(озн. «[мій] Господь — праведність»).

Цар, який правив у Єрусалимі в той час, коли ізраїльтяни завойовували Обіцяний край. Адоні-Цедек і царі інших невеликих царств на Зх. від Йордану об’єднали свої зусилля, щоб зупинити наступ війська Ісуса Навина (ІсН 9:1—3). Коли ж хіввеяни, жителі Гівона, уклали мир з ізраїльським народом, Адоні-Цедек вирішив їм помститися. Щоб більше ніхто не перейшов на бік ізраїльтян, він, об’єднавшись з чотирма іншими аморейськими царями, взяв Гівон в облогу і почав з ним воювати. Ісус Навин дивовижним чином врятував гівонітян і розбив війська тих п’яти царів. Вони втекли до Маккеди і заховалися в печері, яка стала для них пасткою. Ісус Навин на очах своїх воїнів вбив Адоні-Цедека та інших чотирьох царів і повісив їхні тіла на стовпах. Після цього тіла вкинули в ту саму печеру, і вона стала їхньою могилою (ІсН 10:1—27).