У Біблії благословляти означає освятити або проголосити когось або щось святим; просити Бога про його ласку; виявляти доброту і прихильність; звеличувати святість когось або чогось; прославляти; говорити добре про когось або щось; захищати або оберігати від зла; робити когось щасливим.

Різні форми єврейських слів, які зазвичай перекладаються як «благословляти» або «благословення», вживаються в Писаннях приблизно 400 разів. Дієслово бара́х здебільшого означає «благословляти». В деяких віршах воно перекладено як «бажати добра» (1См 25:14), «вітати» (1Хр 18:10), «вітатися» (2Цр 4:29). Іменник, який походить від цього дієслова, є частиною назви долини Бераха (озн. «благословення»), адже в цій долині Йосафат і народ поблагословили Єгову (2Хр 20:26). Дієслово, омонімічне дієслову бара́х, перекладається як «стати навколішки» або «схилити коліна» (2Хр 6:13; Пс 95:6).

Соферими, або юдейські переписувачі, в кількох віршах використали слово «благословляти» замість «проклинати» (1Цр 21:10, 13; Йв 1:5, 11; 2:5, 9), адже вони вважали богохульством навіть згадку про те, що хтось проклинає Бога. (Див. NW, додаток 2С.)

Грецьке дієслово еулоґе́о буквально означає «говорити добре про когось або щось». В Римлян 16:18 іменник еулоґı́а (букв. «благословення») використовується в негативному значенні і перекладається як «улеслива мова», якою зваблюють серця.

В Писаннях слова «благословляти» і «благословення» вживаються, коли мова йде про те, що 1) Єгова благословляє людей, 2) люди благословляють Єгову, 3) люди благословляють Христа, 4) люди благословляють інших людей.

Єгова благословляє людей. «Благословення від Єгови — воно збагачує і болю з собою не приносить» (Пр 10:22). Єгова благословляє тих, кого схвалює: він захищає їх, дарує їм процвітання, дає керівництво та успіх, задовольняє їхні потреби, і це завжди йде їм на добро.

Створивши тварин і людей, Єгова одразу виявив їм свою прихильність. Благословляючи тварин, яких Єгова створив на п’ятий день, він оголосив свій намір стосовно них (Бт 1:22). А в кінці шостого дня благословення отримали Адам і Єва. Це благословення означало, що вони мали Боже схвалення і все необхідне для духовного та фізичного благополуччя. Якби Адам і Єва зберегли вірність Єгові, то так усе і залишалося б (Бт 1:28; 2:9; 5:2).

Коли шостого дня Єгова завершив працю творення на землі, його створінню нічого не бракувало (Бт 1:31). Тоді Бог поблагословив сьомий день, проголосив його святим і почав відпочивати від своєї праці. Перед людьми відкрилась перспектива бути щасливими і мати нескінченні благословення (Бт 2:3; Вх 20:11).

Після того як Ной і його сім’я вийшли з ковчега, Єгова виявив до них прихильність, поблагословив їх і сказав, у чому полягала його воля. Виконуючи її, вони мали б його схвалення та захист (Бт 9:1).

Надзвичайно важливе значення для всього людства має благословення, яке стосувалося Авраама та його Потомства (Бт 12:3; 18:18; 22:18). Єгова благословив Авраама і Сарру, чудом відновивши їхню здатність мати дітей. Завдяки цьому в них у похилому віці народився син (Бт 17:16; 21:2). Бог сприяв успіху Авраама і використав події з його життя як прообраз чогось величнішого (Гл 4:21—26). Те, що Єгова дав Аврааму сина, було благословенням не лише для нього. Адже Бог пообіцяв, що через Ісуса Христа, прообразом якого був Ісак, благословення отримають усі народи землі (Гл 3:8, 14; Дії 3:25, 26; Єв 6:13—20).

Аби отримати благословення Єгови, людина або цілий народ має виявляти слухняність йому (Вх 23:25). Різке протиставлення благословень і проклять, які записані в 27-му і 28-му розділах книги Повторення Закону, свідчить про те, що Єгова проклинає, тобто суворо карає, неслухняних людей і благословляє слухняних — сприяє їхньому духовному процвітанню та задовольняє їхні матеріальні потреби. Він благословляє все, що вони мають: доми, поля, дітей, худобу, врожай, подорожі й кожну їхню справу. «На голову праведних сходять благословення» (Пр 10:6, 7). Коли народ Єгови виявляє вірність і слухняність, він відкриває для нього «небесні отвори» і зливає «стільки благословень, що [йому] більше нічого не бракуватиме» (Мл 3:10).

Люди благословляють Єгову. Люди благословляють Єгову головним чином тоді, коли вихваляють його, а також коли виявляють йому вдячність, визнають, що він є Джерелом усіх благословень, при кожній нагоді говорять про нього добре, шанують його і служать йому (Пс 26:12). Благословляти Єгову також можна, проповідуючи добру новину, оскільки завдяки цьому прославляється його ім’я та наміри (Мт 24:14; Єв 13:15).

Люди благословляли, або вихваляли, Єгову за те, що він визволяв своїх служителів від утисків (Вх 18:9, 10); задовольняв їхні потреби (Пв 8:10); за те, що він сповнений гідності, могутності, краси і править над усіма як Голова (1Хр 29:10—12, 20); за те, що спонукував свій народ підтримувати чисте поклоніння (2Хр 31:8); дотримувався угоди і виявляв милосердя (Не 9:5, 31, 32); давав мудрість і силу (Дн 2:19—23); захищав свій народ і виявляв свою верховну владу (Дн 3:28; 4:34). Автори псалмів часто благословляли Єгову і закликали всіх на небі і на землі вихваляти його ім’я і численні неповторні риси. Також люди мають благословляти Єгову за те, що він віддав за них свого Сина, Ісуса Христа (Пс 16:7; 103:1, 20—22; 145:2, 10; Ів 3:16; пор. Дії 2:8—11; Об 7:11, 12; 14:6, 7).

Люди благословляють Христа. Ісус також гідний того, щоб усі його благословляли. Єлизавета благословила ще ненародженого Ісуса і його матір Марію (Лк 1:42). Небесне походження Ісуса, те, що він прийшов в ім’я Єгови як його Син, його служіння, жертва, священство, царювання і його незаслужена доброта є вагомими підставами вихваляти і благословляти його (Ів 12:13; 2Кр 8:9; Єв 1:2; 7:24—26). Коли Ісус тріумфально в’їжджав у Єрусалим, люди на сповнення слів з Псалма 118:26 вітали його як того, хто був благословенний Єговою (Мт 21:9). Ісус заслуговує на те, щоб його благословляли всі створіння на небі й на землі (Об 5:12, 13).

Люди благословляють інших людей. На відміну від Єгови, який завжди втілює в життя свої благословення, люди, які благословляють інших, не завжди можуть це зробити. Записані в Біблії благословення, проказані людьми, часто є проханнями до Бога про його благословення, навіть якщо вони не були висловлені в молитві. Хоча благословляти могла людина, всі розуміли, що Джерелом благословень є сам Бог. Також коли люди благословляли інших, вони часто виявляли цим вдячність, хвалили їх за хороші риси чи за добре виконану роботу.

Щоб благословення втілилось у життя, людина повинна мати повноваження від Бога, щоб благословляти, або силу для виконання своїх слів. Це узгоджується з принципом, який висловив апостол Павло, коли говорив про те, що священство Мелхиседека є вищим від священства левітів: «Більший благословляє меншого» (Єв 7:7). Мелхиседек був Божим священиком і царем, тому був уповноважений пророкувати від імені Бога, коли благословляв Авраама (Бт 14:18—20; Єв 7:1—4).

Люди благословляли тих, хто робив щось на славу Єгови. Мойсей поблагословив Бецалеля та інших робітників, коли вони закінчили будівництво святого намету (Вх 39:43). Священикам та левітам як духовним провідникам Ізраїля було доручено благословляти народ у різних ситуаціях (Чс 6:23—27; Лв 9:22, 23; Пв 10:8; 21:5; 1Хр 23:13; 2Хр 30:27). Первосвященик Ілій благословив батьків Самуїла за те, що вони віддали свого сина для служіння у святому наметі (1См 2:20, 21). Давид поблагословив народ після того, як переніс ковчег до Єрусалима (2См 6:18; 1Хр 16:2). Наслідуючи свого батька, Соломон зробив те саме, коли присвятив храм для Єгови (1Цр 8:14, 55). Старенький Симеон поблагословив Ісусових батьків (Лк 2:34). Ісус благословив дітей, які прийшли до нього (Мр 10:16).

Нагоди для благословення. Однією з таких нагод є молитва. В ній людина може славити Бога і дякувати йому, таким чином благословляючи його, а також просити благословення для одновірців і тих, хто прагне знати Бога. В молитвах перед їжею просять поблагословити її. В таких молитвах дякують Єгові і прославляють його за духовні та фізичні дари, а також просять, щоб їжа йшла на користь тим, хто її споживає, і зміцнила їх для служіння йому (1См 9:13; Мт 14:19, прим.; Лк 9:16, прим.). Коли під час Господньої вечері благословляють хліб та вино, то славлять Єгову, дякують йому і просять, щоб усі учасники цієї події отримали духовну користь з того, що символізують хліб і вино, а також зберігали єдність і непорочність як Христове тіло (Мт 26:26, прим.; 1Кр 10:16, прим.).

У патріархальному суспільстві батько незадовго до своєї смерті зазвичай благословляв своїх синів. Таке благословення вважалося дуже важливим і цінним. Ісак благословив Якова першим, бо думав, що це його старший син Ісав. Він проголосив Якову, що той буде обдарований ласкою і процвітатиме. Оскільки сам Ісак уже був старим і сліпим, він, безперечно, просив Єгову виконати це благословення (Бт 27:1—4, 23—29; 28:1, 6; Єв 11:20; 12:16, 17). Пізніше Ісак свідомо повторив своє благословення і доповнив його (Бт 28:1—4). Перед смертю Яків спершу поблагословив двох Йосипових синів, а вже потім власних (Бт 48:9, 20; 49:1—28; Єв 11:21). Подібно Мойсей перед своєю смертю поблагословив весь ізраїльський народ (Пв 33:1). Подальші події показали, що всі ці благословення були пророчими. У деяких випадках людина клала руку на голову того, кого благословляла (Бт 48:13, 14).

Благословення, промовлене як привітання, було побажанням благополуччя. Яків поблагословив фараона під час зустрічі з ним (Бт 47:7; див. також 1См 13:10, прим.; 25:14; 1Цр 1:47; 2Цр 10:15, прим.). Благословляли і тоді, коли прощались. Наприклад, рідні Ревеки поблагословили її, коли вона залишала свій дім, щоб стати дружиною Ісака (Бт 24:60, див. також Бт 28:1; 2См 19:39; 1Цр 8:66).

Благословення також пов’язували з подарунками (Бт 33:11; ІсН 14:13; 15:18, 19). Зрозуміло, що благословенням могли називати сам подарунок. Подарунки дарували, щоб виразити свою любов, здобути чиюсь прихильність або виявити вдячність (1См 25:27, прим.; 30:26, прим).

Благословення могло звучати як похвала. Боаз благословив Рут за її віддану любов (Рт 3:10). Народ поблагословив тих, хто погодився служити заради правдивого поклоніння (Не 11:2). Діти мали благословляти своїх батьків (Пр 30:11).

Благословенням можуть бути доброзичливі та підбадьорливі слова. Ісус наказав своїм учням «благословляти тих, хто [їх] проклинає» (Лк 6:28). «Благословляйте тих, хто вас переслідує, благословляйте, а не проклинайте» (Рм 12:14). Це не означає хвалити противників. Натомість потрібно ставитися до них з добротою, говорити доброзичливо, тактовно і чесно. Так можна здобути їхню прихильність (1Кр 4:12; 1Пт 3:9). Важливо зважати на манеру свого спілкування (Пр 27:14). Відвернути когось від злих учинків є справжнім благословенням для такої людини, адже це йде їй на добро і прославляє Єгову (Дії 3:26).

Бути благословенням для інших. Людина, яка слухається Бога, може бути благословенням для інших. Присутність того, кого благословляє Єгова, приносить благословення тим, хто його оточує. Лаван мав благословення завдяки тому, що Яків доглядав його отари (Бт 30:27, 30). Через Йосипа, який був управителем у домі Потіфара, Єгова благословляв усе, що той мав (Бт 39:5). Якби в Содомі знайшлося 10 праведних, Єгова не знищив би це місто (Бт 18:32). Заради свого присвяченого служителя Бог може більш прихильно ставитися до його невіруючого подружнього партнера та їхніх маленьких дітей (1Кр 7:14). Ісус сказав, що під час великого лиха «задля обранців ті дні будуть скорочені», інакше «не врятувалася б жодна людина» (Мт 24:21, 22; пор. Іс 65:8, прим.). Наслідуючи тих, кого благословляв Бог, людина може отримати навіть більші благословення (Гл 3:9; Єв 13:7; 1Кр 11:1; 2Фс 3:7). Єгова благословляє «овець», які роблять добро Христовим братам, Божим обранцям, і подарує їм вічне життя (Мт 25:31—34, 40, 46).