Розділ двадцять другий

На Сіоні виростає праведність

Ісаї 61:1—11

1, 2. Яка зміна чекає на Ізраїль і хто її зробить?

ОПОВІЩАЙТЕ про свободу! Єгова постановив визволити свій люд і повернути його на батьківщину прабатьків. Подібно як насіння виростає після весняного дощику, правдиве поклоніння знову з’явиться. У той день на зміну розпачу прийде радісна хвала, а над головами плакальників, що були колись вкриті попелом, засяє божественне схвалення.

² Хто здійснить таке дивовижне перетворення? Це під силу лише Єгові (Псалом 9:20, 21; Ісаї 40:25). Пророк Софонія дав такий пророчий наказ: «Співай, дочко Сіону! Втішайся, Ізраїлю! Радій та втішайся всім серцем, дочко Єрусалиму! Відкинув Господь твої присуди» (Софонії 3:14, 15). Що ж за радість тоді мала запанувати! У 537 році до н. е., коли Єгова зібрав членів відновленого останку з Вавилона, їм здавалося, що сповнюються їхні сни (Псалом 126:1).

3. Коли сповнюються пророчі слова з 61-го розділу книги Ісаї?

³ Це відновлення передречене в 61-му розділі книги Ісаї. І хоча можна було чітко побачити сповнення цього пророцтва в 537 році до н. е., з усіма подробицями воно виконалося пізніше — на Ісусі та його послідовниках у I столітті, а також на народі Єгови в наш час. Які ж багатозначні ці натхнені слова!

 «Рік уподобання»

4. Кому доручено оповідати добру новину під час першого сповнення слів з Ісаї 61:1 і кому — під час другого?

⁴ Ісая пише: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити [«оповідати добру новину», НС] сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням — відчинити в’язницю [«відкрити очі», Хом.]» (Ісаї 61:1). Кому саме Бог доручив оповідати добру новину? Мабуть, спочатку Ісаї, оскільки він під Божим натхненням записав добру новину для полонених у Вавилоні. Однак Ісус вказав на найважливіше сповнення цих слів, застосувавши їх до себе (Луки 4:16—21). Бог послав Ісуса, щоб оповідати добру новину сумирним. Для цього під час хрещення він помазав його святим духом (Матвія 3:16, 17).

5. Хто проповідує добру новину вже приблизно 2000 років?

⁵ Крім того, Ісус учив своїх послідовників бути благовісниками, тобто проповідниками доброї новини. У день П’ятидесятниці 33 року н. е. приблизно 120 його учнів були помазані святим духом і стали духовними Божими синами (Дії 2:1—4, 14—42; Римлян 8:14—16). Вони також отримали доручення оповідати добру новину сумирним та зламаним серцем. Ці 120 осіб, помазані таким чином, стали першими із 144 000. Позосталі члени цієї групи й досі активно діють на землі. Отже, близько 2000 років помазані послідовники Ісуса свідчать, що необхідно ‘покаятись перед Богом та ввірувати в Господа нашого Ісуса Христа’ (Дії 20:21).

6. Хто в стародавні часи отримав полегшення, коли почув добру новину, і що можна сказати про наш час?

⁶ Натхнена звістка Ісаї принесла полегшення розкаяним євреям у Вавилоні. За днів Ісуса та його  учнів вона принесла заспокоєння євреям, яких дуже засмучувало зло в Ізраїлі. Ці люди томилися в неволі фальшивих релігійних традицій, якими просяк юдаїзм I століття (Матвія 15:3—6). Сьогодні мільйони людей, що потрапили в пастку язичницьких звичаїв загальновизнаного християнства і його богохульних традицій, «зідхають та стогнуть» через гидоти цієї релігійної системи (Єзекіїля 9:4). Ті, хто позитивно відгукується на добру новину, звільняються від цього жалюгідного стану (Матвія 9:35—38). Коли такі особи навчаються, як поклонятися Єгові «в дусі та в правді», їхні очі розуміння широко відкриваються (Івана 4:24).

7, 8. а) Яких двох періодів стосується вислів «рік уподобання»? б) Яким було перше сповнення пророцтва про «день помсти» і яким буде друге сповнення цього пророцтва?

⁷ Час для проповідування доброї новини обмежений. Ісус та його послідовники отримали завдання «проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі» (Ісаї 61:2). Рік — це довгий проміжок часу, але він має початок і кінець. «Рік уподобання», визначений Єговою, є періодом, протягом якого він дає можливість сумирним особам відгукуватися на його проголошення про свободу.

⁸ У I столітті для єврейського народу рік уподобання почався у 29 році н. е., коли Ісус приступив до служіння на землі. Він говорив євреям: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Матвія 4:17). Цей рік уподобання тривав до «дня помсти» Єгови, апогеєм якого був 70 рік н. е. Тоді Єгова дозволив римським військам знищити Єрусалим та храм у ньому (Матвія 24:3—22). Сьогодні триває інший рік уподобання, який почався в 1914 році, коли в небі було засноване Боже Царство. Цей рік уподобання закінчиться з приходом іншого, набагато масштабнішого  дня помсти — під час «великої скорботи» Єгова знищить усю систему речей цього світу (Матвія 24:21).

9. Кому несе благо теперішній рік уподобання Єгови?

⁹ Кому несе благо теперішній Божий рік уподобання? Сумирним особам, які приймають Божу звістку і ревно беруть участь у проголошенні Божого Царства «народам усім» (Марка 13:10). Вони переконуються, що добра новина приносить справжню потіху. Однак якщо хтось відкидає цю звістку і таким чином не хоче скористатися з благ, які несе з собою рік уподобання Єгови, то незабаром буде вимушений зіткнутися із суворою реальністю — Божим днем помсти (2 Солунян 1:6—9).

Духовні плоди, які прославляють Бога

10. Як вплинув на євреїв, що повернулися з Вавилона, великий чин, котрий здійснив задля них Єгова?

¹⁰ Євреї, котрі повернулися з Вавилона, усвідомлювали, що Єгова здійснив для них великий чин. Колись у неволі вони плакали, а тепер торжествували і вихваляли Бога, бо нарешті стали вільними. Отже, пророк Ісая виконав своє завдання, яке полягало в тому, щоб «радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного [«пригніченого», Хом.] духа! І будуть їх звати дубами [«великими деревами», НС] праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь» (Ісаї 61:3).

11. Хто в I столітті мав вагому підставу прославляти Єгову за його величний чин?

¹¹ У I столітті н. е. євреї, які скористалися можливістю звільнитися з неволі фальшивої релігії, також вихваляли Бога за те, що він здійснив ради них. Вони вийшли з духовно мертвого народу і тому отримали замість пригніченого духу «одежу хвали». Вперше таку зміну зазнали на собі Ісусові учні: спочатку вони плакали з приводу його смерті, а  потім раділи, коли їхній воскреслий Господь помазав їх святим духом. Подібна зміна відбулася трохи пізніше, коли 3000 сумирних осіб відгукнулися на проповідування цих нещодавно помазаних християн і охрестилися в день П’ятидесятниці 33 року н. е. (Дії 2:41). Як же вони тішилися, знаючи, що Єгова благословляє їх! Тепер ці колишні «сіонські жалобники» отримали святий дух і відсвіжилися «оливою радости», яка символізує радість тих, хто має рясні благословення від Єгови (Євреїв 1:9).

12, 13. а) Кого символізують ‘великі дерева праведності’ серед євреїв, які повернулися з Вавилона в 537 році до н. е.? б) Хто є ‘великими деревами праведності’, починаючи від дня П’ятидесятниці 33 року н. е.?

¹² Єгова благословляє свій народ ‘великими деревами праведности’. Кого символізують ці великі дерева? Після 537 року до н. е. вони символізували осіб, які вивчали Боже Слово, роздумували над ним, а також працювали над тим, щоб дотримуватися праведних норм Єгови (Псалом 1:1—3; Ісаї 44:2—4; Єремії 17:7, 8). Такі чоловіки, як Ездра, Огій, Захарій та первосвященик Ісус, були надзвичайними «великими деревами» — непохитними поборниками правди, котрі виступали проти духовного забруднення Божого народу.

¹³ За період, що почався в день П’ятидесятниці 33 н. е., Бог насадив у духовному маєтку свого нового народу, «Ізраїля Божого», подібні ‘великі дерева праведности’ — відважних помазаних християн (Галатів 6:16). Протягом століть цих «дерев» стало 144 000; вони приносять праведні плоди, прославляючи Бога Єгову (Об’явлення 14:3). Позосталі з цих величавих «дерев» почали розквітати після 1919 року, коли Єгова оживив членів останку Ізраїля Божого, які тимчасово були в стані неактивності. Зрошуючи їх великою кількістю духовної води, Єгова  виростив справжній ліс із праведних плодоносних дерев (Ісаї 27:6).

14, 15. За що взялися визволені поклонники Єгови, починаючи з а) 537 року до н. е.? б) 33 року н. е.? в) 1919 року?

¹⁴ Ісая показує, яку працю виконуватимуть ці «дерева»: «Вони забудують руїни відвічні, відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані, з роду в рід попустошені» (Ісаї 61:4). Після виходу указу, даного перським царем Кіром, вірні євреї, що повернулися з Вавилона, відбудували Єрусалим та храм, який довгий період був спустошений. Із подібною діяльністю — відновленням — пов’язані періоди, що настали після 33 року н. е. та 1919 року.

¹⁵ У 33 році н. е. учні Ісуса сильно засмутилися, коли його арештували, засудили, а тоді стратили (Матвія 26:31). Проте коли він з’явився їм після воскресіння, їхній погляд докорінно змінився. А коли на цих людей було злито святий дух, вони зайнялися працею проповідування доброї новини «в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Ісусові послідовники почали відновлювати чисте поклоніння. Подібні події відбулися й після 1919 року: тоді Ісус Христос спонукав останок своїх помазаних братів відбудувати місця, «з роду в рід попустошені». Загальновизнане християнство протягом багатьох століть не передавало людям знань про Єгову. Замість того воно навчало їх людських традицій та небіблійних доктрин. Аби зробити поступ у відновленні правдивого поклоніння, помазані християни очистили свої збори від звичаїв, забруднених фальшивою релігією. Крім того, вони почали найбільшу в історії кампанію свідчення (Марка 13:10).

16. Хто допомагає помазаним християнам у праці відновлення і які завдання доручено цим людям?

¹⁶ Перед поклонниками Єгови стояло грандіозне  завдання. Як могла порівняно невелика кількість позосталих членів Ізраїля Божого виконати його? Єгова натхнув Ісаю проголосити: «Встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями» (Ісаї 61:5). Символічні чужинці — це «великий натовп» Ісусових «інших овець» * (Об’явлення 7:9; Івана 10:11, 16). Вони не є помазані святим духом, щоб отримати небесний спадок. Ці люди мають надію вічно жити на райській землі (Об’явлення 21:3, 4). А втім, вони люблять Єгову, і він доручив їм обов’язки, пов’язані з духовною діяльністю: пастирською працею, рільництвом та вирощуванням винограду. Ця робота не є малозначною. Під проводом позосталих членів Ізраїля Божого ці працівники допомагають пасти, годувати, а також беруть участь у жнивах, збираючи народ Єгови (Луки 10:2; Дії 20:28; 1 Петра 5:2; Об’явлення 14:15, 16).

17. а) Як будуть називатися члени Ізраїля Божого? б) Яка єдина жертва була необхідна для прощення гріхів?

¹⁷ А що сказати про Ізраїль Божий? Послуговуючись Ісаєю, Єгова говорить: «Ви ж будете зватися Господніми священиками; слугами Бога нашого вас будуть величати. Їсти будете скарби народів, їхньою славою оздобитеся» (Ісаї 61:6, Хом.). У стародавньому Ізраїлі Єгова запровадив левитське священство, члени якого мали приносити жертви за себе і за інших членів свого народу. Але в 33 році н. е. Бог перестав послуговуватися левитським священством і запровадив ліпший устрій. Як жертву за гріхи людства він прийняв досконале життя Ісуса. Відтоді необхідність  в будь-яких інших жертвах відпала. Ісусова жертва ніколи не втратить своєї цінності (Івана 14:6; Колосян 2:13, 14; Євреїв 9:11—14, 24).

18. Яким священством є Ізраїль Божий і яке доручення отримали його члени?

¹⁸ Як же пояснити те, що члени Ізраїля Божого є ‘Господніми священиками’? Апостол Петро, пишучи до своїх помазаних співхристиян, сказав: «Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9). Отже, як група помазані християни є священством, яке має особливе доручення — розповідати народам про славу Єгови. Вони повинні бути його свідками (Ісаї 43:10—12). Протягом останніх днів помазані християни вірно виконують це важливе доручення. Внаслідок цього тепер мільйони людей беруть з ними участь у праці свідчення про Царство Єгови.

19. Яке служіння матимуть привілей виконувати помазані християни?

¹⁹ Члени Ізраїля Божого сподіваються служити священиками ще в інший спосіб. Після смерті вони воскресають до неба й стають безсмертними духовними створіннями. Там помазанці служать не тільки співправителями Ісуса в його Царстві, але й Божими священиками (Об’явлення 5:10; 20:6). Як Божі священики, вони матимуть привілей застосовувати благотворні властивості Ісусової викупної жертви до вірного людства на землі. У видінні апостола Івана, записаному в 22-му розділі книги Об’явлення, їх знову названо «деревами». Усі 144 000 «дерев» Іван бачив у небі, вони родили «дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев — на вздоровлення народів» (Об’явлення 22:1, 2). Яке ж чудове священицьке служіння!

 Сором і стид, а потім веселощі

20. Які благословення чекають на царське священство, незважаючи на протидію?

²⁰ Ще від 1914 року — початку року уподобання Єгови — царське священство постійно стикається з протидією, яку чинить йому духівництво загальновизнаного християнства (Об’явлення 12:17). Але усі намагання зупинити проповідування доброї новини звелися нанівець. У пророцтві Ісаї це передречено: «За ваш сором оддано буде вам удвоє; за стид будуть вони радуватись своєю долею, бо в країні своїй удвоє стільки посядуть; веселощі вічні будуть у них» (Ісаї 61:7, Кул.).

21. Як сталося, що помазані християни отримали подвійні благословення?

²¹ Упродовж Першої світової війни націоналістично настроєні члени загальновизнаного християнства завдавали помазаному останку сорому й принижували його. Серед тих, хто фальшиво обвинувачував у підривній діяльності вісьмох вірних братів з центру в Брукліні, були члени духівництва. Братів протягом дев’яти місяців несправедливо тримали у в’язниці. Зрештою навесні 1919 року їх звільнили, а пізніше зняли з них усі звинувачення. Підступний план зупинити проповідницьку працю не вдався. Єгова не дозволив своїм поклонникам вічно зазнавати сорому, а визволив їх і повернув їм духовний маєток — їхній «край». У тому краї помазані християни отримали від Єгови подвійні благословення. Ті благословення компенсували усі страждання, які довелось їм зазнати. Помазанці дійсно мали підставу для великої радості!

22, 23. Як помазані християни наслідують Єгову і як він нагородив їх?

 ²² Наступні слова Єгови є ще однією підставою для радості теперішніх християн: «Господь Я, і правосуддя кохаю, і ненавиджу розбій та кривду, і дам їм заплату за чин їхній поправді, і з ними складу заповіта довічного [«угоду, що триватиме невизначений час», НС]» (Ісаї 61:8). Досліджуючи Біблію, члени помазаного останку навчилися любити справедливість і ненавидіти зло (Приповістей 6:12—19; 11:20). Завдяки такому вивченню вони ‘перекували мечі свої на лемеші’, тобто почали дотримуватися нейтралітету у війнах і політичних переворотах (Ісаї 2:4). Також вони перестали займатися богохульними звичаями, зокрема наклепництвом, перелюбом, злодійством та пияцтвом (Галатів 5:19—21).

²³ Оскільки помазані християни, як і їхній Творець, люблять справедливість, Єгова дав їм «заплату за чин їхній поправді». Однією такою «заплатою» є довічна угода. Ісус уклав цю нову угоду зі своїми послідовниками у ніч перед своєю смертю. Власне завдяки цій угоді вони стали духовним народом, Божим особливим людом (Єремії 31:31—34; Луки 22:20). На підставі нової угоди Єгова використає усі благотворні властивості викупної жертви Ісуса, у тому числі простить гріхи як помазанцям, так і всім іншим вірним людям.

Втіха з приводу благословень Єгови

24. Хто з народів входить до складу «насіння», яке отримує благословення, і як ці люди стали «насінням»?

²⁴ Люди з різних країн зрозуміли, що народ Єгови отримує благословення свого Творця. Бог передрік про це, давши таку обітницю: «Буде насіння їхнє знане між людами, і між народами їхні нащадки,— усі, хто бачити їх буде, пізнають їх, що вони — те насіння, яке благословив був Господь» (Ісаї 61:9). Члени Ізраїля  Божого, помазані християни, проводять серед народів свою діяльність протягом року уподобання Єгови. Вже мільйони осіб відгукнулися на їхнє служіння. Завдяки тісній співпраці з Ізраїлем Божим ті люди мають привілей стати «насінням, яке благословив був Господь». Їхню радість бачить усе людство.

25, 26. Як усі християни поділяють почуття, описані в Ісаї 61:10?

²⁵ Усі християни — як помазанці, так і інші вівці — сподіваються часу, коли зможуть прославляти Єгову цілу вічність. Вони від усього серця погоджуються з пророком Ісаєю, який сказав під натхненням: «Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене» (Ісаї 61:10).

²⁶ Вбрані в «одежу праведности», помазані християни постановили зберігати чистоту в очах Єгови (2 Коринтян 11:1, 2). Оскільки Бог виправдав їх, тобто визнав праведними, і дав їм надію вспадкувати життя в небі, вони ніколи не повернуться до спустошеного маєтку Вавилона Великого, з якого їх було визволено (Римлян 5:9; 8:30). Помазанці дуже цінують свої шати спасіння. Їхні товариші — інші вівці — так само постановили дотримуватися високих норм Бога Єгови, пов’язаних з чистим поклонінням. Вони «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця». Завдяки цьому Бог визнав їх праведними, і тому вони переживуть «велику скорботу» (Об’явлення 7:14, Філ.; Якова 2:23, 25). А до того часу вони наслідують своїх помазаних товаришів і роблять усе, аби не опоганитися через вплив Вавилона Великого.

27. а) Що в символічному розумінні «виросте» протягом Тисячолітнього Царства? б) У якому значенні праведність навіть тепер росте серед людства?

²⁷ Сьогодні поклонники Єгови радіють, що перебувають  у духовному раю. Незабаром вони втішатимуться життям у буквальному Раю. Ми щиро прагнемо того часу, який так яскраво описано наприкінці 61-го розділу книги Ісаї: «Як земля та виводить рослинність свою, й як насіння своє родить сад, так Господь Бог учинить, що виросте правда [«праведність», НС] й хвала перед усіма народами» (Ісаї 61:11). Протягом Тисячолітнього правління Христа на землі ‘виросте праведність’. Люди неймовірно радітимуть, а праведність пошириться до останнього краю землі (Ісаї 26:9). Але нам не треба чекати того славетного дня, щоб вихваляти Бога перед усіма народами. Праведність уже росте серед мільйонів людей, які прославляють Бога небес та проголошують добру новину про його Царство. Навіть тепер завдяки своїй вірі й надії ми маємо всі підстави радіти благословеннями нашого Бога.

[Примітка]

[Запитання для вивчення]

 [Ілюстрація на сторінці 323]

Ісая має сповіщати єврейським полоненим добру новину.

 [Ілюстрація на сторінці 331]

Починаючи з 33 року н. е., Єгова насадив 144 000 ‘великих дерев праведности’.

[Ілюстрація на сторінці 334]

На землі виросте праведність.