Грецьке дієслово гіпоме́но буквально означає «залишатися або стояти під». В Луки 2:43 і Дії 17:14 воно перекладено словом «залишитися». Воно також набуло значення «не здавати своїх позицій; триматися до кінця; залишатися непохитним» і тому перекладається як «витримати» (Мт 24:13). Іменник гіпомоне́ переважно передає думку про витривалість з мужністю, непохитністю і терпеливістю; завдяки такій витривалості людина не втрачає надії попри перешкоди, переслідування, випробування чи спокуси.

Чому потрібна. Християни стикаються з байдужістю, їх ганьблять, на них наговорюють, до них ставляться вороже, їх ненавидять родичі, з ними жорстоко поводяться, декого з них навіть ув’язнюють і віддають на смерть (Мт 5:10—12; 10:16—22; 24:9, 10, 39; Мр 13:9, 12, 13; Об 13:10). Щоб усе це знести, потрібна витривалість. Без неї неможливо здобути вічне життя (Рм 2:7; Єв 10:36; Об 14:12). Адже важливо не стільки те, як християнин почав свій шлях, скільки те, як він його закінчить. Про це Ісус Христос сказав: «Хто витримає до кінця, той спасеться» (Мт 24:13) і «Своєю витривалістю ви збережете своє життя» (Лк 21:19).

Тим, хто швидко приймає «Боже слово», але не дає йому глибоко вкоренитися, бракує витривалості. У час випробувань чи переслідувань вони відступають, втрачаючи Боже схвалення і благословення. А от ті, хто розвиває в собі глибоку вдячність за «Боже слово», лишаються стійкими і витривалими. Вони «витривало приносять плід», продовжуючи вірно проголошувати Божу звістку попри труднощі, страждання і пригнічення (Лк 8:11, 13, 15).

Як зберігати. Якщо ми будемо роздумувати над чудовим прикладом Божих служителів — пророків, які жили до Христа, вірного Йова, апостолів Павла та Івана і багатьох інших — а також пам’ятати, як вони завершили свій вірний шлях, то це допоможе нам зберігати витривалість у важких обставинах (2Кр 6:3—10; 12:12; 2Фс 1:4; 2Тм 3:10—12; Як 5:10, 11; Об 1:9). Особливе значення для нас має незламна витривалість Ісуса Христа (Єв 12:2, 3; 1Пт 2:19—24).

Важливо також ніколи не забувати про надію, яку мають християни, тобто надію на вічне досконале життя. Ніщо, навіть смерть від рук переслідувачів, не перекреслить цієї надії (Рм 5:4, 5; 1Фс 1:3; Об 2:10). У порівнянні з чудовим життям, на яке ми надіємося, теперішні страждання зовсім незначні (Рм 8:18—25). З погляду вічності, будь-які, навіть дуже сильні страждання виглядатимуть «короткочасними й легкими» (2Кр 4:16—18). Якщо людина пам’ятає про те, що всі випробування тимчасові, і міцно тримається надії на вічне життя, то не піддасться відчаю і не відвернеться від Бога Єгови.

Витривалість християнина не залежить від його власних зусиль — це Всевишній своїм духом і потіхою з Писань підтримує та зміцняє своїх служителів. Він «джерело витривалості» для тих, хто повністю покладається на нього, тому християнам варто просити Бога про допомогу і мудрість, потрібну для того, щоб знести якесь конкретне випробування (Рм 15:4, 5; Як 1:5). Єгова ніколи не дозволить, щоб його служителі зазнали випробувань, яких не могли б знести. Якщо ми шукаємо допомоги в Єгови і, не втрачаючи віри, повністю покладаємось на нього, Всемогутній Бог дасть вихід, щоб ми могли все знести (1Кр 10:13; 2Кр 4:9).

Сила, яку можуть отримувати християни у час страждань, невичерпна. Апостол Павло молився за колоссян: «Нехай Бог, який володіє славною силою, дасть і вам усю необхідну силу, щоб ви стійко все зносили з радістю і терпеливістю» (Кл 1:11). Про дію цієї славної сили свідчить те, що Ісус Христос воскрес з мертвих і сів праворуч від Батька (Еф 1:19—21).

Бог Єгова і його Син хочуть, щоб витривалими до кінця були всі. Про це свідчить те, що Ісус Христос закликав бути витривалими членів християнських зборів в Ефесі, Смирні, Пергамі, Тіатирі, Сардах, Філадельфії та Лаодикії (Об 2:1—3, 8—10, 12, 13, 18, 19; 3:4, 5, 7, 10, 11, 14, 19—21).

Правильний погляд на випробування. Християни, знаючи, що вічне життя залежить від витривалості і що вони можуть розраховувати на Божу допомогу, не повинні боятися випробувань і труднощів, обурюватись, нарікати, жаліти себе чи озлоблюватись через них. Апостол Павло закликав християн: «Радіймо навіть тоді, коли зносимо лиха, бо ми знаємо, що вони допомагають розвивати витривалість» (Рм 5:3). Якщо християнин терпеливо і стійко зносить випробування, покладаючись на Божу допомогу, то це показує, що він має витривалість, якої не було би видно без випробувань.

Треба дозволити витривалості довести «свою справу до кінця», тобто не намагатись передчасно припинити випробування, порушуючи біблійні принципи. Завдяки цьому віра буде випробувана й очищена, стане очевидною її сила, яка підтримує у важкі часи. Крім того, християнин виявить свої слабкі сторони, побачить недоліки та зможе виправити їх. Випробування, які християнин терпеливо зносить, формують його — в стосунках з іншими він стає більш терпеливим, співчутливим, добрим і сердечним. Тому, дозволивши витривалості довести «свою справу до кінця», в нього не буде нестачі ні в чому, що Бог хотів би бачити у своїх вірних служителях (Як 1:2—4).