Розділ шостий

Бог Єгова виявляє милосердя до членів останку

Ісаї 4:2—6

1, 2. Що передрікає пророк Ісая про Юду та Єрусалим?

НА ГУСТОНАСЕЛЕНУ територію налітає шалена буря. Сильні вітри, зливи та велика повінь приносять краю багато лиха: руйнують будинки, завдають шкоди врожаю і забирають життя людей. Але незабаром буря минає і настає період затишшя. Ті, що вижили, приступають до відновлення та відбудови.

² Пророк Ісая передрікає щось подібне стосовно Юди та Єрусалима. Грозові хмари божественного суду зловісно наближаються. Для цього є вагома причина! Народ несе тяжку провину. Як правителі, так і їхні піддані сприяють поширенню несправедливості та кровопролиття. Через Ісаю Єгова викриває вину Юди і застерігає, що виконає свій присуд, винесений цьому народу-правопорушнику (Ісаї 3:25). Після цієї бурі земля Юди залишиться повністю спустошеною. Таке майбутнє, очевидно, засмучує Ісаю.

3. Яку добру новину містить натхнена звістка, поміщена в Ісаї 4:2—6?

³ Але є ще й добра новина! Буря справедливого суду Єгови минеться, й останок залишиться живим. Вирок Єгови, винесений Юді, буде пом’якшено милосердям! Натхнена звістка Ісаї, записана в Ісаї 4:2—6, спрямовує увагу на цей благословенний час. Це так, ніби сонце пробивається крізь хмари; і картина змінюється: замість сцен та звуків  суду, описаних в Ісаї 2:6—4:1, з’являється у всій красі відновлена земля та народ.

4. Чому нам слід обговорити пророцтво Ісаї про повернення останку?

⁴ Пророцтво Ісаї про повернення останку та про його безпеку, яка настала після того, сповнюється також сьогодні, «на кінці днів» (Ісаї 2:2—4). Обговорімо цю актуальну звістку, бо вона має не тільки пророче значення, але й учить нас про милосердя Єгови і про те, як ми можемо зазнати його.

«Парость Господня»

5, 6. а) Як Ісая описує період спокою, котрий настане після прийдешньої бурі? б) Що означає слово «парость» і на що воно вказувало стосовно землі Юди?

⁵ Подивившись далі, на спокійніший період, що мав настати після закінчення прийдешньої бурі, Ісая пом’якшує свій стиль. Він пише: «Того дня буде парость Господня красою та славою, плід же земний — величністю [«предметом гордості», НС] та пишнотою для врятованих із Ізраїля» (Ісаї 4:2).

⁶ Тут Ісая говорить про відновлення. Єврейський іменник, перекладений як «парость», означає «те, що проростає, паросток, гілка». Він пов’язаний із добробутом, ростом та благословеннями від Єгови. Таким чином Ісая змальовує картину надії: прийдешнє спустошення не триватиме вічно. Завдяки благословенню Єгови земля Юди, що колись процвітала, знову даватиме рясний урожай * (Левит 26:3—5).

7. Яким чином парость Єгови ‘буде красою та славою’?

 ⁷ Описуючи велич зміни, яка мала настати, Ісая вживає яскраві слова. Парость Єгови буде «красою та славою». Слово «краса» нагадує про красу, яку мала Обітована земля, коли багато століть тому Єгова дав її ізраїльтянам. Вона була настільки мальовничою, що її називали «окрасою [«оздобою», Хом.] для всіх країв» (Єзекіїля 20:6). Цими словами Ісая запевнював народ, що Юда знову побачить свою колишню славу та красу. Вона буде на землі справжньою безцінною оздобою.

8. Хто милуватиметься відновленою красою краю і як Ісая описує почуття тих людей?

⁸ Але хто милуватиметься відновленою красою краю? «Врятовані із Ізраїля»,— написав Ісая. Дехто  переживе це принизливе спустошення, яке було передречене (Ісаї 3:25, 26). Останок тих, що виживуть, повернеться до Юди й братиме участь у відновленні краю. Для цих людей — «врятованих» — рясний урожай відновленої землі стане «величністю [«предметом гордості», НС] та пишнотою» (Ісаї 4:2). Засоромлення, якого зазнали юдеї через спустошення, поступиться відродженому почуттю гордості.

9. а) Що сталося 537 року до н. е. на сповнення слів Ісаї? б) Чому можна сказати, що до числа «врятованих» належать ті, хто народився у вигнанні? (Дивіться примітку).

⁹ Все збулося згідно зі словами Ісаї: буря суду прийшла 607 року до н. е., коли вавилоняни зруйнували Єрусалим і погубили багатьох ізраїльтян. Тих, хто врятувався, забрали у вигнання до Вавилону, але, якби не Боже милосердя, живим не залишився б ніхто (Неемії 9:31). Зрештою Юда була повністю спустошена (2 Хронік 36:17—21). А потім, 537 року до н. е., милосердний Бог дозволив «врятованим» повернутися в Юду, щоб відновити правдиве поклоніння * (Ездри 1:1—4; 2:1). Щире каяття тих вигнанців, що поверталися на батьківщину, чудово висловлене в 137-му Псалмі, який, мабуть, був написаний під час полону або незабаром після нього. В Юді вони обробляли землю й засівали її. Уявіть почуття цих людей, коли вони побачили, що Бог поблагословив їхні зусилля і земля зацвіла, як плодоносний «еденський садок»! (Єзекіїля 36:34—36).

10, 11. а) Чому на початку XX століття Дослідники Біблії були в неволі «Вавилона Великого»? б) Як Єгова поблагословив останок духовних ізраїльтян?

 ¹⁰ Подібне відновлення відбулося в наш час. На початку XX століття Дослідники Біблії, як у ті часи називались Свідки Єгови, потрапили в духовну неволю «Вавилона Великого», світової імперії фальшивої релігії (Об’явлення 17:5). Хоча Дослідники Біблії відкинули багато фальшивих релігійних учень, вони все ще були заплямовані деякими вавилонськими поняттями та звичаями. У результаті протидії, підбурюваної духівництвом, дехто з них потрапив у буквальне ув’язнення. Їхній духовний край — релігійний, тобто духовний, маєток — було спустошено.

¹¹ Але навесні 1919 року Єгова змилосердився над останком духовних ізраїльтян (Галатів 6:16). Бог побачив каяття цих людей і бажання поклонятись йому в правді, тому визволив їх з буквального ув’язнення і, що важливіше, з духовної неволі. «Врятовані» знову отримали від Бога свій духовний маєток, і з Божою допомогою він почав рясно цвісти. Цей духовний маєток став настільки привабливим, що мільйони богобійних людей приєдналися до останку в правдивому поклонінні.

12. Як Ісая звеличує милосердя Єгови до свого народу?

¹² Цими словами Ісая звеличує Боже милосердя до свого народу. Хоча, як народ, ізраїльтяни відвернулись від Єгови, він змилосердився над розкаяним останком. Як же потішає, що, навіть вчинивши серйозний гріх, людина може з надією повернутись до Єгови. Розкаяні не повинні думати, що Єгова не змилосердиться над ними, бо він не відкидає розкаяного серця (Псалом 51:19). Біблія  запевняє нас: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий. Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його» (Псалом 103:8, 13). Безперечно, такий милосердний Бог заслуговує нашої великої хвали!

Останок стає для Єгови святим

13. Як в Ісаї 4:3 описується останок, до котрого Єгова мав виявити милосердя?

¹³ Нас уже було ознайомлено з останком, до якого Єгова мав виявити милосердя, але тепер Ісая описує його членів детальніше. Він пише: «Буде зосталий в Сіоні й полишений в Єрусалимі,— святим буде зватися він, кожен, хто жити записаний в Єрусалимі» (Ісаї 4:3).

14. Хто такі «зосталий» та «полишений» і чому Єгова змилосердиться над ними?

¹⁴ Хто ж такі «зосталий» та «полишений»? Це врятовані, згадані в попередньому вірші, тобто юдейські вигнанці, яким буде дозволено повернутись в Юду. Далі Ісая показує: Єгова змилосердиться над ними, бо вони для нього ‘будуть святими’. Святість — це «релігійна чистота або бездоганність». Бути святим — означає бути чистим, тобто непорочним, і словом, і ділом; відповідати вимогам Єгови, які показують, що є правильним та належним. Так, Єгова виявить милосердя до тих, хто є «святим» для нього, і дозволить їм повернутись до «міста святого», Єрусалима (Неемії 11:1).

15. а) Про який звичай євреїв нагадує нам вислів: «Хто жити записаний в Єрусалимі»? б) Яке важливе застереження містять слова Ісаї?

¹⁵ Чи вірний останок залишиться в тому місті? Ісая пообіцяв: члени останку будуть ‘жити  записані в Єрусалимі’. Його слова нагадують нам про єврейський звичай вести в реєстрах ретельні записи ізраїльських родин та племен (Неемії 7:5). Бути записаним у реєстрі — означало бути живим, бо, коли людина помирала, її ім’я стирали з реєстру. В інших частинах Біблії читаємо про символічний реєстр, тобто книгу, яка містить імена тих, кого Єгова нагородить життям. Але імена потрапляють до цієї книги і залишаються в ній за певних умов, бо читаємо, що Єгова може їх ‘витерти’ (Вихід 32:32, 33; Псалом 69:29). Отже, слова Ісаї містять важливе застереження: ті, хто повернеться, житимуть на відновленій землі лише за умови, що залишаться святими в Божих очах.

16. а) Чого Єгова вимагав від тих, кому 537 року до н. е. дозволив повернутись до Юди? б) Чому можна сказати, що Єгова недарма змилосердився над помазаним останком та «іншими вівцями»?

¹⁶ У 537 році до н. е. останок повертався до Єрусалима з чистою спонукою — відновити правдиве поклоніння. Повернутись не мала права жодна людина, осквернена язичницькими релігійними звичаями або нечистою поведінкою, від якої Ісая так настійно застерігав (Ісаї 1:15—17). Іти до Юди могли тільки ті, кого Єгова вважав святим (Ісаї 35:8). Подібно й помазаний останок, починаючи з часу визволення з духовної неволі у 1919 році, докладає всіх зусиль, аби бути святим у Божих очах. І те ж саме роблять мільйони «інших овець», які приєднуються до нього і мають надію жити вічно на землі (Івана 10:16). Ці люди відкинули вавилонські вчення та звичаї. Кожен з них намагається дотримуватися високих Божих норм моралі (1 Петра 1:14—16). Єгова недарма змилосердився над ними.

17. Чиї імена Єгова записує до «книги життя» і що ми повинні постановити?

 ¹⁷ Не забувайте: Єгова звертав увагу на тих в Ізраїлі, хто був святим, і ‘жити записував їхні імена’. Сьогодні Єгова також зауважує наші намагання бути чистими розумом і тілом у той час, як ми ‘віддаємо наші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові’ (Римлян 12:1). Усіх, хто йде таким життєвим шляхом, він записує до «книги життя» — символічного реєстру, що містить імена людей, які мають отримати вічне життя чи то на небі, чи на землі (Филип’ян 4:3; Малахії 3:16). Тож робімо все, що в наших силах, аби залишатись святими в Божих очах, бо тоді наші імена залишатимуться в цій дорогоцінній «книзі» (Об’явлення 3:5).

Обіцянка піклуватись з любов’ю

18, 19. Яке очищення, згідно з Ісаї 4:4, 5, мав виконати Єгова і як воно здійснюватиметься?

¹⁸ Далі Ісая показує, як мешканці відновленого краю стануть святими і які благословення очікують їх

. Він каже: «Коли нечистоту Господь змиє з сіонських дочок, а кров Єрусалиму сполоще з-посеред його духом права [«суду», Кул.] та духом очищення [«огня», Кул.]. І створить Господь над усяким житлом на Сіонській горі та над місцем зібрання — удень хмару, вночі ж дим і блиск огню полум’яного, бо над всякою славою буде покрова» (Ісаї 4:4, 5).

¹⁹ Раніше Ісая докоряв «сіонських дочок», які приховували своє моральне зіпсуття яскравими оздобами. Він також викривав колективну вину ізраїльтян у кровопролитті й заохочував їх умитись (Ісаї 1:15, 16; 3:16—23). Але тепер він описує час, коли Бог сам ‘змиє нечистоту’, тобто моральне зіпсуття, і «обчистить кріваві гріхи» (Ісаї 4:4, Кул.).  Як виконуватиметься це очищення? «Духом суду» та «духом огня». Прийдешнє знищення Єрусалима та вавилонське вигнання стануть для нечистого народу ударами Божого суду та вогненного гніву. Останок, який переживе це лихо й повернеться додому, буде упокорений, очищений. Саме тому його члени будуть для Єгови святими й він змилосердиться над ними. (Порівняйте Малахії 3:2, 3).

20. а) Про що нагадують слова «хмара», «дим» та «огонь полум’яний»? б) Чому очищеним вигнанцям не буде потрібно боятись?

²⁰ Через Ісаю Єгова дає обіцянку, що з любов’ю піклуватиметься очищеним останком. Слова «хмара», «дим» та «огонь полум’яний» нагадують, як Єгова піклувався про ізраїльтян, коли вони покинули Єгипет. «Стовп огня й хмари» охороняв ізраїльтян від єгиптян, що гналися за ними, а також  вів їх по пустині (Вихід 13:21, 22; 14:19, 20, 24). Коли Єгова з’явився на горі Сінай, «уся вона димувала» (Вихід 19:18). Отже, очищеним вигнанцям не буде потрібно боятись. Єгова стане їхнім Захисником. Він буде з ними, коли вони збиратимуться по домах чи зустрічатимуться на святих зборах.

21, 22. а) Для якої цілі часто будували шатро, або курінь? б) Яке майбутнє чекало на очищений останок?

²¹ Ісая завершує опис божественного захисту, зосередивши увагу на щоденному житті. Він пише: «Буде шатро удень тінню від спеки, і захистом та укриттям від негоди й дощу» (Ісаї 4:6). Шатро, тобто курінь, часто будували у винограднику або в полі, щоб люди могли сховатись у суху пору від палючого сонця, а в дощовий період від холоду та бурі. (Порівняйте Йони 4:5).

²² Коли очищений останок стикатиметься з палючим переслідуванням або з бурею протидії, Єгова буде для нього Джерелом захисту, безпеки та даватиме сховок (Псалом 91:1, 2; 121:5). Отже, перед ними лежало чудове майбутнє: якщо вони покинуть нечисті вірування та звичаї Вавилону, піддадуться очищенню, яке здійснюватиметься завдяки суду Єгови, та намагатимуться залишатися святими, то будуть у безпеці, неначе в «шатрі» божественного захисту.

23. Чому Єгова поблагословив помазаний останок та його товаришів?

²³ Зверніть увагу: спочатку приходить очищення, а тоді благословення. Те ж саме сталось і в наш час. У 1919 році помазаний останок покірно піддався очищенню, і Єгова ‘змив’ його нечистоту. Відтоді «великий натовп» інших овець також піддається очищенню, яке проводить Єгова (Об’явлення 7:9). Після такого очищення останок та його  товариші зазнаю́ть на собі благословень — Єгова взяв їх під свій турботливий захист. Він не оберігає їх чудесним способом від сильного, як жар, переслідування та подібної до бурі протидії. Але він таки захищає їх, так би мовити, зводить над ними ‘шатро для тіні від спеки і укриття від негоди’. Як саме?

24. З чого видно, що Єгова поблагословив свій народ як організацію?

²⁴ Зауважте: декотрі наймогутніші в історії уряди забороняли проповідницьку працю Свідків Єгови або намагались повністю їх знищити. Однак Свідки залишались непохитними й продовжували безупинно проповідувати! Чому могутні держави не змогли спинити діяльності цієї порівняно малої групи, яка здавалась такою беззахисною? Тому що Єгова помістив своїх чистих слуг у захисному «шатрі», яке не може зруйнувати жодна людина!

25. Що означає для кожного з нас те, що Єгова є нашим Захисником?

²⁵ А що сказати про кожного з нас зокрема? Хоча Єгова є нашим Захисником, це не означає, що в цій системі речей ми живемо без проблем. Багато вірних християн стикаються з різними нещастями, як-от бідність, стихійні лиха, війни, хвороби та смерть. Коли нам доводиться зносити щось подібне, не забуваймо: наш Бог є з нами. Він захищає нас духовно, даючи те, що ми потребуємо, навіть «наднормальну силу», аби вірно зносити випробування (2 Коринтян 4:7, НС). Оскільки з ним ми є в безпеці, нам не слід боятись. Зрештою, поки ми докладаємо всіх зусиль, щоб бути святими в його очах, ніщо «не зможе відлучити нас від любови Божої» (Римлян 8:38, 39).

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

 [Ілюстрація на сторінці 63]

Буря божественного суду насувається на Юду.