Розділ третій

‘Прийдіть і розсудимось’

Ісаї 1:10—31

1, 2. До кого прирівнює Єгова правителів і мешканців Єрусалима та Юди і чому це обґрунтовано?

МОЖЛИВО, мешканці Єрусалима хочуть виправдати себе, почувши слова осуду, записані в Ісаї 1:1—9. Вони, звичайно, з гордістю вказали б на всі жертви, які складали Єгові. Однак у віршах з 10-го по 15-й Єгова дає рішучу відповідь тим, хто займає таку позицію. Ми читаємо: «Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморрський» (Ісаї 1:10).

² Жителі Содома й Гоморри були знищені не тільки за статеві збочення, але й за безсердечність і пиху (Буття 18:20, 21; 19:4, 5, 23—25; Єзекіїля 16:49, 50). Слухачі Ісаї мусять бути шоковані, коли чують, як їх прирівнюється до мешканців тих проклятих міст *. Але Єгова бачить людей такими, якими вони є, й Ісая не пом’якшує Божої звістки, щоб ‘влещувати їхні вуха’ (2 Тимофія 4:3).

3. Що Єгова має на увазі, коли каже, що він «наситився» жертвами, які приносили люди, і чому в нього таке відчуття?

³ Зауважте, які почуття викликає в Єгови формалістичне поклоніння його народу. «Нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та  овець і козлів не жадаю!» (Ісаї 1:11). Цей народ забув, що Єгова не перебуває в залежності від їхніх жертв (Псалом 50:8—13). Він не потребує нічого з того, що можуть жертвувати йому люди. Тому вони помиляються, якщо думають, ніби своїми нещирими жертвами роблять Єгові милість. Єгова тут вживає яскраву метафору. Вислів: «Наситився Я» — перекладається також як: «Я пересичений». Чи вам знайоме відчуття такої ситості, що сам лише вигляд їжі викликає огиду? Ті жертви викликали в Єгови саме таке відчуття: вони були для нього дуже огидними!

4. Як в Ісаї 1:12 відверто викривається, що народ марно відвідує храм у Єрусалимі?

⁴ Єгова продовжує: «Як приходите ви, щоб з’явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої?» (Ісаї 1:12). Хіба ж Єгова сам не дав їм закон, який вимагає ‘з’являтися перед його лице’, тобто відвідувати його храм в Єрусалимі? (Вихід 34:23, 24). Так, але вони ходять туди тільки задля формальності, без чистих спонук, а чисте поклоніння є для них рутиною. Для Єгови численні візити на його подвір’я — це просто ‘топтання’, через яке лише нищиться підлога.

5. Які обряди, пов’язані з поклонінням, виконували юдеї і чому вони стали «тягарем» для Єгови?

⁵ Тож не дивно, що далі Єгова вживає ще гостріші слова! «Не приносьте ви більше марнотного дару [«хлібні жертви», НС], ваше кадило — огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів,— не можу знести я марноти цієї [«використання надприродної сили поряд з урочистими зборами», НС]!... Новомісяччя ваші й усі ваші свята — ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем,— Я змучений зносити їх» (Ісаї 1:13, 14). Принесення хлібних жертв, паління кадила, дотримання субот, урочисті збори — усе це входить у Божий Закон для ізраїльтян. Говорячи про  «новомісяччя», Закон лише наказує їх відзначати. Але довкола цих свят поступово розвинулись ще й певні добрі традиції (Числа 10:10; 28:11). Новомісяччя святкують як щомісячну суботу, коли люди відпочивають від роботи і навіть збираються, щоб послухати настанов від пророків та священиків (2 Царів 4:23; Єзекіїля 46:3; Амоса 8:5). У такому відзначанні немає нічого поганого. Проблема полягає в тому, що вони роблять з цього показне видовище. Крім того, формально дотримуючись Божого Закону, євреї разом з тим використовують «надприродну силу» — вдаються до спіритичних обрядів *. Тому такі обряди, пов’язані з поклонінням, є для Єгови «тягарем».

6. В якому значенні Єгова є «змученим»?

⁶ Як же тоді Єгова може почуватися «змученим»? Адже він має «всесильність [«надмір динамічної енергії», НС]... Він не змучується та не втомлюється» (Ісаї 40:26, 28). Єгова використовує тут яскраву метафору, щоб ми змогли зрозуміти його почуття. Чи ви носили важкий тягар так довго, що аж падали від утоми й прагнули скинути його? Саме так почувається Єгова, коли його народ поклоняється йому лицемірно.

7. Чому Єгова припинив слухати молитви свого народу?

⁷ Далі Єгова говорить про більш особистий обряд, пов’язаний з поклонінням: «Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас,— ваші руки наповнені кров’ю» (Ісаї 1:15). Руки, простягнуті долонями догори,— це жест, що виражає благання. Для Єгови така поза стала беззмістовною, бо руки тих людей наповнені кров’ю. В їхньому краї поширюється насильство.  Скрізь пригноблюють слабких. Такі самолюбні гнобителі виявляють велику зухвалість, звертаючись у молитві до Єгови та просячи благословень. Тож не дивно, що Єгова каже: «Я не слухаю вас»!

8. Якої помилки допускається сьогодні загальновизнане християнство і як декотрі християни потрапляють у подібну пастку?

⁸ Сьогодні загальновизнане християнство так само не може заробити собі Божого схвалення безперервними повтореннями марних молитов та іншими релігійними «ділами» (Матвія 7:21—23, НС). Як же важливо, щоб ми не потрапили в таку саму пастку. Іноді християнин, впавши в серйозний гріх, думає: «Коли я приховуватиму те, що роблю, але розширю свою діяльність у християнському зборі, мої вчинки якось анулюють гріх». Такі формальні діла не подобаються Єгові. Як показують наступні вірші Ісаї, від духовної хвороби існують тільки одні ліки.

 Ліки від духовної хвороби

9, 10. Наскільки важливою є чистота в поклонінні Єгові?

⁹ Тепер Єгова, співчутливий Бог, переходить на м’якший, приємніший тон. «Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте [«шукайте», Хом.], карайте грабіжника [«гнобителя», НС], дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!» (Ісаї 1:16, 17). Тут ми бачимо перелік дев’яти вимог, тобто наказів. Перші чотири негативні у тому розумінні, що пов’язані із звільненням від гріха, а п’ять останніх — це позитивні дії, які допомагають отримати благословення Єгови.

¹⁰ Миття й чистота завжди займали важливе місце в чистому поклонінні (Вихід 19:10, 11; 30:20; 2 Коринтян 7:1). Але Єгова хоче, щоб очищення було глибшим, щоб воно сягало самих сердець його поклонників. Найважливішою є моральна та духовна чистота, і саме про неї тут говорить Єгова. Перші два накази з 16-го вірша не є простим повторенням. Один знавець граматики єврейської мови висуває припущення, що перший наказ — «умийтесь» — стосується початкового очищення, тимчасом як другий — «очистьте себе» — говорить про постійні старання підтримувати чистоту.

11. Що потрібно зробити, аби побороти гріх, і чого нам ніколи не слід робити?

¹¹ Ми нічого не можемо приховати від Єгови (Йова 34:22; Приповістей 15:3; Євреїв 4:13). Отже його наказ: «Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх» — означає тільки одне: перестати чинити лихе. Це не означає, що ми повинні намагатись приховувати серйозні гріхи, оскільки вже сама така поведінка є гріхом. Слова Приповістей 28:13 застерігають: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний».

12. а) Чому важливо ‘вчитися чинити добро’? б) Як зокрема старійшини можуть застосовувати накази ‘шукати правосуддя’ та ‘карати гнобителя’?

 ¹² З позитивних дій, до яких Єгова закликає у 17-му вірші 1-го розділу Ісаї, можна багато навчитись. Зауважте, він не просто говорить: «Чиніть добро», але: «Навчіться чинити добро». Аби розуміти, що є добром у Божих очах, і прагнути робити його, потрібно особисто вивчати Боже Слово. Крім того, Єгова не просто каже: «Чиніть правосуддя», але: «Правосуддя шукайте». Навіть досвідчені старійшини повинні ґрунтовно досліджувати Боже Слово, щоб довідатись, як правильно діяти в деяких складних ситуаціях. Також, згідно з наступним наказом Єгови, на них лежить відповідальність ‘карати гнобителя’. Ці накази є важливими для сьогоднішніх християнських пастирів, оскільки вони повинні захищати отару від «лютих вовків» (Дії 20:28—30).

13. Як ми сьогодні можемо застосовувати накази щодо сироти та вдови?

¹³ Останні два накази стосуються більш вразливої групи Божого народу — сиріт та вдів. Світ охоче визискує їх у своїх цілях, але таке явище не повинне спостерігатись серед Божого народу. Керуючись любов’ю, старійшини ‘дають суд’ сиротам у зборі: допомагають їм, щоб у світі, який хоче визискувати їх і зіпсувати, вони відчували справедливе ставлення та захист. Старійшини ‘заступаються за вдову’; це єврейське слово також може означати «борються» за неї. Справді, усі християни мають бути захистом і втіхою для тих, хто цього потребує, та виявляти їм справедливість, бо ці люди є цінні для Єгови (Михея 6:8; Якова 1:27).

14. Яку позитивну звістку поміщено в Ісаї 1:16, 17?

¹⁴ Яку ж рішучу та позитивну звістку дав Єгова через ці дев’ять наказів! Інколи причетні до гріха переконують себе, що робити правильне не в їхніх  силах. Такий погляд знеохочує. Крім того, він неправильний. Єгова знає й хоче, щоб ми теж знали: з Його допомогою будь-який грішник може покинути свій грішний шлях, навернутись і робити правильне.

Співчутливе й справедливе благання

15. Як інколи дехто неправильно розуміє вислів: «Розсудимось» — і що він насправді означає?

¹⁵ Єгова починає говорити ще з більшою теплотою та співчуттям. «Прийдіть, і будемо правуватися [«розсудимось», Хом.],— говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин,— стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,— то стануть мов вовна вони!» (Ісаї 1:18). Запрошення, яким починається цей чудовий вірш, часто неправильно розуміють. Наприклад, у «Новій англійській Біблії» говориться: «Ґрунтовно обговорімо», нібито задля згоди обидві сторони повинні в чомусь поступитись. Але це неправильно! Єгову немає в чому звинувачувати, особливо в тому, як він ставився до цього бунтівного, лицемірного народу (Повторення Закону 32:4, 5). Цей вірш не говорить про дискусію на рівних, в якій сторони повинні виявляти готовність іти на компроміс, а про суд, котрий має встановити справедливість. Можна сказати, що Єгова тут неначе викликає Ізраїль на суд.

16, 17. Звідки ми знаємо, що Єгова готовий простити навіть серйозні гріхи?

¹⁶ Можливо, таке запрошення лякає, але Єгова є наймилосерднішим і найспівчутливішим Суддею. Ніхто не прощає так, як він (Псалом 86:5). Він єдиний може взяти гріхи ізраїльтян, котрі є, «як кармазин», і очистити їх, зробивши «білими, мов сніг». Жодні людські зусилля, жодні правила поведінки, жертви чи молитви не можуть усунути пляму, накладену гріхом. Гріх змивається лише завдяки прощенню Єгови. Бог дає таке прощення тільки за умов, визначених ним, і однією з таких умов є щире покаяння, що походить від серця.

 ¹⁷ Ця істина є настільки важливою, що Єгова повторює її, вживаючи інший поетичний вислів: гріхи, подібні до «багряниці», стануть, як нова, непофарбована, біла вовна. Єгова хоче, щоб ми знали: він справді є Тим, Хто прощає гріхи, навіть дуже серйозні, коли бачить, що ми щиро розкаюємось. Тим, кому важко повірити, що це стосується їх особисто, варто розглянути випадок Манасії. Він страшенно грішив, причому довгі роки. Однак цей цар покаявся, і Єгова йому простив (2 Хронік 33:9—16). Єгова хоче, щоб усі ми, у тому числі ті, хто вчинив серйозні гріхи, знали: ‘розсудитися’ з ним ніколи не пізно.

18. Який вибір поставив Єгова перед своїм бунтівним народом?

¹⁸ Єгова нагадує своїм людям, що вони мають зробити вибір. «Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати. А коли ви відмовитеся й неслухняними будете,— меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце!» (Ісаї 1:19, 20). Тут Єгова наголошує на важливості мати правильний склад розуму і вживає ще іншу яскраву метафору, щоб підкреслити цю думку. Перед юдеями поставлено вибір: або вони будуть їсти, або їх поїдять. Якщо склад думок спонукуватиме їх охоче слухатись і підкорятись Єгові, тоді вони споживатимуть добрі плоди землі. Проте якщо склад розуму цих людей і далі штовхатиме їх до бунтівної поведінки, меч ворогів пожере їх! Неможливо навіть собі уявити, що цей народ надав би перевагу мечу своїх ворогів над милосердям та достатком, які походять від вибачливого Бога. А втім, як показують наступні вірші, саме такий вибір зробили жителі Єрусалима.

Жалобна пісня над улюбленим містом

19, 20. а) Як Єгова передає своє почуття, викликане зрадою? б) В якому значенні ‘справедливість пробувала в Єрусалимі’?

¹⁹ Читаючи Ісаї 1:21—23, можна побачити все те зло, яке панувало в Єрусалимі в той час. Тут Ісая  починає свою натхнену поему в стилі жалобної пісні, тобто голосіння: «Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же — розбійники!» (Ісаї 1:21).

²⁰ Як же впало місто Єрусалим! Колись воно було як вірна дружина, тепер же стало розпусницею. Які ще слова можуть яскравіше передати почуття Єгови, викликані зрадою, та його розчарування? Був час, коли у цьому місті ‘пробувала справедливість’. Коли саме? Ще тоді, як Ізраїлю не було, за часів Авраама, це місто називалось Салим. Над ним правив чоловік, який займав становище і царя, і священика. Його ім’я — Мелхиседек — означало «цар правди» і, очевидно, добре йому підходило (Євреїв 7:2; Буття 14:18—20). Приблизно через 1000 років після правління  Мелхиседека Єрусалим досяг свого розквіту за царювання Давида та Соломона. «Справедливість у нім пробувала» особливо тоді, коли царі давали добрий приклад народу, ходячи дорогами Єгови. Але за днів Ісаї такі часи канули в забуття.

21, 22. Що символізує жужелиця та розбавлене пиво і чому провідники Юди заслуговують таких слів?

²¹ Велика вина за цю складну ситуацію лежить на провідниках народу. Ісая продовжує голосити: «Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво [«пшеничне пиво», НС] водою розпущене... Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить» (Ісаї 1:22, 23). Дві яскраві словесні картини, представлені одна за одною, підготовляють читача до подальшого образу. Коваль збирає біля горна жужелицю з розплавленого срібла й викидає її геть. Ізраїльські князі та судді подібні до тієї жужелиці, а не до срібла. Їх слід відкинути. Вони не мають більшої цінності від пива, котре було розбавлене водою і втратило смак. Нічого не залишається, як тільки вилити такий напій!

²² Двадцять третій вірш показує, чому ці керівники заслуговують таких слів. Мойсеїв Закон ушляхетнював Божий народ, виділивши його з-поміж інших. Це видно, наприклад, з наказу захищати сиріт та вдів (Вихід 22:21—23). Але за днів Ісаї сирота не мав надії, що справу в суді розв’яжуть на його користь. А вдова навіть не могла добитися, щоб хтось вислухав її справу, не кажучи вже про те, щоб заступився за неї. Ні, ці судді та провідники були надто зайняті своїми інтересами: шукали хабарів, ганялись за дарунками й були друзями злодіям, мабуть, захищаючи злочинців, а їхні жертви й далі страждали. І що гірше, вони були «вперті», бо затято йшли лиходійським шляхом. Наскільки ж поганий стан справ!

 Єгова очистить свій народ

23. Які почуття виражає Єгова до своїх ворогів?

²³ Єгова не терпітиме вічно такого зловживання владою. Ісая продовжує: «Тому то говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїлів: О, буду Я тішитися над Своїми супротивниками [«звільнюся від своїх супротивників», НС], і помщусь на Своїх ворогах!» (Ісаї 1:24). Тут Єгові дано три титули, і цим наголошується на його праві володарювати й на його величезній силі. Вигук: «О!» — вказує, мабуть, на те, що тепер в Єгови почуття жалю змішане з рішучістю діяти відповідно до свого гніву. Він, звичайно, має для цього підставу.

24. Через який процес очищення мав пройти народ Єгови?

²⁴ Люди Єгови зробилися його ж ворогами. Вони цілком заслуговують божественної помсти. Єгова ‘звільниться’ від них, тобто позбудеться їх. Чи це означає, що він повністю і назавжди зітре з поверхні землі народ, який носить його ім’я? Ні, бо Єгова далі каже: «І на тебе Я руку Свою оберну, і твою жужелицю немов лугом витоплю, і все твоє оливо [«відходи», НС] повідкидаю!» (Ісаї 1:25). Тут Єгова використовує для прикладу процес очищення. У старовину майстер часто за допомогою лугу відділяв жужелицю від дорогоцінного металу. Так само Єгова, який не вважає свій народ цілковито злим, ‘покарає його за правом’. Він усуне з-поміж тих людей тільки «відходи» — упертих, небажаних осіб, що не хочуть навчатись і слухатись * (Єремії 46:28). Цими словами Ісая мав привілей записати історію наперед.

25. а) Як Єгова очистив свій народ у 607 році до н. е.? б) Коли Єгова очищував свій народ у теперішні часи?

²⁵ Єгова таки очистив свій народ, усунувши жужелицю, що складалась із зіпсутих провідників та інших  бунтарів. Багато років після смерті Ісаї, тобто 607 року до н. е., Єрусалим було знищено, а його мешканців забрано у вигнання до Вавилону, яке тривало 70 років. До певної міри ця подія подібна до того, що Єгова зробив набагато пізніше. Пророцтво з Малахії 3:1—5, записане через багато років після вавилонського вигнання, показує, що Бог ще раз мав провести очищувальну роботу. Воно вказує на час, коли Бог Єгова мав прийти у свій духовний храм у супроводі «Ангола заповіту [«посланця угоди», НС]», Ісуса Христа. Це, очевидно, сталося наприкінці Першої світової війни. Єгова перевірив усіх тих, що називали себе християнами, відсіюючи правдивих від неправдивих. Який був наслідок такого відсіювання?

26—28. а) Яке початкове сповнення мали слова, записані в Ісаї 1:26? б) Як це пророцтво сповнюється в наш час? в) Як це пророцтво може сьогодні допомогти старійшинам?

²⁶ Єгова відповідає: «Верну твоїх суддів, як перше було, і твоїх радників, як напочатку. По цьому тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне! Правосуддям Сіон буде викуплений, а той, хто навернеться в нім,— справедливістю» (Ісаї 1:26, 27). Стародавній Єрусалим побачив початкове сповнення цього пророцтва. Після того як 537 року до н. е. вигнанці повернулись до свого улюбленого міста, там, як і в минулому, знову були вірні судді та радники. Пророки Огій та Захарій, священик Ісус, переписувач Ездра та намісник Зоровавель — усі ці чоловіки служили провідниками вірного останку, який повернувся на батьківщину, і водили його Божими дорогами. Проте у XX столітті відбулося ще важливіше сповнення цього пророцтва.

²⁷ У 1919 році закінчився особливий період випробувань сучасного народу Єгови. Його було визволено від духовної неволі Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії. Тоді чітко виявилась  різниця між вірним помазаним останком та відступницьким духівництвом загальновизнаного християнства. Бог знову поблагословив свій народ, ‘вернувши його суддів та радників’— вірних чоловіків, які дають поради Божому народу згідно з Його Словом, а не згідно з людськими традиціями. Сьогодні серед членів «малої черідки», яка стає дедалі меншою, та мільйонів їхніх супутників, «інших овець», яких стає щораз більше, нараховується тисячі таких чоловіків (Луки 12:32; Івана 10:16; Ісаї 32:1, 2; 60:17; 61:3, 4).

²⁸ Старійшини пам’ятають, що в разі потреби вони мають діяти в зборі як «судді», щоб зберігати його моральну та духовну чистоту й виправляти правопорушників. Вони з усіх сил намагаються робити все так, як хоче Бог, наслідуючи його милосердне, врівноважене почуття справедливості. Однак у більшості питань вони служать як «радники». Звичайно, їхня роль дуже відрізняється від становища князя чи тирана. Ці чоловіки докладають усіх зусиль, аби навіть не складалось враження, ніби вони ‘панують над спадком Божим’ (1 Петра 5:3).

29, 30. а) Що, за словами Єгови, мало статися з тими, хто не хотів скористатись із його очищувального процесу? б) В якому значенні люди «посоромлені» через їхні дерева та садки?

²⁹ А що сказати про «жужелицю», згадану в пророцтві Ісаї? Що стається з тими, хто не хоче скористатися з Божого процесу  очищення? Ісая продовжує: «А знищення [«погибель», Хом.] грішників та винуватців відбудеться разом, і ті, що покинули Господа, будуть понищені. І будете ви посоромлені за ті дуби, що їх пожадали, і застидаєтеся за садки, які вибрали ви» (Ісаї 1:28, 29). Ті, що бунтувалися та грішили проти Єгови і не зважали на застереження його пророків, аж поки було запізно щось змінити, таки зазнали «погибелі» й були «понищені». Це сталося 607 року до н. е. Але що означають слова про дуби та садки?

³⁰ Юдеї постійно займалися ідолопоклонством. Дерева, сади та ліски часто відігравали важливу роль в їхніх зіпсутих звичаях. Наприклад, поклонники Ваала та його «дружини» Астарти вірили, що в сухий період обидва божества були мертві й поховані. За переданням, коли вони пробуджувались і вступали в статеві зносини, земля ставала родючою. Тому, аби спонукати їх до цього, ідолопоклонники збирались разом у лісках чи садах і під «священними» деревами займались статевими збоченнями. Коли розпочинались дощі й земля ставала родючою, честь за це віддавалась фальшивим богам, а віра ідолопоклонників в їхні забобони ще більше зміцнялась. Але коли Єгова навів на тих ідолопоклонників погибель та знищення, їх не захистив жоден бог-ідол. Бунтівники були «посоромлені» через безсилі дерева та садки.

31. З чим, гіршим від сорому, стикнулись ідолопоклонники?

³¹ А втім, ідолопоклонницькі юдеї стикнулися з чимсь гіршим від сорому. Єгова переходить до іншого прикладу, прирівнюючи до дерева самих ідолопоклонників. «Станете ви, як той дуб, що листя всихає йому, і як сад, що не має води» (Ісаї 1:30). Для мешканців Близького Сходу, де клімат гарячий та сухий, цей приклад дуже влучний. Жодне дерево чи садок не проіснують довго, якщо їх постійно не підливати. Така висохла рослинність дуже  легко загоряється. Тому приклад із 31-го вірша добре підходить до попереднього.

32. а) Хто є тим «сильним», про якого говориться в 31-му вірші? б) В якому значенні він стане «кострицею», яка «іскра» запалить його і з яким результатом?

³² «Станеться сильний кострицею, його ж діло — за іскру, і вони обоє попаляться разом,— і не буде нікого, хто б те погасив!» (Ісаї 1:31). Хто є тим «сильним»? Вжитий тут єврейський вислів передає думку про міць та добробут. Він, очевидно, стосується заможного, самовпевненого поклонника фальшивих богів. За днів Ісаї (те саме можна сказати і про наш час) було багато людей, котрі відкидали Єгову та його чисте поклоніння. Здавалося, дехто навіть мав успіх. Однак Єгова застерігає, що такі люди стануть, наче «костриця», наче ламке й сухе клоччя, що розпадається, як тільки «понюхає» вогню (Суддів 16:8, 9). Діло ідолопоклонника — його боги-ідоли, багатство чи будь-що, чому він поклоняється замість Єгови,— буде подібним до спалаху «іскри». Як іскру, так і кострицю поглине, зітре вогонь, якого ніхто не зможе погасити. Жодна сила у всесвіті не зможе скасувати досконалих присудів Єгови.

33. а) Як застережливі звістки від Бога про прийдешній суд свідчать також про його милосердя? б) Яку нагоду дає тепер Єгова людству і як це стосується кожного з нас?

³³ Чи ця остання звістка сумісна зі звісткою милосердя та прощення у 18-му вірші? Звичайно! Єгова наказав записати такі перестороги й доручив своїм слугам проголосити їх саме тому, що він милосердний. Зрештою, він «не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). Сьогодні кожен правдивий християнин має привілей проголошувати людям застережливі звістки, щоб розкаяні могли скористатися з Божого великодушного прощення й жити вічно. Який же добрий Єгова, що дає людству нагоду ‘розсудитись’ з ним, поки ще не пізно!

[Примітки]

[Запитання для вивчення]