Розділ десятий

Обітниця приходу Князя миру

Ісаї 8:19—9:6

1. З чим стикається людство ще з часу Каїна?

ПРИБЛИЗНО шість тисяч років тому народилось перше людське немовля. Його назвали Каїном. Народження цієї дитини було особливим. Перед тим ніхто не бачив людського немовляти: ані його батьки, ані ангели, ані навіть Творець. Це новонароджене дитя могло принести засудженому людству надію. Яке ж було розчарування, коли, виросши, воно стало вбивцею! (1 Івана 3:12). Відтоді людство стикалося з величезною кількістю вбивств. Маючи схильність до зла, люди не живуть у мирі ні між собою, ні з Богом (Буття 6:5; Ісаї 48:22).

2, 3. Що уможливив Ісус Христос і що ми повинні робити, аби отримати такі благословення?

² Десь чотири тисячоліття після народження Каїна народилось інше немовля. Йому дали ім’я Ісус. Його народження теж було особливим. Дитя народила діва завдяки силі святого духу, причому таке народження було єдиним в історії. Коли воно народилося, сила-силенна радісних ангелів співала хвалу Богові, говорячи: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля» (Луки 2:13, 14). Ісус не став убивцею, а навпаки, відкрив для людей можливість бути в мирі з Богом та отримати вічне життя (Івана 3:16; 1 Коринтян 15:55).

³ Ісая пророкував, що Ісуса буде названо «Князем миру» (Ісаї 9:5). Він мав віддати за людство своє  життя, уможлививши таким чином прощення гріхів (Ісаї 53:11). Сьогодні мир з Богом та прощення гріхів можна отримати на основі віри в Ісуса Христа. Але такі благословення не приходять автоматично (Колосян 1:21—23). Той, хто хоче їх мати, повинен навчитися слухатись Бога Єгову. (1 Петра 3:11; порівняйте Євреїв 5:8, 9). За днів Ісаї як Ізраїль, так і Юда робили щось цілком протилежне.

Звернення до демонів

4, 5. Якою була ситуація за днів Ісаї і до кого звертались декотрі юдеї?

⁴ Через неслухняність люди за днів Ісаї перебували в жалюгідному моральному стані, у справжній ямі духовної темряви. Навіть у південному царстві Юди, де стояв Божий храм, не було миру. Через невірність юдеям загрожував напад ассирійців і попереду їх чекали важкі часи. До кого вони зверталися за допомогою? На жаль, багато звертались до Сатани, а не до Єгови. Ні, вони не кликали Сатану по імені. Ці люди, подібно до Саула, царя давнини, зайнялись спіритизмом і намагались розв’язувати свої проблеми за допомогою спілкування з мертвими (1 Самуїла 28:1—20).

⁵ Дехто навіть сприяв поширенню цього звичаю. Ісая вказує на це відступництво, говорячи: «Коли вам скажуть: «Запитуйте духів померлих [«тих, що мертвих викликають», Хом.] та чародіїв, що цвірінькають та муркають», то відповісте: «Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих?» (Ісаї 8:19). Посередники духів можуть ошукувати людей, ‘цвірінькаючи та муркаючи’. Вдаючись  до черевомовлення, медіуми можуть видавати такі особливі звуки й приписувати їх духам померлих. Проте іноді демони прямо втручаються і видають себе за мертвих, що, мабуть, і сталося, коли Саул звернувся до ворожки в Ен-Дорі (1 Самуїла 28:8—19).

6. Чому ізраїльтяни, які вдавались до спіритизму, несли особливу вину?

⁶ Усе це відбувається в Юді незважаючи на те, що Єгова заборонив спіритизм. Під Мойсеєвим Законом за такий вчинок карають смертю (Левит 19:31; 20:6, 27; Повторення Закону 18:9—12). Чому люди, які є особливою власністю Єгови, чинять такий важкий гріх? Тому що вони відвернулись від Закону Єгови та його порад і стали ‘запеклі через підступ гріха’ (Євреїв 3:13). «Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце», і вони відчужились від свого Бога (Псалом 119:70) *.

7. Як сьогодні багато людей наслідує ізраїльтян, що жили за днів Ісаї, і яке майбутнє чекає на них, якщо вони не покаються?

⁷ Вони, можливо, думали: «Яка користь із Закону Єгови, коли на нас ось-ось нападуть ассирійці?» Ці люди прагнули знайти швидкий і простий вихід зі скрутного становища і не хотіли чекати на Єгову, поки він виконає свою волю. Сьогодні також багато людей ігнорує закон Єгови і, аби розв’язати свої проблеми, вони звертаються до посередників духів, шукають порад у гороскопах і вдаються до інших форм окультизму. Наскільки ж безглуздо, що живі як у минулому, так і сьогодні звертаються за порадами до померлих. Усіх, хто займається цим, не розкаюючись, чекає таке ж майбутнє, як «душогубів, і розпусників... і ідолян, і всіх неправдомовців». У них немає надії отримати життя (Об’явлення 21:8).

 Божий «Закон й свідоцтво»

8. Що таке «Закон» і «свідоцтво», до яких ми повинні звертатись сьогодні за керівництвом?

⁸ В Юді не приховувалося закону Єгови, що забороняв спіритизм, а також його інших заповідей. Він існував у письмовій формі. Сьогодні на письмі наявне повне Боже Слово. Це Біблія, до якої входить не тільки звід божественних законів та постанов, але й розповідь про стосунки Бога з його народом. Ця біблійна розповідь про стосунки Єгови становить свідоцтво, яке вчить нас про Його особистість та риси. Замість того щоб просити порад у померлих, до кого ізраїльтяни мали звертатись за керівництвом? Ісая відповідає: «До Закону й свідоцтва!» (Ісаї 8:20а). Безперечно, ті, хто шукає правдивого знання, повинні звертатись до Божого написаного Слова.

9. Чи цитування Біблії може принести нерозкаяним грішникам якусь користь?

⁹ Можливо, декотрі ізраїльтяни, що «бавилися» в спіритизм, заявляли, ніби поважають написане Боже Слово. Але такі заяви були порожніми та лицемірними. Ісая каже: «Як вони не так кажуть, як це [«це твердження», НС], то немає для них зорі ранньої» (Ісаї 8:20б). Яке твердження Ісая має на увазі? Можливо, вислів: «До Закону й свідоцтва!». Напевно, деякі ізраїльтяни-відступники цитували Боже  Слово. Так само роблять сучасні відступники та інші. Але це лише порожні слова. Цитування віршів не приведе до «зорі ранньої», тобто просвітлення від Єгови, якщо людина не чинить його волі й продовжує дотримуватись нечистих звичаїв *.

 «Не голод на хліб»

10. Як постраждали юдеї через те, що відкинули Єгову?

¹⁰ Неслухняність Єгові веде до затьмарення розуму (Ефесян 4:17, 18). У духовному значенні юдеї осліпли, не маючи розуміння (1 Коринтян 2:14). Ісая описує їхній стан так: «Буде блукати утискуваний та голодний» (Ісаї 8:21а). Через невірність народу, особливо під час правління царя Ахаза, існування Юди як незалежного царства стоїть під загрозою. Державу оточили вороги. Ассирійське військо нападає на одне юдейське місто за іншим. Ворог спустошує родючу землю, внаслідок чого бракує їжі. Багато «утискуваних та голодних». Але край вражає ще інший вид голоду. Декілька десятиліть перед тим Амос пророкував: «Ось дні настають,— говорить Господь Бог,— і голод пошлю Я на землю,— не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова» (Амоса 8:11). Тепер Юду мучить саме такий духовний голод!

11. Чи Юда візьме для себе урок з отриманого картання?

¹¹ Чи Юда візьме для себе урок і повернеться до Єгови? Чи її люди покинуть спіритизм та ідолопоклонство й повернуться «до Закону й свідоцтва»? Єгова передбачив їхню реакцію: «Станеться, коли він зголодніє, то запіниться, і прокляне царя свого та Бога свого, і погляне догори» (Ісаї 8:21б). Багато звинувачуватимуть свого людського царя за те, що через нього виникла така ситуація. Дехто навіть нерозважно звинувачуватиме за свої лиха Єгову! (Порівняйте Єремії 44:15—18). Сьогодні багато людей реагує подібно, звинувачуючи Бога за трагедії, спричинені людським злом.

12. а) Чого зазнала Юда в результаті того, що відвернулась від Бога? б) Які постають важливі запитання?

¹² Чи проклинання Бога принесе мир мешканцям  Юди? Ні. Ісая передрікає: «Подивиться він на землю, аж ось тут горе та темнота, темрява утиску,— і він буде пхнутий у темність» (Ісаї 8:22). Поглянувши на небо, щоб звинуватити Бога, вони знову дивляться на землю, на своє безнадійне майбутнє. Ці люди відвернулись від Бога і цим спровадили на себе нещастя (Приповістей 19:3). А що ж сказати про обіцянки, які Бог дав Аврааму, Ісаку та Якову? (Буття 22:15—18; 28:14, 15). Чи Єгова не виконає їх? Чи ассирійці або якась інша військова сила припинять царювання, обіцяне правлячій лінії Юди та Давида? (Буття 49:8—10; 2 Самуїла 7:11—16). Чи ізраїльтяни будуть засуджені навіки ходити в темноті?

‘Принижена’ земля

13. Що таке «Галилея поганська» і як її ‘принижено’?

¹³ Далі Ісая згадує одну з найкатастрофічніших подій в історії нащадків Авраама: «Не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську» (Ісаї 8:23, Хом.). Галілея — це територія в північному царстві Ізраїлю. У пророцтві Ісаї до неї зараховано «землю Завулона й землю Нафталі», а також «приморську дорогу» — стародавню дорогу, що проходила коло Галілейського моря та вела до Середземного моря. За днів Ісаї цей регіон називали «Галилеєю поганською», мабуть, тому що в багатьох її містах жили неізраїльтяни *. Як же цю землю ‘принижено’? Погани — ассирійці — завоювали її, повели у вигнання  ізраїльтян і поселили в усьому регіоні поганські народи, які не були нащадками Авраама. Таким чином десятиплемінне північне царство зникло з історії як окрема держава! (2 Царів 17:5, 6, 18, 23, 24).

14. В якому розумінні «темнота» Юди буде меншою від тієї, що поглинула десятиплемінне царство?

¹⁴ Юда теж перебуває під натиском ассирійців. Чи вона, як і десятиплемінне царство, представлене Завулоном і Нефталимом, зануриться у віковічну «темноту»? Ні. «У майбутньому» Єгова зіллє благословення на південне царство Юди й навіть на край, в якому колись панувало північне царство. Як саме?

15, 16. а) Коли «у майбутньому» мала змінитись ситуація стосовно «країн Завулонової й Нефталимової»? б) Як було прославлено принижену землю?

¹⁵ На це запитання відповідає апостол Матвій у своїй натхненій оповіді про земне служіння Ісуса. Описуючи ранній період цього служіння, Матвій говорить: «Покинувши Він [Ісус] Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової, щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська! Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло» (Матвія 4:13—16).

¹⁶ Отже, «майбутнє», про яке передрікав Ісая,— це час служіння Христа на землі. Більшу частину свого земного життя Ісус провів у Галілеї. Саме в цій області він почав своє служіння і став проголошувати: «Наблизилось Царство Небесне» (Матвія 4:17). У Галілеї він виголосив відому Нагірну проповідь, вибрав апостолів, виконав перше чудо і після  свого воскресіння з’явився близько 500 послідовникам (Матвія 5:1—7:27; 28:16—20; Марка 3:13, 14; Івана 2:8—11; 1 Коринтян 15:6). Таким чином Ісус сповнив пророцтво Ісаї: прославив «землю Завулона й землю Нафталі». Звичайно, Ісус виконував своє служіння не тільки серед мешканців Галілеї. Проповідуючи добру новину по цілому краї, він «прославив» увесь ізраїльський народ, у тому числі Юду.

«Світло велике»

17. Як «Світло велике» засяяло в Галілеї?

¹⁷ А що ж сказати про «Світло велике» в Галілеї, про яке згадує Матвій? У цьому випадку він теж цитував пророцтво Ісаї. Ісая написав: «Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними» (Ісаї 9:1). Коли настало перше століття н. е., світло правди було заховане через фальшиві язичницькі погляди. Юдейські релігійні провідники збільшили цю проблему, бо тримались релігійних традицій, якими «знівечили Боже Слово» (Матвія 15:6). Смиренні йшли за «сліпими проводирями» й були пригноблені та збентежені (Матвія 23:2—4, 16). Коли з’явився Месія — Ісус — очі багатьох смиренних відкрились у надзвичайний спосіб (Івана 1:9, 12). Праця Ісуса, яку він виконував на землі, та благословення, котрі принесла його жертва, мають у пророцтві Ісаї влучну назву — «Світло велике» (Івана 8:12).

18, 19. Яку підставу для великої радості мали ті, хто позитивно зреагував на світло?

¹⁸ Ті, хто позитивно зреагував на це світло, справді мали багато підстав для радості. Ісая продовжує:  «Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!» (Ісаї 9:2). Щиросерді люди відгукнулися на проповідницьку діяльність Ісуса та його послідовників, виявивши бажання поклонятися Єгові в дусі та в правді (Івана 4:24). Менше ніж за чотири роки християнство прийняла величезна кількість людей. У день П’ятидесятниці 33 року н. е. охрестилось три тисячі осіб. Незабаром після того «число мужів... таких було тисяч із п’ять» (Дії 2:41; 4:4). Учні ревно відображали це світло, і в результаті «дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі» (Дії 6:7).

¹⁹ Подібно як хтось радіє багатому врожаю або тішиться, коли ділять цінну здобич після великої військової перемоги, послідовники Ісуса раділи зросту (Дії 2:46, 47). З часом Єгова посприяв тому, що його світло засяяло між язичниками (Дії 14:27). Тому люди всіх рас раділи, що для них відкрилась можливість наближатись до Єгови (Дії 13:48).

«Як за днів Мадіяма»

20. а) У чому виявлялось те, що мідіянітяни були ворогами Ізраїлю, і як Єгова поклав край загрозі, яку вони становили? б) Як у майбутніх «днях Мадіяма» Ісус покладе край загрозі, котру становлять вороги Божого народу?

²⁰ Діяльність Месії має довічні наслідки, і ми це бачимо з наступних слів Ісаї: «Зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма» (Ісаї 9:3). Багато століть до народження Ісаї мідіянітяни склали змову з моавітянами, щоб спокусити ізраїльтян до гріха (Числа 25:1—9, 14—18; 31:15, 16). Пізніше мідіянітяни тероризували ізраїльтян: протягом семи років нападали  на їхні села та господарства й грабували їх (Суддів 6:1—6). Але тоді через свого слугу Гедеона Єгова вщент розбив мідіянітянське військо. Немає свідчення, що після тих «днів Мадіяма» мідіянітяни хоч раз завдавали страждань народу Єгови (Суддів 6:7—16; 8:28). У близькому майбутньому Ісус Христос, більший Гедеон, завдасть смертельного удару теперішнім ворогам народу Єгови (Об’явлення 17:14; 19:11—21). Тоді, «як за днів Мадіяма», буде здобуто цілковиту й остаточну перемогу, причому не завдяки людській відвазі, а завдяки силі Єгови (Суддів 7:2—22). Після того Божий народ ніколи не ходитиме під ярмом гнобителів!

21. Що підкреслює пророцтво Ісаї стосовно воєн у майбутньому?

²¹ Вияви божественної сили — це не прославлення війни. Воскреслий Ісус є Князем миру, і, знищивши своїх ворогів, він установить вічний мир. Далі Ісая говорить, що військове спорядження буде цілком знищене вогнем: «Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров’ю — стане все це пожежею, за їжу огню» (Ісаї 9:4). Люди більше ніколи не чутимуть гучного гупання чобіт солдатів, що марширують. Ніхто не побачить заплямованих кров’ю мундирів воїнів, озлоблених війною. Війни більше не буде! (Псалом 46:10).

‘Чудесний Порадник’

22. Яке складене пророче ім’я дано Ісусові в книзі Ісаї?

²² Після чудесного народження хлопчик був названий Ісусом, що означає «Єгова є спасіння». Він мав стати Месією. Але у нього є й інші імена — пророчі імена, які вказують на його основну роль та високе становище. Одне з таких імен — Еммануїл, що значить «З нами Бог» (Ісаї 7:14, примітка). Тепер  Ісая описує інше пророче ім’я: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний [«Чудесний», Хом.] Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Ісаї 9:5). Розгляньмо всі аспекти значення цього складеного пророчого імені.

23, 24. а) Чому Ісус є ‘Чудесним Порадником’? б) Як сьогодні християнські порадники можуть наслідувати Ісусів приклад?

²³ Порадником є той, хто дає поради, радить. Будучи на землі, Ісус Христос давав чудові поради. Ми читаємо в Біблії, що «народ дивувався з науки Його» (Матвія 7:28). Він — мудрий та співчутливий Порадник і напрочуд добре розуміє людську природу. Своїми порадами Ісус не просто робить догани чи картає. Набагато частіше він дає поради у формі повчання та сповненого любові напучення. Поради Ісуса чудесні, тому що вони завжди мудрі, досконалі й надійні. Дотримання їх веде до вічного життя (Івана 6:68).

²⁴ Ісус давав поради не просто завдяки своєму блискучому розуму. Навпаки, він сказав: «Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16). Так само як це було у випадку з Соломоном, Джерелом Ісусової мудрості був Бог Єгова (1 Царів 3:7—14; Матвія 12:42). Приклад Ісуса повинен спонукувати вчителів та порадників у християнському зборі завжди ґрунтувати свої повчання на Божому Слові (Приповістей 21:30).

«Бог сильний» та «Отець вічности»

25. Що говорить нам про Ісуса, який перебуває тепер у небі, його ім’я «Бог сильний»?

²⁵ Ісус є також «Богом сильним» та «Отцем вічности». Це не означає, що він зазіхає на владу та становище Єгови, «Бога, Отця нашого» (2 Коринтян  1:2, Хом.). Ісус «не думав про захоплювання, тобто про те, щоб бути Богові рівним» (Филип’ян 2:6, НС). Його названо Богом сильним, але не Всемогутнім Богом. Ісус ніколи не думав, що він — Всемогутній Бог. Він сам говорив, що його Отець — «єдиний Бог правдивий», тобто єдиний Бог, якому слід поклонятись (Івана 17:3; Об’явлення 4:11). У Святому Письмі слово «бог» може означати «могутній» або «сильний» (Вихід 12:12; Псалом 8:6; 2 Коринтян 4:4). До приходу на землю Ісус був «богом», «існував у Божій постаті». Після воскресіння він повернувся до неба і зайняв ще вище становище (Івана 1:1, НС; Филип’ян 2:6—11, НС). Крім того, титул «бог» має додаткове значення. В Ізраїлі суддів називали «богами», й одного разу про це говорив сам Ісус (Псалом 82:6; Івана 10:35). Ісус є призначеним Єговою Суддею, який «має судити живих і мертвих» (2 Тимофія 4:1; Івана 5:30). Явно, що ім’я Бог сильний дане йому дуже влучно.

26. Чому Ісуса можна називати «Отцем вічности»?

²⁶ Титул «Отець вічности» свідчить про те, що Месіанський Цар має силу та владу дати людям можливість жити вічно на землі (Івана 11:25, 26). Наш перший батько Адам передав у спадщину смерть. Ісус, останній Адам, став «духом оживляючим» (1 Коринтян 15:22, 45; Римлян 5:12, 18). Подібно як Ісус, Отець вічности, житиме вічно, так і слухняне людство вічно зазнаватиме благословень завдяки його батьківству (Римлян 6:9).

«Князь миру»

27, 28. Які чудові благословення отримують піддані «Князя миру» тепер й отримуватимуть у майбутньому?

²⁷ Окрім вічного життя, людина також потребує миру як з Богом, так і з ближнім. Ті, хто приймає  правління «Князя миру», вже тепер ‘перекували мечі свої на лемеші, а списи свої — на серпи’ (Ісаї 2:2—4). Вони не виношують у собі ненависті через політичні, територіальні, расові чи економічні відмінності. Ці люди об’єднано поклоняються одному правдивому Богові Єгові і працюють над тим, щоб зберігати мирні стосунки з ближніми як у зборі, так і поза ним (Галатів 6:10; Ефесян 4:2, 3; 2 Тимофія 2:24).

²⁸ У визначений Богом час Христос встановить на землі мир, всесвітній мир, міцно поставлений, довічний (Дії 1:7). «Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки» (Ісаї 9:6а). Застосовуючи владу як Князь миру, Ісус не буде вдаватися до тиранічних заходів. Він не позбавлятиме своїх підданих свободи волі й не буде поневолювати їх. Навпаки, він здійснюватиме усе «правосуддям та правдою». Яка ж приємна зміна!

29. Що ми повинні робити, якщо хочемо зазнавати благословень вічного миру?

²⁹ Якщо взяти до уваги чудові значення Ісусового пророчого імені, то закінчення цієї частини пророцтва, зроблене Ісаєю, викликає справжнє захоплення. Він пише: «Ревність Господа Саваота це зробить!» (Ісаї 9:6б). Єгова діє з ревністю та завзяттям. Він нічого не робить байдуже. Ми можемо бути впевненими: Бог повністю зробить усе, що обіцяє. Отже, якщо хтось прагне мати вічний мир, нехай служить Єгові від усього серця. Тож, подібно до Бога Єгови та Ісуса, Князя миру, нехай усі Божі слуги будуть ‘ревні до добрих діл’ (Тита 2:14, Хом.).

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Карта/Ілюстрація на сторінці 122]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Хоразін

Віфсаїда

Капернаум

Генісаретська рівнина

Галілейське море

Магадан

Тіверіяда

Йордан

ГАДАРА

Гадара

 [Ілюстрації на сторінці 119]

Як народження Каїна, так і народження Ісуса були особливими. Лише народження Ісуса принесло добрий результат.

[Ілюстрація на сторінці 121]

Буде голод, набагато гірший від голоду на хліб та спраги на воду.

 [Ілюстрація на сторінці 127]

Ісус був світлом у краї.