1. Цариця Юди, дочка ізраїльського царя Ахава і його дружини Єзавелі; внучка Омрі (2Цр 8:18, 26). Вона була сестрою ізраїльського царя Єгорама, а також сестрою (можливо, тільки по батькові) 70 синів Ахава, яких убив Єгу (2Цр 3:1, 2; 10:1—9). З політичних міркувань її видали заміж за старшого сина юдейського царя Йосафата (2Цр 8:25—27; 2Хр 18:1). Аталія була матір’ю Ахазії, який згодом став царем Юди.

Як і її мати, Єзавель, Аталія підштовхувала свого чоловіка, Єгорама (який правив вісім років), робити зло в очах Єгови (1Цр 21:25; 2Хр 21:4—6). І так само, як мати, Аталія проливала невинну кров. Коли помер її неправедний син Ахазія, правління якого тривало один рік, вона винищила увесь царський рід, окрім малого Єгоаша. Дитину заховали первосвященик і його дружина, яка була тіткою немовляти. Після того Аталія царювала шість років, приблизно з 905 по 899 рік до н. е. (2Хр 22:11, 12). Її сини розграбували храм Єгови і використовували святі речі для служіння Ваалу (2Хр 24:7).

Коли Єгоашу виповнилося сім років, богобоязливий первосвященик Єгояда вивів хлопчика зі сховку і поклав на нього корону як на законного спадкоємця трону. Почувши шум, Аталія поспішила до храму. Коли вона побачила, що відбувається, то закричала: «Змова! Змова!» Первосвященик Єгояда наказав вивести її з території храму і вбити біля кінського заїзду царського дому; можливо, вона була останньою з дому Ахава (2Цр 11:1—20; 2Хр 22:1—23:21). Які ж були правдиві слова: «З усього, що Єгова говорив про дім Ахава, жодне слово Єгови не залишиться невиконаним»! (2Цр 10:10, 11; 1Цр 21:20—24).

2. Веніяминівець з роду Єрохама, який жив у Єрусалимі (1Хр 8:26—28).

3. Батько одного з чоловіків, які повернулися в Єрусалим з Ездрою в 468 р. до н. е.; походив з роду Елама (Езд 8:1, 7).