Розділ п’ятнадцятий

Неплідна жінка веселиться

Ісаї 54:1—17

1. Чому Сарра прагнула мати дітей і яка була її ситуація?

САРРА прагнула мати дітей. На жаль, вона була неплідною, і це завдавало їй великого болю. У той час неплідність вважали чимось ганебним, але причиною страждань Сарри було ще щось. Вона прагнула побачити сповнення обітниці, яку дав Бог її чоловікові. Авраам мав стати батьком насіння, яке було б благословенням для всіх племен землі (Буття 12:1—3). Минуло кілька десятиліть після того, як Бог дав цю обітницю, а дитини й далі не було. Сарра постарілась і залишалася бездітною. Часами вона, мабуть, запитувала себе, чи її надії не марні. Проте одного дня розпач цієї жінки обернувся в радість!

2. Чому нас повинне цікавити пророцтво з 54-го розділу Ісаї?

² Безпорадний стан Сарри допомагає нам зрозуміти пророцтво, записане в 54-му розділі книги Ісаї. Там говориться про Єрусалим як про неплідну жінку, котра зрештою зазнає́ великої радості, народжуючи багато дітей. Образно змальовуючи увесь свій стародавній народ як власну дружину, Єгова виявляє свої ніжні почуття. Крім того, цей розділ книги Ісаї допомагає збагнути важливий аспект справи, яку Біблія називає «святою таємницею» (Римлян 16:25, 26, НС). Розуміння того, хто ця «жінка» і чого вона, згідно з пророцтвом, мала зазнати, проливає світло на чисте поклоніння сьогодні.

 «Жінку» розпізнано

3. Чому неплідна «жінка» матиме підставу для радості?

³ Початок 54-го розділу написано у піднесеному дусі: «Веселися ж, неплідна, яка не родила, співанням утішайся й радій, що мук породільних не мала, бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньої, говорить Господь» (Ісаї 54:1). Як же, напевно, тішився Ісая, коли говорив ці слова! І яку ж потіху принесе їхнє сповнення євреям, поневоленим у Вавилоні! Тоді Єрусалим ще лежатиме спустошеним. З людського погляду здаватиметься, наче немає жодної надії, що це місто знову буде заселене, так само як неплідна жінка зазвичай не надіється в старому віці народити дітей. Але на цю «жінку» чекає в майбутньому велике благословення: вона стане плідною. Єрусалим не тямитиме себе від радості. Він знову кишітиме «синами», тобто мешканцями.

4. а) Як апостол Павло допомагає нам побачити, що 54-й розділ книги Ісаї повинен мати більше сповнення, ніж сповнення 537 року до н. е.? б) Що таке «вишній Єрусалим»?

⁴ Можливо, Ісая не знає, що його пророцтво матиме не лише одне сповнення. Апостол Павло цитує слова з 54-го розділу книги Ісаї і пояснює, що «жінка» символізує щось набагато важливіше, ніж земне місто Єрусалим. Він пише: «Вишній Єрусалим — вільний, він мати всім нам» (Галатів 4:26). Що представляє «вишній Єрусалим»? Явно, що не місто Єрусалим в Обітованій землі. Це місто — земне, не «вишнє», воно не з небесної сфери. «Вишній Єрусалим» — це Божа небесна «жінка», організація могутніх духовних створінь.

5. Кого в символічній оповіді з Галатів 4:22—31 зображає а) Авраам? б) Сарра? в) Ісак? г) Аґар? ґ) Ізмаїл?

⁵ Як же тоді Єгова може мати дві символічні жінки — одну небесну, а другу земну? Чи є в цьому  якась несумісність? Зовсім ні. Апостол Павло показує, що відповідь можна знайти, дослідивши пророчий образ сім’ї Авраама (Галатів 4:22—31; дивіться інформацію під заголовком «Сім’я Авраама — пророчий образ», поміщену на сторінці 218). Сарра, «вільна» жінка і дружина Авраама, зображає подібну до дружини організацію Єгови, яка складається з духовних створінь. Аґар, рабиня та другорядна жінка Авраама, тобто наложниця, зображає земний Єрусалим.

6. В якому розумінні Божа небесна організація пройшла довгий період безплідності?

⁶ Із вищесказаного бачимо, яке глибоке значення мають слова з Ісаї 54:1. Після десятиліть безпліддя Сарра у віці 90 років народила Ісака. Подібно й небесна організація Єгови пройшла через довгий період безпліддя. В Едемі Єгова пообіцяв, що його «жінка» приведе на світ «насіння» (Буття 3:15). Через більше ніж 2000 років Єгова уклав з Авраамом угоду стосовно обіцяного Насіння. Але Божа небесна «жінка» мала чекати ще багато століть, аж поки народила це Насіння. І все ж настав час, і діти тієї «неплідної» колись жінки були численнішими, ніж діти тілесного Ізраїля. Приклад про неплідну жінку допомагає нам побачити, чому ангели так прагнули побачити прихід передреченого Насіння (1 Петра 1:12). Коли це зрештою сталося?

7. Згідно з передреченням з Ісаї 54:1, коли «вишній Єрусалим» мав підставу для радості і чому ви так відповідаєте?

⁷ Безумовно, народження Ісуса на землі було приводом для радості серед ангелів (Луки 2:9—14). Але в Ісаї 54:1 передречена не ця подія. Ісус став духовним сином «вишнього Єрусалима» лише тоді, коли був зачатий святим духом у 29 році н. е. і Бог  прилюдно визнав, що він — його «Син... Улюблений» (Марка 1:10, 11; Євреїв 1:5; 5:4, 5). Саме в той час Божа небесна «жінка» мала підставу для радості, як і було передречено в Ісаї 54:1. Нарешті вона народила обіцяне Насіння, самого Месію! Безпліддю, яке тривало так багато століть, прийшов кінець. Але на цьому її радість не закінчилася.

 Численні сини для безплідної жінки

8. Чому Божа небесна «жінка» мала підставу для радості після того, як привела на світ обіцяне Насіння?

⁸ Після смерті Ісуса та його подальшого воскресіння Божа небесна «жінка» раділа, коли до неї повернувся цей улюблений Син як «первороджений з мертвих» (Колосян 1:18). Відтоді вона почала  приводити на світ інших духовних синів. Під час П’ятидесятниці 33 року н. е. приблизно 120 Ісусових послідовників було помазано святим духом. Таким чином вони були усиновлені як Христові співспадкоємці. Того ж самого дня до них було приєднано ще 3000 осіб (Івана 1:12; Дії 1:13—15; 2:1—4, 41; Римлян 8:14—16). Число синів продовжувало рости. Протягом перших століть відступництва, що розвинулось у християнстві, зріст дуже сповільнився. Проте у XX столітті ситуація мала змінитися.

9, 10. Що означав для жінки давнини, яка мешкала в наметі, наказ ‘поширити місце намету свого’ і чому це було для неї радісною подією?

⁹ Ісая далі пророкує про період надзвичайного зросту: «Пошир місце намету свого, а завіси наметні помешкань твоїх повитягай, не затримуй! Свої шнури продовж, а кілочки свої позміцняй! Бо праворуч і ліворуч поширишся ти, а насіння твоє одідичать народи, і заселять міста опустошені. Не бійся, бо сорому ти не зазнаєш, і не соромся, бо не будеш застиджена, бо про сором свого юнацтва забудеш, а ганьби удівства свого ти не будеш уже пам’ятати» (Ісаї 54:2—4).

¹⁰ Тут говориться про Єрусалим так, неначе ця столиця є дружиною або матір’ю, що живе в наметах, як це було у випадку Сарри. Коли Бог благословляє таку матір більшою сім’єю, їй настає час подбати про розширення своєї домівки. Потрібно причепити довші наметні завіси та шнури й забити кілочки на нових місцях. Ця робота приносить їй радість. Будучи зайнятою, вона може швидко забути про роки, коли з тривогою думала, чи народить дітей, які б продовжили рід.

11. а) Яке благословення отримала Божа небесна «жінка» в 1914 році? (Дивіться примітку). б) Якого благословення зазнаю́ть на землі помазанці, починаючи з 1919 року?

 ¹¹ Після закінчення вавилонського вигнання земний Єрусалим був поблагословлений саме таким відновленням. Якщо ж говорити про «вишній Єрусалим», то Бог поблагословив його ще більше *. Особливо з 1919 року його помазане «насіння» процвітає завдяки відновленому духовному стану (Ісаї 61:4; 66:8). Члени цього насіння ‘одідичили народи’: розпорошилися по багатьох країнах, щоб шукати всіх, хто хоче приєднатися до їхньої духовної родини. Внаслідок цього відбувся швидкий ріст кількості помазаних синів. Скидається на те, що їхнє остаточне число — 144 000 — було набране приблизно в середині 1930-х років (Об’явлення 14:3). У той час проповідницька праця вже не велася з наміром зібрати помазаних. Але на цьому розширення не припинилося.

12. Хто, крім помазанців, приєднується до християнського збору, починаючи з 1930-х років?

¹² Сам Ісус передрік, що, крім «малої черідки» помазаних братів, він матиме «інших овець», яких потрібно привести до кошари правдивих християн (Луки 12:32; Івана 10:16). Хоча ці вірні товариші помазанців не є помазаними синами «вишнього Єрусалима», вони виконують важливу роль, про яку пророкувалося давно тому (Захарія 8:23). Починаючи з 1930-х років і до наших днів було зібрано «великий натовп» цих людей, внаслідок чого відбувається небувале в історії розширення християнського збору  (Об’явлення 7:9, 10). Сьогодні цей великий натовп нараховує мільйони. У результаті такого розширення з’явилася нагальна потреба в Залах Царства, Залах конгресів та приміщеннях філіалів. Здається, слова Ісаї стають чимраз актуальнішими. Який же привілей брати участь у цьому передреченому розширенні!

Мати, яка турбується про своє насіння

13, 14. а) Чому можуть бути важкими для розуміння деякі вислови, скеровані до Божої небесної «жінки»? б) Яких глибоких істин ми можемо навчитися з образів, за допомогою котрих Бог змальовує стосунки в сім’ї?

¹³ Ми побачили, що в більшому сповненні «жінка» з пророцтва символізує небесну організацію Єгови. Але, читаючи Ісаї 54:4, можемо подумати: як ця організація могла відчувати сором чи зносити ганьбу? У наступних віршах говориться, що Божа «жінка» буде відкинена, зазна́є мук і нападу. Вона навіть викличе Божий гнів. Як такий опис може стосуватися організації досконалих духовних створінь, котрі ніколи не згрішили? Ми зрозуміємо відповідь, якщо розглянемо характер стосунків у сім’ї.

¹⁴ Єгова використовує для прикладу стосунки в сім’ї — між чоловіком та дружиною, матір’ю та дітьми, аби передати глибокі біблійні істини, тому що такі образи мають для людей велике значення. Незалежно від нашого досвіду в сімейному житті, мабуть, ми маємо певне уявлення про те, якими повинні бути стосунки між подружніми партнерами та між батьками й дітьми. Який же влучний приклад підібрав Єгова, аби показати нам, що він має теплі, близькі стосунки з величезною кількістю духовних слуг і ці стосунки ґрунтуються на довір’ї! І в який же надзвичайний спосіб Бог вчить нас, що його небесна організація дбає про своїх помазаних духом нащадків на землі! Коли страждають земні слуги,  це приносить страждання і вірним небесним слугам, членам «вишнього Єрусалиму». Ісус висловився подібно: «Що тільки вчинили ви одному з найменших [помазаних духом] братів Моїх цих,— те Мені ви вчинили» (Матвія 25:40).

15, 16. Яке було перше, а також більше сповнення сповнення слів з Ісаї 54:5, 6?

¹⁵ Тож не дивно, що багато зі сказаного до небесної «жінки» Єгови виявляє те, чого зазнали на собі її діти на землі. Розгляньте такі слова: «Муж твій, Творець твій,— Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель — Святий Ізраїлів,— Він Богом усієї землі буде званий! Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого як була ти відкинена, каже твій Бог» (Ісаї 54:5, 6).

¹⁶ До якої дружини тут робиться звернення? Якщо говорити про перше сповнення, то до Єрусалима, бо це місто представляло Божий народ. Протягом 70-річного вигнання у Вавилоні цим людям здаватиметься, неначе Єгова відкинув їх і повністю полишив. У більшому сповненні ці слова стосуються «вишнього Єрусалима» і того, що він зазнав, коли привів зрештою на світ «насіння», передречене в Буття 3:15.

Короткочасне покарання, вічні благословення

17. а) Що станеться із земним Єрусалимом, коли на нього рине «повінь» божественного гніву? б) Яку «повінь» пережили сини «вишнього Єрусалима»?

¹⁷ Пророцтво продовжується: «На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю. У запалі [«повені», НС] гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною [«на невизначений час», НС] милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь» (Ісаї 54:7, 8). Земний Єрусалим було затоплено «повінню» Божого гніву в 607  році до н. е., коли на місто напали вавилонські війська. Можливо, сімдесят років вигнання здавалися для євреїв довгим часом. А втім, такі випробування тривали тільки «хвилину» у порівнянні з вічними благословеннями, що чекали на осіб, які правильно зреагували на покарання. Помазані сини «вишнього Єрусалима» теж почувалися, неначе їх затопила «повінь» божественного гніву, коли Єгова дозволив напасти на них політичним елементам, підбурюваним Вавилоном Великим. Але яким же коротким видавався пізніше цей дисциплінарний захід у порівнянні з періодом духовних благословень, що почався 1919 року!

18. Яку важливу істину можна збагнути з того, як Єгова виявляє гнів до свого народу, і як це може вплинути на нас особисто?

¹⁸ Ці вірші виражають іншу важливу істину: гнів Єгови скороминущий, але його милосердя триває вічно. Божий гнів спалахує через чиєсь правопорушення, але Єгова завжди контролює свій гнів і використовує його з певною метою. Коли ми приймаємо від Бога покарання, гнів нашого Творця триває лише «хвилину», а потім стихає. На зміну  гніву приходить «милосердя велике» — Боже прощення та сердечна доброзичливість. Вони тривають «невизначений час». Отже, якщо ми скоїмо якийсь гріх, ніколи не зволікаймо з покаянням, а намагаймося загладити провину перед Богом. Якщо ж гріх серйозний, потрібно одразу звернутися до старійшин збору (Якова 5:14). Можливо, старійшинам доведеться вжити виховних заходів, і часами з цим нелегко погодитись (Євреїв 12:11). Але покарання буде короткочасним у порівнянні з вічними благословеннями, які приходять завдяки прощенню Бога Єгови!

19, 20. а) Що таке угода про веселку і як вона стосується вигнанців у Вавилоні? б) У чому впевнені сьогодні помазані християни завдяки ‘угоді про мир’?

¹⁹ Тепер Єгова потішає свій народ, запевняючи: «Для Мене оце — мов ті Ноєві води: як Я присягнув був, що Ноєві води не прийдуть уже над землею, так Я присягнув, щоб на тебе не гніватися й не картати тебе! Бо зрушаться гори й холми [«горби», Хом.] захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт [«угода», НС] Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь» (Ісаї 54:9, 10). Після Потопу Бог уклав з Ноєм та іншими живими душами угоду, яку дехто називає угодою про веселку. Єгова пообіцяв, що більше ніколи не знищить землі у всесвітньому потопі (Буття 9:8—17). Що це означає для Ісаї та його народу?

²⁰ Потішає те, що покарання, яке їм доведеться зносити,— 70-річне вигнання у Вавилоні,— прийде тільки раз. Після того вже більше ніколи не станеться чогось подібного. Відтоді діятиме Божа ‘угода про мир’. Єврейське слово, перекладене як «мир», передає думку не тільки про відсутність війни, але й про добробут у різних його виявах. Бог вважає цю угоду незмінною. Швидше зникнуть гори й  горби, аніж Бог перестане виявляти сердечну доброзичливість своєму вірному народу. На жаль, зі свого боку Божий земний народ припинить з часом виконувати умови угоди і свідомо відкине мир, не прийнявши Месію. На відміну від євреїв, синам «вишнього Єрусалиму» повелося набагато ліпше. Як тільки закінчився важкий період виховних заходів, їх було запевнено в божественній охороні.

Духовна безпека Божого народу

21, 22. а) Чому Єгова говорить, що «вишній Єрусалим» уражений та бурею гнаний? б) Що означатиме благословенний стан Божої небесної «жінки» для її «насіння» на землі?

²¹ Далі Єгова робить передречення стосовно безпеки свого вірного народу: «Моя дочко убога [«жінко уражена», НС] та бурею гнана, невтішна,— ось каміння твої покладу в малахіті [«на твердому розчині», НС], основи ж твої закладу із сапфірів! І пороблю із рубіну карнізи твої, твої ж брами — з каміння карбункула, а всю горожу твою — з дорогого каміння. Всі сини твої стануть за учнів Господніх [«усіх твоїх дітей Господь буде навчати», Хом.], і спокій глибокий настане синам твоїм! Будеш міцно поставлена правдою, стань далеко від утиску, бо не боятимешся, і від страху, бо до тебе не зблизиться він. Коли хто чіплятися буде до тебе, то це не від Мене, хто чіплятися буде до тебе, той перед тобою впаде» (Ісаї 54:11—15).

²² Звичайно, «жінка» Єгови, що перебуває в духовній сфері, ніколи не була прямо уражена чи бурею гнана. Але вона страждала, коли страждало її помазане «насіння» на землі, особливо в 1918—1919 роках, у період духовної неволі його членів. І, навпаки, небесна «жінка» відчуває піднесення, коли подібний стан панує серед її насіння. Тож розгляньмо яскравий опис «вишнього Єрусалима». За словами  одного довідника, цінне каміння на брамах, дорогий «твердий розчин», основи і навіть огорожа свідчать про «красу, величність, чистоту, силу та міцність». Що мало привести помазаних християн до такого безпечного й благословенного стану?

23. а) Як в останні дні впливає на помазаних християн те, що їх ‘навчає Господь’? б) В якому розумінні Божий народ поблагословлено «горожею... з дорогого каміння»?

²³ Тринадцятий вірш 54-го розділу книги Ісаї подає нам відповідь: усіх «Господь буде навчати». Сам Ісус застосував ці слова до своїх помазаних послідовників (Івана 6:45). Пророк Даниїл передрік, що протягом цього «часу кінця» помазанці будуть поблагословлені правдивим знанням та духовною проникливістю (Даниїла 12:3, 4). Завдяки такій проникливості вони можуть очолювати найбільшу в історії освітницьку кампанію, поширюючи божественне вчення по всій землі (Матвія 24:14). Крім того, така проникливість допомогла їм побачити різницю між правдивою та фальшивою релігією. В Ісаї 54:12 говориться про «горожу... з дорогого каміння». Починаючи з 1919 року, Єгова дає помазанцям щораз чіткіше розуміння стосовно горожі — ліній духовного розмежування, які відокремлюють їх від фальшивої релігії та безбожних елементів цього світу (Єзекіїля 44:23; Івана 17:14; Якова 1:27). Отже, вони є відокремленим народом Бога, його власністю (1 Петра 2:9).

24. Що нам потрібно робити для того, аби бути навченими Єговою?

²⁴ Тому кожному з нас слід запитати себе: «Чи мене навчає Єгова?» Ми не отримуємо такого навчання автоматично. Для цього потрібно докладати зусиль. Якщо регулярно читаємо Боже Слово й роздумуємо над ним, сприймаємо напучування, читаючи біблійну літературу «вірного і мудрого раба»,  а також якщо готуємось до християнських зібрань і відвідуємо їх, тоді нас справді навчає Єгова (Матвія 24:45—47). Якщо намагаємось застосовувати те, чого навчаємось, і залишаємось духовно пильними та уважними, то завдяки божественному навчанню будемо відрізнятися від людей цього безбожного світу (1 Петра 5:8, 9). І що найголовніше — воно допоможе нам ‘наблизитись до Бога’ (Якова 1:22—25; 4:8).

25. Що в теперішні часи означає для народу Бога Його обітниця миру?

²⁵ Також пророцтво Ісаї показує, що помазанців поблагословлено великим миром. Чи це означає, що вони ніколи не стають об’єктами нападу? Ні, але Бог запевняє, що він ані не спроваджує таких нападів, ані не дозволяє ворогам досягнути успіху. Ми читаємо: «Отож, Я створив коваля, який дме на огонь із вугілля, і вироблює зброю свого ремесла; і вигубника теж Я створив, який нищить ту зброю [«Я також створив і руїнника, щоб нищив», Хом.]. Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів [«слуг», Хом.], а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь» (Ісаї 54:16, 17).

26. Чому нас потішає те, що Єгова — Творець усього людства?

²⁶ У цьому розділі книги Ісаї Єгова вдруге нагадує своїм слугам, що він є Творцем. Раніше Бог сказав своїй символічній дружині, що є її «Творцем». Тепер він говорить, що є Творцем усього людства. У 16-му вірші зображено коваля, який, виготовляючи зброю знищення, дме на вугілля у кузні, а також воїна — «руїнника, щоб нищив». Можливо, коваль і воїн викликають жах у людей, але хіба вони можуть сподіватися, що здобудуть зверхність над своїм Творцем? Так само й сьогодні: навіть коли наймогутніші сили цього світу нападуть на народ Єгови, вони ні  в якому разі не здобудуть остаточної перемоги. Як таке можливе?

27, 28. У чому запевняє нас Єгова у ці неспокійні часи і звідки ми знаємо, що напади Сатани не матимуть успіху?

²⁷ Час руйнівного нападу на Божих людей і на поклоніння, яке вони виконували в дусі та правді,— це справа минулого (Івана 4:23, 24). Єгова дозволив Вавилону Великому зробити один напад, котрий певний час здавався успішним. Якусь хвилину Божа небесна організація — «вишній Єрусалим» — бачила, як її насіння майже замовкло, оскільки тоді проповідницька праця на землі практично припинилася. Але це більше не повториться! Тепер вона радіє за своїх синів, бо в духовному значенні вони непереможні (Івана 16:33; 1 Івана 5:4). Слід визнати, що для нападу на них виготовляють зброю і виготовлятимуть ще (Об’явлення 12:17). Але вона як не мала успіху, так і не матиме. Сатана не володіє такою зброєю, яка б могла згасити віру чи палку ревність помазанців та їхніх товаришів. Цей духовний мир — то ‘спадщина Господніх слуг’, тому ніхто не може силою відібрати його в них (Псалом 118:6; Римлян 8:38, 39).

²⁸ Жодні дії сатанинського світу ніколи не зупинять праці Божих присвячених слуг та їхнього непереможного чистого поклоніння. Помазане насіння «вишнього Єрусалима» знаходить велику потіху в тому запевненні. І те ж саме можна сказати про членів великого натовпу. Чим більше ми дізнаємо́сь про небесну організацію Єгови та її ставлення до своїх поклонників на землі, тим більше зміцнюється наша віра. І поки наша віра буде міцною, сатанинська зброя не матиме успіху в боротьбі проти нас!

[Примітка]

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінках 218, 219]

Сім’я Авраама — пророчий образ

Апостол Павло пояснив, що сім’я Авраама є пророчим образом, який унаочнює стосунки Єгови з його небесною організацією та із земним ізраїльським народом, який перебував під Закон-угодою Мойсея (Галатів 4:22—31).

Авраам, як голова сім’ї, символізує Бога Єгову. Готовність Авраама віддати в жертву свого любого сина Ісака символізує готовність Єгови віддати улюбленого Сина в жертву за гріхи людства (Буття 22:1—13; Івана 3:16).

Сарра зображає небесну «дружину» Бога — його організацію духовних створінь. Цю небесну організацію влучно описано як дружину Єгови, оскільки вона тісно пов’язана з ним, підкоряється його головуванню й повністю співпрацює з ним у виконанні його намірів. Також її названо «вишнім Єрусалимом» (Галатів 4:26). Про ту саму «жінку» говориться в Буття 3:15, до того ж її зображено у видінні з Об’явлення 12:1—6, 13—17.

Ісак є прообразом духовного Насіння Божої жінки. У першу чергу тим Насінням є Ісус Христос. Але з часом до складу цього насіння ввійшли також Христові помазані брати: їх усиновлено як духовних синів і вони стали співспадкоємцями Христа (Римлян 8:15—17; Галатів 3:16, 29).

Аґар, другорядна дружина Авраама, або наложниця, була рабинею. Вона відповідно зображає земний Єрусалим, який дотримувався Мойсеєвого Закону. Цей Закон виразно показував, що всі його прихильники є рабами гріха та смерті. Павло сказав, що «Аґар — то гора Сінай в Арабії», оскільки там було укладено Закон-угоду (Галатів 3:10, 13; 4:25).

Ізмаїл, син Аґар, зображає євреїв I століття — синів Єрусалима, які на той час залишалися рабами Мойсеєвого Закону. І подібно як Ізмаїл переслідував Ісака, так само євреї переслідували християн — помазаних синів символічної Сарри, «вишнього Єрусалима». Також, подібно як Авраам вислав з дому Аґар та Ізмаїла, Єгова зрештою відкинув свою земну жінку, Єрусалим, та її бунтівних синів (Матвія 23:37, 38).

 [Ілюстрація на сторінці 220]

Після хрещення Ісус був помазаний святим духом, і тоді почалося найважливіше сповнення слів з Ісаї 54:1.

[Ілюстрація на сторінці 225]

Єгова сховав своє обличчя від Єрусалима тільки «на хвилину».

 [Ілюстрації на сторінці 231]

Хіба воїн і коваль можуть здобути зверхність над своїм Творцем?