Розділ восьмий

Бог Єгова перебуває у своєму святому храмі

Ісаї 6:1—13

1, 2. а) Коли пророк Ісая побачив видіння храму? б) Чому цар Уззійя втратив прихильність Єгови?

«РОКУ смерти царя Озії [Уззійї] бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм» (Ісаї 6:1). Цими словами пророка починається 6-й розділ книги Ісаї. Йшов 778 рік до н. е.

² Правління Уззійї, царя Юди, тривало 52 роки й переважно мало надзвичайний успіх. Він робив «угодне в Господніх очах», і тому Бог підтримував його у військовій сфері, будівництві та у веденні сільського господарства. Але успіх цього царя став також його крахом. З часом серце цього чоловіка загордилось, «і він спроневірився Господеві, Богові своєму. І ввійшов він до храму Господнього, щоб кадити». Через такий зухвалий вчинок і тому, що Уззійя розгнівався на священиків, які засудили його, він помер, будучи прокаженим (2 Хронік 26:3—22). Десь у той час Ісая став пророком.

3. а) Чи Ісая бачив Єгову насправді? Поясніть. б) Що побачив Ісая і чому?

³ Нам не повідомлено, в якому місці був Ісая, коли побачив це видіння. Але оскільки «ніхто Бога ніколи не бачив», то очевидно, що він побачив своїми фізичними очима не справжній вигляд Всемогутнього, а видіння (Івана 1:18; Вихід 33:20).  І все-таки побачити самого Творця, Єгову, навіть у видінні,— це щось надзвичайне. На високому престолі, що символізує роль вічного Царя та Судді, сидить Всесвітній Правитель, який дає початок усякій праведній формі правління! Краї його довгих шат спадають додолу й наповнюють храм. Ісаю покликано виконувати пророче служіння, яке має звеличувати суверенну владу та справедливість Єгови. Пророк буде підготовлений до цього завдяки видінню Божої святості.

4. а) Чому біблійні описи Єгови у видіннях повинні бути символічними? б) Чого можна навчитись про Єгову з видіння Ісаї?

⁴ Ісая у своєму видінні не описує вигляду Єгови, як це зробили Єзекіїль, Даниїл та Іван. І всі оповіді тих чоловіків різняться тим, що вони побачили в небі (Єзекіїля 1:26—28; Даниїла 7:9, 10; Об’явлення 4:2, 3). Однак нам слід розуміти суть та мету цих видінь. Це не буквальні описи присутності Єгови. Фізичне око не може бачити духовного, так само й людський розум, можливості якого обмежені, не в стані збагнути світ духовної сфери. Отже, ці видіння представляють потрібну інформацію людськими поняттями. (Порівняйте Об’явлення 1:1). У видінні Ісаї не було необхідності описувати вигляд Бога. З нього Ісая дізнається, що Єгова перебуває у своєму святому храмі, що він святий, а його присуди чисті.

Серафими

5. а) Хто такі серафими і що означає це слово? б) Чому серафими ховають свої обличчя та ноги?

⁵ Слухайте! Ісая продовжує: «Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав» (Ісаї 6:2). Шостий розділ Ісаї — єдине місце в Біблії, де згадується про серафимів. Очевидно, це  ангельські створіння, удостоєні дуже великих привілеїв та високої честі в служінні Єгові; вони стоять коло його небесного престолу. На відміну від гордого царя Уззійї, серафими займають свої становища з повною покорою та скромністю. Оскільки вони перебувають у присутності небесного Суверена, то закривають свої обличчя однією парою крил; також, відчуваючи благоговіння до святого місця їхнього перебування, вони закривають ноги іншою парою крил. Коло Всесвітнього Суверена серафими намагаються бути якомога непомітнішими, щоб не відвертати уваги від слави самого Бога. Слово «серафими» означає «вогненні» або «палаючі», це вказує на те, що вони випромінюють блиск, однак ці створіння ховають свої обличчя від більшого сяйва та слави Єгови.

6. Яку позицію займають серафими стосовно Єгови?

⁶ Третю пару крил серафими використовують для літання і, звичайно, для того щоб ширяти, тобто ‘стояти’, на своїх місцях. (Порівняйте Повторення Закону 31:15). Стосовно їхньої позиції професор Франц Деліч зауважив: «Насправді серафими не підносились вище голови Того, Хто сидів на троні, але ширяли над одежею, що належала Йому й наповнювала весь зал» («Коментар до Старого Завіту», англ.). Таке міркування здається логічним. Вони ‘стоять зверху’ не тому, що є вищими від Єгови, а тому, що чекають на нього, слухняні й готові йому служити.

7. а) Яке завдання виконують серафими? б) Чому серафими три рази проголошують, що Бог є святим?

⁷ А тепер прислухайтесь до цих привілейованих серафимів! «Кликав один до одного й говорив: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави  Його!» (Ісаї 6:3). Їхнє призначення — стежити за тим, щоб по всьому всесвіті, частиною якого є земля, звіщали про святість Єгови та визнавали його славу. Славу Бога видно в усьому, що він створив, і незабаром її побачать усі мешканці землі (Числа 14:21; Псалом 19:2—4; Авакума 2:14). Потрійне проголошення: «Свят, свят, свят» — не є доказом Трійці. Радше таким чином три рази наголошується на святості Бога. (Порівняйте Об’явлення 4:8). Святість Єгови найвища.

8. Що стається внаслідок проголошень серафимів?

⁸ Хоча число серафимів не вказане, вони, мабуть, стоять біля престолу групами. Співаючи мелодійну пісню, серафими один за одним повторюють проголошення про Божу святість та славу. Який результат цього ми зауважуємо? Прислухайтесь знову, як Ісая продовжує: «Захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!» (Ісаї 6:4). У Біблії дим або хмара часто є видимим свідченням Божої присутності (Вихід 19:18; 40:34, 35; 1 Царів 8:10, 11; Об’явлення 15:5—8). Це вказує на славу, до якої ми, люди, не можемо наближатись.

Негідний, але очищений

9. а) Яке враження справляє видіння на Ісаю? б) Яку ми бачимо відмінність між Ісаєю та царем Уззійєю?

⁹ Видіння трону Єгови справляє на Ісаю глибоке враження. Він записує: «Тоді я сказав: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісаї 6:5). Яка ж разюча відмінність між Ісаєю та царем Уззійєю! Уззійя посягнув на права помазаного священства й, не виявивши поваги, незаконно ввійшов у Святе відділення храму.  Незважаючи на те що він побачив золоті свічники, золотий жертовник кадила та столи із «хлібом Присутності», однак не отримав від Єгови ані схвалення, ані жодного спеціального завдання (1 Царів 7:48—50; примітка в НС). На відміну від нього, пророк Ісая не легковажить священством і не входить незаконно у храм. Проте у видінні Ісая бачить Єгову у Його святому храмі, а також йому випадає честь отримати завдання від самого Бога. Хоча серафими не насмілюються дивитись на Господа храму, який сидить на престолі, Ісаї дозволено це, і він бачить у видінні самого «Царя, Господа Саваота!»

10. Чому Ісаю налякало видіння?

¹⁰ Відмінність, яку Ісая бачить між Божою святістю та своєю гріховністю, викликає в нього відчуття надзвичайної нечистоти. Його проймає страх, і він думає, що помре (Вихід 33:20). Ісая чує, як  серафими хвалять Бога чистими устами, а його уста нечисті, до того ж вони забруднились нечистотою уст людей, серед яких він живе і мову яких чує. Єгова є святим, його слуги також повинні відображати цю рису (1 Петра 1:15, 16). Ісаю вже вибрано Божим представником. Однак пророк усвідомлює свій гріховний стан, це справляє на нього сильне враження, і він бачить, що йому бракує чистих уст, які повинен мати представник славетного та святого Царя. Яку ж відповідь цей пророк почує з небес?

11. а) Що робить один із серафимів і що символізує цей вчинок? б) Як можуть роздуми над словами серафима, зверненими до Ісаї, допомогти нам, коли почуваємось негідними бути Божими слугами?

 ¹¹ Хоча Ісая займає низьке становище, серафими не проганяють його від Єгови, а приходять на допомогу. В оповіді говориться: «Прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: «Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений» (Ісаї 6:6, 7). У символічному розумінні вогонь має очищувальну силу. Приклавши до уст Ісаї розпалену вуглину, взяту із святого вогню жертовника, серафим запевняє пророка: його гріхи окуплено настільки, наскільки необхідно, щоб він міг отримати Боже схвалення та призначення. Як же це нас підбадьорює! Ми теж є грішними й негідними наблизитись до Бога. Але ми викуплені завдяки вартості Ісусової викупної жертви і тому можемо отримувати Боже схвалення та наближуватись до нього в молитві (2 Коринтян 5:18, 21; 1 Івана 4:10).

12. Який жертовник бачить Ісая і що робить вогонь?

¹² Також ще одним підтвердженням того, що це — видіння, служить згадка про «жертівника». (Порівняйте Об’явлення 8:3; 9:13). У храмі в Єрусалимі було два жертовники. Одразу перед завісою Святого Святих був малий жертовник кадила, а перед входом до святині стояв великий жертовник, де складали жертви й постійно горів вогонь (Левит 6:5, 6; 16:12, 13). Але ці земні жертовники були символічними й служили прообразами чогось більшого (Євреїв 8:5; 9:23; 10:5—10). Коли цар Соломон присвячував храм Єгові, жертву цілопалення на жертовнику пожер вогонь, що зійшов з неба (2 Хронік  7:1—3). А в даному випадку нечистоту з уст Ісаї усунув вогонь з правдивого небесного жертовника.

13. Яке запитання ставить Єгова і кого він має на увазі, сказавши: «Нас»?

¹³ Послухаймо ж разом з Ісаєю. «Почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я,— пошли Ти мене!» (Ісаї 6:8). Запитання, яке поставив Єгова, явно призначалося для того, щоб почути відповідь від Ісаї, оскільки жоден інший людський пророк не з’являється у видінні. Безсумнівно, Ісаю таким чином запрошено стати посланцем Єгови. Але чому Єгова запитує: «Хто піде для Нас?». Змінивши особовий займенник однини «Я» на займенник множини «Нас», тепер Єгова, окрім себе, має на увазі принаймні ще одну особу.  Кого саме? Хіба не свого єдинородного Сина, який пізніше став людиною, Ісусом Христом? Це той самий Син, до якого Бог сказав: «Створімо людину за образом Нашим» (Буття 1:26; Приповістей 8:30, 31). Так, поруч з Єговою в небесних дворах перебуває його єдинородний Син (Івана 1:14).

14. Як Ісая відповідає на запрошення Єгови і який приклад він подає для нас?

¹⁴ Ісая відповідає, не вагаючись! Незалежно від того, якою може бути звістка, він одразу каже: «Ось я,— пошли Ти мене!» Пророк також не запитує, що отримає, погодившись із призначенням. Його охочий дух є чудовим прикладом для всіх сьогоднішніх Божих слуг, які мають доручення проповідувати «Євангелію Царства по цілому світові» (Матвія 24:14). Подібно до Ісаї, вони, незважаючи на повсюдну байдужість до правди, вірно виконують своє завдання і дають «свідоцтво народам усім». Так само як Ісая, ці люди з упевненістю йдуть вперед, оскільки знають, що уповноважені найвищою владою.

Доручення для Ісаї

15, 16. а) Що має сказати Ісая до «народу цього» і як той зреагує? б) Чи була якась провина Ісаї в тому, як реагував народ? Поясніть.

¹⁵ Далі Єгова коротко розповідає, що має говорити Ісая, і описує реакцію людей: «Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте. Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й вухами своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він» (Ісаї 6:9, 10). Чи це означає, що Ісая має стати нетактовним і знеохочувати євреїв, сприяючи їхній незгоді з Єговою? Ні в якому разі! Цей народ є народом Ісаї, близьким для нього. Але слова Єгови показують,  як реагуватиме народ на звістку Ісаї, хоч би як вірно він виконував своє завдання.

¹⁶ Вина за це лежить на самих людях. Вони будуть «чути постійно» Ісаю, але не прийматимуть його звістки й не здобуватимуть розуміння. Більшість людей будуть впертими й байдужими, наче повністю сліпі та глухі. Постійно приходячи до людей, Ісая покаже «народові цьому», що той не хоче розуміти. Люди виявлять, що закривають свої розуми та серця, аби не прийняти звістки Ісаї — Божої звістки. І саме так поводяться люди сьогодні! Багато з них не хочуть слухати Свідків Єгови, коли вони проповідують добру новину про прийдешнє Боже Царство.

17. Що має на увазі Ісая, коли запитує: «Аж доки?»

¹⁷ Ісая непокоїться: «І сказав я: «Аж доки, о Господи?» А Він відказав: «Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім... І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі» (Ісаї 6:11, 12). Запитуючи: «Аж доки?» — Ісая цікавиться не тим, скільки йому доведеться проповідувати байдужим людям. Навпаки, він турбується про них і запитує, скільки часу вони перебуватимуть у такому жалюгідному духовному стані та як довго ім’я Єгови буде зневажатись на землі. (Дивіться Псалом 74:9—11). Отже, скільки часу триватиме ця беззмістовна ситуація?

18. До якого часу народ перебуватиме в плачевному духовному стані і чи доживе Ісая до моменту, коли повністю сповниться пророцтво?

¹⁸ Єгова відповідає, що, на жаль, народ перебуватиме в такому плачевному духовному стані, аж поки на ньому сповняться усі наслідки неслухняності до Бога, передбачені в його угоді (Левит 26:21—33; Повторення Закону 28:49—68). Держава буде зруйнована, її народ поведуть у вигнання, а  землю спустошать. Хоча Ісая пророкуватиме понад 40 років, у тому числі за часу правління Єзекії — правнука царя Уззійї, він не доживе до 607 року до н. е, коли вавилонське військо знищить Єрусалим та його храм. І все-таки Ісая вірно виконуватиме своє доручення, аж поки помре — більше ніж за 100 років до лиха, яке спіткає його народ.

19. Хоча народ, подібно до дерева, має бути зрубаний, яке запевнення дає Бог Ісаї?

¹⁹ Знищення, у результаті якого Юда залишиться ‘зовсім спустошена’, є неминучим, але ситуація небезнадійна (2 Царів 25:1—26). Єгова запевняє Ісаю: «Коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде... Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости — пень їхній!» (Ісаї 6:13). «Десята частина... насіння... святости», залишиться, подібно як  залишається пень зрубаного дуба. Це запевнення, безперечно, потішає Ісаю, бо серед його народу має залишитися святий останок. Хоча подібно до великого дерева, зрубаного для палива, цей народ ще раз зазнає́ спалення, живий пень символічного дерева Ізраїлю залишиться. Це буде насіння, тобто нащадок, що є святим для Єгови. З часом воно ще раз проросте, а дерево знову виросте. (Порівняйте Йова 14:7—9; Даниїла 4:23).

20. Яким було перше сповнення останньої частини пророцтва Ісаї?

²⁰ Чи сповнилися слова цього пророцтва? Так. Через сімдесят років після спустошення землі Юди богобійний останок повернувся з вавилонського вигнання. Він відбудував храм та місто й відновив у краї правдиве поклоніння. Завдяки поверненню євреїв на батьківщину, дану їм Богом, стало можливим друге сповнення пророцтва, яке Ісая отримав від Єгови. Що ж мало статись? (Ездри 1:1—4).

Інші сповнення

21—23. а) На кому сповнилось пророцтво Ісаї в першому столітті і як? б) Хто був «насінням святости» в першому столітті і як воно збереглось?

²¹ Пророче завдання Ісаї служило прообразом праці,  яку здійснив Месія, Ісус Христос, приблизно 800 років після того (Ісаї 8:18; 61:1, 2; Луки 4:16—21; Євреїв 2:13, 14). Хоча Ісус був більший від Ісаї, він так само виявив готовність стати посланцем свого небесного Отця, сказавши: «Ось іду, щоб волю Твою чинити» (Євреїв 10:5—9; Псалом 40:7—9).

²² Подібно до Ісаї, Ісус вірно виконував доручену йому працю й побачив таку ж реакцію. За днів Ісуса євреї так само не сприймали звістки, як ті, кому проповідував пророк Ісая (Ісаї 1:4). Під час свого служіння Ісус часто послуговувався притчами. Тому учні запитали його: «Чому притчами Ти промовляєш до них?» Ісус відповів: «Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного,— їм же не дано. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: «Почуєте слухом,— і не зрозумієте, дивитися будете оком,— і не побачите... Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!» (Матвія 13:10, 11, 13—15; Марка 4:10—12; Луки 8:9, 10).

²³ Цитуючи книгу Ісаї, Ісус показував, що це пророцтво сповнювалось у його час. Народ у цілому мав такий же стан серця, як євреї за днів Ісаї. Вони зробили себе сліпими та глухими до його звістки і теж були знищені (Матвія 23:35—38; 24:1, 2). Це сталось 70 року н. е., коли римські війська під командуванням полководця Тіта підійшли до Єрусалима й зруйнували місто та храм у ньому. Проте ще до того декотрі люди  послухались Ісуса й стали його учнями. Ісус назвав їх «щасливими» (Матвія 13:16—23, 51, НС). Він повідомив їм, що коли вони побачать «Єрусалим, військом оточений», то повинні ‘втікати в гори’ (Луки 21:20—22). Таким чином «насіння святости», яке виявляло віру й було сформоване як духовний народ, «Ізраїль Божий», врятувалось * (Галатів 6:16).

24. Як Павло застосував пророцтво Ісаї і на що це вказує?

²⁴ Приблизно в 60 році н. е. апостол Павло перебував під домашнім арештом у Римі. Там він влаштував зустріч із «знатнішими з юдеїв» та з іншими і дав їм «про Божеє Царство свідоцтва». Коли багато з них не прийняли звістки Павла, він пояснив, що це було сповненням пророцтва Ісаї (Дії 28:17—27; Ісаї 6:9, 10). Отже, Ісусові учні виконували доручення, подібне до того, яке мав Ісая.

25. Що сьогодні усвідомлюють Божі Свідки і що вони у зв’язку з цим роблять?

²⁵ Сьогодні Свідки Єгови так само усвідомлюють, що Бог Єгова перебуває у своєму святому храмі (Малахії 3:1). Подібно до Ісаї, вони кажуть: «Ось я,— пошли Ти мене!» Ці люди ревно проголошують попереджальну звістку про наближення кінця цієї злої системи речей. Але, згідно зі словами Ісуса, порівняно мало людей відкривають свої очі та вуха, щоб бачити й чути та врятуватися (Матвія 7:13, 14). Якими ж щасливими є ті, що нахиляють свої серця до слухання та ‘уздоровлюються’! (Ісаї 6:8, 10).

[Примітка]

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 94]

«Ось я,— пошли Ти мене!»

[Ілюстрація на сторінці 97]

«Аж доки міста спустіють без мешканця».