Очевидно, мова йде про юдеїв, які були прихильниками династії Іродів, що отримала владу від Риму. Під час земного служіння Ісуса Христа цю династію очолював Ірод Антипа.

Прибічники Ірода (відомі також як іродіани) не згадуються у світських історичних джерелах, і в Біблії про них говориться дуже мало (Мт 22:16; Мр 3:6; 12:13). Дехто вважає, що іродіанами були слуги Ірода, його воїни або придворні, але ця версія викликає чимало сумнівів.

Якщо говорити про політичні погляди, то іродіани були центристами; з одного боку їм протистояли фарисеї та зелоти, які виступали за повну незалежність Юдейського царства від Риму, а з другого — прибічники цілковитого поглинення Юдеї Римською імперією. Погляди іродіан, мабуть, поділяли деякі садукеї — члени вільнодумної і поміркованої течії в юдаїзмі. Такого висновку можна дійти з огляду на Ісусові слова про закваску, які згадуються в книгах Матвія і Марка. Згідно з Матвія 16:6, Ісус сказав: «Остерігайтеся фарисейської і садукейської закваски», тимчасом як у Марка 8:15 говориться: «Остерігайтеся фарисейської та Іродової закваски». У тексті оригіналу в Марка 8:15 слово «закваска» повторюється двічі, і це вказує на те, що згубні вчення цих двох течій відрізнялися між собою. У деяких рукописах, а саме в папірусі Честера Бітті I (P⁴⁵), Вашингтонському кодексі I та Коридетському кодексі, в цьому вірші замість імені Ірод вжито слово «іродіани» (The Interpreter’s Dictionary of the Bible / edited by G. A. Buttrick. 1962. Vol. 2. P. 594; Kenyon F. Our Bible and the Ancient Manuscripts. 1958. P. 215, 216).

Одне відомо точно: хоча прибічники Ірода та фарисеї мали кардинально різні погляди в питаннях політики і релігії та відкрито протистояли одні одним, вони виступили єдиним фронтом проти Ісуса. Щонайменше двічі ці ворогуючі групи радились між собою, як позбутися спільного противника. Перший випадок, про який повідомляє Біблія, стався невдовзі після Пасхи 31 р. н. е., під час широкомасштабного служіння Ісуса в Галілеї. Побачивши, як у суботу Ісус зцілив чоловіка з сухою рукою, «фарисеї вийшли і відразу почали змовлятися з прибічниками Ірода, щоб убити Ісуса» (Мр 3:1—6; Мт 12:9—14).

Другий відомий нам випадок стався приблизно через два роки, за три дні до Ісусової страти. Тоді учні фарисеїв та прибічники Ірода разом намагалися випробувати Ісуса, поставивши запитання про сплату податків. Ці таємно найняті чоловіки «мали вдавати з себе праведних і зловити його на слові, щоб потім передати в руки уряду й намісника» (Лк 20:20). Перш ніж поставити своє запитання про податки, вони вдалися до лестощів, щоб послабити пильність Ісуса. Але Ісус розпізнав їхні підступні наміри і сказав: «Лицеміри, чому ви мене випробовуєте?» Після того як Ісус відповів на їхнє запитання, вони вже не мали що сказати (Мт 22:15—22; Лк 20:21—26).