перси, більше думали не про золото, а про завоювання та славу» *. Тож не дивно, що, коли перський правитель Кір звільнив ізраїльтян з вавилонського вигнання, він віддав їм тисячі золотих та срібних посудин, котрі Навуходоносор забрав з Єрусалимського храму (Ездри 1:7—11).

13, 14. а) Хоча мідійські та перські воїни не цікавилися здобиччю, у чому вони виявляли честолюбність? б) Як Кір долає хвалену систему захисту Вавилона?

¹³ Хоча мідійські та перські воїни не мали пристрасті до здобичі, проте були честолюбними. Вони нікому не хотіли поступатись першістю на світовій арені. Крім того, Єгова поклав їм на серце «спустошення» (Ісаї 13:6, Хом.). Отже, озброєні міцними луками, які використовувались для стрільби, аби «вбивати» ворожих воїнів, нащадків вавилонських матерів, вони сповнились рішучості завоювати Вавилон.

¹⁴ Укріплення Вавилона не лякали Кіра, вождя мідо-перського війська. У ніч з 5 на 6 жовтня 539 року до н. е. він наказав відвести води Євфрату. Коли рівень води в річці знизився, нападники прокралися до міста руслом, в якому вода сягала  стегон. На вавилонян напали зненацька, і Вавилон упав (Даниїла 5:30). Бог Єгова надихає Ісаю пророкувати про ці події, не залишивши жодного сумніву стосовно того, що Він керує справами.

15. Що чекає на Вавилон?

¹⁵ Чи знищення Вавилона буде цілковитим? Послухайте, що провіщає Єгова: «Не буде назавжди заселений він, ні замешкалий з роду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не спочинуть з своєю отарою... Але будуть барложити там звірі пустині, і будуть доми їхні совами повні, і там пробуватимуть струсі, і волохаті демони там танцюватимуть... І завиють шакали в порожніх хоромах його, а гієни в веселих палацах! І близьке вже наступлення часу його, і не забаряться його дні» (Ісаї 13:20—22). На місто чекає цілковите спустошення.

16. У чому ми можемо бути впевнені, дивлячись на теперішній стан Вавилона?

¹⁶ Цього не сталось одразу в 539 році до н. е. Але сьогодні ми чітко бачимо, що всі передречення Ісаї про Вавилон сповнились. Вавилон «тепер — причому вже багато століть — є місцем цілковитого спустошення, купою руїн», сказав один тлумач Біблії. А тоді він додав: «Вигляд цього місця служить нам чітким нагадуванням того, наскільки точно сповнилися передречення Ісаї та Єремії». Ясна річ, жодна людина за днів Ісаї не могла б передректи падіння Вавилона та його остаточне спустошення. Зрештою, Вавилон упав перед мідянами та персами приблизно через 200 років після того, як Ісая написав свою книгу! А його остаточне спустошення прийшло пізніше, через багато століть. Хіба це не зміцнює нашої віри в Біблію як натхнене Боже Слово? (2 Тимофія 3:16). Крім того, оскільки Єгова  сповнював пророцтва в минулому, ми можемо бути цілком впевнені, що біблійні пророцтва, які ще не виконались, обов’язково сповняться в призначений Богом час.

«Відпочинок із терпіння твого»

17, 18. Які благословення принесе для Ізраїлю падіння Вавилона?

¹⁷ Падіння Вавилона стане для Ізраїлю полегшенням. Воно принесе визволення з неволі та дасть можливість повернутися в Обітовану землю. Отже, Ісая тепер каже: «Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить. І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового. І народи їх візьмуть, і їх попровадять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину. І візьмуть вони до неволі тих, хто їх поневолив, і вони над своїми гнобителями запанують» (Ісаї 14:1, 2). Тут слово «Яків» стосується усього Ізраїлю — 12 племен. Єгова змилосердиться над «Яковом», дозволивши цьому народу повернутися додому. До них приєднаються тисячі чужинців, і багато з них будуть для ізраїльтян як храмові служителі. Декотрі ізраїльтяни навіть здобудуть владу над своїми колишніми поневолювачами *.

¹⁸ Тепер вже не буде мук через життя у вигнанні. Натомість Єгова дасть своїм людям «відпочинок із терпіння [їхнього] та з неспокою [їхнього], та з праці тяжкої, яку [вони мусили] робити» (Ісаї 14:3). Після того як Ізраїль отримає звільнення від фізичного  тягаря важкої підневільної праці, йому більше ніколи не доведеться терпіти та непокоїтись через життя серед поклонників фальшивих богів (Ездри 3:1; Ісаї 32:18). У книжці «Біблійні краї та народи» (англ.) стосовно цього говориться: «Вавилонські боги були уособленням самих вавилонян з усіма їхніми найгіршими рисами характеру. Вони [боги] були боягузами, п’яницями й недоумками». Яке ж відчуття полегшення мав той, хто втікав з такого деградованого релігійного середовища!

19. Що потрібно було зробити Ізраїлю, аби здобути прощення Єгови, і чого ми з того вчимося?

¹⁹ А втім, Єгова є милосердним за певних умов. Люди Бога повинні виявити розкаяння за своє лукавство, яке спонукало його так суворо покарати їх (Єремії 3:25). Відкрите, щире зізнання принесе прощення Єгови. (Дивіться Неемії 9:6—37; Даниїла 9:5). Цей принцип стосується й нашого часу. Оскільки «немає людини, щоб вона не згрішила», всі ми потребуємо милосердя Єгови (2 Хронік 6:36). Щоб нас уздоровити, Єгова, милосердний Бог, з любов’ю запрошує, аби ми визнали свої гріхи перед ним, покаялись і покинули будь-який неправильний шлях (Повторення Закону 4:31; Ісаї 1:18; Якова 5:16). Це допомагає нам не тільки знову здобути його прихильність, але й приносить утіху (Псалом 51:3; Приповістей 28:13; 2 Коринтян 2:7).

«Пісня глумлива» про Вавилон

20, 21. Як сусіди Вавилону радіють з приводу його падіння?

²⁰ Більше ніж за 100 років до піднесення Вавилону як видатної світової держави Ісая передрікає реакцію світу на його падіння. Він пророчо наказує ізраїльтянам, яких було визволено з вавилонської неволі: «Ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя  Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся,— минулося гноблення! Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих, що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним» (Ісаї 14:4—6). Вавилон здобув репутацію завойовника, гнобителя, який робить вільних людей рабами. Як же доречно, що його падіння буде відсвятковано з «глумливою піснею», скерованою безпосередньо до вавилонської династії,— починаючи від Навуходоносора й закінчуючи Набонідом та Валтасаром,— династії, яка головувала в дні пишноти цього величного міста!

²¹ Наскільки ж змінилася ситуація після його падіння! «Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно. Кипариси та кедри ліванські тобою втішаються й кажуть: «Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб» (Ісаї 14:7, 8). Для вавилонських правителів царі довколишніх народів були подібні до дерев, котрі слід було повирубувати й використати для своїх цілей. Що ж, усьому цьому покладено край. Вавилонський дроворуб зрубав своє останнє дерево!

22. Як, висловлюючись поетичною мовою, падіння вавилонської династії вплинуло на Шеол?

²² Падіння Вавилону буде настільки дивовижним, що навіть могила зреагує: «Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу; померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів. Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: «І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас!» Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе» (Ісаї 14:9—11). Надзвичайно сильний поетичний образ! Неначе спільна могила людства  збудила всіх царів, які померли перед вавилонською династією, щоб привітати новоприбулого. Вони насміхаються з правлячої влади Вавилону, яка тепер стала безпомічною, лежить на ліжку з черви, а не на розкішному ложі, і замість дорогих льняних полотен покривалом їй служать черв’яки.

«Як потоптаний труп»

23, 24. Яку надзвичайну зарозумілість виявляють вавилонські царі?

²³ Ісая продовжує глумливу пісню: «Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!» (Ісаї 14:12). Самолюбна гордість спонукала вавилонських царів підвищити себе понад усіх, хто оточує їх. Подібно до зорі, яка яскраво сяє на вранішньому небі, вони зарозуміло тримають у руках силу та владу. Особливою спонукою для гордощів стало завоювання Навуходоносором Єрусалима, що було не під силу Ассирії. У глумливій пісні горда вавилонська династія каже: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів [«горі зборів», Хом.], на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому» (Ісаї 14:13, 14). Чи може бути щось більш обурливим?

²⁴ У Біблії царів з правлячого роду Давида прирівняно до зір (Числа 24:17). Починаючи від Давида, ці «зорі» правили з Сіонської гори. Після того як Соломон побудував храм у Єрусалимі, Сіоном стали називати ціле місто. Під Закон-угодою всі ізраїльтяни чоловічої статі були зобов’язані три рази в рік подорожувати до Сіону. Отже, Сіон став «горою зборів». Навуходоносор, постановивши підкорити юдейських царів, а тоді усунути їх з тієї гори, проголошує свій намір поставити себе понад ті «зорі».  Він не віддає Єгові честі за свою перемогу над ними. Натомість він зарозуміло ставить себе на місце Єгови.

25, 26. Як вавилонська династія зазнала ганебного кінця?

²⁵ Яка ж зміна чекає на горду вавилонську династію! Вавилон аж ніяк не піднесений понад Божі зорі. Навпаки, Єгова каже: «Скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу! Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: «Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив [«руйнував», Хом.], що в’язнів своїх не пускав він додому?» (Ісаї 14:15—17). Подібно до будь-якої людини, ця честолюбна династія обов’язково зійде до Гадесу (Шеолу).

²⁶ А де ж тоді буде держава, що завойовувала царства, нищила родючу землю й руйнувала незліченні міста? Де буде світова держава, яка забирала людей в полон і ніколи не дозволяла їм повернутись додому? Вавилонську династію навіть не поховають пристойно! Єгова говорить: «Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні, ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп... Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав... Насіння злочинців повік не згадається» (Ісаї 14:18—20). У стародавні часи для царя було ганьбою, якщо його не ховали з почестями. А що ж тоді сказати про царську династію Вавилону? Щоправда, деяких царів ховали з честю, але імперську династію царів, яка походила від Навуходоносора, відкинули, «мов галузку бридку». Здавалось, ніби династію вкинули в  невідому могилу, як простого піхотинця, що загинув у бою. Яке ж приниження!

27. Як майбутні покоління вавилонян страждатимуть через вину своїх батьків?

²⁷ Глумлива пісня закінчується останніми розпорядженнями для мідян та персів, які здобудуть перемогу: «Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами» (Ісаї 14:21). Вавилон упаде навіки. Вавилонську династію буде викорінено. Ця держава не бачитиме відродження. Майбутні покоління вавилонян страждатимуть через «вину їхніх батьків».

28. У чому коренився гріх вавилонських царів і чого ми вчимося з того?

²⁸ Вирок, проголошений вавилонській династії, дає нам цінний урок. Гріх вавилонських царів коренився в безмежному честолюбстві (Даниїла 5:23). Їхні серця переповнювало бажання влади. Вони хотіли панувати над іншими (Ісаї 47:5, 6). Жадали слави від людей, яка по праву належить Богові (Об’явлення 4:11). Це служить застереженням для будь-кого, хто має владу, навіть у християнському зборі. Честолюбність та самолюбна гордість — це риси, яких Єгова не зносить, ані в окремих особах, ані в народах.

29. Що відображали гордість та честолюбність вавилонських правителів?

²⁹ Гордість вавилонських правителів відображала дух «бога цього віку», Сатани Диявола (2 Коринтян 4:4). Він також жадає влади й прагне поставити себе вище Бога Єгови. Сатана, керуючись нечестивою честолюбністю, приніс нещастя та страждання  всьому людству подібно робив вавилонський цар тим людям, яких він поневолив.

30. Про який інший Вавилон говориться в Біблії і який дух він виявляє?

³⁰ Крім того, у книзі Об’явлення читаємо про інший Вавилон — «Вавилон Великий» (Об’явлення 18:2). Ця організація — світова імперія фальшивої релігії — також виявляє гордий, гнобительський та жорстокий дух. Через те вона теж не уникне «дня Єгови» й буде знищена у призначений Богом час (Ісаї 13:6, НС). Починаючи з 1919 року, по всій землі лунає звістка: «Упав Вавилон... великий!» (Об’явлення 14:8). Ця організація впала, не втримавши в неволі Божий народ. Незабаром вона буде повністю знищена. Стосовно стародавнього Вавилону Єгова дав наказ: «Відплатіте йому згідно з чином його, як зробив він — зробіть так йому, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого» (Єремії 50:29; Якова 2:13). Вавилон Великий отримає подібну кару.

31. Що незабаром станеться з Вавилоном Великим?

³¹ Отже, останнє твердження Єгови в цьому пророцтві книги Ісаї стосується не тільки стародавнього Вавилона, але й Вавилона Великого: «На них я повстану... і витну ім’я Вавилону й останок його, і нащадка й онука... І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його» (Ісаї 14:22, 23). Безлюдні руїни стародавнього Вавилона показують те, що Єгова незабаром зробить з Вавилоном Великим. Як же це потішає тих, хто любить правдиве поклоніння! Як же це пророцтво заохочує всіх нас докладати зусиль, щоб ніколи не дати розвинутись таким сатанинським рисам, як гордість, зарозумілість чи жорстокість!

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 178]

Після падіння Вавилон стане сховищем пустельних тварин.

 [Ілюстрації на сторінці 186]

Подібно до стародавнього Вавилона, Вавилон Великий стане купою руїн.