Батько та його бунтівні сини
Розділ другий
Батько та його бунтівні сини
1, 2. Чому сини Єгови стали бунтівними?
ЯК КОЖЕН ніжний батько, він добре піклувався своїми дітьми. Роками він дбав про те, щоб вони були ситі, одягнені й мали захисток. Якщо виникала необхідність, він виправляв їх, але ніколи не карав надмірно; така кара завжди була ‘помірною’ (Єремії 30:11, Кул.). Тож можемо собі уявити, який біль відчуває той сердечний батько, змушений сказати такі слова: «Синів Собі виховав й викохав Я, а вони зняли бунт проти Мене!» (Ісаї 1:2б).
2 Бунтівні сини, про які тут говориться,— це народ Юди, а засмучений батько — Бог Єгова. Який жаль! Єгова піклувався про юдеїв і підняв їх на високе становище серед народів. «Зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в вісон, і покрив тебе шовком»,— нагадує він їм пізніше через пророка Єзекіїля (Єзекіїля 16:10). Однак більшість юдеїв не цінує того, що Єгова зробив для них. Натомість вони повстали, тобто зняли бунт.
3. Чому Єгова прикликає небеса та землю, щоб вони засвідчили бунт Юди?
3 Перед тим як говорити про бунтівних синів, Єгова, маючи ґрунтовні підстави, каже: «Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь» (Ісаї 1:2а). Багато століть перед тим небеса та земля чули, так би мовити, як ізраїльтяни отримували детальні застереження стосовно наслідків неслухняності. Мойсей сказав: «Беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю, що незабаром конче погинете в Краю, на вспадкування якого ви переходите туди Йордан» (Повторення Закону 4:26). Тепер, за часів Ісаї, Єгова прикликає невидимі небеса та видиму землю, щоб вони засвідчили бунт Юди.
4. Як Єгова вирішив звернутися до юдеїв?
4 Складне становище вимагало прямого підходу. Проте слід зауважити, що навіть за цих скрутних обставин Єгова звертається до юдеїв не просто як власник, котрий купив їх, а як ніжний батько. Думка про це зворушує серце. По суті, Єгова благає свій народ подивитись на справи так, як бачить їх батько, котрий страждає через своїх непокірних синів. Можливо, дехто з батьків у Юді переживав подібне становище, і таке порівняння мало б зворушити їх. У всякому разі, Єгова збирається представити справу проти Юди.
Навіть тварини знають ліпше
5. Як, на противагу Ізраїлю, віл та осел виявляють вірність?
5 Єгова каже через Ісаю: «Віл знає свого власника, а осел — ясла пана свого,— а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене [«не поводився з розумінням», НС]» (Ісаї 1:3) *. Віл та осел — тяглові тварини, добре знані мешканцям Близького Сходу. Юдеї не заперечували б, що навіть ці тварини виявляють вірність, або сильне відчуття належності господарю. Ось що побачив певний біблійний дослідник наприкінці дня в одному місті Близького Сходу: «Як тільки отара минула міські ворота, тварини почали розходитись. Кожен віл дуже добре знав свого господаря та дорогу до його дому, тварини жодного разу не заблукали в лабіринті вузьких і кривих вуличок. А осел ішов прямо до дверей, аж до «ясел пана свого».
6. У чому виявлялося те, що народ Юди не поводився з розумінням?
6 Оскільки таке часто можна було побачити за днів Ісаї, суть звістки Єгови є зрозумілою: якщо навіть тварина розпізнає свого господаря і свої ясла, то чи можуть юдеї виправдатись за те, що покинули Єгову? Вони дійсно ‘не поводились з розумінням’. Здавалось, юдеї не усвідомлюють того, що їхнє благополуччя та навіть саме існування залежать від Єгови. Яке ж велике милосердя виявляє Єгова в тому, що, звертаючись до юдеїв, і далі називає їх «народ Мій»!
7. Як ми можемо виявляти вдячність за дари Єгови?
7 Ніколи не поводьмося без розуміння, виявляючи брак вдячності за все, що Єгова зробив для нас! Навпаки, ми повинні наслідувати псалмоспівця Давида, який сказав: «Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!» (Псалом 9:2). Ми відчуємо до цього спонуку, якщо постійно набиратимемо знання про Єгову, бо в Біблії говориться, що «пізнання Святого — це розум» (Приповістей 9:10). Щоденні роздуми про благословення Єгови допоможуть нам виявляти вдячність і не легковажити нашим небесним Отцем (Колосян 3:15). «Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене,— говорить Єгова,— а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!» (Псалом 50:23).
Величезна образа для «Святого Ізраїлевого»
8. Чому юдеїв можна назвати «грішним людом»?
8 Ісая продовжує свою звістку до народу Юди, вживаючи сильні слова: «О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники,— ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували,— обернулись назад!» (Ісаї 1:4). Злі вчинки можуть нагромаджуватись до такої міри, що стають дуже великим тягарем, який просто розчавлює. Єгова сказав за днів Авраама, що гріх Содома й Гоморри став «дуже тяжкий» (Буття 18:20). Щось подібне можна сказати тепер про юдеїв, оскільки Ісая охарактеризовує їх як народ «тяжкої провини». Крім того, він називає їх «лиходійським насінням, синами-шкідниками». Так, юдеї були подібні до дітей-правопорушників. Вони «обернулись назад», або, згідно з «Виправленим стандартним перекладом» (англ.), «цілком відчужились» від свого Батька.
9. Яке значення має вислів «Святий Ізраїлів»?
9 Поводячись свавільно, юдеї виявляли величезну неповагу до «Святого Ізраїлевого». Цей вислів ужито в книзі Ісаї 25 разів. Яке значення він має? Бути святим — означає бути чистим і непорочним. Єгова є святим у найвищій мірі (Об’явлення 4:8). Ізраїльтяни згадували про це кожного разу, коли бачили слова: «Святість належить Єгові», вигравіювані на блискучій золотій пластинці первосвященикового завою (Вихід 39:30, НС). Отже, називаючи Єгову «Святим Ізраїлевим», Ісая підкреслює серйозність гріха Юди. Ті бунтівники прямо порушували заповідь, дану їхнім прабатькам: «Ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я»! (Левит 11:44).
10. Як ми можемо уникати виявлення неповаги до «Святого Ізраїлевого»?
10 Сьогодні християни повинні докладати всіх зусиль, щоб не чинити за прикладом юдеїв, які зневажали «Святого Ізраїлевого». Вони мають наслідувати святість Єгови (1 Петра 1:15, 16). Також їм потрібно ‘ненавидіти зло’ (Псалом 97:10). Такі нечисті звичаї та вчинки, як статева неморальність, ідолопоклонство, злодійство й пияцтво, можуть згубно вплинути на християнський збір. Саме тому осіб, які не припиняють займатися цим, позбавляють спілкування зі збором. Кінець кінцем ті, хто, не розкаюючись, іде по нечистій дорозі, не зазнають благословень уряду Божого Царства. Усі такі злі вчинки є величезною образою для «Святого Ізраїлевого» (Римлян 1:26, 27; 1 Коринтян 5:6—11; 6:9, 10).
Хворі від голови до ніг
11, 12. а) Опишіть жалюгідне становище Юди. б) Чому нам не слід жаліти Юду?
11 Далі Ісая намагається змусити юдеїв задуматись, вказавши на їхній хворобливий стан. Він каже: «У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете?» По суті, Ісая запитує їх: «Хіба ви ще не настраждались? Чому ж і далі шкодите собі тим, що бунтуєтесь?» Ісая продовжує: «Хвора ваша вся голова, і все серце боляще... Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому» (Ісаї 1:5, 6а). Юда перебуває в огидному, хворобливому стані: вона — духовно хвора від голови до ніг. Який же невтішний діагноз!
12 Чи нам слід жаліти Юду? Аж ніяк! Багато століть до того Бог слушно попередив увесь ізраїльський народ про кару за неслухняність. Наприклад, їм було сказано: «Ударить тебе Господь злим гнояком на колінах і на стегнах, від якого не зможеш вилікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до черепа твого» (Повторення Закону 28:35). У символічному значенні Юда тепер відчуває на собі саме ці наслідки своєї впертої поведінки. А цього можна було б уникнути, якби лише юдеї слухались Єгови.
13, 14. а) Які тілесні пошкодження мала Юда? б) Чи страждання спонукали Юду переглянути свою бунтівну поведінку?
13 Ісая продовжує описувати плачевний стан Юди: «Рани й ґудзі [«синці», Хом.] та свіжі порази [«виразки», Хом.] невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані» (Ісаї 1:6б). Тут пророк має на увазі три види тілесних пошкоджень: рани (порізи, завдані, приміром, мечем або ножем), синці (сліди, що залишаються після биття) та свіжі виразки (нові відкриті рани, які здаються невиліковними). Цим він хотів змалювати образ чоловіка, якого суворо покарали, застосувавши всі можливі методи, так що жодна частина його тіла не залишилась непошкодженою. Становище Юди було справді жалюгідним.
14 Чи розпачливе становище, в якому перебувала Юда, спонукало її навернутись до Єгови? Ні! Юда була подібна до бунтівника, описаного в Приповістей 29:1: «Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому». Здавалось, цей народ неможливо вилікувати. За словами Ісаї, рани Юди були «невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані» *. Юда в певному розумінні нагадувала відкриту, неперев’язану рану, яка поширилась по всьому тілі.
15. Як нам берегтися духовної хвороби?
15 Пам’ятаючи приклад Юди, ми також повинні остерігатись духовної хвороби. Вона, як і фізична недуга, може вразити будь-кого. Зрештою, хто з нас не має тілесних бажань? Жадібність та бажання надмірних насолод можуть пустити коріння в нашому серці. Отже, нам слід привчати себе ‘ненавидіти зло’ та ‘тулитися до доброго’ (Римлян 12:9). Також нам потрібно розвивати в нашому щоденному житті плоди Божого духу (Галатів 5:22, 23). Завдяки цьому ми зможемо уникнути стану, який непокоїв Юду, що була духовно хвора від голови до п’ят.
Спустошена земля
16. а) Як Ісая описує місцевість Юди? б) Чому дехто говорить, що ці слова, мабуть, були промовлені під час правління Ахаза, але як їх можна розуміти?
16 Далі Ісая переходить від медичної аналогії до опису місцевості Юди. Він неначе дивиться на зруйновану після битви рівнину й говорить: «Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше,— на ваших очах поїдають чужинці його,— з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців» (Ісаї 1:7). Декотрі вчені говорять, що, хоча ці слова поміщено на початку книги Ісаї, пророк сказав їх пізніше під час свого служіння, можливо, тоді, коли правив злий цар Ахаз. Вони твердять, що за часів Уззійї Юда була у повному розквіті, тому цей похмурий опис не підходив до того часу. Звичайно, не можна з певністю сказати, що книга Ісаї укладена в хронологічному порядку. Слова Ісаї про спустошення, мабуть, є пророчими. Найімовірніше, Ісая, проголошуючи цю звістку, застосовує метод, яким користувались інші біблійні письменники. Він описує майбутні події так, неначе вони вже відбулись, наголошуючи таким чином на певності їхнього пророчого сповнення. (Порівняйте Об’явлення 11:15).
17. Чому пророчий опис спустошення не повинен бути несподіванкою для юдеїв?
17 У всякому разі, пророчий опис спустошення Юди не повинен бути несподіванкою для цього упертого й неслухняного народу. Багато століть до того Єгова попередив їх про те, що станеться, коли вони збунтуються. Він сказав: «Спустошу Я Край той,— і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому. А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча,— і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною» (Левит 26:32, 33; 1 Царів 9:6—8).
18—20. Коли сповнились слова, записані в Ісаї 1:7, 8, і як Єгова ‘лишив останок малий’?
18 Очевидно, слова з Ісаї 1:7, 8 сповнились під час вторгнень Ассирії, які принесли знищення Ізраїлю і великомасштабне руйнування та страждання Юді (2 Царів 17:5, 18; 18:11, 13; 2 Хронік 29:8, 9). Проте Юду не було цілком стерто з землі. Ісая говорить: «Позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене» (Ісаї 1:8).
19 Серед усього того спустошення «Сіонська дочка», Єрусалим, мала й далі стояти. Але вона виглядатиме дуже беззахисною, мов халупка у винограднику або сторожка на огірковому полі. Один учений XIX століття, подорожуючи по Нілу, згадав слова Ісаї, коли побачив подібні курені, котрі, за його описом, були «тільки огорожею від північного вітру». В Юді після закінчення збору врожаю ці полишені курені розвалювались та руйнувались. І хоча перед усепереможною ассирійською армією Єрусалим виглядав таким слабким, він все-таки мав уціліти.
20 Ісая закінчує цю пророчу звістку так: «Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні» (Ісаї 1:9) *. Єгова виступить проти могутньої Ассирії і прийде на допомогу Юді. На противагу Содому та Гоморрі, Юда не буде знищена. Вона залишиться.
21. Чому Єгова ‘лишив останок малий’ після того, як Вавилон знищив Єрусалим?
21 Через більше ніж 100 років Юді знову загрожувала небезпека. Її люди нічого не навчилися з удару, завданого їм через Ассирію. «Вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків». У результаті «піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:16). Вавилонський цар Навуходоносор завоював Юду, і цього разу не залишилось нічого, що було б, «мов курінь в винограднику». Навіть Єрусалим був знищений (2 Хронік 36:17—21). А втім, Єгова ‘лишив останок малий’. І хоча юдеї перебували у вигнанні 70 років, Єгова подбав про те, щоб цей народ продовжив своє існування, особливо лінія Давида, в якій мав народитись обіцяний Месія.
22, 23. Чому Єгова ‘лишив останок малий’ у першому столітті?
22 Як народ, з котрим Бог склав угоду, ізраїльтяни в першому столітті пережили свою останню кризу. Коли Ісус виявив себе як обіцяний Месія, ці люди відкинули його, і в результаті Єгова відкинув їх (Матвія 21:43; 23:37—39; Івана 1:11). Чи після того Єгова більше не мав свого особливого народу на землі? Ні, це не так. Апостол Павло показав, що слова, записані в Ісаї 1:9, мали ще інше сповнення. Цитуючи переклад Септуагінта, він написав: «Як Ісая віщував: «Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!» (Римлян 9:29).
23 Цього разу тими, хто вцілів, були помазані християни, які повірили в Ісуса Христа. Перш за все ними стали євреї, а пізніше до них приєднались язичники. Вони разом становлять новий Ізраїль, або «Ізраїль Божий» (Галатів 6:16; Римлян 2:29). Це «насіння» пережило знищення єврейської системи речей, яке відбулось 70 року н. е. «Ізраїль Божий» перебуває з нами й сьогодні. Тепер до нього приєднуються мільйони віруючих осіб з багатьох народів. Вони становлять «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків» (Об’явлення 7:9).
24. Що повинні брати до уваги всі, хто прагне пережити найбільшу кризу в історії людства?
24 Цей світ живе напередодні битви Армагеддон (Об’явлення 16:14, 16). Хоча ця криза буде більша за вторгнення Ассирії чи Вавилону в Юду, навіть критичніша, ніж спустошення римлянами Юдеї в 70 році н. е., дехто все-таки переживе її (Об’явлення 7:14). Тому як же важливо, щоб усі уважно розглянули слова Ісаї, скеровані до Юди! Тоді для вірних вони означали життя. І вони означають життя для тих, хто виявляє віру сьогодні.
[Примітки]
^ абз. 5 У цьому контексті слово «Ізраїль» стосується двоплемінного царства Юди.
^ абз. 14 Опис Ісаї відображає звичай лікування за його днів. Біблійний дослідник Е. Г. Пламтре зауважив: «Щоб позбутись гнійного виділення, рану спочатку намагались «закрити» або «вичавити», а тоді, як це було у випадку з Єзекією (розд. xxxviii. 21), ‘зав’язували’, тобто накладали припарку, потім, аби очистити виразку, її змащували олією або маззю, яка сприяла загоєнню (мабуть, як повідомляється в Луки x. 34, для цього використовували олію та вино)».
^ абз. 20 У «Коментарі до Старого Завіту» (англ.) К. Ф. Кайла та Ф. Деліча говориться: «У цьому місці пророкова промова переривається. Те, що вона тут ділиться на дві окремі частини, можна побачити у тексті, оскільки між вірш. 9 та 10 зроблено проміжок. Цей метод розділення більших та менших частин — або залишаючи проміжки, або розриваючи рядок — є давнішим від позначення голосних та наголосів і ґрунтується на традиції, що походить з давніх-давен».
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрація на сторінці 20]
На противагу Содому та Гоморрі, Юда не мала залишатись повіки незаселеною.
