Молитва каяття
Розділ двадцять п’ятий
Молитва каяття
1, 2. а) З якою метою Бог картає свій народ? б) Перед яким вибором постануть євреї, отримавши картання від Єгови?
ЗНИЩЕННЯ Єрусалима та його храму в 607 році до н. е. було картанням від Єгови, виявом його крайнього несхвалення. За неслухняність народ Юди заслуговував суворого покарання. Але Єгова не мав наміру допустити винищення євреїв. Апостол Павло вказав на мету, з якою Бог дає картання. Він написав: «Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности» (Євреїв 12:11).
2 Як зреагують євреї, коли настануть важкі часи? Чи вони зненавидять картання від Єгови, тобто науку? (Псалом 50:16, 17). А може, сприймуть його як виховний захід? Чи ці люди покаються й будуть уздоровлені? (Ісаї 57:18; Єзекіїля 18:23). З пророцтва Ісаї випливає, що принаймні декотрі колишні мешканці Юди правильно сприймуть це картання. В останніх віршах 63-го розділу, а також в 64-му розділі перед нами постає розкаяний народ Юди, який звертається до Єгови з гарячими благаннями. Пророк Ісая виголошує молитву каяття від імені своїх майбутніх співвітчизників, що підуть у вигнання. Він говорить про прийдешні події так, неначе є їхнім очевидцем.
Співчутливий Отець
3. а) Як пророча молитва Ісаї звеличує Єгову? б) Як молитва Даниїла виявляє, що у пророчій молитві Ісаї висловлено думки розкаяних євреїв у Вавилоні? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 362).
3 Ісая молиться до Єгови: «Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї». Пророк говорить про духовні небеса, в яких перебуває Єгова і його невидимі духовні створіння. Виражаючи думки євреїв-вигнанців, Ісая продовжує: «Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?» (Ісаї 63:15). Єгова стримував силу й контролював глибокі почуття до свого народу — «велике милосердя [своє] та [свої] могутні чини». А втім, він є «Отцем» єврейського народу. Їхніми тілесними прабатьками були Авраам та Ізраїль (Яків), але якби вони ожили, то, мабуть, захотіли б відмовитись від своїх відступницьких нащадків. Єгова має більше співчуття (Псалом 27:10). Ісая з вдячністю говорить: «Ти, Господи, Отець наш, відвіку Ім’я Твоє: наш Викупитель» (Ісаї 63:16).
4, 5. а) В якому розумінні Єгова зробив так, що євреї зійшли з його доріг? б) Якого поклоніння прагне Єгова?
4 Ісая продовжує свою щиру молитву: «Нащо, Господи, Ти попустив [«робиш», НС], що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!» (Ісаї 63:17). Ісая благає Єгову, щоб він знову звернув увагу на своїх слуг. Однак у якому розумінні Бог робить так, що євреї блудять, тобто зійшли, з його доріг? Чи він несе відповідальність за те, що серця цих людей затверділи й тому вони не бояться його? Ні, але він допускає це, і євреї у розпачі скаржаться, що Єгова дав їм таку свободу (Вихід 4:21; Неемії 9:16). Вони хотіли б, аби Єгова втрутився і не дозволив їм чинити неправильне.
5 Звичайно, Бог не поводиться з людьми в такий спосіб. Ми маємо свободу волі, і Єгова дозволяє нам самим вирішувати — слухатися його чи ні (Повторення Закону 30:15—19). Єгова хоче, щоб серця та розуми його поклонників були спонукані щирою любов’ю. Тому він дозволив євреям скористатися їхньою свободою волі, хоча це спричинилося до бунту проти нього. Власне так слід розуміти слова про те, що Бог зробив їхні серця затверділими (2 Хронік 36:14—21).
6, 7. а) Який був результат того, що євреї покинули дороги Єгови? б) Які марні прагнення виражають євреї, але чого вони не мають права сподіватися?
6 Який був результат цього? Дивлячись у майбутнє, Ісая говорить: «Спадщину займав час короткий святий Твій народ,— противники наші святиню Твою потоптали! Ми стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами» (Ісаї 63:18, 19). Народ Єгови якийсь час володів Його святинею. Потім Бог дозволив вавилонянам знищити храм і забрати Його народ у вигнання. Тоді могло здаватися, ніби Єгова та нащадки Авраама не були пов’язані між собою угодою і ніби Боже ім’я не кликалося над ними. Тепер, перебуваючи у вавилонській неволі, євреї вигукують у безвиході: «О, коли б небеса Ти роздер і зійшов,— перед обличчям Твоїм розтопилися б гори, як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім’я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твої затремтіли народи!» (Ісаї 64:1, 2). Єгова дійсно має силу рятувати. Він міг зійти і воювати за свій народ, роздерши подібні до небес урядові системи та розваливши подібні до гір імперії. Бог міг зробити відомим своє ім’я, з полум’яною ревністю виступивши за свій народ.
7 Єгова чинив таке в минулому. Ісая розповідає: «Як творив ти страшні діла, яких ми й не сподівались, і сходив униз, то гори таяли від лиця твого» (Ісаї 64:3, Кул.). Ці великі діла свідчили про силу Єгови та його Божественність. Але невірні євреї, що жили за днів Ісаї, не мали жодного права сподіватися, що Єгова в такий спосіб виступить за них.
Рятувати може тільки Єгова
8. а) Чим Єгова відрізняється від фальшивих язичницьких богів? б) Чому Єгова не виступає, щоб врятувати свій народ, хоча це йому під силу? в) Як Павло цитує й застосовує вірш з Ісаї 64:4? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 366).
8 Фальшиві боги не виконують могутніх вчинків, щоб спасати своїх поклонників. Ісая пише: «Відвіку не чули, до вух не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе! Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам’ятають про Тебе» (Ісаї 64:4, 5а). Лише Єгова «тим, хто шукає Його... дає нагороду» (Євреїв 11:6). Він захищає людей, які чинять праведне, і тих, хто пам’ятає про нього (Ісаї 30:18). Чи євреї так поводилися? Ні. Ісая говорить до Єгови: «Та ось, ти прогнівився, за те, що ми з давна грішили, і як же нам спастися?» (Ісаї 64:5б, Кул.). Через те що Божий народ ще здавна уперто грішив, Єгова не має підстави стримати свій гнів та виступити для спасіння цих людей.
9. На що можуть надіятися розкаяні євреї і чого ми можемо з цього навчитися?
9 Євреї не можуть змінити минулого, але якщо вони покаються й повернуться до чистого поклоніння, можуть надіятися на прощення та майбутні благословення. У свій час Єгова винагородить розкаяних, визволивши їх з вавилонської неволі. Але їм слід бути терпеливими. Хоча вони розкаються, Бог не змінить свого розкладу часу. Проте якщо вони пильнуватимуть і діятимуть згідно з волею Єгови, то обов’язково будуть звільнені. Подібно й християни сьогодні терпеливо чекають на Єгову (2 Петра 3:11, 12). Ми беремо близько до серця слова апостола Павла, який сказав: «Роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатів 6:9).
10. Що Ісая щиро визнав у своїй молитві?
10 Пророча молитва Ісаї — це не просто формальна сповідь у гріхах. У ній висловлене щире визнання того, що єврейський народ не може врятувати самого себе. Пророк говорить: «Стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша — немов поплямована місячним одіж, і в’янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас» (Ісаї 64:6). Можливо, наприкінці вигнання розкаяні євреї покинули відступництво. Мабуть, вони повернулися до Єгови, чинячи праведне. Але ці люди залишалися недосконалими. Хоч їхні добрі вчинки й заслуговували похвали, вони були не ліпші від поплямованої одежі, бо не могли відкупити від гріхів. Єгова дає прощення, керуючись милосердям, і це незаслужений дар від нього. Цього дару неможливо заробити (Римлян 3:23, 24).
11. а) Який нездоровий духовний настрій панував серед більшості євреїв-вигнанців і чому? б) Хто виявляв добрий приклад віри під час вигнання?
11 Що бачить Ісая, дивлячись у майбутнє? Пророк молиться: «Немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти» (Ісаї 64:7). Духовний стан народу вкрай убогий. Ці люди не кличуть в молитві Божого імені. Хоча євреї більше не чинять грубого гріха, яким є ідолопоклонство, очевидно, вони недбало ставляться до поклоніння, і немає нікого, хто «збудився б триматися міцно» Єгови. Явно, що ці люди не підтримують близьких стосунків зі своїм Творцем. Можливо, дехто з них почувається негідним звертатися до Бога в молитві. Інші займаються повсякденними справами, зовсім не думаючи про Єгову. Звичайно, серед вигнанців є такі люди, як Даниїл, Ананія, Мисаїл, Азарія та Єзекіїль. Ці чоловіки є добрими прикладами віри (Євреїв 11:33, 34). Наприкінці 70-річного періоду неволі вірні мужі, зокрема Огій, Зоровавель та Первосвященик Ісус, подають чудовий приклад у тому, як кликати ймення Єгови. Але, здається, у пророчій молитві Ісаї описано стан більшості вигнанців.
«Послух ліпший від жертви»
12. Як Ісая виражає готовність євреїв змінити свою поведінку?
12 Розкаяні євреї готові змінитися. Ісая говорить від їхнього імені до Єгови: «Тепер же, о Господи, Ти — наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі — чин Твоєї руки» (Ісаї 64:8). Цими словами пророк знову визнає владу Єгови як Отця, тобто Життєдавця (Йова 10:9). Тих євреїв, що розкаюються, прирівняно до піддатливої глини. Сприймаючи виховні заходи Єгови, вони можуть у символічному розумінні формуватися відповідно до Божих норм. Але це відбувається лише тоді, коли Єгова, великий Гончар, виявляє прощення. Тому Ісая двічі звертається до нього, аби нагадати, що євреї — це його народ: «Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам’ятай повсякчасно провини! Тож споглянь,— ми народ Твій усі» (Ісаї 64:9).
13. В якому стані був край Ізраїлю, коли Божий народ пішов у вигнання?
13 Євреї-вигнанці страждають не тільки через те, що їх забрано в неволю до язичницького краю. Оскільки Єрусалим і храм зруйновано, це приносить ганьбу їм та їхньому Богу. Ісая у своїй молитві каяття перераховує деякі фактори, що спричинили цю ганьбу: «Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став — Єрусалим... Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало» (Ісаї 64:10, 11).
14. а) Яке попередження Єгова давав про ситуацію, котра склалась тепер в Ізраїлі? б) Хоча Єгова тішився своїм храмом та жертвами, які приносилися там, що для нього важливіше?
14 Звичайно, Єгова добре знає, які обставини склалися в краї, котрий колись отримали у спадок євреї. Приблизно за 420 років до знищення Єрусалима Бог попередив своїх людей: якщо вони відкинуть його заповіді й служитимуть іншим богам, він ‘викоренить їх з землі’, а величний храм «стане руїною» (1 Царів 9:6—9, Хом.). Щоправда, Єгова тішився краєм, який він дав своєму народові, величним храмом, збудованим на його честь, та жертвами, які приносилися йому. Але вірність, відданість і слухняність важливіші, ніж матеріальні речі, навіть жертви. Пророк Самуїл слушно сказав царю Саулу: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою» (1 Самуїла 15:22).
15. а) З яким благанням Ісая пророче звертається до Єгови і як Єгова відповів на нього? б) Які події призвели до того, що Єгова цілковито відкинув Ізраїль як свій народ?
15 А втім, чи Бог Ізраїля може дивитися на нещастя своїх розкаяних людей і не співчувати їм? Таким запитанням Ісая закінчує свою пророчу молитву. Він благає за євреїв-вигнанців: «Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи? Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?» (Ісаї 64:12). З часом Єгова дійсно пробачив своїм людям і в 537 році до н. е. допоміг їм повернутися на батьківщину, так що вони змогли відновити там чисте поклоніння (Йоіла 2:13). Проте через декілька століть Єрусалим та храм у ньому знову були знищені, і Бог відкинув народ, з яким перебував в угоді. Чому? Тому що цей народ поступово відійшов від Божих заповідей і в результаті відкинув Месію (Івана 1:11; 3:19, 20). Після того Єгова замінив Ізраїль на новий, духовний народ — «Ізраїль Божий» (Галатів 6:16; 1 Петра 2:9).
Єгова є ‘Той, що молитви вислуховує’
16. Чого вчить нас Біблія про Боже прощення?
16 З того, що сталося з Ізраїлем, можна багато навчитися. Ми бачимо: Єгова «добрий і вибачливий» (Псалом 86:5). Будучи недосконалою, людина може отримати спасіння лише завдяки його милосердю та прощенню. Заслужити ці благословення неможливо жодними вчинками. Але Єгова не пробачає усім без розбору. Отримати Боже прощення можуть лише ті, хто розкаюється у своїх гріхах і повертається до нього (Дії 3:19).
17, 18. а) Звідки ми знаємо, що Єгова щиро цікавиться нашими думками та почуттями? б) Чому Єгова виявляє терпеливість до грішних людей?
17 Також ми довідуємося, що Єгова дуже цікавиться нашими думками та почуттями, які ми виражаємо йому в молитві. Він — ‘Той, що молитви вислуховує’ (Псалом 65:3, 4). Апостол Петро запевнює нас: «Очі Господні — до праведних, а вуха Його — до їхніх прохань» (1 Петра 3:12). Крім того, це пророцтво нас вчить, що молитва каяття повинна включати покірне визнання гріхів (Приповістей 28:13). Це не означає, що можна зловживати Божим милосердям. Біблія застерігає християн, щоб ‘Божої благодаті не брати надармо’ (2 Коринтян 6:1).
18 Зрештою, ця історія показує, чому Бог терпеливо ставиться до свого грішного народу. Апостол Петро пояснив, що Єгова довготерпить, «бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). Але ті, що вперто зловживають Божою терпеливістю, кінець кінцем будуть покарані. Ось що говорить Біблія: «[Єгова] кожному віддасть за його вчинками»: тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління,— життя вічне, а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді,— лютість та гнів» (Римлян 2:6—8).
19. Які незмінні риси завжди виявлятиме Єгова?
19 Так Бог поводився зі стародавнім Ізраїлем. Сьогодні в основі наших взаємин з Єговою лежать ті самі принципи, бо він не змінюється. Хоча Єгова не стримує заслуженої кари, він завжди буде «Богом милосердним, і милостивим, довготерпеливим, і многомилостивим та правдивим, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх» (Вихід 34:6, 7, Ог., 1988).
[Запитання для вивчення]
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 362]
Даниїлова молитва каяття
Пророк Даниїл прожив у Вавилоні увесь 70-річний період юдейської неволі. Приблизно на 68-му році вигнання, досліджуючи пророцтво Єремії, він збагнув, що тимчасове перебування Ізраїля в неволі наближається до кінця (Єремії 25:11; 29:10; Даниїла 9:1, 2). Даниїл звернувся до Єгови в молитві, виразивши каяття від імені всього єврейського народу. Цей пророк пише: «Звернув я своє обличчя до Господа Бога,— прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі. І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався» (Даниїла 9:3, 4).
Цю молитву Даниїл заніс до Єгови приблизно через 200 років після того, як Ісая записав свою пророчу молитву, поміщену в 63 та 64-му розділах його книги. Безперечно, у важкі часи вигнання до Єгови молилося багато щирих євреїв. Проте в Біблії ми знаходимо тільки Даниїлову молитву, в якій, очевидно, виражено почуття багатьох вірних вигнанців. Отже, Даниїлова молитва показує, що Ісая у своїй пророчій молитві дійсно висловив почуття вірних членів Божого народу у Вавилоні.
Зверніть увагу на те, чим подібні молитви Даниїла та Ісаї.
Ісаї 64:10, 11 Даниїла 9:16—18
[Рамка на сторінці 366]
«Око не бачило»
У своєму Посланні до коринтян апостол Павло процитував слова з книги Ісаї: «Як написано: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його» (1 Коринтян 2:9) *. Ані слова Павла, ані вислови Ісаї не стосуються того, який спадок приготував Єгова для свого народу у небесах чи прийдешньому земному раю. Павло цитує слова Ісаї, маючи на увазі благословення, які християни мали вже в I столітті, зокрема розуміння Божих глибин та духовне просвітлення від Єгови.
Ми можемо розуміти Божі духовні глибини тільки тоді, коли їх виявить Єгова у свій визначений час, і то за умови, якщо ми є духовними людьми і маємо близькі взаємини з Єговою. Павлові слова стосуються духовно убогих або недуховних людей. Очі цих людей не можуть побачити, тобто збагнути, духовних істин, а вуха не можуть чути, тобто розуміти, таких речей. В їхні серця навіть не проникає знання того, що́ Бог приготував для осіб, які люблять його. Але відданим Богу людям — саме таким і був Павло — Бог виявив ці істини за допомогою свого духу (1 Коринтян 2:1—16).
[Примітка]
^ абз. 56 Вжита Павлом цитата не відповідає точно тексту Єврейських Писань. Здається, він поєднав думки з Ісаї 52:15; 64:4 і 65:17.
[Ілюстрація на сторінці 367]
Божий народ ‘короткий час’ володів Єрусалимом та храмом у ньому.
