Єгова підвищує свого Месіанського Слугу
Розділ чотирнадцятий
Єгова підвищує свого Месіанського Слугу
1, 2. а) Опишіть ситуацію, з якою зіткнулося багато євреїв на початку I століття н. е. б) Що Єгова зробив для того, аби допомогти вірним євреям розпізнати Месію?
УЯВІТЬ, що вам треба зустрітися з важливою високопоставленою особою. Визначено час і місце зустрічі. Але ви не знаєте, як той чоловік виглядає, до того ж він прибуде тихо, без помпезності. Як його розпізнати? Великою поміччю може бути детальний опис цієї особи.
2 На початку I століття н. е. багато євреїв зіткнулося з подібною ситуацією. Вони очікували Месію — найважливішу людину, яка будь-коли жила (Даниїла 9:24—27; Луки 3:15). Але як вірним євреям розпізнати його? Єгова, послуговуючись єврейськими пророками, описав у подробицях події, пов’язані з життям Месії. Це мало допомогти проникливим людям безпомилково розпізнати його.
3. Як описано Месію в Ісаї 52:13—53:12?
3 Мабуть, жодне пророцтво про Месію з Єврейських Писань не є таким чітким, як пророцтво з Ісаї 52:13—53:12. Понад 700 років наперед Ісая описав не зовнішність Месії, а важливіші подробиці: показав, чому і як страждатиме Месія, а також подав деталі стосовно його смерті, похорону та звеличення. Розгляд цього пророцтва і його сповнення, зігріє нам серце та зміцнить віру.
«Мій Слуга» — хто він?
4. Які ідеї щодо «Слуги» висували декотрі єврейські тлумачі і чому ці ідеї не узгоджуються із пророцтвом Ісаї?
4 Ісая саме розповів про визволення євреїв з вавилонського вигнання. Тепер, сподіваючись набагато величнішої події, він записує слова Єгови: «Ось стане розумне робити [«діятиме з проникливістю», НС] Мій Отрок [«Слуга», Хом.], підійметься й буде повищений, і височенним Він стане» (Ісаї 52:13). Тож ким був цей «Слуга»? Протягом століть єврейські тлумачі висували багато ідей. Дехто заявляв, що за цим образом стояв увесь ізраїльський народ під час перебування у вавилонському вигнанні. А втім, таке пояснення не узгоджується з пророцтвом. Божий Слуга йде на страждання добровільно. Хоча він невинний, але страждає за гріхи інших. Навряд чи тут говориться про єврейський народ, адже він пішов у вигнання через грішну поведінку (2 Царів 21:11—15; Єремії 25:8—11). Інші говорили, що Слуга — це члени лицемірно-праведної еліти Ізраїля і що вони страждали за грішних ізраїльтян. Але під час утисків Ізраїля жодна група не страждала за іншу.
5. а) Як застосовували пророцтво Ісаї декотрі єврейські тлумачі? (Дивіться примітку). б) Як у біблійній книзі Дії чітко показано, хто був Слугою?
5 У дохристиянський період — це також певною мірою стосується перших століть нашої ери — деякі єврейські тлумачі вказували, що це пророцтво стосується Месії. Те, що їхні висновки були правильні, видно з Християнських грецьких Писань. Як повідомляє книга Дії, коли ефіопський скопець сказав, що не знає, про якого Слугу говориться в пророцтві Ісаї, Пилип «благовістив про Ісуса йому» (Дії 8:26—40; Ісаї 53:7, 8). Інші біблійні книги також показують, що Ісус Христос — Месіанський Слуга з пророцтва Ісаї *. Обговорюючи це пророцтво, ми побачимо беззаперечну аналогію між описом життя того, кого Єгова називає «Мій Слуга», та життям Ісуса з Назарета.
6. Як пророцтво Ісаї вказує, що Месія успішно виконає Божу волю?
6 Пророцтво починається описом того, з яким успіхом Месія виконає Божу волю. Слово «Слуга» вказує, що він підкорятиметься Божій волі так само, як слуга підкоряється своєму господарю. Завдяки цьому він «діятиме з проникливістю». Проникливість — це здатність вникнути в суть тої чи іншої ситуації. Діяти з проникливістю — означає діяти розсудливо. Ось що говорить один довідник стосовно вжитого тут єврейського дієслова: «Основне значення цього слова — розсудливі та мудрі вчинки. Той, хто діє мудро, матиме успіх». Месія справді матиме успіх, і це засвідчують слова пророцтва про те, що він ‘буде повищений і височенним стане’.
7. У якому розумінні Ісус Христос ‘діяв з проникливістю’ і як він був ‘повищений і височенним став’?
7 Ісус справді ‘діяв з проникливістю’: виявляв розуміння біблійних пророцтв, які його стосувалися, і керувався ними, щоб виконувати волю Отця (Івана 17:4; 19:30). Який був наслідок цього? Після воскресіння та вознесіння Ісуса на небо «Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я» (Филип’ян 2:9; Дії 2:34—36). Пізніше, у 1914 році, прославлений Ісус був піднесений ще вище. Єгова підвищив його, посадивши на трон Месіанського Царства (Об’явлення 12:1—5). Він був ‘повищений і височенним став’.
«Ним дивувались»
8, 9. Як земні правителі сприймуть звеличеного Ісуса, коли він прийде виконати Божий вирок, і чому?
8 Як народи та їхні правителі сприймуть підвищеного Месію? Якщо на хвилю випустити коментар, вставлений у другій частині 14-го вірша, то прочитаємо це пророцтво так: «Як багато-хто Ним дивувались... Отак Він здивує численних народів, царі свої уста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не говорено їм, і зрозуміють, чого не чували вони» (Ісаї 52:14а, 15). Цими словами Ісая описує не першу появу Месії, а його останнє зіткнення із земними правителями.
9 Коли підвищений Ісус прийде, щоб виконати присуд, винесений цій безбожній системі речей, земні правителі ‘дивуватимуться Ним’. Щоправда, людські правителі буквально не бачитимуть прославленого Ісуса. Але вони побачать видимі докази його потуги, котру він виявлятиме як небесний Борець, що виступає від імені Єгови (Матвія 24:30). Вони будуть змушені звернути увагу на те, чого не чули від релігійних провідників — Ісус є Виконавцем Божих присудів! Звеличений Слуга, з яким зіткнуться правителі, діятиме так, як вони того не очікували.
10, 11. В якому розумінні в I столітті образ Ісуса було спотворено, тобто змінено, і як це робиться сьогодні?
10 У коментарі, котрий з’являється в 14-му вірші як вставне речення, Ісая говорить: «Такий то був змінений образ Його, що й не був людиною, а вигляд Його, що й не був сином людським» (Ісаї 52:14б). Чи образ Ісуса був змінений, тобто чи він мав якісь вади у своїй зовнішності? Ні. Хоча Біблія не описує в подробицях, як Ісус виглядав, але немає сумніву, що досконалий Божий Син мав гарну поставу та привабливі риси обличчя. Очевидно, слова Ісаї стосуються приниження, якого зазнав Ісус. Він сміливо викривав тогочасних релігійних провідників, називаючи їх лицемірами, обманщиками та вбивцями, а вони у відповідь лихословили його (1 Петра 2:22, 23). Ці люди говорили, що Ісус — порушник закону, богозневажник, ошуканець і бунтівник проти Риму. Отже, фальшиві обвинувачі змалювали цілком спотворений, тобто змінений, образ Ісуса.
11 Сьогодні Христа й далі виставляють у фальшивому світлі. Для більшості людей Ісус — це немовля, що лежить у яслах для худоби, або трагічний герой, прибитий цвяхами до хреста: на його обличчі відображено передсмертні муки, а на голові лежить вінок із тернини. Такі уявлення підтримуються представниками духівництва загальновизнаного християнства. Вони не представляють Ісуса як могутнього небесного Царя, котрому народи будуть давати звіт. Незабаром, коли людські правителі зіткнуться зі звеличеним Ісусом, їм доведеться мати справу з Месією, який має «всяку владу на небі й на землі»! (Матвія 28:18).
Хто повірить у цю добру новину?
12. Які цікаві запитання піднято в Ісаї 53:1?
12 Описавши дивовижне перетворення Месії,— від «зміненого» до «височенного»,— Ісая запитує: «Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє?» (Ісаї 53:1). Ці слова Ісаї піднімають цікаві запитання: чи дане пророцтво сповниться? Чи «рамено Господнє», яке символізує здатність Єгови виявляти силу, покаже себе і виконає ці слова?
13. Як Павло показав, що пророцтво Ісаї сповнилося на Ісусі, і як євреї відгукнулися на цю добру новину про Ісуса?
13 Відповідь, безсумнівно, є ствердною. Павло в Посланні до римлян цитує слова Ісаї, аби показати, що пророцтво, почуте й записане Ісаєю, сповнилося на Ісусі. Прославлення Ісуса після страждань, які він зносив на землі, було доброю новиною. «Але,— говорить Павло, маючи на увазі невіруючих євреїв,— не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Римлян 10:16, 17). На жаль, за днів Павла мало хто повірив у добру новину про Божого Слугу. Чому?
14, 15. Як Ісая описує появу Месії на землі?
14 Далі пророцтво пояснює ізраїльтянам, чому поставлено запитання, записані в 1-му вірші, і таким чином проливається світло на те, чому багато людей не прийме Месії: «Він виріс перед [спостерігачем], мов галузка, і мов корінь з сухої землі,— не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати» (Ісаї 53:2). У цьому вірші детально змальовано появу Месії на землі. Початок його життя буде скромний, і спостерігачам здаватиметься малоймовірним, що він чогось досягне в житті. Він виглядатиме, як проста галузка — ніжний пагінчик, який росте на стовбурі або гілці дерева. Також він нагадуватиме корінь, котрий не може жити без води, але росте в сухому, неродючому ґрунті. До того ж Месія не прийде з царською пишнотою та блиском: не матиме царської одежі чи сліпучих діадем. Початок його перебування на землі буде скромний і простий.
15 Який же вдалий опис скромного початку людського життя Ісуса! Діва — єврейка, на ім’я Марія,— народила його в стайні у маленькому містечку Віфлеємі * (Луки 2:7; Івана 7:42). Марія та її чоловік Йосип були бідними. Приблизно через 40 днів після народження Ісуса це подружжя принесло жертву за гріх, яку було дозволено приносити бідним,— «пару горличат або двоє голубенят» (Луки 2:24; Левит 12:6—8). З часом Марія та Йосип оселилися в Назареті; там у великій сім’ї — мабуть, у скромних умовах — і виростав Ісус (Матвія 13:55, 56).
16. Чому можна сказати, що Ісус не мав ані «принади», ані «пишноти»?
16 Здавалося, коріння Ісуса були не у відповідному ґрунті (Івана 1:46; 7:41, 52). Він був досконалим чоловіком і нащадком царя Давида, але скромні умови життя не надавали йому «принади» чи «пишноти», принаймні в очах тих, хто чекав, що Месія походитиме із більш знатної родини. Багато осіб, підбурених єврейськими релігійними провідниками, не помічали його і навіть ставилися з презирством. Наприкінці служіння досконалого Божого Сина юрми людей не бачили в ньому нічого привабливого (Матвія 27:11—26).
‘Погорджений і покинутий людьми’
17. а) Що починає описувати Ісая і чому він використовує минулий час? б) Хто ‘погорджував’ Ісусом та ‘покинув’ його і як?
17 Тепер Ісая описує в подробицях, що думатимуть про Месію і як до нього ставитимуться: «Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами [«чоловік болів, що зазнав недуги», Хом.], і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його [«ми його нізащо мали», Хом.]» (Ісаї 53:3). Ісая настільки впевнений у виконанні своїх слів, що пише в минулому часі — так, неначе вони вже сповнилися. Чи люди дійсно погорджували Ісусом Христом і покинули його? Так. Лицемірно-праведні релігійні провідники та їхні послідовники вважали, що він найнегідніший з усіх людей. Вони називали Ісуса приятелем митників та розпусниць (Луки 7:34, 37—39). Йому в обличчя плювали, його били кулаками й лихословили. З нього насміхалися й глузували (Матвія 26:67). Під впливом цих ворогів правди «свої відцурались» Ісуса (Івана 1:10, 11).
18. Чому можна сказати, що Ісус був «чоловік болів, що зазнав недуги», хоча він сам ніколи не хворів?
18 Як досконала людина, Ісус ніколи не хворів. Однак він був «чоловік болів, що зазнав недуги». Він сам не відчував болю, викликаного недугами. Ісус прийшов з неба у хворий світ. Він жив серед страждань та болю, але не уникав ані фізично, ані духовно хворих людей. Подібно до дбайливого лікаря, Божий Син сильно переймався стражданнями, які зносили люди довкола нього. Крім того, йому під силу було те, чого не міг зробити жоден лікар (Луки 5:27—32).
19. Чиє обличчя було ‘сховане’ і як вороги Ісуса показали, що ‘мали його нізащо’?
19 Незважаючи на це, вороги Ісуса сприймали його як хворого й не ставилися до нього з прихильністю. Його обличчя було ‘сховане’. Це не означає, що він ховав обличчя від інших. У «Новій англійській Біблії» в Ісаї 53:3 вжито вислів: «Те, від чого люди відвертали погляд». Противники мали до Ісуса таку відразу, що відверталися од нього, неначе в його бік було огидно дивитись. Ці люди вважали, що він вартий лише ціни раба (Вихід 21:32; Матвія 26:14—16). В їхніх очах вбивця Варавва був цінніший від нього (Луки 23:18—25). Виявивши до Ісуса таку зневагу, противники переступили всякі межі!
20. Яку потіху містять слова Ісаї для народу Єгови сьогодні?
20 Сьогодні Божі слуги можуть знайти для себе велику потіху в словах Ісаї. Іноді противники з презирством ставляться до вірних поклонників Єгови або вважають їх за ніщо. Але, як і у випадку Ісуса, найважливіше те, як до нас ставиться Бог Єгова. Зрештою, хоча люди ‘мали Ісуса нізащо’, це, безперечно, не змінило його цінності в Божих очах!
‘Проколений за наші гріхи’
21, 22. а) Що взяв на себе Месія і поніс за інших? б) Як багато людей ставилися до Месії і що з ним сталося, коли його страждання сягнули найвищої точки?
21 Чому Месія мав зносити страждання й померти? Ісая пояснює: «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого [«що його покарано», Хом.], ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений [«його проколювали», НС] за наші гріхи, за наші провини Він мучений [«роздавлений», Хом.] був,— кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу,— і на Нього Господь поклав гріх усіх нас» (Ісаї 53:4—6).
22 Месія взяв на себе хвороби людей та поніс їхні болі. Він, так би мовити, підніс їхні тягарі, поклав їх собі на плечі й поніс. А оскільки хвороби й біль — наслідки грішного стану людства, Месія поніс гріхи інших. Багато хто не розумів, чому він страждає, і вважав, що то Бог покарав його огидною хворобою *. Страждання Месії сягнули найвищої точки, коли його було проколено, роздавлено й поранено. Якими ж сильними словами змальовано ту насильницьку й болісну смерть! Але його смерть має спокутувальну силу, вона є підставою для видужання тих, хто блудить у провинах та гріхах, і допоможе їм знайти мир з Богом.
23. Яким чином Ісус поніс на собі страждання інших?
23 Яким чином Ісус поніс на собі страждання інших? Слова з Ісаї 53:4 цитуються в Євангелії від Матвія: «Привели багатьох біснуватих до Нього,— і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Він узяв наші немочі, і недуги поніс» (Матвія 8:16, 17). По суті, Ісус, уздоровлюючи осіб, які приходили до нього з різними хворобами, взяв їхні страждання на себе. Такі уздоровлення забирали в нього сили (Луки 8:43—48). Здатність Христа уздоровлювати будь-які недуги — як фізичні, так і духовні — послужила доказом, що він мав силу очищати людей від гріха (Матвія 9:2—8).
24. а) Чому багатьом здавалося, що Ісус був ‘покараний’ Богом? б) Чому Ісус зазнав страждань і смерті?
24 Однак багатьом здавалося, що Ісус був ‘покараний’ Богом. Він же постраждав через підбурювання шанованих релігійних провідників. Проте пам’ятайте: він не страждав за якийсь свій гріх. «Христос постраждав за нас,— говорить Петро,— і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. «Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!» Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його «ранами ви вздоровилися» (1 Петра 2:21, 22, 24). Усі ми колись були знеможені гріхами, «як ті вівці заблукані» (1 Петра 2:25). Але, послуговуючись Ісусом, Єгова подбав про те, аби викупити нас з грішного стану. Він «поклав» на Ісуса наші провини. Безгрішний Божий Син добровільно взяв на себе кару за наші гріхи. Незаслужено знісши мученицьку ганебну смерть на стовпі мук, Ісус уможливив нам примирення з Богом.
‘Він дозволяв себе мучити’
25. Звідки ми знаємо, що Месія добровільно прийняв страждання і смерть?
25 Чи Месія був готовий прийняти страждання і померти? Ісая каже: «Він гноблений був та понижуваний [«дозволяв себе мучити», НС], але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст» (Ісаї 53:7). В останню ніч свого земного життя Ісус міг покликати собі на допомогу «більше дванадцяти леґіонів Анголів». Однак він сказав: «Але як має збутись Писання, що так статися мусить» (Матвія 26:53, 54). «Агнець Божий» не чинив жодного опору (Івана 1:29). Коли первосвященики та старші чоловіки висунули перед Пилатом фальшиві звинувачення проти Ісуса, Божий Син «нічого на те не відказував» (Матвія 27:11—14). Він мовчав, не бажаючи сказати те, що могло б зашкодити виконанню Божої волі стосовно себе. Ісус був готовий померти, наче жертовний Агнець, бо добре знав, що його смерть викупить слухняне людство від гріха, хвороб та смерті.
26. До якого «стримування» вдавалися Ісусові противники?
26 Далі Ісая детальніше описує страждання та приниження Месії. Пророк пише: «Від утиску й суду [«через стримування й суд», НС] Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано» (Ісаї 53:8). Коли релігійні противники зрештою схопили Ісуса, вони вдавалися до «стримування» у ставленні до нього. Це не означає, що ці вороги стримувалися виражати ненависть, а стримували, тобто не застосовували, справедливість. У грецькому перекладі Септуагінта в Ісаї 53:8 замість слова «стримування» вжито слово «приниження». Вороги принизили Ісуса: не виявили до нього справедливого ставлення, тимчасом як на це мав право навіть звичайний злочинець. Суд над Ісусом був пародією на справедливість. В якому розумінні?
27. Які правила зігнорували єврейські релігійні провідники під час судового процесу над Ісусом і яким чином вони зламали Божий закон?
27 Намагаючись позбутися Ісуса, єврейські релігійні противники порушували власні правила. Згідно з традицією, синедріон міг проводити судову справу, яка вимагає смертної кари, тільки в залі із витесаного каменю на території храму, а не в домі первосвященика. Такі процеси слід було проводити протягом дня, а не після заходу сонця. Рішення про смертну кару оголошували наступного дня після закінчення слухання справи. Тому проведення судових процесів напередодні суботи або якогось свята заборонялось. В Ісусовому випадку всі ці правила було зігноровано (Матвія 26:57—68). Гірше того, під час процесу релігійні провідники грубо зламали Божий закон. Наприклад, щоб піймати Ісуса, вони вдалися до хабарництва (Повторення Закону 16:19; Луки 22:2—6). Ці люди зважали на слова лжесвідків (Вихід 20:16; Марка 14:55, 56). І вони змовилися відпустити на свободу вбивцю, взявши цим на себе й на свій край вину крові (Числа 35:31—34; Повторення Закону 19:11, 12, 19:13, НС; Луки 23:16—25). Отже, не було жодного «суду» — жодного справедливого процесу та правильного, безстороннього рішення.
28. Чого не взяли до уваги Ісусові вороги?
28 Чи Ісусові вороги провели розслідування, щоб довідатися, ким насправді є підсудний? Ісая ставить подібне запитання: «Хто збагне Його рід?». В оригінальному єврейському тексті воно звучить так: «Хто займатиметься подробицями його походження?». Мабуть, слово «рід» стосується походження. Коли Ісус стояв перед судом, члени синедріону не взяли до уваги його походження, не розглянули того, що він відповідав вимогам стосовно обіцяного Месії. Натомість вони звинуватили його в богозневазі й постановили, що він повинен померти (Марка 14:64). Потім римський намісник Понтій Пилат піддався їхньому впливу й наказав розп’яти Ісуса (Луки 23:13—25). Таким чином у віці тридцяти трьох з половиною років Ісус був «відірваний», тобто зазнав смерті, в розквіті свого життя.
29. В якому розумінні Ісуса поховали «з злочинцями» та в «багатого»?
29 Далі Ісая пише про смерть і поховання Месії: «З злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани» (Ісаї 53:9). Чому можна сказати, що, коли Ісус помирав і коли його ховали, він був як із злочинцями, так і з багатими? Його було страчено 14 нісана 33 року н. е. на стовпі за мурами Єрусалима. Оскільки Ісуса було розп’ято між двома розбійниками, у певному розумінні місце його поховання було серед злочинців (Луки 23:33). Однак після смерті Ісуса Йосип, багач з Ариматеї, наважився попросити дозволу у Пилата, щоб забрати його тіло й поховати. Разом з Никодимом Йосип приготував тіло для поховання й помістив його у своєму новому гробі, висіченому в скелі (Матвія 27:57—60; Івана 19:38—42). Отже, місце поховання Ісуса було й серед гробниць багатіїв.
«Господу вгодно було його вбити»
30. Як пояснити те, що Єгові була до вподоби смерть Ісуса?
30 Наступні слова Ісаї звучать приголомшливо: «Зволив Господь, щоб побити Його [«Господу вгодно було його вбити», Кул.], щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження! Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох [«завдяки своєму знанню праведний, мій слуга, приведе багатьох людей до праведного стану», НС], і їхні гріхи понесе» (Ісаї 53:10, 11). Чи Єгові справді було до вподоби дивитися, як вбивають цього вірного слугу? Сам Бог не завдавав страждань своєму дорогому Сину. Уся відповідальність за вчинене лежить на Ісусових ворогах. Але Єгова дозволив їм з такою жорстокістю поставитись до Ісуса (Івана 19:11). Чому? Немає сумніву, співчутливому Богові було болісно дивитися, як страждає його невинний Син (Ісаї 63:9; Луки 1:77, 78). Єгова був цілком задоволений поведінкою Ісуса. І все-таки йому було до вподоби, що його Син добровільно йде на страждання задля усіх благословень, які мали прийти внаслідок цього в майбутньому.
31. а) В якому розумінні Єгова призначив Ісусову душу як «жертву за гріх»? б) Що, очевидно, принесло Ісусові особливе задоволення після всіх страждань, які він зніс, будучи людиною?
31 Одним з таких благословень було те, що Єгова призначив Ісусову душу як «жертву за гріх». Після вознесіння на небо Ісус з’явився перед Єговою, принісши вартість свого людського життя, відданого як жертву за провину. Єгова із задоволенням прийняв її задля блага людства (Євреїв 9:24; 10:5—14). Принісши жертву за провину, Ісус отримав у власність «насіння», тобто потомство. Будучи «Отцем вічности», він може дати життя — причому вічне життя — тим, хто вірить у його пролиту кров (Ісаї 9:5). Яке ж задоволення відчував Ісус, коли після всіх страждань, які він зніс, будучи людиною, у нього з’явилася можливість визволити людство від гріха та смерті! Звичайно, ще більшу приємність йому приносило усвідомлення того, що завдяки його непорочності небесний Отець може дати відповідь на насмішки свого Супротивника — Сатани Диявола (Приповістей 27:11).
32. За допомогою якого «знання» Ісус приводить «багатьох людей до праведного стану» і хто цей стан отримує?
32 Смерть Ісуса принесла ще й інше благословення — він навіть тепер приводить «багатьох людей до праведного стану». За словами Ісаї, він робить це «завдяки своєму знанню». Очевидно, Ісус набув це знання, коли став людиною і пішов на несправедливі страждання за те, що слухався Бога (Євреїв 4:15). Витерпівши аж до смерті, Ісус зміг принести жертву, необхідну для того, щоб допомогти іншим здобути праведний стан. Хто отримує цей стан? По-перше, його помазані послідовники. Оскільки вони вірять в Ісусову жертву, Єгова проголошує їх праведними, аби усиновити та зробити співспадкоємцями Ісуса (Римлян 5:19; 8:16, 17). Також завдяки вірі в Ісусову пролиту кров праведний стан має «великий натовп» «інших овець». Це дає їм змогу стати Божими друзями й пережити Армагеддон (Об’явлення 7:9; 16:14, 16; Івана 10:16; Якова 2:23, 25).
33, 34. а) Які знання про Єгову зворушують нам серце? б) Хто є тими «багатьма», разом з якими Месіанський Слуга отримає «уділ»?
33 І на закінчення Ісая описує тріумф Месії: «Тому то дам уділ Йому між великими [«багатьма», НС], і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців» (Ісаї 53:12).
34 До глибини душі зворушує те, що вчать нас про Єгову останні слова цієї частини пророцтва Ісаї: Він цінує тих, хто залишається йому вірний і відданий. На це вказує обітниця, що Бог ‘дасть’ Месіанському Слузі ‘уділ між багатьма’. Очевидно, ці слова стосуються звичаю ділити воєнну здобич. Єгова цінує вірність і відданість «багатьох» осіб давнини, у тому числі Ноя, Авраама та Йова, і він зберігає для них «уділ» у своєму прийдешньому новому світі (Євреїв 11:13—16). І так само Бог дасть уділ своєму Месіанському Слузі. Єгова не дозволить, щоб непорочність Месії залишилась без нагороди. Ми також можемо бути певні, що Бог не ‘забуде діло наше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ми’ (Євреїв 6:10).
35. Хто є «потужними», з якими Ісус ділиться здобиччю, і що є здобиччю?
35 Божий Слуга також отримає військову здобич, здобувши перемогу над своїми ворогами. Він поділиться цією здобиччю з «потужними». Хто є тими «потужними»? Перші учні Ісуса, котрі, як і він, перемогли світ,—144 000 громадян «Ізраїля Божого» (Галатів 6:16; Івана 16:33; Об’явлення 3:21; 14:1). А що є здобиччю? Очевидно, такою здобиччю є, наприклад, «дари у вигляді людей», яких Ісус, так би мовити, вириває з-під контролю Сатани й віддає християнському зборові (Ефесян 4:8—12, НС). Сто сорок чотири тисячі «потужних» отримують частину ще однієї здобичі. Одержавши перемогу над світом, вони позбавляють Сатану будь-яких підстав для насмішок над Богом. Виявляючи незломну відданість Єгові, вони звеличують його і таким чином потішають його серце.
36. Чи Ісус усвідомлював, що сповнює пророцтво про Божого Слугу? Поясніть.
36 Ісус усвідомлював, що сповнює пророцтво про Божого Слугу. У ніч свого арешту він процитував слова з Ісаї 53:12 і застосував їх до себе: «Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: «До злочинців Його зараховано». Бо те, що про Мене, виконується» (Луки 22:36, 37). На жаль, до Ісуса дійсно поставилися як до злочинця. Його стратили як правопорушника, розп’явши поміж двома розбійниками (Марка 15:27). Проте він охоче ніс цю ганьбу, оскільки добре знав, що заступався за нас. Ісус фактично затулив собою грішників, які очікували смертної кари: він узяв на себе це покарання.
37. а) Якого висновку допомагає нам дійти історичний опис Ісусового життя та смерті? б) Чому ми повинні бути вдячними Богові Єгові та його звеличеному Слузі, Ісусу Христу?
37 Історичний опис Ісусового життя та смерті допомагає нам дійти безпомилкового висновку: Ісус Христос — Месіанський Слуга з пророцтва Ісаї. Якими ж вдячними ми повинні бути, що Єгова з готовністю дозволив своєму дорогому Синові сповнити пророчу роль Слуги, який постраждав і помер за те, аби викупити нас від гріха та смерті! Таким чином Єгова виявив до нас велику любов. У Римлян 5:8 говориться: «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками». З цілого серця будьмо вдячні Ісусу Христу, звеличеному Слузі, який охоче віддав свою душу на смерть!
[Примітки]
^ абз. 5 У Таргумі Йонатана бен Уззіела (I століття н. е.), перекладеному Дж. Ф. Стеннінгом, Ісаї 52:13 передано так: «Ось мій слуга, Помазанець (тобто Месія), буде процвітати». Подібно говориться у Вавилонському Талмуді (прибл. III століття н. е.): «Месія. Яке його ім’я? (...) [ті, що] з дому Рабина [кажуть: «Хворий»], як і говориться: «Направду ж він немочі наші узяв» (Синедріон 98б; Ісаї 53:4).
^ абз. 15 Пророк Михей написав, що Віфлеєм «малий... у тисячах Юди» (Михея 5:1). Незважаючи на це, саме Віфлеєму випала честь бути містечком, де народився Месія.
^ абз. 22 Єврейське слово, перекладене як «покарано», також вживається тоді, коли говориться про проказу (2 Царів 15:5, Хом.). За словами певних учених, декотрі євреї на основі Ісаї 53:4 дійшли висновку, що Месія буде прокажений. Вавилонський Талмуд застосовує цей вірш до Месії і називає його «прокажений мудрець». У католицькому «Перекладі Дуея» (англ.) це місце передано подібно як у латинській Вульгаті: «Ми думали, що він прокажений».
[Запитання для вивчення]
[Таблиця на сторінці 212]
СЛУГА ЄГОВИ
Як Ісус виконав цю роль
ПРОРОЦТВО
ПОДІЯ
СПОВНЕННЯ
Повищений і височенний
Дії 2:34—36; Фил. 2:8—11; 1 Пет. 3:22
Зганьблений і знеславлений
Матв. 11:19; 27:39—44, 63, 64; Ів. 8:48; 10:20
Здивував численні народи
Матв. 24:30; 2 Сол. 1:6—10; Об’яв. 1:7
У нього не повірили
Ів. 12:37, 38; Рим. 10:11, 16, 17
Початок людського життя скромний і простий
Погорджений та відкинутий
Матв. 26:67; Луки 23:18—25; Ів. 1:10, 11
Поніс наші немочі
Ісаї 53:5 (НС)
Проколений
Постраждав за гріхи інших
Мовчав і не нарікав перед обвинувачами
Матв. 27:11—14; Марка 14:60, 61; Дії 8:32, 35
Несправедливо допитуваний і засуджений
Матв. 26:57—68; 27:1, 2, 11—26; Ів. 18:12—14, 19—24, 28—40
Похований у багатого
Віддав свою душу в жертву за гріх
Відкрив багатьом дорогу до праведного стану
Рим. 5:18, 19; 1 Пет. 2:24; Об’яв. 7:14
Зарахований до злочинців
Матв. 26:55, 56; 27:38; Луки 22:36, 37
[Ілюстрація на сторінці 203]
‘Він погорджений був людьми’.
[Ілюстрація на сторінці 206]
«Він... уст своїх не відкривав».
[Відомості про джерело]
Фрагмент картини Антоніо Чісері «Ecce Homo».
[Ілюстрація на сторінці 211]
«На смерть віддав душу Свою».
