Син Амрама і Йохевед з племені Левія. Аарон народився в Єгипті у 1597 р. до н. е. і був праправнуком Левія (Вх 6:13, 16—20). Міріам була його старшою сестрою, а Мойсей — молодшим на три роки братом (Вх 2:1—4; 7:7). Аарон одружився з Елішевою, дочкою Аммінадава, і мав чотирьох синів, яких звали Надав, Авігу, Елеазар і Ітамар (Вх 6:23). Він помер у 1474 р. до н. е. у віці 123 років (Чс 33:39).

Єгова призначив Аарона речником Мойсея, бо той через невміння гарно говорити відмовлявся промовляти до фараона. Бог сказав про Аарона: «Я знаю, що він може дуже добре говорити». Аарон зустрів Мойсея на горі Сінай і довідався від нього про грандіозний намір Бога стосовно Ізраїля та Єгипту. Після цього брати вирушили до єгипетського краю (Вх 4:14—16, 27—30).

Відтоді Аарон служив речником Мойсея. Він звертався від його імені до старійшин Ізраїля і виконував чуда на доказ того, що їх послав сам Бог. У відповідний час 83-річний Аарон разом з Мойсеєм прийшов у двір фараона та мужньо промовляв до цього зухвалого правителя. Пізніше Єгова сказав Мойсею: «Я зробив так, що ти будеш як Бог для фараона. А твій брат Аарон стане твоїм пророком» (Вх 7:1, 7). Саме Аарон здійснив перше чудо на очах у фараона та його жерців-магів, а згодом за наказом Мойсея простягнув палицю над водами Єгипту і цим ознаменував початок десяти кар (Вх 7:9—12, 19, 20). Він продовжував співпрацювати з Мойсеєм і в усьому слухатися Бога, аж поки зрештою не прийшло визволення. Цим Аарон подав приклад для християн, які служать «послами замість Христа, так, ніби Бог через [них] звертається до людей із закликом» (Вх 7:6; 2Кр 5:20).

Протягом 40-річної мандрівки в пустелі Аарон, очевидно, вже не так часто виступав у ролі речника Мойсея, оскільки той здебільшого говорив сам (Вх 32:26—30; 34:31—34; 35:1, 4). Крім того, після третьої кари Мойсей почав сам користуватися своєю палицею. А під час битви з амаликітянами Аарон і Хур лише підтримували Мойсеєві руки (Вх 9:23; 17:9, 12). Однак, даючи вказівки, Єгова й далі зазвичай звертався і до Мойсея, і до Аарона. Біблія показує, що вони спільно діяли та промовляли перед народом до самої Ааронової смерті (Чс 20:6—12).

Аарон не мав такого ж становища, як Мойсей, і не супроводжував його до самої вершини гори Сінай, щоб отримати Закон-угоду. Але йому, а також двом його синам і 70 старійшинам народу було дозволено зійти на гору і побачити у видінні величну славу Бога (Вх 24:9—15). За умовами Закон-угоди на Аарона та його нащадків були покладені почесні обов’язки, а самого Аарона Бог призначив первосвящеником (Вх 28:1—3).

Первосвященик. Під час семиденної церемонії посвячення Мойсей, як Божий представник, поклав на Аарона обов’язки первосвященика, а його синів призначив священиками. Мойсей одягнув Аарона у гарне вбрання, виготовлене із золотих ниток, синьої пряжі, пурпурної вовни і яскраво-червоної пряжі. Серед елементів цього вбрання були наплічники та нагрудник, прикрашені різнокольоровим дорогоцінним камінням. На голову Аарона Мойсей вдягнув тюрбан із тонкого лляного полотна. До тюрбана він прикріпив пластинку з чистого золота, на якій було вирізьблено напис: «Єгова — святий» (Лв 8:7—9; Вх 28). Після того Аарон був помазаний так, як це описано в Псалмі 133:2, тож його можна було назвати машı́ах, або месією (хрісто́с, LXX), тобто «помазанцем» (Лв 4:5, 16; 6:22).

Бог не лише призначив Аарона головою над усіма священиками, але й постановив, що майбутні первосвященики мають походити тільки з його роду. Щоправда, сам Аарон не успадкував своїх священицьких обов’язків, тож апостол Павло міг написати про нього: «Ніхто сам себе не удостоює такої честі, а має її лише тоді, коли отримує покликання від Бога, як це було з Аароном. Подібно і Христос не сам себе прославив, ставши первосвящеником; його прославив той, хто сказав йому: “Ти мій син, нині я став твоїм батьком”» (Єв 5:4, 5). Далі Павло показав, що священицьке служіння, яке першим в Ізраїлі виконував Аарон, було прообразом служіння Ісуса Христа — більшого небесного первосвященика. Зважаючи на це, обов’язки Аарона як первосвященика мають для нас особливе значення (Єв 8:1—6; 9:6—14, 23—28).

Як первосвященик, Аарон керував усіма справами, пов’язаними з поклонінням Богу у святому наметі, і наглядав за працею тисяч левітів (Чс 3:5—10). У щорічний День примирення він складав приношення за гріх священиків і левітів, а також за гріх усього Ізраїля; лише він міг входити у Найсвятіше святого намету з кров’ю принесених у жертву тварин (Лв 16). Крім того, лише Аарон і його сини, священики, були відповідальними за щоденне спалювання фіміаму і принесення перших плодів урожаю зернових (Вх 30:7, 8; Лк 1:8—11; Лв 23:4—11). Однак завдяки помазанню Аарон міг не лише приносити жертви, але й виконувати інші обов’язки, зокрема навчати народ Божого Слова (Лв 10:8—11; Пв 24:8; Мл 2:7). Він і його наступники служили головними представниками Царя Єгови. Під час особливих подій Аарон одягав дороге вбрання і лляний тюрбан з «блискучою золотою пластинкою». Також він одягав нагрудник, в котрому зберігалися урім і туммім, за допомогою яких Єгова давав відповіді «так» або «ні» на важливі для народу питання. А втім, за життя Мойсея — Божого посередника — урімом і туммімом, схоже, користувалися досить рідко (Вх 28:4, 29, 30, 36; див. ПЕРВОСВЯЩЕНИК).

Ааронова відданість чистому поклонінню невдовзі була випробувана. Бог покарав смертю його синів, Надава та Авігу, за те, що вони зневажили своє священицьке служіння. Почувши про це від Мойсея, Аарон нічого не сказав. Коли він і двоє його інших синів отримали наказ не оплакувати грішників, «вони зробили все так, як сказав Мойсей» (Лв 10:1—11).

Приблизно 40 років Аарон, як первосвященик, представляв перед Єговою 12 племен Ізраїля. Якось у пустелі спалахнув бунт проти влади Мойсея та Аарона. Цей бунт очолював левіт Корей, а також рувимівці Датан, Авірон і Он, які нарікали на їхній провід. Єгова зробив так, що під наметами Корея, Датана й Авірона розкололася земля і поглинула намети та домашніх цих бунтівників, а також самих Датана й Авірона. Корея ж і 250 його прибічників знищив вогонь (Чс 16:1—35). Наступного дня на Мойсея та Аарона почали нарікати всі ізраїльтяни, і за це Бог послав на них кару. Тоді Аарон, виявивши велику віру та сміливість, за наказом Мойсея взяв посудину для жару, щоб примирити народ з Богом, і «стояв між мертвими і живими», поки не припинилася кара (Чс 16:45—50).

Після цього Бог звелів, щоб у наметі зборів поклали 12 палиць, по одній палиці від кожного роду, а на палиці від роду Левія написали Ааронове ім’я (Чс 17:1—4). Наступного дня Мойсей увійшов у намет Свідчення і побачив, що на Аароновій палиці з’явилися бруньки, цвіт і дозрілий мигдаль (Чс 17:8). Це поклало край всім суперечкам і чітко показало, що Єгова вибрав для служіння священиками левітів з роду Аарона, а його самого призначив первосвящеником. Відтоді вже ніхто не ставив під сумнів право Ааронових нащадків виконувати священицькі обов’язки. Ааронову палицю з бруньками поклали у ковчег «як знак для бунтівливих синів», хоча після їхньої смерті і входу ізраїльтян в Обіцяний край її, схоже, забрали з ковчега, оскільки вона вже відіграла свою роль (Чс 17:10; Єв 9:4; 2Хр 5:10; 1Цр 8:9).

Чому Аарон не був покараний за те, що зробив золоте теля?

Попри те що Аарон займав таке високе становище, він робив серйозні помилки. Коли Мойсей перший раз перебував на горі Сінай протягом 40 днів, народ «зібрався довкола Аарона і сказав: “Зроби нам бога. Ми підемо за ним, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, чоловіком, який вивів нас з єгипетського краю”» (Вх 32:1). Аарон послухався ізраїльтян і виготовив з золота статую теляти (Вх 32:2—6). Пізніше Мойсей запитав, як він міг таке зробити, і у відповідь почув лише непереконливі оправдання (Вх 32:22—24). Але Єгова не вбачав в Ааронові головного винуватця. Він сказав Мойсею: «Тепер залиш мене, і я в гніві їх винищу, а тебе зроблю великим народом» (Вх 32:10). Мойсей став благати Єгову за народ, зокрема за Аарона, а тоді, щоб остаточно вирішити справу, вигукнув: «Хто за Єгову? Ідіть до мене!» (Вх 32:11, 26; Пв 9:20). Відгукнулися всі левіти, в тому числі, безумовно, й Аарон. Вони вбили три тисячі ідолопоклонників, які, мабуть, найсильніше підбурювали інших до бунту (Вх 32:28). Все ж згодом Мойсей сказав решті ізраїльтян, що на них теж лежить вина (Вх 32:30). Тож Єгова виявив милосердя не лише Аарону. Його подальші дії довели, що в серці він не підтримував ідолопоклонників, а просто піддався їхньому тиску (Вх 32:35). Єгова показав, що простив Аарона, дозволивши йому і далі служити первосвящеником (Вх 40:12, 13).

Аарон віддано підтримував свого молодшого брата у багатьох важких ситуаціях. Однак невдовзі після того, як Мойсей, Божий представник, призначив його служити первосвящеником, він повівся нерозсудливо. Разом зі своєю сестрою Міріам Аарон почав нарікати на Мойсея за те, що той одружився на кушитянці. Ставлячи під сумнів становище Мойсея і його виняткові стосунки з Богом Єговою, вони казали: «Хіба Єгова говорив тільки через Мойсея? Хіба він не говорив також через нас?» (Чс 12:1, 2). Єгова відреагував негайно: наказав усім трьом прийти до намету зборів і суворо докорив Аарону і Міріам за неповагу до людини, яку він сам призначив. Те, що лише Міріам була вражена проказою, виявляє, що, можливо, це вона підбурювала до нарікання, а Аарон знову виявив слабкість і піддався поганому впливу. До того ж, якби Аарона теж вразила проказа, то, згідно з Божим законом, він не міг би служити первосвящеником (Лв 21:21—23). Аарон відразу визнав, що вони повелися немудро, попросив вибачення і почав благати Мойсея заступитися за Міріам. А це показує, що він мав правильний умонастрій (Чс 12:10—13).

Аарон вкотре провинився, коли він і Мойсей не освятили і не прославили Бога перед ізраїльтянами, даючи їм воду в Мериві біля Кадешу. Через це Бог постановив, що жоден з них не введе народ в Обіцяний край (Чс 20:9—13).

Першого дня місяця ава, у 40-му році після виходу ізраїльтян з Єгипту, народ отаборився перед горою Гор, на кордоні з Едомом. Вже за кілька місяців вони мали перейти річку Йордан, але без 123-річного Аарона. Весь табір спостерігав, як за наказом Єгови Аарон, його син Елеазар, а також Мойсей піднімалися на вершину гори Гор. Там Мойсей зняв з Аарона його священицьке вбрання і надягнув на його сина і наступного первосвященика Елеазара. Після цього Аарон помер. Мабуть, саме там Мойсей та Елеазар поховали його. Ізраїль оплакував Аарона 30 днів (Чс 20:24—29).

Варто зазначити, що в кожному з трьох випадків, коли Аарон був причетний до серйозних гріхів, ініціатива походила не від нього. Схоже, він поводився неправильно під тиском обставин або під впливом інших людей. Якщо говорити про перший проступок, то Аарон міг би застосувати принцип, що лежав в основі закону: «Не йди за більшістю людей, якщо вони чинять зло» (Вх 23:2). А втім, ім’я Аарона згадується в Біблії в позитивному світлі. Божий Син під час свого земного служіння визнавав священиків з Ааронового роду (Пс 115:10, 12; 118:3; 133:1, 2; 135:19; Мт 5:17—19; 8:4).

Священики з роду Аарона. В 1 Хронік 12:27; 27:17 у масоретському тексті єврейською мовою вживається лише слово «Аарон», хоча в тексті LXX (у виданні Лагарда в 1Хр 12:27) сказано «сини Аарона». Однак ім’я Аарон, очевидно, вжито тут як збірне поняття (подібно до імені Ізраїль) і означає рід Аарона або його нащадків чоловічої статі, які жили за часів Давида, походили з роду Левія і служили священиками (1Хр 6:48—53). В українському виданні «Перекладу нового світу» написано: «Єгояда був провідником Ааронових синів; з ним було 3700 чоловіків» (1Хр 12:27); слово «синів» тут додано, щоб передати правильну думку.