Це слово використовується у 2 Фессалонікійців 2:2, 3, де апостол Павло попереджає про те, що, перш ніж настане «день Єгови», прийде велике відступництво від християнства. Словом «відступництво» в цьому уривку перекладене грецьке слово апостасı́а, яке передає думку про зраду, повстання, спланований і свідомий бунт, а не просто про те, що хтось, збайдужівши, покидає якийсь шлях або відходить від нього. У стародавніх папірусних документах слово апостасı́а вживалося в політичному значенні і стосувалося повстанців.

Релігійний бунт. А втім, Павло писав не про політичний бунт, а релігійний — бунт проти Бога Єгови та Ісуса Христа, а отже, і проти християнського збору.

Передречено. Апостоли Павло і Петро передрікали це відступництво як усно, так і в листах. Попереджав про нього і Господь Ісус Христос. У прикладі про пшеницю і бур’яни (Мт 13) Ісус сказав, що серед «пшениці», тобто «синів Царства», Диявол посіє «бур’яни», тобто псевдохристиян, «синів Злого». Останні існуватимуть до закінчення віку і зрештою будуть викриті та «спалені».

Павло попереджав християнських наглядачів в Ефесі, що після того, як він відійде, до збору правдивих християн ввійдуть «люті вовки», які не будуть ніжно ставитися до отари і намагатимуться «потягти за собою учнів» (не шукатимуть собі нових учнів, а намагатимуться потягти за собою учнів Христа) (Дії 20:29, 30). У 1 Тимофія 4:1—3 він написав: «Натхнене слово чітко говорить, що в майбутньому настануть часи, коли дехто відпаде від віри, бо звертатиме увагу на оманливі натхнені твердження і вчення демонів. Це відбудеться через лицемірство людей, які говорять брехню і сумління яких немовби припечене залізним тавром [нечутливе, притуплене, через що вони не відчувають навіть найменших докорів сумління за своє лицемірство і брехню]. Вони забороняють одружуватися і наказують стримуватися від їжі, яку Бог створив для того, щоб усі, хто має віру і точне знання правди, споживали її з подякою».

Пізніше Павло написав Тимофієві: «Настане час, коли люди будуть нетерпимі до здорового вчення. Керуючись власними бажаннями, вони збиратимуть довкола себе вчителів, які б влещували їм вуха, і відвернуться від правди» (2Тм 4:3, 4).

Апостол Петро провів паралель між відступництвом у християнстві і відступництвом, яке мало місце в Ізраїлі. Він сказав: «Як серед ізраїльського народу з’являлися лжепророки, так і серед вас з’являться лжевчителі. Вони потай впровадять згубне сектантство і навіть зречуться власника, який купив їх, і цим стягнуть на себе швидке знищення. Багато хто наслідуватиме розгнузданість таких людей, і через них говоритимуть зневажливо про дорогу правди». Далі Петро зазначив, що ці люди використовуватимуть збір у власних інтересах, але «їхнє знищення не дрімає» (2Пт 2:1—3).

«Беззаконник» — група людей. Як показують вищенаведені вірші, у 2 Фессалонікійців 2:1—12 під «беззаконником» мається на увазі не одна людина, а група людей. Ця група мала продовжувати існувати після смерті апостолів аж до часу присутності Господа.

Зрада проти Бога. «Беззаконня», яке чинить ця відступницька група, є беззаконням проти Всевладного Правителя всесвіту, Бога Єгови. «Беззаконник» винен у зраді. Його названо «сином загибелі» — так само, як Юду Іскаріота, який зрадив Господа Ісуса Христа і посприяв його смерті. Як і Юда, він буде знищений і зникне назавжди. «Беззаконник» — це не «Вавилон Великий», який також виступає проти Бога, але зображений у Біблії жінкою-повією. Все ж «беззаконник» бере участь у релігійному бунті проти Бога, тому, очевидно, є частиною символічного Вавилона (Ів 17:12; Об 17:3, 5).

«Беззаконник» протистоїть Богу, а отже, є «сатаною», що означає «противник». І присутній він завдяки тому, що має «підтримку Сатани» (2Фс 2:9). За днів апостола Павла ніхто не знав, ким є «беззаконник»; це була релігійна «таємниця». Для багатьох вона й сьогодні залишається нерозгаданою, адже, роблячи зло, «беззаконник» вдає, що відданий Богу (2Фс 2:7). Своїми неправдивими вченнями, які суперечать Божому закону і навіть заміняють його, «беззаконник» звеличується над Богом Єговою і над так званими богами, тобто сильними цього світу, а також над Божими святими, справжніми духовними братами Ісуса Христа. (Пор. 2Пт 2:10—13.) Він лицемір і лжевчитель, який прикидається християнином, тому, хоча він і називає місце, в якому сидить, «Божим храмом», насправді воно ним не є (2Фс 2:4).

Що його стримувало. Павло каже, що «беззаконника» дещо «стримує» (2Фс 2:6). Очевидно, цим стримувальний фактором були апостоли. Павло попередив наглядачів в Ефесі, що, коли він відійде, у збір ввійдуть чоловіки, які нагадуватимуть вовків (Дії 20:29). Він неодноразово застерігав про відступництво не лише у Другому листі до фессалонікійців, але й коли писав Тимофієві. Тимофій отримав вказівку передавати те, що він чув від Павла, вірним людям, які будуть підготовлені, щоб навчати інших. Павло говорив, що збір Бога живого є «стовпом та опорою правди», і старався якомога більше зміцнити його, перш ніж розростеться відступництво (2Тм 2:2; 1Тм 3:15).

Через багато років апостол Іван за наказом Христа закликав християн остерігатися сектантства. Зокрема він згадав секту Николи, лжепророків, подібних до Валаама, і жінку Єзавель, яка називала себе пророчицею (Об 2:6, 14, 15, 20).

Діяв у часи апостолів. Апостол Павло написав: «Таємниця беззаконня вже діє» (2Фс 2:7). У той час були люди, які намагалися поширювати фальшиві вчення, і декотрі з них навіть стривожили збір у Фессалоніках; це стало однією з причин того, чому Павло написав туди другого листа. Антихристи існували, коли Іван писав свої листи; без сумніву, вони були і перед тим. Говорячи про «останню годину» апостольського періоду, він зазначив: «Ви вже чули, що йде антихрист, і навіть тепер з’явилося багато антихристів... Ці люди були серед нас, але покинули нас, оскільки не були такими, як ми. Якби вони були такими, як ми, то залишилися б з нами. Проте вони пішли, щоб стало зрозуміло, що не всі такі, як ми» (1Ів 2:18, 19; див. АНТИХРИСТ).

Став явним. Після смерті апостолів «беззаконник» почав відкрито показувати своє релігійне лицемірство і поширювати неправдиві вчення (2Фс 2:3, 6, 8). За словами Павла, він мав стати могутнім, діючи під керівництвом Сатани і демонструючи «могутні діла, фальшиві знаки, чуда». Про людей, обманених «беззаконником», говориться як про тих, «кого чекає загибель [букв. «хто знищує себе», Int] — відплата за те, що вони не прийняли любові до правди, завдяки якій могли б врятуватися». Апостол пояснює, що вони «повірили брехні» і всі до одного будуть «засуджені за те, що не вірили правді, а знаходили задоволення в неправедності» (2Фс 2:9—12). Отже, їх чекає обвинувальний вирок. (Див. ВОСКРЕСІННЯ, Гріх проти святого духу.)

Буде знищений. Групу лицемірів, названих «беззаконником», «Господь Ісус знищить духом своїх уст і усуне виявленням своєї присутності». Знищення цього злісного Божого противника буде очевидним і беззаперечним доказом того, що Господь Ісус Христос вже діє як Суддя. Він судитиме не за власними нормами, тож вислів «знищить духом своїх уст», очевидно, означає, що Ісус накаже, аби виконався вирок Єгови, винесений цій неправедній групі (2Фс 2:8; пор. Об 19:21, де згадується «довгий меч, який виходив з його уст»).