Думку про благоговіння, або благоговійний, шанобливий страх, іноді передають єврейські дієслова йаре́ (Лв 19:30; 26:2) та ара́ц (Пс 89:7; Іс 29:23). Дієслово ара́ц часто вживається в значенні «боятися; тремтіти від жаху, страху, благоговіння» або ж «лякати; викликати тремтіння» (Іс 8:12; 47:12; Пс 10:18). (Див. СТРАХ.)

Видимі ознаки присутності Єгови сповнювали очевидців благоговінням. Коли ізраїльтяни зібралися біля гори Сінай, вони побачили темну хмару і блискавки, почули розкоти грому та звук рога, який ставав дедалі голоснішим. Уся гора дрижала і димилася. Від такого вияву Божої сили ізраїльтян огорнув страх. Навіть Мойсей затремтів. У цьому випадку Єгова показав свою славу тому, що хотів вселити в ізраїльтян благоговійний страх, аби вони не грішили (Вх 19:9, 16—19; 20:18, 20; Єв 12:21).

Благоговіння також викликали видіння, в яких Єгова показував свою славу. Платформа небесної колісниці, над якою пророк Єзекіїль побачив славу Єгови, виблискувала, мов дивовижний лід. Ця напівпрозора платформа, яка була високо над головами живих істот, що символізували херувимів, захоплювала своїми розмірами і виглядом. Через неї було видно подобу престолу з сапфіру. Від того, хто сидів на престолі, виходило жовте сяйво сплаву золота й срібла, яке світилося, наче вогонь плавильника. Довкола нього теж було сяйво. Коли Єзекіїль побачив це видіння слави Єгови, то його пройняло благоговіння і він впав долілиць (Єз 1:15—22, 25—28).

Лише Єгова достойний такого благоговіння, яке спонукує людину поклонятися йому (Пс 89:7; Іс 29:23). Християни повинні «служити Богові... з побожним страхом і благоговінням [форма грец. слова де́ос]» (Єв 12:28). Служителі Єгови виявляють благоговіння, коли щиро намагаються догодити йому. Вони усвідомлюють, що Бог притягне до відповідальності кожного за його вчинки і буде судити безсторонньо (1Пт 1:17; Об 14:7).

Викликати в когось благоговіння і страх можуть також окремі люди чи народи (свідомо або несвідомо). Наприклад, Суламітка справила сильне враження на царя Соломона і він сказав, що від її вигляду «перехоплює подих, як від вигляду військ», які, підготувавшись до бою, зібралися під прапорами (Псн 6:4, 10). Вжите тут єврейське слово айо́м означає «викликати благоговіння». Коли халдеї виступали в бій, вони були «страшні й грізні» (Ав 1:6, 7). Ісая пророчо закликає вавилонян вдатися до своїх заклинань і чар, щоб злякати ворогів, які виступають проти них, і так врятуватися від лиха. Однак всі зусилля вавилонян будуть марні — їхнє падіння неминуче (Іс 47:12—15). Вавилон буде захоплений військами перського царя Кіра (Іс 44:24—45:2).

Завдяки особливим стосункам з Єговою Мойсей чинив на очах Божого народу діла, які вселяли страх, або благоговіння (євр. мора́) (Пв 34:10, 12; Вх 19:9). Ті, хто мав віру, виявляли благоговійний страх перед Мойсеєм і пошану до його влади. Вони розуміли, що через нього говорив Бог. Також ізраїльтяни повинні були з благоговінням ставитися до святині Єгови (Лв 19:30, прим.; 26:2, прим.). Це означало, що їм слід було виявляти глибоку пошану до святині: поклонятися Єгові так, як він їм наказав, і виконувати всі його заповіді.