Розділ одинадцятий

«Не надійтесь на князів»

Ісаї 50:1—11

1, 2. а) Якої натхненої поради не слухалися євреї і чим це для них обернулося? б) Чому Єгова запитує Юду: «Де... лист розводовий?»

«НЕ НАДІЙТЕСЬ на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема... Блаженний, кому його поміч — Бог Яковів, що надія його — на Господа, Бога його, що небо та землю вчинив» (Псалом 146:3—6). Якби ж то євреї, що жили за днів Ісаї, послухалися поради псалмоспівця! Якби ж то вони покладалися не на Єгипет чи будь-який інший язичницький народ, а на «Бога Якового»! Тоді б Єгова захищав Юду, коли на неї нападуть вороги. Але Юда не звернулася до Єгови за допомогою. Тому він дозволить, щоб Єрусалим було знищено, а жителів Юди забрано в неволю до Вавилона.

² У цьому Юда може звинувачувати лише себе. Вона не має права заявляти, що її знищення прийшло через зраду з боку Єгови або через те, що він зневажив угоду, укладену з цим народом. Творець не ламає своїх угод (Єремії 31:32; Даниїла 9:27; Об’явлення 15:4). Наголошуючи на цьому, Єгова запитує євреїв: «Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив?» (Ісаї 50:1а). Згідно з Мойсеєвим Законом, чоловік, який розлучувався зі своєю дружиною, мав дати їй розводового листа. Тоді вона могла вийти заміж за іншого чоловіка (Повторення Закону 24:1, 2). Єгова видав такого символічного  листа сестрі Юди — царству Ізраїля, а не Юді *. Він і далі залишається її «Господарем» (Єремії 3:8, 14). Юда, безперечно, не має права зв’язуватися з язичницькими народами. Єгова й далі підтримуватиме з нею стосунки, «аж прийде Примиритель [Месія]» (Буття 49:10).

3. З якої причини Єгова ‘продає’ свій народ?

³ Єгова також запитує Юду: «Хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав?» (Ісаї 50:1б). Євреїв буде послано в неволю до Вавилона не для того, щоб покрити якийсь вигаданий борг Єгови. Єгова — не бідний ізраїльтянин, який повинен продавати своїх дітей позикодавцеві, щоб розрахуватися з ним (Вихід 21:7). Він вказує на справжню причину поневолення його народу: «Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена» (Ісаї 50:1в). Це євреї покинули Єгову, він же їх не покидав.

4, 5. Як Єгова виявляє любов до свого народу, але як реагує на це Юда?

⁴ Наступне запитання Єгови чітко показує, що він любить свій народ: «Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу?» (Ісаї 50:2а). Єгова, посилаючи своїх слуг, пророків, неначе сам приходить до дому свого народу й благає його навернутися усім серцем. Але відповіді немає. Євреї вважають, що ліпше звертатися за підтримкою до людини, й іноді навіть просять допомоги в Єгипту (Ісаї 30:2; 31:1—3; Єремії 37:5—7).

⁵ Чи Єгипет надійніший рятівник, ніж Єгова? Очевидно, ті невірні євреї забули про події, які передували народженню цього народу багато століть тому. Єгова запитує їх: «Чи рука Моя справді короткою  стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення! Небеса зодягаю Я в темряву, і покриттям їхнім верету чиню» (Ісаї 50:2б, 3).

6, 7. Як Єгова виявив свою рятівну силу, коли єгиптяни гналися за ізраїльтянами?

⁶ У 1513 році до н. е. Єгипет був гнобителем Божого народу, а не бажаним рятівником. Ізраїльтяни були рабами в тому язичницькому краї. Але Єгова визволив їх, і яке ж дивовижне було це визволення! Спочатку він навів на Єгипет десять кар. Переживши особливо важку десяту кару, єгипетський фараон наполіг, щоб ізраїльтяни покинули його край (Вихід 7:14—12:31). Проте незабаром після їхнього виходу фараонове серце змінилося. Він зібрав свої війська і вирушив, щоб змусити ізраїльтян повернутися (Вихід 14:5—9). Позаду на ізраїльтян насувалося єгипетське військо, попереду було Червоне море. Вони потрапили в пастку! Однак з ними був Єгова, готовий воювати за них.

⁷ Єгова одразу ж зупинив єгиптян, поставивши між ними та ізраїльтянами стовп хмари. З боку єгиптян стояла темрява, а в ізраїльському таборі було світло (Вихід 14:20). Потім, стримуючи єгиптян, Єгова почав гнати «море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом» (Вихід 14:21). Коли води розділилися, увесь народ — чоловіки, жінки та діти — міг перейти Червоне море на інший бік, де йому нічого не загрожувало. Люди вже підходили до протилежного берега, і раптом Єгова підняв хмару. Розлючені єгиптяни кинулись за ними по морському дні. Коли народ Єгови був  у безпеці на березі, Він відпустив води, потопивши фараона та його військо. Таким чином Бог воював за свій народ. Як же сьогодні це підбадьорює християн! (Вихід 14:23—28).

8. Через нехтування яким застереженням жителі Юди підуть у вигнання?

⁸ А тепер перенесімося в час, коли жив Ісая. Після тієї Божої перемоги минуло сімсот років. Тепер Юда є незалежною державою. Іноді вона проводить дипломатичні переговори з урядами інших держав, наприклад, Ассирії та Єгипту. Але на керівників цих язичницьких держав не можна покладатися. Вони завжди ставитимуть свої інтереси вище угод, укладених з Юдою. Пророки, говорячи від імені Єгови,  застерігають євреїв, щоб вони не покладалися на таких людей. Однак євреї пропускають їхні слова мимо вух. Зрештою Божий народ піде у вигнання до Вавилона і пробуде там у неволі 70 років (Єремії 25:11). Проте Єгова не забуде його й не відкине навіки. У призначений час він згадає про них і відкриє їм шлях, аби вони повернулися на батьківщину й відновили чисте поклоніння. З якою метою? Щоб приготуватися до приходу Шіло, якого слухатимуться всі люди!

Прихід Шіло

9. Хто такий Шіло і яким учителем він був?

⁹ Минають століття. Настає «виповнення часу», і на землі з’являється Шіло — Господь Ісус Христос (Галатів 4:4; Євреїв 1:1, 2). Єгова призначає свого найближчого товариша Речником, який представлятиме Його перед євреями. Це свідчить про те, що Бог дуже любить свій народ. Яким же речником є Ісус? Надзвичайним! Він служить не тільки речником, але й учителем, до того ж Майстерним Учителем. І не дивно, бо  він має чудового Вчителя — самого Бога Єгову (Івана 5:30; 6:45; 7:15, 16, 46; 8:26). Це підтверджують пророчі слова Ісуса, записані Ісаєю: «Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні» (Ісаї 50:4) *.

10. Як Ісус відображав любов Єгови до Його народу і як до нього ставилися люди?

¹⁰ До приходу на землю Ісус працював коло свого Отця на небі. Сердечні стосунки між Отцем та Сином поетично описано в Приповістей 8:30: «Я майстром у Нього [Єгови] була... радіючи перед обличчям Його кожночасно». Спілкування з Отцем приносило Ісусу велику радість. Він, як і його Отець, любив «синів людських» (Приповістей 8:31). Прийшовши на землю, Ісус зміцняє «словом змученого». На початку свого служіння він читає підбадьорливий уривок з пророцтва Ісаї: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим... відпустити на волю помучених» (Луки 4:18; Ісаї 61:1). Вбогі почують добру новину! У стомлених відновляться сили! Яку ж радість повинна принести людям ця звістка! І вони дійсно радіють, хоча цього не можна сказати про всіх. Зрештою багато відмовляється визнати, що Ісуса навчав Єгова.

11. Хто стає під ярмо разом з Ісусом і чого зазнаю́ть ці люди?

¹¹ Однак є люди, які хочуть більше дізнатися. Вони з радістю відгукуються на щире запрошення Ісуса: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і «знайдете спокій душам своїм» (Матвія 11:28, 29). Дехто з тих, що наблизилися до Ісуса, стають його апостолами. Вони знають, що, ставши під ярмо разом з Ісусом, взяли на себе важку працю. Крім усього іншого, у цю працю входить проповідування доброї новини про Царство по всій землі (Матвія 24:14). Виконуючи цю працю, апостоли та інші учні переконуються, що вона дійсно приносить заспокоєння їхнім душам. Сьогодні вірні християни продовжують цю справу й відчувають від неї таку саму радість.

Він не став неслухняним

12. Яким чином Ісус виявляє слухняність до свого небесного Отця?

¹² Ісус ніколи не забуває про те, що мета його приходу на землю — чинити Божу волю. Про те, як підходитиме до справ Месія, було передречено: «Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив» (Ісаї 50:5). Ісус завжди виявляє слухняність Богові. Він навіть каже: «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець» (Івана 5:19). Перед тим як стати людиною, Ісус, очевидно, працював поруч свого Отця впродовж мільйонів, а може, навіть мільярдів років. Прийшовши на землю, він і далі виконує вказівки Єгови. А що ж говорити про нас, недосконалих Христових послідовників? Ми ще більше повинні старатися робити все так, як наказує Єгова!

13. Що чекає на Ісуса, але як він виявляє відвагу?

¹³ Дехто з тих осіб, які відкидають єдинородного Сина Єгови, переслідують його, і про це також було передречено: «Підставив Я спину Свою тим, хто б’є, а щоки Свої —щипачам [«тим, які бороду в мене рвали», Хом.], обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання» (Ісаї 50:6). Згідно з пророцтвом, Месія має зазнати  болю та приниження з рук своїх противників. Ісус знає про це. Він знає, яким жорстоким буде переслідування. Незважаючи на це, коли час його перебування на землі підходить до кінця, він не має жодного страху. З непорушною, неначе кремінь, рішучістю Ісус іде до Єрусалима, де закінчиться його людське життя. По дорозі Ісус каже своїм учням: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють — але третього дня Він воскресне» (Марка 10:33, 34). До цієї наруги підбурюватимуть людей первосвященики та книжники, хоча саме вони повинні добре знати, що Ісус — обіцяний Месія.

14, 15. Як сповнилися слова Ісаї про те, що Ісуса будуть бити та принижувати?

¹⁴ У ніч 14 нісана 33 року н. е. Ісус перебуває зі своїми послідовниками в Гефсиманському саду. Він молиться. Несподівано приходить юрба й арештовує його. Проте Ісус не боїться. Він знає, що з ним Єгова. Месія запевняє наляканих апостолів, що може попросити Отця дати йому більше, ніж дванадцять легіонів ангелів, які б врятували його, однак додає: «Але як має збутись Писання?» (Матвія 26:36, 47, 53, 54).

¹⁵ Збувається все, передречене стосовно випробувань та смерті Месії. Після інсценованого процесу, влаштованого синедріоном, Ісуса допитує Понтій Пилат, а тоді видає на бичування. Римські вояки «тростиною по голові Його били, і плювали на Нього». Таким чином сповнюються слова Ісаї (Марка 14:65; 15:19; Матвія 26:67, 68). Хоча Біблія не говорить,  що Ісусові виривали з бороди волосся в буквальному значенні (вираз крайньої зневаги), це, безперечно, відбулося згідно з передреченням Ісаї * (Неемії 13:25).

16. Як поводиться Ісус під час неймовірно важких випробувань і чому він не соромиться?

¹⁶ Стоячи перед Пилатом, Ісус не благає пощади, але з гідністю мовчить, бо знає, що має померти, аби сповнилися Писання. Коли римський намісник говорить, що він має владу засудити Ісуса на смерть або визволити, Божий Син відповідає: «Надо Мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Івана 19:11). Пилатові воїни, як нелюди, знущаються над Ісусом, але їм не вдається засоромити його. Чому б він мав соромитись? Його покарано не за якусь провину, справедливо, а, навпаки, за праведність. Стосовно цього сповнюються подальші слова Ісаї: «Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я» (Ісаї 50:7).

17. Як Єгова стояв поряд з Ісусом протягом усього його служіння?

¹⁷ Ісус відважний тому, що повністю покладається на Єгову. Він поводиться саме так, як про нього передрік Ісая: «Близько Той, Хто Мене всправедливлює,— хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом,— хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде! Отож, Господь Бог допоможе Мені,— хто ж отой, що признає Мене винуватим? Вони всі розпадуться, немов та одежа,— їх міль пожере» (Ісаї 50:8, 9). У день хрещення Ісуса Єгова проголошує його своїм праведним духовним сином. Під час тієї події чути голос  самого Бога: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Матвія 3:17). Коли наприкінці свого земного життя Ісус молиться, стоячи навколішки в Гефсиманському саду, ‘Ангол із неба з’являється до Нього,— і додає Йому сили’ (Луки 22:41—43). Тому Ісус знає, що Отець схвалює те, як він провів життя. Досконалий Божий Син не зробив жодного гріха (1 Петра 2:22). Вороги фальшиво звинувачують Ісуса в тому, що він — п’яниця, має демона і порушує суботу, але ця брехня не знеславляє його. З ним є Бог, тож хто може бути проти нього? (Луки 7:34; Івана 5:18; 7:20; Римлян 8:31; Євреїв 12:3).

18, 19. З чим, подібно до Ісуса, стикаються помазані християни?

¹⁸ Ісус застерігає своїх учнів: «Як Мене переслідували,— то й вас переслідувати будуть» (Івана 15:20). Подальші події підтверджують його слова. У день П’ятидесятниці 33 року н. е. святий дух сходить на вірних Ісусових учнів, і народжується християнський збір. Релігійні провідники майже одразу намагаються придушити проповідницьку працю цих вірних чоловіків та жінок, які тепер були пов’язані з Ісусом як частина «Авраамового насіння» та усиновлені як духовні Божі сини (Галатів 3:26, 29; 4:5, 6). Обстоюючи праведність, помазані християни ще з I століття мусять протистояти брехливій пропаганді та запеклим переслідуванням з боку Ісусових ворогів.

¹⁹ Однак вони пам’ятають Ісусові слова підбадьорення: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться,— нагорода бо ваша велика на небесах» (Матвія 5:11, 12). Отже, зносячи навіть найсильніші напади, помазані християни ходять з високо піднятою головою. Хоч  би що говорили противники, вони впевнені: Бог визнав їх праведними. У його очах вони «непорочні... і неповинні» (Колосян 1:21, 22).

20. а) Хто підтримує помазаних християн і з чим стикаються ці люди? б) Як помазані християни та «інші вівці» вчаться мови вправної?

²⁰ Сьогодні помазаних християн підтримує «великий натовп» «інших овець». Вони також обстоюють праведність і тому страждають разом зі своїми помазаними братами. Ці люди «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця». Єгова визнав їх праведними, аби вони могли пережити «велику скорботу» (Об’явлення 7:9, 14, Філ.; 7:15; Івана 10:16; Якова 2:23). Навіть якщо тепер противники здаються сильними, то, за словами пророцтва Ісаї, у призначений Богом час вони стануть, як з’їдений міллю одяг, котрий можна лише викинути. А тим часом помазані християни й «інші вівці» залишаються духовно сильними завдяки тому, що моляться, вивчають Боже Слово та відвідують зібрання для поклоніння. Таким чином вони отримують навчання від Єгови і вчаться говорити мовою вправною.

Надійтеся на ім’я Єгови

21. а) Хто ходить у світлі і що чекає на таких людей? б) Що стається з тими, хто ходить у темряві?

²¹ А тепер зверніть увагу на дивовижну різницю: «Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає? Хто ходить у темряві, світла ж немає йому,— хай надіється він на Господнє [«Єгови», НС] Ім’я, і хай на Бога свого опирається» (Ісаї 50:10). Ті, хто слухає голосу Божого Слуги, Ісуса Христа, ходять у світлі (Івана 3:21). Такі люди не тільки вживають Боже ім’я — Єгова, але й покладаються на того, хто носить те ім’я. Навіть якщо колись вони ходили в темряві, то тепер не бояться людини. Вони опираються  на Бога. Але тих, що вперто ходять у темряві, сковує страх перед людиною. Саме так було з Понтієм Пилатом. Хоча цей римський намісник знав, що висунуті проти Ісуса звинувачення фальшиві, але через страх не звільнив його. Римські воїни вбили Божого Сина, однак Єгова воскресив його і нагородив славою та честю. А що сталося з Пилатом? За словами єврейського історика Йосифа Флавія, всього через чотири роки після Ісусової смерті на місце Пилата римляни призначили іншого намісника, а йому наказали повернутися в Рим, щоб відповісти за серйозні правопорушення. А що сказати про євреїв, винних у смерті Ісуса? Не минуло й сорок років, як римські війська знищили Єрусалим, а його жителів повбивали або забрали в рабство. Ті, хто вважає за ліпше ходити в темряві, ніколи не побачать яскравого світла! (Івана 3:19).

22. Чому сподіватися спасіння від людини — це глупота з глупот?

²² Сподіватися спасіння від людини — це глупота з глупот! Пророцтво Ісаї пояснює чому: «Усі, що огонь ви запалюєте, що огненними стрілами ви поузброювані [«викресуєте іскри», НС],— ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних, які розпалили! З Моєї руки оце станеться вам,— і ви будете в муках лежати» (Ісаї 50:11). Людські вожді приходять і відходять. Декотрі лідери, які мають особливу харизму, можуть полонити на певний час розуми людей. Але можливості навіть найщирішої людини обмежені. Замість того щоб розпалити палахкотючий вогонь, задовольнивши цим сподівання своїх прибічників, вона може лише викресати декілька «іскор», які дають трохи світла й тепла, але миттєво зникають. З другого боку, ті, хто покладається на Шіло, тобто Божого обіцяного Месію, ніколи не розчаруються.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

 [Ілюстрація на сторінці 155]

Євреї покладаються на людських правителів, а не на Єгову.

[Ілюстрація на сторінках 156, 157]

Коло Червоного моря Єгова захистив свій народ, поставивши між ним та єгиптянами стовп хмари.