«Мій вибраний, якого вподобало моє серце»
Розділ третій
«Мій вибраний, якого вподобало моє серце»
1, 2. Чому 42-й розділ Ісаї цікавить сьогодні християн?
«ВИ СВІДКИ Мої, говорить Господь, та раб [«слуга», Хом.] Мій, якого Я вибрав» (Ісаї 43:10). Це проголошення Єгови, записане пророком Ісаєю у VIII столітті до н. е., показує, що стародавній народ, з яким Бог уклав угоду, був народом свідків. Він був Божим вибраним слугою. Приблизно через 2600 років, у 1931 році, помазані християни прилюдно оголосили, що ці слова стосуються їх. Вони прийняли назву Свідки Єгови і з глибоким почуттям відданості взяли на себе обов’язки, які повинен виконувати Божий земний слуга.
2 Свідки Єгови щиро прагнуть подобатися Богу. Тому 42-й розділ книги Ісаї особливо цікавить кожного з них, оскільки в ньому зображено слугу, який подобається Єгові, та іншого слугу, якого Він відкидає. Розгляд цього пророцтва та його сповнення допомагає нам збагнути, що веде до Божого схвалення, а що — до осуду.
«Я поклав на нього дух мій»
3. Що Єгова пророкує через Ісаю про свого «Слугу»?
3 Через Ісаю Єгова пророкує прихід свого вибраного слуги: «Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду [«справедливість», НС]. Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути. Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться [«ґнота тліючого», Ог.], він не погасить; оповістить ретельно правду. Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки» (Ісаї 42:1—4, Хом.).
4. Хто є передреченим «вибраним» і звідки ми про це знаємо?
4 Що це за Слуга, про якого тут говориться? Щодо цього не може бути й сумнівів. У Євангелії Матвія ці слова вжито стосовно Ісуса Христа (Матвія 12:15—21). Ісус є улюбленим Слугою, «вибраним». Коли Єгова поклав свого духа на Ісуса? У 29 році н. е., під час його хрещення. У натхненому повідомленні про це хрещення читаємо, що після того, як Ісус вийшов з води, «розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе». Таким чином Єгова особисто показав, хто є його улюбленим Слугою. Подальше служіння Ісуса та його чудесні вчинки підтвердили, що дух Єгови дійсно був на ньому (Луки 3:21, 22; 4:14—21; Матвія 3:16, 17).
‘Він сповістить народам справедливість’
5. Чому в I столітті н. е. люди потребували роз’яснення того, що таке справедливість?
5 Вибраний Єгови мав ‘сповістити’, тобто чітко показати, якою є істинна справедливість. «Він проголосить справедливість народам» (Матвія 12:18, СМ). Як же потребували цього люди в I столітті н. е.! Юдейські релігійні провідники представляли справедливість та праведність у перекрученому вигляді. Вони намагались добитися праведності, дотримуючись суворого зводу законів, багато з яких самі ж і видали. Їхня справедливість не відступала від букви закону і була позбавлена милосердя та співчуття.
6. Як Ісус виявляв істинну справедливість?
6 На противагу цим євреям, Ісус виявив Божий погляд на справедливість. Своїми вченнями і способом життя він показав, що істинна справедливість співчутлива та милосердна. Розгляньте його відому Нагірну проповідь (Матвія, розділи 5—7). Наскільки майстерно він пояснив, як слід жити за принципами справедливості та праведності! І хіба нас не зворушує співчутливе ставлення Ісуса до бідних та пригноблених, описане в євангельських оповідях? (Матвія 20:34; Марка 1:41; 6:34; Луки 7:13). Він ніс звістку потіхи багатьом людям, що були, як ті надломлені очеретини, зігнуті й побиті. Вони нагадували догасаючий ґніт, остання іскорка життя в них майже згасла. Ісус не ламав «надломленої очеретини» і не гасив «ґнота тліючого». Навпаки, його слова та вчинки були сповнені любові й співчуття і підносили на дусі сумирних (Матвія 11:28—30).
7. Чому в пророцтві говориться, що Ісус ‘не буде кричати і кликати не буде на вулицях’?
7 Але чому в пророцтві говориться, що Ісус «не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути»? Тому що він не звеличував себе, як це робили інші за його днів (Матвія 6:5). Зціливши прокаженого, він сказав: «Гляди,— не оповідай нічого нікому» (Марка 1:40—44). Ісус не популяризував себе і не добивався, аби люди робили висновки, опираючись на слова інших, а хотів, аби вони самі на підставі переконливих доказів збагнули, що він — Христос, помазаний Слуга Єгови.
8. а) Як Ісус сповіщав ‘справедливість народам’? б) Що вчить нас про справедливість притча Ісуса про доброго самарянина?
8 Вибраний Слуга мав сповіщати ‘справедливість народам’. Саме це і робив Ісус. Він не тільки наголошував на тому, що благочестива справедливість співчутлива, але й учив, що вона повинна виявлятись до всіх людей. Одного разу Ісус нагадав чоловікові, котрий добре знав Закон, що треба любити Бога і свого ближнього. Чоловік запитав Ісуса: «А хто то мій ближній?» Мабуть, він сподівався, що Ісус відповість: «Єврей, твій співвітчизник», але натомість почув притчу про милосердного самарянина. Згідно з притчею, самарянин прийшов на допомогу чоловікові, на якого напали розбійники, тимчасом як левит і священик не звернули на нього уваги. Законнику довелося визнати, що в цьому випадку ближнім був погорджуваний самарянин, а не левит чи священик. Ісус закінчив свою притчу порадою: «Іди,— і роби так і ти» (Луки 10:25—37; Левит 19:18).
«Він не ослабне, не подасться»
9. Як розуміння суті істинної справедливості повинно вплинути на нас?
9 Оскільки Ісус вияснив суть істинної справедливості, його учні навчилися виявляти цю рису. Так само повинні робити й ми. Передусім слід визнати Божі норми добра і зла, бо він по праву може визначати, що є справедливим та праведним. Коли ми намагатимемось робити все так, як Єгова, наша праведна поведінка чітко покаже, що таке істинна справедливість (1 Петра 2:12).
10. Чому виявлення справедливості включає в себе працю проповідування та навчання?
10 Також ми виявляємо істинну справедливість тоді, коли старанно займаємось проповідницькою і навчальною діяльністю. Єгова великодушно дав нам рятівне знання про себе, свого Сина та свої наміри (Івана 17:3). Було б неправильно і несправедливо тримати це знання при собі. «Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити»,— сказав Соломон (Приповістей 3:27). Тож щиро розповідаймо людям те, що знаємо про Бога, незважаючи на їхнє расове, етнічне чи національне походження (Дії 10:34, 35).
11. Як ми повинні ставитись до людей, наслідуючи Ісуса?
11 Справжній християнин ставиться до людей так, як це робив Ісус. Сьогодні багатьох людей гнітять різні проблеми, тому вони потребують співчуття та підбадьорення. Навіть деяких християн іноді так б’є життя, що вони починають нагадувати надломлені очеретини або тліючі ґноти. Хіба такі особи не потребують нашої підтримки? (Луки 22:32; Дії 11:23). Як же приємно належати до братства правдивих християн, котрі, наслідуючи Ісуса, намагаються виявляти справедливість!
12. Чому ми можемо бути певні, що незабаром справедливість для всіх стане реальністю?
12 Чи настане такий час, коли справедливість для всіх стане реальністю? Звичайно. Вибраний Єгови «не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди [«справедливості», НС]». Вже дуже скоро зведений на престол Цар, воскреслий Ісус Христос, «даватиме помсту на тих, хто Бога не знає» (2 Солунян 1:6—9; Об’явлення 16:14—16). Тоді людські уряди будуть замінені Божим Царством. На землі процвітатиме справедливість і праведність (Приповістей 2:21, 22; Ісаї 11:3—5; Даниїла 2:44; 2 Петра 3:13). Слуги Єгови скрізь, навіть у віддалених місцях, на «островах», з великим нетерпінням чекають того дня.
‘Дам Я його за Світло народам’
13. Що пророкує Єгова стосовно свого Вибраного Слуги?
13 Ісая продовжує: «Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній» (Ісаї 42:5). Який яскравий опис Єгови, нашого Творця! Це нагадування про могутність Єгови надає його слову великої ваги. Єгова каже: «Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом [«угодою», НС] народові, за Світло поганам [«народам», Хом.], щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в’язня з в’язниці, а з темниці — тих мешканців темряви» (Ісаї 42:6, 7).
14. а) Що означає те, що Єгова бере за руку свого схваленого Слугу? б) Яку роль відіграє Вибраний Слуга?
14 Величний Творець Усесвіту — Той, Хто дає і підтримує життя,— бере за руку свого Вибраного Слугу та обіцяє цілковиту і постійну підтримку. Як же це підбадьорює! Крім того, Єгова тримає його в безпеці, щоб дати його ‘угодою народові’. Угода — це договір, згода, урочиста обіцянка. Це певна постанова. Єгова зробив свого Слугу «запорукою для народу» («Американський переклад»).
15, 16. В якому значенні Ісус був ‘Світлом народам’?
15 Будучи ‘Світлом народам’, обіцяний Слуга відкриє «очі... незрячим» і визволить «мешканців темряви». Ісус це і робив. Він свідчив про правду і цим прославляв ім’я свого небесного Отця (Івана 17:4, 6). Ісус демаскував релігійну неправду, проповідував добру новину про Царство і відчиняв двері духовної свободи для тих, хто був у релігійному рабстві (Матвія 15:3—9; Луки 4:43; Івана 18:37). Він попереджав, щоб люди покинули вчинки темряви, і викривав Сатану, говорячи, що він «батько неправді» і «князь цього світу» (Івана 3:19—21; 8:44; 16:11).
16 Ісус сказав: «Я Світло для світу» (Івана 8:12). Він показав це у винятковий спосіб: віддав у жертву своє досконале людське життя. Таким чином він відкрив дорогу для тих, хто виявляє віру, щоб мати прощення гріхів, добрі взаємини з Богом і можливість жити вічно (Матвія 20:28; Івана 3:16). Усе своє життя Ісус залишався цілковито відданим Богові і цим підтримав верховну владу Єгови та доказав, що Диявол є брехуном. Христос дійсно дарував зір незрячим і визволяв ув’язнених з духовної темряви.
17. У якому розумінні ми служимо носіями світла?
17 Виголошуючи Нагірну проповідь, Ісус сказав своїм учням: «Ви світло для світу» (Матвія 5:14). І хіба ми теж не є носіями світла? Ведучи правильний спосіб життя і проповідуючи, ми маємо честь скеровувати інших людей до Єгови, Джерела справжньої просвіти. Подібно до Ісуса, ми оповіщаємо ім’я Єгови, підтримуємо Його верховну владу і проголошуємо, що Боже Царство — єдина надія для людства. Крім того, будучи носіями світла, ми викриваємо релігійну неправду, застерігаємо проти нечистих учинків темряви та викриваємо лукавого, Сатану (Дії 1:8; 1 Івана 5:19, УКУ).
«Заспівайте для Господа пісню нову»
18. Про що Єгова повідомляє своєму народові?
18 Тепер Єгова звертає увагу на свій народ: «Я Господь [«Єгова», НС],— оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам. Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть» (Ісаї 42:8, 9). Пророцтво про «Слугу» проголосив не якийсь нічого не вартий бог, а єдиний живий і правдивий Бог. Воно мало сповнитися, і так сталося. Бог Єгова є Творцем нових речей і повідомляє своєму народові про них ще до того, як вони повстануть. До чого це повинно нас спонукувати?
19, 20. а) Яку пісню слід співати? б) Хто сьогодні співає пісню хвали Єгові?
19 Ісая пише: «Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці! Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської! Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають» (Ісаї 42:10 —12).
20 Люди всієї землі: жителі міст, сіл на пустелі та островів, навіть «Кедару», тобто пустельних таборів,— спонукані співати пісню хвали Єгові. Як же чудово, що в наш час мільйони відгукнулися на цей пророчий заклик! Вони прийняли правду з Божого Слова і визнали Єгову своїм Богом. Народ Єгови співає цю нову пісню, приносячи хвалу Єгові у понад 230 країнах. Як же радісно співати в цьому хорі поклонників, котрі належать до різних культурних, мовних та національних груп!
21. Чому вороги Божого народу не можуть приглушити пісню хвали Єгові?
21 Чи можуть противники виступити проти Єгови і заглушити ту пісню хвали? Ні в якому разі! «Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати,— переможе Своїх ворогів!» (Ісаї 42:13). Яка сила спроможна вчинити опір Єгові? Приблизно 3500 років тому пророк Мойсей та сини Ізраїля співали: «Господь — Муж війни, Єгова — Йому Ймення! «Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений» (Вихід 15:3, 4). Єгова переміг наймогутніші війська тих часів. Не встоїть жоден ворог Божого народу, коли Єгова виступить як могутній воїн.
«Я відвіку мовчав»
22, 23. Чому Єгова ‘відвіку мовчить’?
22 Єгова — Бог безсторонній і справедливий, причому навіть тоді, коли виконує вирок на своїх ворогах. Він каже: «Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря! Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую» (Ісаї 42:14, 15).
23 Перед тим як вдаватися до судочинства, Єгова дає правопорушникам час, щоб вони могли покинути свої злі дороги (Єремії 18:7—10; 2 Петра 3:9). Так було у випадку Вавилону, який, будучи світовою державою, спустошив Єрусалим у 607 році до н. е. Єгова дозволив цьому статися, щоб покарати ізраїльтян за їхню невірність. Проте вавилоняни не усвідомили того, яку роль вони відігравали. Вони ставилися до народу Бога набагато жорстокіше, ніж цього вимагав Його вирок (Ісаї 47:6, 7; Захарія 1:15). Як же боляче було правдивому Богові дивитися на страждання свого народу. Але він не діяв аж до призначеного ним часу. Тоді, неначе породілля, яка збирає всі свої сили, щоб привести на світ дитину, він визволив своїх вибраних людей і породив їх як незалежний народ. Для цього 539 року до н. е. Єгова ‘висушив’ і ‘спустошив’ Вавилон та його оборонні укріплення.
24. Яку можливість відкрив Єгова для свого народу Ізраїля?
24 Який же трепет пройняв Божих людей, коли після багатьох років вигнання перед ними відкрилася дорога додому! (2 Хронік 36:22, 23). Вони, безперечно, невимовно раділи, коли сповнилася обітниця Єгови: «Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне — в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину» (Ісаї 42:16).
25. а) У чому можуть сьогодні бути впевнені люди Єгови? б) Що ми повинні постановити?
25 Як ці слова сповнюються сьогодні? Вже досить довго — багато століть — Єгова дозволяє народам іти своїми шляхами. Однак призначений час, коли він поставить усе на свої місця, вже не за горами. Сьогодні Бог покликав народ, який свідчить про Його ім’я. Нейтралізуючи будь-який опір проти них, він вирівнює дорогу, щоб вони могли поклонятися йому «в дусі та в правді» (Івана 4:24). Єгова обіцяв: «Їх не покину»,— і дотримався свого слова. А що сказати про тих, хто уперто продовжує поклонятися фальшивим богам? Єгова каже: «Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги» (Ісаї 42:17). Як же важливо залишатися вірними Єгові, як це робив його Вибраний Слуга!
‘Сліпий і глухий слуга’
26, 27. Чому Ізраїль став ‘глухим і сліпим слугою’ і які були результати цього?
26 Вибраний Божий Слуга, Ісус Христос, залишався вірним до смерті. Але Ізраїль, народ Єгови, був невірним слугою, глухим і сліпим у духовному розумінні. Звертаючись до нього, Єгова каже: «Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити! Хто сліпий, як не раб [«слуга», Хом.] Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа? Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув. Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона» (Ісаї 42:18—21).
27 Яким жалюгідним невдахою є Ізраїль! Його люд неодноразово поклонявся демонічним богам народів. Єгова раз у раз посилав своїх посланців, але цей люд не зважав на їхні слова (2 Хронік 36:14—16). Ісая передрікає, які будуть наслідки цього: «Він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов’язані та по в’язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни! Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає? Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали? І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його,— та він не пізнав, і в ньому горіло воно,— та не брав він до серця цього» (Ісаї 42:22—25).
28. а) Чого ми можемо навчитися з прикладу мешканців Юди? б) Що потрібно робити, аби мати схвалення Єгови?
28 Через невірність євреїв Єгова дозволив, аби 607 року до н. е. край Юди було спустошено й сплюндровано. Вавилоняни спалили храм Єгови, спустошили Єрусалим, а євреїв забрали в неволю (2 Хронік 36:17—21). Тож берімо близько до серця цей застережливий приклад і ніколи не ставаймо глухими до навчання Єгови і сліпими до його написаного Слова. Намагаймося здобути схвалення Єгови, наслідуючи Ісуса Христа — Слугу, якого схвалив сам Єгова. Виявляймо істинну справедливість і на слові, і на ділі, як це робив Ісус. Тоді ми залишимось серед народу Єгови і будемо носіями світла, які вихваляють правдивого Бога та заносять йому честь.
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрації на сторінці 33]
Істинна справедливість співчутлива і милосердна.
[Ілюстрація на сторінці 34]
У притчі про милосердного самарянина Ісус показав, що істинна справедливість має виявлятись до всіх людей.
[Ілюстрації на сторінці 36]
Підбадьорюючи інших і виявляючи доброту, ми показуємо побожну справедливість.
[Ілюстрації на сторінці 39]
Проповідуючи, ми виявляємо побожну справедливість.
[Ілюстрація на сторінці 40]
Уподобаного Слугу було дано ‘за Світло народам’.
