Розділ восьмий

Передречення кінця фальшивої релігії

Ісаї 47:1—15

1, 2. а) Чому декому здається малоймовірним, що незабаром релігійна атмосфера світу докорінно зміниться? б) Звідки ми знаємо, що слова, поміщені в 47-му розділі книги Ісаї, також стосуються майбутнього? в) Чому назва «Вавилон Великий» є цілком відповідною для всіх фальшивих релігій?

«РЕЛІГІЯ повертається». Таке твердження з’явилося в статті, поміщеній у «Нью-Йорк таймс меґезін». Стаття вказувала, що релігія, здається, й досі має величезний вплив на серця та розуми мільйонів людей. Отже, комусь може здаватися малоймовірним, що незабаром релігійна атмосфера світу докорінно зміниться. Але саме про таку зміну говориться в 47-му розділі книги Ісаї.

² Пророцтво Ісаї сповнилося 2500 років тому. Але слова, поміщені в Ісаї 47:8, вживаються в книзі Об’явлення до майбутнього. У цьому місці Біблія передрікає кінець подібної до розпусниці організації, яку названо «великий Вавилон», тобто кінець світової імперії фальшивої релігії (Об’явлення 16:19). Назва «Вавилон» є цілком відповідною для фальшивих релігій світу, оскільки фальшива релігія взяла свій початок у стародавньому Вавилоні. Звідти вона поширилась по всій землі (Буття 11:1—9). Релігійні доктрини, які походять з Вавилона,— вчення про безсмертя душі, пекло та поклоніння триєдиним богам,— характерні  практично для всіх релігій, у тому числі для загальновизнаного християнства *. Чи пророцтво Ісаї проливає якесь світло на майбутнє релігії?

Вавилон змушено сидіти в поросі

3. Опишіть велич Вавилонської світової держави.

³ Прислухайтеся до хвилюючого божественного проголошення: «Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендітна та випещена» (Ісаї 47:1). Вавилон вже багато років сидів на троні як панівна світова держава. Він був «красою царств»: процвітав як релігійний, комерційний та військовий центр (Ісаї 13:19). У зеніті своєї слави Вавилонська імперія простягалася на південь аж до кордону з Єгиптом. А коли 607 року до н. е. вона завдала поразки Єрусалиму, видавалося, що навіть Бог не може зупинити її завоювань! Тому цій державі здається, що вона — «діва», яка ніколи не зазнає вторгнення чужоземців *.

4. Чого зазна́є Вавилон?

⁴ Але цю зарозумілу «діву» буде скинено з трону, який вона займає як незборима світова держава, її принижать: змусять ‘сидіти в поросі’ (Ісаї 26:5). Тоді ніхто не вважатиме, що вона «тендітна та випещена», як розбещена цариця. Тому Єгова наказує: «Візьми жорна — й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки» (Ісаї 47:2). Тепер до Вавилонської імперії,  яка тримала в неволі увесь народ Юди, будуть ставитись як до рабині! Мідяни та перси, які усунуть цю імперію з панівного становища, змусять її виконувати для них принизливу роботу.

5. а) Як з Вавилонської держави буде стягнено ‘намітку та закачано поділ’ її сукні? б) Про що, мабуть, свідчить наказ: «Бреди через ріки», даний Вавилонській імперії?

⁵ Отже, з Вавилонської держави буде стягнено ‘намітку та закачано подолок’ її сукні, вона втратить усі сліди колишньої величі та почестей. «Бреди через ріки»,— накажуть її наглядачі. Можливо, декотрі вавилоняни справді отримають наказ виконувати рабську працю просто неба. А може, пророцтво вказує на те, що когось з них буквально тягнутимуть через ріки, коли забиратимуть у неволю. Хоч би як там було, Вавилонська держава більше не подорожуватиме з усіма почестями цариці, яку перевозять через водний потік на кріслі або в паланкіні. Натомість, наче рабиня, вона мусить забути про скромність: піднімає поділ сукні і виставляє ноги, аби перейти вбрід річку. Яке приниження!

6. а) В якому розумінні буде відкрито наготу Вавилона? б) Як пояснити те, що Бог ‘нікого не зустріне приязно’? (Дивіться примітку).

⁶ Єгова продовжує глузування: «Буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини» (Ісаї 47:3) *. Вавилон зазна́є сорому й зневаги. Зло та жорстокість, заподіяні ним Божому народові, стануть явними. Жодна людина не відверне Божої помсти!

7. а) Як зреагують єврейські вигнанці, дізнавшись про падіння Вавилона? б) В якому розумінні Єгова викупить свій народ?

 ⁷ Божий народ надзвичайно радітиме, коли після 70 років неволі в могутньому Вавилоні побачить падіння цієї імперії! Він вигукуватиме: «Наш Відкупитель, Господь Саваот [«Єгова військ», НС] Йому Ймення, Святий Ізраїлів» (Ісаї 47:4).  Згідно з Мойсеєвим законом, якщо ізраїльтянин продав себе в рабство, аби сплатити свої борги, його міг викупити відкупитель (кровний родич) (Левит 25:47—54). Оскільки євреїв буде продано в рабство до Вавилона, їх необхідно відкупити, тобто визволити. Зазвичай рабам нічого не приносить перемога над державою, яка їх поневолювала, змінюється тільки власник. Але Єгова спонукає завойовника, царя Кіра, визволити євреїв з рабства. Замість євреїв Бог дасть Кірові «на викуп» Єгипет, Етіопію та Севу (Ісаї 43:3). Ізраїлів Відкупитель має відповідне ім’я — «Єгова військ». Хоча війська Вавилона здаються могутніми, вони дуже слабкі у порівнянні з невидимим воїнством ангелів Єгови.

Ціна жорстокості

8. Яким чином Вавилон ‘ввійде до темряви’?

⁸ Єгова знову продовжує пророче осудження Вавилона: «Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств» (Ісаї 47:5). На Вавилон чекає лише темнота й морок. Ця імперія не пануватиме більше над іншими царствами, як жорстока пані (Ісаї 14:4).

9. Чому Єгова розлютився на євреїв?

⁹ Чому Бог взагалі дозволив завдати шкоди своєму народові? Єгова пояснює: «Розлютився Я на народ свій, збезчестив спадщину Свою, та й віддав їх у руку твою» (Ісаї 47:6а). Єгова небезпідставно розлютився  на євреїв. Колись він застерігав їх, що неслухняність до його Закону призведе до вигнання з Обітованої землі (Повторення Закону 28:64). Якщо вони сходили на шлях ідолопоклонства чи статевої неморальності, Єгова з любов’ю посилав пророків, аби допомогти їм навернутися до чистого поклоніння. Але «вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:16). Тому Бог дозволив збезчестити свою спадщину, Юду, коли Вавилон вторгся в цей край і осквернив Його святий храм (Псалом 79:1; Єзекіїля 24:21).

10, 11. Чому Єгова розгнівався на Вавилон, хоча ця держава завоювала Юду з його волі?

¹⁰ Хіба з огляду на це не можна сказати, що, поневоливши євреїв, Вавилон попросту виконав Божу волю? Ні, оскільки Бог каже: «Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким, та й сказала: «Навіки я панею буду!» І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець» (Ісаї 47:6б, 7). Бог не наказував Вавилону виявляти таку надзвичайну жорстокість, щоб навіть не мати ласки «до старих» (Плач Єремії 4:16; 5:12). Крім того, він не заохочував, щоб вони, як садисти, насміхалися над єврейськими полоненими (Псалом 137:3).

¹¹ Вавилон не зміг збагнути, що його контроль над євреями тимчасовий. Ця держава не зважала на застереження Ісаї, що з часом Єгова визволить свій народ. Вона поводиться так, неначе її уповноважено безперервно панувати над євреями та повіки залишатися панею підлеглих народів. Вавилонська імперія не звернула уваги на звістку  про те, що настане «кінець» її гнобительському правлінню!

Падіння Вавилона передречене

12. Чому Вавилонську державу названо ‘жінкою, яка віддається втіхам’?

¹² Єгова проголошує: «Тепер це послухай, розпещена [«жінко, що віддаєшся втіхам», НС], що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: «Я,— і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей» (Ісаї 47:8). Вавилон був добре знаний за любов до втіх. Історик Геродот, який жив у V столітті до н. е., розповідає про «найганебніший звичай» вавилонян: всі жінки були зобов’язані займатися проституцією, віддаючи шану богині любові. Подібно висловився стародавній історик Курцій Руф: «Немає іншого міста з такими зіпсутими звичаями та стількома спокусами, що розпалюють нестримні пристрасті».

13. Як прагнення утіх прискорить падіння Вавилона?

¹³ Прагнення втіх, яке панує у Вавилоні, прискорить падіння цієї держави. Напередодні падіння Вавилона цар та його придворні будуть бенкетувати й нап’ються до нестями. Тому вони не звернуть жодної уваги на мідо-перські війська, які нападуть на місто (Даниїла 5:1—4). Ця столиця буде ‘безпечно сидіти’, думаючи, ніби мури та рови, які здаються неприступними, захистять її від навали. Вона каже собі, що «більше ніхто» ніколи не займе її панівного місця. Ця держава не уявляє, що стане «вдовою», втративши свого правителя — імператора, а також «дітей», тобто народ. Але жоден мур не може захистити її від помсти, яка прийде з руки  Бога Єгови! Єгова скаже пізніше: «Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники» (Єремії 51:53).

14. Яким чином Вавилонську імперію спіткає «страта дітей та вдівство»?

¹⁴ Чим це скінчиться для Вавилона? Єгова продовжує: «Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань» (Ісаї 47:9). Вавилон несподівано втратить панівну позицію, котру він займає як світова держава. У країнах стародавнього Сходу найгіршим лихом для жінки було стати вдовою і втратити дітей. Ми не знаємо, скільки «дітей» втратив Вавилон у ніч свого падіння *. Проте в призначений час це місто буде повністю покинуте (Єремії 51:29). Воно також овдовіє, оскільки його царів буде скинуто з престолу.

15. Окрім того, що Вавилон жорстоко ставився до Божого народу, з яких ще причин Єгова розгнівався на цю державу?

¹⁵ Однак Єгову розлютило не тільки погане ставлення Вавилона до євреїв. Божий гнів розпалився ще й через ‘многоту його чар’. Божий закон, даний Ізраїлю, засуджує спіритизм, проте Вавилон уперто йде шляхом окультизму (Повторення Закону 18:10—12; Єзекіїля 21:26). У книжці «Суспільне життя ассирійців та вавилонян» (англ.) говориться, що вавилоняни «вважали, ніби їх оточує велика кількість демонів, і жили в постійному страху перед ними».

 Надія на зло

16, 17. а) У чому виявляється те, що Вавилон ‘надію складає на злобу свою’? б) Чому кінця Вавилона неможливо відвернути?

¹⁶ Чи ворожбити Вавилона врятують це місто? Єгова відповідає: «Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: «Ніхто не побачить мене!» Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: «Я,— і більше ніхто» (Ісаї 47:10). Вавилонська імперія гадає, що, вдаючись до світської й релігійної мудрості, послуговуючись військовою могутністю, а також виявляючи підлу жорстокість, збереже становище світової держави. Вона вважає, що ніхто не «побачить» її, тобто не покличе до відповідальності за злі вчинки. До того ж ця імперія не помічає вдалині суперника. «Я,— і більше ніхто»,— говорить вона до себе.

¹⁷ Але Єгова, послуговуючись своїм іншим пророком, застерігає: «Чи може хтось денебудь у потайне місце сховатись, де б я його не побачив?» (Єремії 23:24, Хом.; Євреїв 4:13). Тому він проголошує: «Прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптово спустошення, про яке ти не знаєш» (Ісаї 47:11). Ані вавилонські боги, ані ‘ворожіння’ чаклунів не зможуть відвернути прийдешнього горя — найбільшого горя в історії цієї держави!

Неспроможність вавилонських дорадників

18, 19. Чому надія, яку покладає Вавилон на своїх дорадників, приведе його до трагедії?

¹⁸ Говорячи з їдким сарказмом, Єгова наказує: «Ставай же [«залишайся», Хом.] з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого,— може зможеш ти допомогти, може  ти настрахаєш» (Ісаї 47:12). Бог пропонує Вавилону ‘залишатися’ з магією, тобто наполегливо й незмінно покладатися на неї. Зрештою, як народ вавилоняни посилено працювали над розвитком окультних наук ще з «юнацтва».

¹⁹ Єгова висміює цю державу, кажучи: «Змучилась ти від великої кількості рад [«дорадників», Хом.] своїх,— хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти» (Ісаї 47:13) *. Вавилон побачить цілковиту неспроможність своїх дорадників. Щоправда, аби сприяти розвитку астрології,  вавилоняни вже багато століть проводили астрономічні спостереження. А втім, у ніч падіння Вавилона, коли астрологи виявлять жалюгідну безпорадність, усі переконаються в даремності віщування (Даниїла 5:7, 8).

20. Яка доля чекає на вавилонських дорадників?

²⁰ Єгова завершує цю частину пророцтва такими словами: «Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить,— не врятують своєї душі з руки полум’я,— це не жар, щоб погріти себе, ані полум’я, щоб сидіти біля нього... Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого,— кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував» (Ісаї 47:14, 15). Незабаром на цих фальшивих дорадників прийдуть полум’яні часи. Це полум’я не буде затишним, біля якого люди можуть зігрітися, але руйнівне, нищівне; воно покаже, що фальшиві дорадники — це нічого не варта солома. Тож не дивно, що вавилонські дорадники втікатимуть у паніці! Остання підтримка Вавилона зникне, більше ніхто не врятує його. На нього чекає така ж доля, яку він принесе Єрусалимові (Єремії 11:12).

21. Як і коли сповнилися пророчі слова Ісаї?

²¹ У 539 році до н. е. ці натхнені слова почали сповнюватись. Під проводом Кіра війська мідян та персів захопили Вавилон і вбили царя Валтасара, який правив на той час у місті (Даниїла 5:1—4, 30). За одну ніч Вавилон втратив своє панівне становище у світі. Так закінчилося панування семітів, яке тривало багато століть. Тепер світ потрапив під контроль арійців. А для Вавилона настав багатовіковий період занепаду. До IV століття н. е. від цього міста залишилася тільки «руїна» (Єремії 51:37). Пророцтво Ісаї цілком сповнилося.

 Сучасний Вавилон

22. Якого уроку про гордість ми можемо навчитися з падіння Вавилона?

²² Пророцтво Ісаї містить багато інформації для роздумів. Передусім воно наголошує на тому, які небезпеки криють у собі гордість та бундючність. Падіння гордого Вавилона підтвердило слова біблійної приповісті: «Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком — бундючність» (Приповістей 16:18). Іноді через недосконалість нами опановує гордість, але той, хто «запишався», може впасти «в догану та в сітку диявольську» (1 Тимофія 3:6, 7). Тому як же мудро слухатися поради Якова: «Упокоріться перед Господнім лицем,— і Він вас підійме» (Якова 4:10).

23. До кого ми можемо розвинути довір’я, аналізуючи пророцтво Ісаї?

²³ Ці пророчі слова також допомагають нам розвивати довір’я до Єгови, який набагато могутніший  від усіх своїх противників (Псалом 24:8; 34:8; 50:15; 91:14, 15). Це нагадування служить потіхою у теперішні важкі часи. Довір’я до Єгови зміцнює нашу рішучість залишатися бездоганними в його очах, пам’ятаючи, що «майбутнє тієї [бездоганної] людини буде мирним» (Псалом 37:37, 38, НС). Коли ми стикаємось із сатанинськими «хитрощами», завжди мудро було б сподіватися на підтримку Єгови, а не покладатися на власні сили (Ефесян 6:10—13).

24, 25. а) Чому астрологія нелогічна і чому багато людей звертається до неї? б) З яких причин християни уникають забобонів?

²⁴ Варто зазначити, що Біблія застерігає нас проти спіритичних звичаїв, особливо проти астрології (Галатів 5:20, 21). Після падіння Вавилона астрологія не випустила людей зі своїх лещат. Цікаво, що, згідно з книжкою «Великі міста стародавнього світу» (англ.), сузір’я, позначені на зоряних картах вавилонян, «змінили» своє місцерозташування, «внаслідок чого уся ідея [астрології] звелася нанівець». Але астрологія й далі процвітає, і багато газет друкує цілі шпальти з гороскопами для своїх читачів.

²⁵ Що змушує людей,— чимало з яких добре освічені,— зважати на місцерозташування зір чи дотримуватися інших нелогічних забобонних звичаїв? У праці «Уорлд бук енсайклопідія» говориться: «Мабуть, забобони впливатимуть на життя доти, доки люди боятимуться одні одних і будуть невпевненими щодо майбутнього». Страх та невпевненість можуть зробити людей забобонними. Проте християни уникають забобонів. Вони не бояться людини, бо їх підтримує Єгова (Псалом 6:5—11). Божі слуги мають впевненість у майбутньому, знають виявлені наміри Єгови й не сумніваються, що «задум Господній навіки стоятиме» (Псалом 33:11). Якщо ми  будемо узгоджувати своє життя із намірами Єгови, тобто його задумом, це забезпечить нам щасливе, довготривале майбутнє.

26. В якому розумінні «думки мудрих» — «марнотні»?

²⁶ В останні роки дехто намагається заглянути в майбутнє за допомогою так званих наукових методів. Існує навіть галузь науки — футурологія. Згідно з одним визначенням, футурологія — це «дослідження тенденцій у світі для прогнозування майбутнього». Наприклад, у 1972 році група вчених та бізнесменів, знана як Римський клуб, прогнозувала, що до 1992 року усі світові запаси золота, ртуті, цинку та нафти будуть вичерпані. Починаючи з 1972 року, світ стикався з величезними проблемами, але це передбачення виявилось неправильним у всіх пунктах. Земля й досі має поклади золота, ртуті, цинку та нафти. Людина вибилась із сил, намагаючись передректи майбутнє, але її припущення завжди ненадійні. Справді, «думки мудрих... марнотні вони»! (1 Коринтян 3:20).

Прихід кінця Вавилона Великого

27. Коли і як, подібно до Вавилона в 539 році до н. е., Вавилон Великий зазнав падіння?

²⁷ Вчення стародавнього Вавилона стали невід’ємною частиною сучасних релігій. Тому назва Вавилон Великий добре відповідає світовій імперії фальшивої релігії (Об’явлення 17:5). Подібно до падіння стародавнього Вавилона в 539 році до н. е., цей міжнародний релігійний конгломерат уже зазнав падіння (Об’явлення 14:8; 18:2). У 1919 році останок Христових братів вийшов з духовної неволі й позбувся впливу загальновизнаного християнства — головної частини Вавилона Великого. Відтоді загальновизнане християнство до великої міри  втратило свій вплив у багатьох країнах, де колись займало міцну позицію.

28. Як вихваляється Вавилон Великий і що чекає на нього?

²⁸ Однак те падіння було лише передвістям цілковитого знищення фальшивої релігії. Цікаво, що записане в книзі Об’явлення пророцтво про знищення Вавилона Великого нагадує нам пророчі слова, записані в Ісаї 47:8, 9. Подібно до стародавнього Вавилона, сучасний Вавилон Великий каже: «Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду». Але «одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його». Отже, пророчі слова, записані в 47-му розділі Ісаї, служать застереженням для тих, хто й досі пов’язаний з фальшивою релігією. Якщо такі люди не хочуть бути знищені разом з нею, нехай послухаються натхненого наказу: «Вийдіть із нього»! (Об’явлення 18:4, 7, 8).

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

 [Ілюстрації на сторінці 111]

Вавилон, який любить утіхи, буде змушений сидіти в поросі.

[Ілюстрація на сторінці 114]

Астрологи Вавилона не зможуть передректи його падіння.

[Ілюстрація на сторінці 116]

Вавилонський астрологічний календар (І тисячоліття до н.е.).

[Ілюстрації на сторінці 119]

Незабаром сучасний Вавилон припинить своє існування.