Книга Єврейських Писань. І в єврейських рукописах, і в грецькій Септуагінті вона є восьмою серед книг так званих малих пророків (те саме стосується найпоширеніших українських перекладів Біблії). Книгу Авакума можна поділити на дві частини: 1) діалог між письменником і Єговою (розд. 1, 2) та 2) молитва, висловлена у вигляді жалобних пісень (розд. 3).

Письменник. Ім’я письменника вказане в самій книзі. Обидві її частини приписуються «пророку Авакуму» (Ав 1:1; 3:1; див. АВАКУМ).

Канонічність. Канонічність книги Авакума підтверджується стародавніми списками книг Єврейських Писань. Хоча самої назви книги Авакума в них немає, там згадуються «дванадцять малих пророків»; книга Авакума, очевидно, входила до цього числа, інакше пророків не було б 12. Вагомим доказом канонічності книги Авакума є також те, що в Грецьких Писаннях містяться цитати з неї. Звертаючись до юдеїв, яким бракувало віри, Павло процитував слова з Авакума 1:5 (LXX), хоча й не назвав імені пророка (Дії 13:40, 41). Також Павло цитував Авакума 2:4 («А праведний буде жити завдяки своїй вірності»), коли заохочував християн виявляти віру (Рм 1:16, 17; Гл 3:11; Єв 10:38, 39).

Серед рукописів Мертвого моря є уривок книги Авакума (розд. 1, 2), написаний єврейським письмом домасоретського періоду і доповнений коментарями. Цікаво, що в основному тексті рукопису вживається ім’я Єгова, написане стародавніми єврейськими літерами, а в коментарях Боже ім’я відсутнє — замість нього використовується єврейське слово Ел (озн. «Бог»).

На думку фахівців, цей рукопис датується кінцем I ст. до н. е. У такому разі це найдавніший з наявних єврейських рукописів книги Авакума. У ньому в Авакума 1:6 вживається слово «халдеї», а це підтверджує правильність масоретського тексту, згідно з яким Єгова мав підняти халдеїв (вавилонян), щоб виконати свою волю.

Час написання та історичне тло. Вислів «Єгова перебуває у своєму святому храмі» (Ав 2:20) і вказівка, яка міститься після Авакума 3:19 («Для диригента: під супровід моїх струнних інструментів»), дозволяють зробити висновок, що Авакум пророкував до знищення Соломонового храму, яке відбулося в 607 р. до н. е. Слова Єгови: «Я підніму халдеїв» (Ав 1:6), а також загальний зміст пророцтва показують, що халдеї, або вавилоняни, на той час ще не знищили Єрусалим. Але Авакума 1:17 може вказувати на те, що вони вже почали завойовувати деякі народи. За часу правління Йосії, праведного юдейського царя (659—629 рр. до н. е.), халдеї та мідійці захопили Ніневію (632 р. до н. е.) і Вавилон наближався до того, щоб стати світовою державою (На 3:7).

Деякі люди, спираючись на рабинську традицію, вважають, що Авакум пророкував раніше, за часу правління юдейського царя Манасії. На їхню думку, він був одним з пророків, про яких ідеться в 2 Царів 21:10 і непрямо згадується в 2 Хронік 33:10. Вони вважають, що тоді вавилоняни ще не становили загрози і саме тому юдеям було важко повірити у сповнення слів Авакума. (Див. Ав 1:5, 6.)

А втім, на початку правління Єгоякима Юда перебувала під впливом Єгипту (2Цр 23:34, 35), і це теж міг бути час, коли непокірні жителі Юди «не повірили б, якби [їм] розповіли», що Бог підніме халдеїв, аби їх покарати (Ав 1:5, 6). У 625 р. до н. е., четвертого року правління царя Єгоякима, вавилонський цар Навуходоносор завдав поразки фараону Нехо під Кархемішем (Єр 46:2). Тож Авакум, імовірно, пророкував і записував пророцтво ще перед цією подією, а завершив написання своєї книги близько 628 р. до н. е. в Юді. Те, що напад халдеїв описується в майбутньому часі, показує, що книга писалася до того, як Єгояким став васалом Вавилону (620—618 рр. до н. е.) (2Цр 24:1).

Стиль. Книга Авакума дуже емоційна і переконлива. В ній використані яскраві приклади і порівняння (Ав 1:8, 11, 14, 15; 2:5, 11, 14, 16, 17; 3:6, 8—11). Щодо стилю книги Авакума професор С. Драйвер зазначив: «Літературний стиль Авакума вражає. Хоча його книга досить коротка, вона сповнена сили; його описи яскраві та виразні; думки сформульовані поетично». Все це, звичайно, пояснюється в першу чергу тим, що Авакум писав під Божим натхненням.

Книга Авакума звеличує верховну владу Єгови над усіма народами (Ав 2:20; 3:6, 12), наголошуючи на тому, що вона всеосяжна. Також у книзі підкреслюється, що праведний живе завдяки своїй вірі (Ав 2:4). Вона заохочує покладатися на Єгову і говорить, що він не помирає (Ав 1:12); він справедливо «топ[че] народи» і виступає, щоб спасати свій народ (Ав 3:12, 13). Для тих, хто тішиться Єговою, він є Богом спасіння і Джерелом сили (Ав 3:18, 19).

[Рамка]

ОГЛЯД КНИГИ АВАКУМА

Відповідь на запитання: «Чи Бог покарає неправедних?»

Написана, очевидно, близько 628 р. до н. е., перед тим як Єгояким став васалом халдеїв, могутність яких стрімко зростала

Авакум кличе на допомогу і питає Бога, доки він терпітиме зло (1:1—2:1)

У відповідь Єгова каже, що підніме халдеїв і вони стануть його знаряддям для покарання; Авакум не розуміє, як Святий Бог може послуговуватися таким зрадливим народом, який поклоняється власній військовій потузі, ловить людей неводом, наче рибу, і безжально винищує народи

Пророк усвідомлює, що заслуговує докору; чекає на відповідь Єгови

Єгова відповідає, що вже визначив час; проголошує горе халдеям (2:2—20)

Єгова запевняє, що пророчому видінню «належить сповнитися у визначений час» і що воно «поспішає до свого кінця», тобто його сповнення швидко наближається, навіть якщо здається, ніби воно затримується

Проголошення горя вказує на те, що, хоча халдеї є знаряддям у Божих руках, вони не залишаться непокараними, оскільки грабували інші народи і вигубляли їх, будували міста на крові, давали іншим пити чашу ганебної поразки і поклонялися ідолам

Пророк благає Єгову вдатися до дій і разом з цим виявити милосердя під час прийдешнього дня лиха (3:1—19)

Пророк згадує, як Єгова в минулому виявляв свою силу, і його охоплюють страх і тремтіння, та все ж він готовий спокійно чекати дня лиха і тішитися Богом свого спасіння

Авакум постановив: навіть якби не стало засобів для існування, він усе одно радітиме Єговою, Богом свого спасіння — тим, хто його зміцнює