(євр. шор [Вх 21:28], пар [Вх 29:10], бака́р [1Цр 7:25], аґалı́м [«молоді бики», Ам 6:4; прим.]; рее́м [«дикий бик»; Чс 23:22]; арам. тор [Дн 5:21]; грец. та́урос [Мт 22:4], бус [1Кр 9:9], мо́схос [«молоді бики»; Єв 9:19]).

Ці слова, що вказують на самця великої рогатої худоби, перекладають по-різному: «бик», «буйвіл», «віл» і «теля». В українській мові «віл» означає «кастрований бик». Але в мовах оригіналу слова, які чимало перекладів передають як «віл» або «воли», мають не таке вузьке значення. Зазвичай бика каструють, щоб використовувати його як тяглову худобу, однак ізраїльтяни цього, очевидно, не робили, оскільки покалічену тварину не можна було приносити в жертву (Лв 22:23, 24; Пв 17:1; пор. 1Цр 19:21). Тому існує думка, що бики тієї породи, яку розводили ізраїльтяни, мали спокійний норов.

У релігіях багатьох язичницьких народів бику надавали особливого значення. Через велику силу та плодючість його шанували і навіть поклонялись йому. У вавилонян він був символом головного божества, Мардука. В Єгипті живих биків вважали втіленням бога Апіса (в Мемфісі) або Мневіса (в Геліополі). Крім того, Телець, тобто бик, є одним зі знаків зодіаку, а це теж свідчить про його важливу роль у язичництві.

Навіть ізраїльтяни невдовзі після виходу з Єгипту проміняли славу Єгови на «зображення бика», очевидно через те, що на них повпливали релігійні погляди єгиптян (Пс 106:19, 20). Пізніше Єровоам, перший цар десятиплемінного царства, започаткував поклоніння теляті в Дані й Бетелі (1Цр 12:28, 29). Але Божий закон, даний Ізраїлю, забороняв поклонятися бику і будь-яким іншим тваринам або їхнім зображенням (Вх 20:4, 5; пор. Вх 32:8).

Ізраїльтяни приносили биків у жертву (Вх 29; Лв 22:27; Чс 7; 1Хр 29:21). В деяких випадках Закон конкретно вказував, що треба скласти Богу в дар саме бика. Наприклад, цю найбільшу й найціннішу з жертовних тварин мав принести первосвященик, який, згрішивши, стягував вину на весь народ. Це, безумовно, пояснювалося його відповідальним становищем, адже він був провідником Ізраїля у правдивому поклонінні. Бика також приносили в жертву, якщо ціла ізраїльська громада ненавмисно згрішила (Лв 4:3, 13, 14). У День примирення бика складали в жертву за священицький дім Аарона (Лв 16). Сьомого місяця за ізраїльським священним календарем народ мав принести як цілопалення понад 70 биків (Чс 29).

Ізраїльтяни використовували биків у сільському господарстві, коли орали й молотили (Пв 22:10; 25:4). Вони мали ставитися до цих тварин милосердно. Апостол Павло застосував до християн принцип із заповіді «Не зав’язуй рота бику, коли він молотить зерно». Павло пояснив: подібно як бик може їсти зерно, яке молотить, так і служителі, котрі діляться з іншими духовними цінностями, мають право на матеріальну підтримку (Вх 23:4, 12; Пв 25:4; 1Кр 9:7—10). У Законі також говорилося, що робити, якщо хтось вкрав бика або якщо залишений без нагляду бик завдав шкоди людині чи її майну (Вх 21:28—22:15).

Бики, яких ізраїльтяни приносили в жертву, символізували бездоганну жертву Христа — єдину відповідну жертву за гріхи людства (Єв 9:12—14). Вони також представляли іншу жертву, яка завжди тішить Єгову. Це добровільно принесений плід «уст, що привселюдно звіщають його ім’я» (плід уст в Біблії порівнюється з молодими, сповненими сил биками) (Пс 69:30, 31; Ос 14:2; Єв 13:15).

У Біблії бик символізує силу й міць. Вилите з металу море перед Соломоновим храмом тримали на собі 12 мідних биків, які стояли по троє і дивилися в напрямку чотирьох сторін світу (2Хр 4:2, 4). Чотири живі істоти з видіння пророка Єзекіїля, котрі супроводжували колісницю Єгови, мали чотири обличчя, і одне з них було обличчям бика (Єз 1:10). У видінні апостола Івана одна з чотирьох живих істот, які були довкола престолу, нагадувала молодого бика (Об 4:6, 7). Тож бик є доречним символом однієї з основних рис Єгови — його безмежної сили (Пс 62:11; Іс 40:26).

Крім того, іноді бик представляє злісних ворогів, які виступають проти Єгови і його поклонників. Ці вороги намагаються поневолити або знищити Божих служителів, але в день помсти Єгови вони самі будуть погублені (Пс 22:12; 68:30; Іс 34:7, 8; Єз 39:18; див. ПРИНОШЕННЯ; ТЕЛЯ).

У Святому Письмі згадуються деякі особливості «дикого бика» (євр. рее́м): його впертість (Йв 39:9—12), непереможність (Чс 23:22; 24:8), сила його рогів (Пв 33:17; Пс 22:21; 92:10, прим.) і його жвавість у ранньому віці (Пс 29:6). Дикі бики також символізують упертих ворогів Єгови, на яких виконається його вирок (Іс 34:7).