(1, 2: озн. «милість; ласка».)

1. (Євр. Ханна́.) Мати пророка Самуїла. Анна жила зі своїм чоловіком, левітом Елканою, і ще однією його дружиною, Пенінною, у Раматаїм-Цофімі, в гористому краї Єфрема. Анна довгий час була безплідною, а Пенінна мала декілька дітей, все ж Елкана любив Анну більше. Пенінна насміхалася з Анни через її безплідність, особливо коли Елкана щороку брав сім’ю до святого намету в Шіло (1См 1:1—8).

Одного разу в Шіло Анна склала обітницю перед Єговою: якщо в неї народиться син, то вона віддасть його на служіння Богу. Анна подумки молилася до Єгови, і її губи тремтіли. Побачивши це, первосвященик Ілій вирішив, що вона п’яна від вина. Але дізнавшись, що Анна була твереза і що вона палко молилася, Ілій побажав їй, щоб Єгова виконав її прохання. Так і сталося: незабаром Анна завагітніла. Після народження Самуїла вона не ходила в Шіло, поки не відлучила сина від грудей. Зрештою, як і обіцяла, Анна представила Самуїла перед Єговою і принесла жертву: трирічного бика, одну ефу борошна та великий глек вина (1См 1:9—28). Відтоді вона кожного року приходила в Шіло і приносила синові нову безрукаву сорочку. Ілій знову благословив Анну, і з часом Єгова дав їй ще трьох синів і двох дочок (1См 2:18—21).

Анна виявляла багато хороших рис. Вона цінувала дар молитви, була скромною і прагнула догоджати своєму чоловікові. Щороку вона супроводжувала його під час подорожі до святого намету, де він складав жертву. Також Анна сама пішла на велику жертву: вона розсталася з сином, щоб виконати своє слово і виявити вдячність за доброту Єгови. Анна не переставала виявляти материнську любов і кожного року приносила Самуїлові нову сорочку. Коли вони з Елканою віддали сина на служіння в храмі, Анна заспівала пісню подяки. Думки з цієї пісні перегукуються з тим, що сказала Марія невдовзі після того, як дізналася, що стане матір’ю Месії (Лк 1:46—55).

2. (Грец. Га́нна, форма євр. імені Ханна́.) Пророчиця, донька Фануїла з племені Асира.

Анна лишилася вдовою, проживши зі своїм чоловіком лише сім років. Коли маленького Ісуса принесли у храм, їй було 84 роки. Незважаючи на це, вона постійно перебувала в храмі, очевидно, від ранкового жертвоприношення до вечірнього, завдяки чому удостоїлася честі побачити маленького Ісуса і дати про нього свідчення. Анна «дотримувалася постів» і «зверталась до Бога з благаннями», а це показує, що вона відчувала глибокий смуток і палко чогось прагнула. Її могло непокоїти те, що юдеї вже сотні років підкорялися владі інших народів, а релігійний занепад позначився навіть на храмі і священстві. У будь-якому разі, хоча Анна, можливо, і не сподівалася дожити до того часу, коли дитя виросте, вона з радістю розповідала іншим про визволення, яке прийде через нього — прийдешнього Месію (Лк 2:36—38).

3. (Грец. Га́ннас, з євр., озн. «той, хто виявляє милість; ласкавий».) Чоловік, якого Квіріній, римський намісник Сирії, близько 6—7 р. н. е. призначив первосвящеником. Служіння Анни тривало до 15 р. н. е. (Лк 2:2). З цього випливає, що Анна був первосвящеником, коли 12-річний Ісус вражав своїми відповідями рабинських вчителів у храмі (Лк 2:42—49). Прокуратор Валерій Грат зняв Анну з посади первосвященика. Хоча Анна втратив офіційний титул, очевидно, він і далі мав великий вплив і владу як колишній первосвященик і авторитетний представник юдейського духівництва. П’ятеро його синів, а також зять Кайяфа були первосвящениками. З огляду на видатне становище Анни, не дивно, що в Біблії його названо старшим священиком (Мт 26:3; Лк 3:2). Заарештованого Ісуса спочатку відвели на допит до Анни, а вже після цього на суд до Кайяфи (Ів 18:13). Анна очолює список людей, які чинили найбільший опір апостолам Ісуса Христа (Дії 4:6).

Заможний і впливовий рід Анни походив з племені Левія. Одним з основних джерел доходу членів його родини був продаж тварин для жертвоприношень, який організовували на території храму. А цього було достатньо, щоб бажати Ісусу смерті, адже він двічі очищав храм, який вони перетворили в «печеру розбійників» (Ів 2:13—16; Мт 21:12, 13; Мр 11:15—17; Лк 19:45, 46). Також Анна міг ненавидіти Ісуса та його апостолів тому, що Ісус вчив про воскресіння мертвих і на доказ цього воскресив Лазаря, і апостоли теж проповідували та навчали про це. Якщо Анна був садукеєм, то він не вірив у воскресіння (Дії 23:8; пор. Дії 5:17).